Постанова

від 31.01.2024 по справі 904/3332/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3332/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Сагайдак А.В., ордер серія АЕ №1210549 від 25.10.2023 р., адвокат;

від відповідача: Якимець Я.К., довіреність №90-4016 від 25.08.2022 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст якого підписаний 17.10.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 (повний текст якого підписаний 19.10.2023) у справі №904/3332/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 779 050,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" з позовом до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 2103883 від 30.07.2021 у розмірі 779 050,48 грн., з яких:

- 589 931,51 грн. - пеня,

- 35 395,89 грн. - 3 % річних,

- 153 723,08 грн. - інфляційні втрати.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2103883 від 30.07.2021 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі №904/3332/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" Дніпропетровська область, м. Нікополь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" м. Дніпро інфляційні втрати в розмірі 153 723,08 грн., 3% річних у розмірі 35 395,89 грн., пеню у розмірі 397 602,75 грн., судовий збір у розмірі 11 685,77грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія", в якій просить:

- змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення, відносно зменшення пені та стягнення пені у розмірі 397602,75 грн., замінивши в цій частині на стягнення пені у розмірі 589931,51 грн., в іншій частині залишити без змін;

- змінити додаткове рішення в частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 40 000, 00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката та гонорар успіху в розмірі 15581, 00 грн.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що:

- зменшивши пеню на 32,60% господарський суд не зібрав та не зазначив в рішенні доказів винятковості обставин у справі № 904/3332/23 для зменшення штрафних санкцій, що вказує на те, що вірним було проголошене рішення, в якому суд відмовив в клопотанні Відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Зокрема, позивач вважає, що АТ «НЗФ» не подав до справи № 904/3332/23 доказів про свій фінансовий стан в другій половині 2022 року та на початку 2023 року, не подав доказів наявної загрози банкрутства, не подано доказів відсутності у АТ «НЗФ» коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення;

-керуючись принципом преюдиційності та обов`язковості постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/3071/22, Господарський суд Дніпропетровської не мав підстав зменшувати пеню для Відповідача;

-АТ «НЗФ» не подали письмових заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, як і не подали жодних доказів неспівмірності витрат;

-зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу позивача з посиланням на участь того самого адвоката в іншій справі між тими ж сторонами вважає безпідставним, оскільки позовні вимоги у справі № 904/3332/23 відрізняються від позовних вимог у справі № 904/3071/22;

-суд першої інстанції помилково не врахував доводи Позивача про фіксованість розміру гонорару.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - без змін.

Зазначає, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 в редакції його наказу від 27.07.2022 №169 Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. Також, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Нікопольська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій.

Починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів.

18.07.2022 та 15.08.2022 частина адміністративних будівель та виробничих потужностей АТ «НЗФ» зруйнована пожежами, які виникли внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів.

20.07.2022 виведена з ладу залізнична колія.

19.12.2022внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ знищені належні відповідачу електропередавальна лінія та високовольтні кабелі.

16.02.2023при ворожому обстрілі пошкоджено провід повітряної лінії, який живить плавильні печі АТ Нікопольський завод феросплавів, що призвело до масової зупинки виробництва.

09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкодження зазнала підстанція 330 кВ Нікопольська. Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем знищено обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення у електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється. Внаслідок обстрілу та влучання ворожої ракети по об`єктах цивільної інфраструктури, пошкоджено опору № 1 вітряної лінії 154 кВ ГВ-З-ГВ-4 (інв. № 3128), що знаходиться в районі підстанції ікопольська-330 та належить АТ «НЗФ».

04.05.2023 збройними формуваннями Російської Федерації з боку окупованої частини Запорізької області здійснено атаку ударними БПЛА, пошкоджено трансформаторну підстанцію АТ Нікопольський завод феросплавів, яка розташована за адресою: вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська обл. на території АТ Нікопольський завод феросплавів. Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем знищено енергетичне обладнання підстанції, яка живить пічні агрегати заводу.

06.05.2023 воєнізованими підрозділами Російської Федерації з боку с. Водяного Запорізької області здійснено обстріл з РСЗВ ГРАД та ствольної артилерії по цивільній інфраструктурі м. Нікополь. В результаті вказаних дій отримали суттєві пошкодження виробничі потужності АТ Нікопольський завод феросплавів, зокрема: адміністративні будівлі, виробничий цех та пічнийагрегат. Під час ворожого обстрілу п`ятеро осіб зазнали поранень різного ступеню тяжкості та на даний час знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Таким чином, внаслідок вищезазначених артилерійських обстрілів ворожими військами Російської Федерації Відповідачу завдано значних матеріальних збитків.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем.

Відповідач вказує, що причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку АТ «НЗФ» за цим договором поставки є саме військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-гірничого призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач вважає суму 40 000,00 грн. завищеною, такою, що не відповідає об`єму роботи, виконаному кваліфікованим спеціалістом; справа № 904/3332/23 є прямим продовженням справи № 904/3071/22 в якій з відповідача стягувався основний борг, пеня та штраф за порушення строків поставки за цим же договором поставки № 2103883 від 30.07.2021; представником з боку позивача в справі № 904/3071/22 також був адвокат Сагайдак А.В., отже, він добре обізнаний з усіма документами та питаннями стосовно спірного договору; у справі № 904/3332/23 позивач заявив до стягнення з відповідача лише пеню, 3% річних та інфляційні втрати, судова практика по стягненню штрафних санкцій є сталою, що не потребувало для кваліфікованого спеціаліста великих затрат часу, як для розрахунку заявлених до стягнення сум, так і для складання позовної заяви для досвідченого фахівця; юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

01.11.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 31.10.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/3332/23. Розгляд справи № 904/3332/23 призначено у судовому засіданні на 31.01.2024 на 16:00 год.

Також, не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення, зменшивши стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на 90 % та стягнути з відповідача 58 993,15 грн. пені, 3 539,59 грн. 3% річних, 15 372,31 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 AT «Нікопольський завод феросплавів» 21.06.2023 добровільно здійснило оплату у сумі 1 329 668,30 грн. що підтверджується платіжними інструкціями № 271545, 271539 від 21.06.2023.

AT «Нікопольський завод феросплавів» вважає, що повне та своєчасне виконання вимог рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 вже у повному обсязі компенсувало Позивачу понесені ним витрати, до яких призвела несвоєчасна оплата AT «НЗФ» за раніше поставлений Товар за Договором.

Позивач мав можливість під час розгляду вищевказаної справи збільшити розмір позовних вимог щодо нарахування штрафних санкцій за період, який також частково охоплює час у даній справі.

Разом з тим, ТОВ «Дніпровська машинобудівельна компанія»» цим правом не скористався, що, в свою чергу, призводить до висновку щодо бажання позивача застосування до відповідача каральних санкцій, а не компенсування завданих збитків, які AT «НЗФ» вже сплачено за попереднім рішенням суду.

Зокрема, апелянт вказує на те, що господарський суд повинен взяти до уваги, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, який на момент подання позову виконаний повністю, в т.ч. із компенсаційними нарахуваннями (пеня, інфляційні, відсотки), а отже, цілком обґрунтованими є висновок про те, що заявлені вимоги є незаконними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Посилається на те, що ні Закон, ні Договір №2103883 від 30.07.2021 не встановлює для АТ "Нікопольський завод феросплавів" право односторонньої зміни умов зобов`язання оплатити за товар на 100% до 22.08.2022, тому це зобов`язання мало виконуватися належним чином відповідно до умов договору №2103883 від 30.07.2021 та вимог ЦКУ, підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ). Обставина «погашення відповідачем боргу в повному обсязі» не може братися до уваги у справі № 904/3332/23 для зменшення пені, оскільки дії Відповідача з утримування коштів Позивача мали ознаки зловживання його правами і вчинення Відповідачем господарського правопорушення.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин у письмовій формі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 31.10.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги та надано докази сплати судового збору у сумі 15978,27 грн. ( платіжна інструкція №274467 від 23.10.2023).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі №904/3332/23. Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/3332/23. Розгляд справи № 904/3332/23 призначено у судовому засіданні на 31.01.2024 на 16:00 год.

31.01.2024 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" звернувся до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № 2103883 від 30.07.2021 в сумі 1 800 000 грн., пені - 34 520, 55 грн. та 3% річних - 3 550, 68 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3071/22 за правилами загального позовного провадження.

13.10.2022 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" із позовом про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 року у справі №904/3071/22 закрито провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" основного боргу у розмірі 270 000 грн.

Первісний позов задоволено частково.

Суд стягнув з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" суму основного боргу у розмірі 1 530 000 грн., пеню у розмірі 17 260, 28 грн., 3 % річних у розмірі 3 550, 68 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 27 571, 07 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару відмовлено в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 по справі № 904/3071/22 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/3071/22 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" задоволено.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/3071/22 в частині стягнення пені скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення: стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" пеню у розмірі 34 520,55 (тридцять чотири тисячі п`ятсот двадцять гривень 55 копійок), та судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4026грн.

Отже, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/3071/22 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 встановлені наступні обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі.

30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровська машинобудівна компанія (далі позивач, постачальник) та Акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (далі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 2103883 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Відповідно до пункту 4.8 договору покупець проводить оплату за Товар за умови наявності у Покупця підписаних Сторонами оригіналів Договору та відповідної Специфікації з урахуванням наступних умов:

Відповідно до п. 4.8.5 договору, переходом права власності на Товар є акт прийому-передачі Товару, підписаний Сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості Товару умовам договору. Датою переходу права власності на Товар є дата поставки Товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання Товару на складі Покупця (підпункт 5.8.1 пункту 5.8 договору).

Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем Сторін. Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України. Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу Сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення (пункти 8.1, 8.3 8.4 договору).

Відповідно до підпункту 10.3.1 пункту 10.3 договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого Товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:

- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;

- у випадках, передбачених п. 9.2 даного Договору.

Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Згідно з підпунктом 10.4.2 пункту 10.4 договору, у випадку порушення строку поставки товару згідно з цим договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості Товару за кожен день такого прострочення. Розрахунок виконується з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної дати поставки Товару (включаючи день заміни Товару). У разі продовження такого прострочення більш ніж 10 календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості не поставленого в строк Товару.

Додатком № 1 до договору є специфікація № 1/2103884 від 30.07.2021, відповідно до якої сторони узгодили поставку Конвеєра стрічкового В650х35х585м 1 шт. та Конвеєра стрічкового В650х5,2 м 1 шт. на загальну суму 1 800 000 грн. з ПДВ (а. с. 32-33, том 1).

Відповідно до Специфікації термін поставки: 100 календарних днів, з можливістю дострокової поставки, від дати відкриття акредитиву.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що оплата Товару, що поставляється згідно зі специфікацією (додаток до Договору), здійснюється шляхом відкриття подільного покритого безвідкличного акредитива, банк-виконавець - АТ Банк кредит Дніпро, 53201 м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 91, МФО 305749.

Строк дії акредитива - 120 (сто двадцять) календарних днів (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.14 Специфікації встановлено, що сторони домовились, що у разі закінчення строку дії акредитиву, Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником Товару протягом 60 днів із дати акту прийому-передачі Товару підписаного Сторонами, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості Товару та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього Договору.

04.01.2022 ТОВ Дніпровська машинобудівельна компанія на адресу АТ НЗФ була направлена заявка № 2021.12.30/27-4043 на поставку всього об`єму товару за Специфікацією.

29.12.2021 на ім`я ТОВ Дніпровська машинобудівельна компанія було відкрито документарний акредитив № 600U/UAH/7734.

Позивач за первісним позовом 27.04.2022 здійснив поставку товару за Специфікацією на суму 1 800 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11 від 25.04.2022.

ТОВ Дніпровська машинобудівельна компанія було виставлено рахунок-фактуру № 11 від 26.04.2022 на оплату товару в розмірі 1800 000 грн. з ПДВ (а. с. 37, том 1).

23.06.2022 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі по кількості і якості до договору поставки № 2103883 від 30.07.2021, акредитив № 600U/UAH/7734 від 29.12.2021 на загальну суму 1800000 грн. з ПДВ (арк. с. 34, том 1).

Акт приймання-передачі по кількості і якості підписано без заперечень та зауважень, що підтверджує, що постачальник виконав, а покупець прийняв виконання зобов`язання з постачання Товару по Специфікації №1/2103884 від 30.07.2021 до договору №2103883 від 30.07.2021 загальною вартістю 1 800 000 грн.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано сторонами, Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 800 000 грн., який вартість поставленого товару не оплатив, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і не оскаржуваного сторонами висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за поставлений згідно договору від 30.07.2021 № 2103883 товар у розмірі 1800 000 грн., нараховану на суму заборгованості пеню у розмірі 34 520, 55 та 3% річних у розмірі 3 550, 68 грн..

Позивач у даній справі (904/3332/23) зазначає, що, оскільки відповідач не сплатив 15.09.2022 заборгованість в розмірі 1 800 000,00 грн., він нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 589 931,51 грн. за період прострочення з 16.09.2022 по 20.06.2023, 3 % річних у розмірі 35 395,89 грн. за період прострочення з 16.09.2022 по 20.06.2023, інфляційні втрати в розмірі 153 723,08 грн. за період прострочення з 23.08.2022 по 20.06.2023.

Частково задовольняючи позов та зменшуючи розмір пені суд прийняв до уваги погашення відповідачем боргу в повному обсязі до звернення позивача з позовом.

Господарський суд зазначив, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, що полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності (постанова КГС ВС від 09.02.2023 у справі № 922/4121/20 (№ в ЄДРСР 108927642)).

При перевірці розрахунку, судом встановлено, що розмір 3% річних більший, ніж визначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, суд стягнув 3% річних в розмірі 35 395,89 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині наявності підстав для зменшення розміру пені та витрат на правничу допомогу, колегія суддів саме в цій частині здійснює перегляд рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та не порушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, суд бере до уваги матеріальне становище відповідача, складну ситуацію, яка наразі склалася у м. Нікополі та руйнування на території заводу - відповідача, а також значення діяльності відповідача для економіки України (місто Нікополь перебуває під систематичними обстрілами, російські снаряди влучили безпосередньо і на територію Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", що призвело до руйнування його виробничих потужностей, та, відповідно, до значної матеріальної шкоди).

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Нікопольська міська територіальна громада (код UA12080050000062712) визнана територією активних бойових дій з 21.07.2022.

Апеляційний суд об`єктивно оцінивши даний випадок, враховуючи перебування відповідача на території, яка віднесена до територій активних бойових дій, пошкодження будівель відповідача внаслідок артилерійських обстрілів, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 397 602,75 грн.

До уваги апеляційним судом береться також те, що станом на дату звернення з позовом, відповідач заборгованість за поставлений товар за спірним договором погасив в повному обсязі, але з простроченням визначених договором строків.

Доводи апелянта (позивача), що відповідачем не доведений, а судом першої інстанції не оцінений майновий стан відповідача, приймаються колегією суддів до уваги. Разом з тим, майновий стан є однією з обставин, яку суд вивчає при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, тому його недоведення не може бути безумовною підставою для незастосування положень ст. 233 Господарського кодексу України за наявності інших обставин.

Доводи апелянта щодо преюдиційності та обов`язковості постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/3071/22 відхиляються, з огляду на те, що суд має право зменшити пеню за власною ініціативою та не зобов`язаний спростовувати висновки суду у іншій справі.

З приводу доводів апелянта про те, що вірним було проголошене рішення, в якому суд відмовив в клопотанні відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд наголошує.

Зі змісту резолютивної частини рішення суду від 10.10.2023 у справі № 904/3332/23 вбачається, що не зважаючи на проголошення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені, фактично судом зменшено пеню з 589 931,51 грн. до 397 602,75 грн. Ця обставина підтверджується звукозаписом судового засідання та наявною в матеріалах справи вступною та резолютивною частиною рішення (а.с 136, т.2).

Оскільки суд фактично обмовився при оголошенні резолютивної частини рішення, відсутні підстави для його скасування.

Таким чином, суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 904/3332/23 в оскаржуваній позивачем частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі № 904/3332/23 в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, судова колегія зазначає наступне.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано зокрема, договір № 23-06/01 про надання правової (правничої) допомоги від 23.06.2023

Відповідно до цього договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту визначену ним Договором правову (правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що Адвокатське об`єднання надає наступну правову (правничу) допомогу:

- підготовка позовної заяви Клієнта до АТ Нікопольський завод феросплавів про стягнення сум розрахованих на підставі договору поставки №2103883 від 30.07.2021 року (розрахунок за межами вирішеної судом справи № 904/3071/22);

- захист законних прав та інтересів Клієнта в господарській справі за позовом Клієнта до АТ Нікопольський завод феросплавів про стягнення сум розрахованих на підставі договору поставки № 2103883 від 30.07.2021 (розрахунок за межами вирішеної судом справи № 904/3071/22);

- представлення інтересів Клієнта під час розгляду та вирішення вищезазначеної справи у господарських судах всіх інстанцій:

- підготовка та подання необхідних процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом вищезазначеної справи в Господарському суді Дніпропетровської області, у тому числі, але не виключно, під час розгляду цієї справи у сулі апеляційної та/або касаційної інстанції, а також під час перегляду за ново виявленими обставинами.

Згідно з пунктами 5.1-5.2 договору за надання правової допомоги Адвокатському об`єднанню виплачується винагорода у формі гонорару.

За надану в межах цього договору правову допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у наступному розмірі: 75 000, 00 грн, яка перераховується па банківський рахунок Адвокатського об`єднання у наступному порядку:

- 40 000, 00 грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в господарській справі надану клієнту в суді першої інстанції, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору;

- 20 000, 00 грн фіксований гонорар за правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції, оплата протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання апеляційної скарги на рішення/постанову суду;

- 15 000, 00 грн протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання касаційної скарги на рішення постанову суду,

- 2% від розміру суми (з ціни позову), яку судом буде стягнуто у справі так званий гонорар успіху. Ця частина гонорару сплачується клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту набрання відповідним судовим рішенням у відповідній справі законної сили

Позивачем подано до суду Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 23-06/01 від 23.06.2023 від 10.10.2023.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаних робіт всього клієнту надано правничої допомоги на суму 40 000 грн.

Згідно даного акту адвокатське об`єднання надало клієнту наступні послуги:

1. Ознайомлення з матеріалами, переговори, усне опитування Клієнта з приводу взаємовідносин, які виникли по Договору №2103883 від 30.07.2021 з специфікацією №1/2103884 від 30.07.2021 з Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" з врахуванням висновків постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 року у справі № 904/3071/22 та у т.ч. погашення основної заборгованості частинами 24.04.2023 , 09.05.2023, 21.06.2023, витрачений адвокатом час 2 год.

2. Підготовка та надання Клієнту консультації стосовно норм права, які регулюють правовідносини: зобов`язання та його виконання, порушення зобов`язання та відповідальності за порушення зобов`язання пеню, 3% річних, інфляційні збитки, витрачений адвокатом час 2 год.

3. Пошук та аналіз релевантних для позовної заяви Клієнта висновків ЄСПЛ з рішень: у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015; у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009; у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004; у справі East/West Allsance Limited проти України, заява № 19336/04, витрачений адвокатом час 2 год.

4. Підготовка та складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Дніпровська машинобудівна компанія, 21 арк. Документ сформований в системі Електронний суд 26.06.2023 та направлення її копії Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", витрачений адвокатом час 4 год.

5. Підготовка та подання 03.07.2023 в підсистемі Електронний суд заяви про усунення недоліків, 5 арк, витрачений адвокатом час 1 год.

6. Підготовка та подання клопотань клієнта про ознайомлення з матеріалами справи № 904/3332/23: документ сформований в системі Електронний суд 17.07.2023, документ сформований в системі Електронний суд 04.08.2023, документ сформований в системі Електронний суд 08.09.2023, витрачений адвокатом час 1 год.

7. Підготовка та подання відповіді на відзив у справі №904/3332/23, 19 арк., документ сформований в системі Електронний суд 20.07.2023, з направленням копії іншому учаснику, витрачений адвокатом час 3 год.

8. Ознайомлення адвоката з матеріалами справи №904/3332/23 безпосередньо в Господарському суді Дніпропетровської області 20.07.2023, 08.09.2023, витрачений адвокатом час 2 год.

9. Підготовка та складання клопотання ТОВ "Дніпровська Машинобудівна Компанія" (доручення доказів 11.09.2023), подано в системі Електронний суд в справі №904/3332/23, витрачений адвокатом час 0,5 год.

10. Підготовка та складання заперечення ТОВ "Дніпровська Машинобудівна Компанія" на заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зменшення пені на 90% 08.09.2023, подано в системі Електронний суд в справі №904/3332/23, витрачений адвокатом час 2 год.

11. Участь адвоката в судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області у справі №904/3332/23: 08.08.2023 (згідно протоколу с/з з 11:43:34 по 11:57:10), 22.08.2023 (згідно протоколу с/з з 11:04:14 по 11:08:18), 11.09.2023 (згідно протоколу с/з з 11:38:17 по 11:53:22), 10.10.2023 в якості представника клієнта, витрачений адвокатом час 1 год.

12. Перевірка та доведення до відома Клієнта актуального стану розгляду/ вирішення справи № 904/3332/23 в Господарському суді Дніпропетровської області за допомогою Інтернет ресурсів https://reyestr.court.gov.ua та https://reyestr.court.gov.ua та кабінету Електронний суд підсистеми ЄСІТС, витрачений адвокатом час 2 год.

13. Підготовка проекту заяви клієнта про винесення додаткового рішення у справі № 904/3332/23 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, згідно Договору про надання правничої допомоги, витрачений адвокатом час 2 год.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданої правничої допомоги, клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровська машинобудівна компанія не має будь-яких зауважень чи претензій до обсягу та якості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО "Біднягін і партнери" згідно договору про надання правничої допомоги договору № 23-06/01 від 23.06.2023.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У відповідності до статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 127 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Щодо першого аспекту, суд виходить з основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката, по-суті, є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Місцевим господарським судом встановлено, що справа № 904/3332/23 є прямим продовженням справи № 904/3071/22.

Представником з боку позивача в справі № 904/3071/22 також був адвокат Сагайдак А.В., отже, він добре обізнаний з усіма документами та питаннями стосовно спірного договору.

У справі № 904/3332/23 позивач заявив до стягнення з відповідача лише пеню, 3% річних та інфляційні втрати, судова практика по стягненню штрафних санкцій є сталою, що не потребувало для кваліфікованого спеціаліста великих затрат часу, як для розрахунку заявлених до стягнення сум, так і для складання позовної заяви для досвідченого фахівця.

Не потребувалося також затрат часу адвокатом на пошук та аналіз релевантних для позовної заяви Клієнта висновків ЄСПЛ (п.3 Акту № 1), оскільки все це, як вбачається з системи Діловодство спеціалізованого суду вже було зроблено ним у справі № 904/3071/22.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягають 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Водночас судова колегія зазначає, що поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п`ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача про відсутність у суду першої інстанції права зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем.

Доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу позивача посиланням на участь того самого адвоката в іншій справі між тими ж сторонами, відхиляються судовою колегію.

Так, обґрунтовуючи ці доводи позивач посилається на різний предмет спору у двох судових справах справі № 904/3071/22 та справі № 904/3332/23, а отже вважає, що є різними норми права, якими регулюються виниклі правові відносини, та предмети доказування.

Проте, судова колегія звертає увагу, що предметом доказування у справі № 904/3332/23 здебільшого є обставини, встановлені в рішенні суду у справі № 904/3071/22.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для обмеження розміру витрат на правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача, у зв`язку з тим, що у справі № 904/3071/22 та справі № 904/3332/23 брало участь одне й те саме Адвокатське бюро, а обставини, встановлені у справі № 904/3071/22 покладені в основу позову в даній справі та не потребували значного додаткового вивчення та опрацювання Адвокатським бюро.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, апеляційна скарга позивача на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі № 904/3332/23 задоволенню не підлягає.

Щодо апеляційної скарги відповідача - Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", в якій відповідач просить змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023, зменшивши стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на 90 процентів, то апеляційний суд зазначає наступне:

-умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути нарахувань пені, інфляційних нарахувань та 3% річних;

-з урахуванням положень ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язань.

При цьому, Господарський кодекс України визначає неустойку як штрафні санкції (ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Господарський кодекс України дещо більше деталізує перелік питань, які мають бути вивчені судом при вирішенні питання зменшення розміру неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен:

1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з:

інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

ступеня виконання зобов`язань;

причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

незначності прострочення у виконанні зобов`язання;

невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки);

майнового стану сторін.

У вказаній вище постанові від 23.03.2021 Верховний Суд також вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Разом із тим, зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги (висновок Верховного Суду у справі № 918/116/19, який було підтверджено в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 927/704/19).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому господарський суд правильно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання в цій частині.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 904/3332/23 задоволенню не підлягає.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 " Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявників апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія", понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід покласти на заявників апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/3332/23 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі №904/3332/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі №904/3332/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2023 у справі №904/3332/23 залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська машинобудівна компанія" за подання апеляційних скарг на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЮ.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко