Рішення

від 13.10.2023 по справі 912/502/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 рокуСправа № 912/502/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/502/23

за позовом Приватного підприємства "Вінагропром МС"

до Фермерського господарства "Олена"

про стягнення 1 010 475,48 грн,

представники:

від позивача - Левицька-Корчун В.І., ордер від 20.03.23 серія ВА № 1068369;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Вінагропром МС", яка містить вимоги до Фермерського господарства "Олена" про стягнення 1 010 475,51 грн заборгованості, з яких: 19 919,05 доларів США, що на день подання позову еквівалентно 728 439,65 грн - основного боргу за договорами поставки № 14, 15, штраф в сумі 1 991,9 доларів США, що еквівалентно 72 843,95 грн, пеню в сумі 179 615,24 грн, 3 % річних в сумі 29 576,64 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Договорів купівлі-продажу № 14 та № 15в частині своєчасного та повного розрахунку за прийнятий товар.

Ухвалою від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/502/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.05.2023 на 11:00 год. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

01.05.2023 суд відкрив підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 01.05.2023 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні з розгляду справи № 912/502/23 до 24.05.2023 на 11:00год.

08.05.2023 до господарського суду від Фермерського господарства "Олена" надійшла зустрічна позовна заява, яка містить вимоги до Приватного підприємства "Вінагропром МС" про стягнення 1 400,00 доларів США штрафу.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом вказує на поставку відповідачем за зустрічним позовом неякісного товару за видатковою накладною від 26.05.2021 № 12 (замовлення: Договір від 13.05.2021 № 14, додаток № 15) насіння соняшника "Суміко" на суму 10 400,00 доларів США.

Ухвалою від 09.05.2023 господарський суд зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Олена" (вх. № 783/23 від 08.05.2023) та додані до неї документи повернув заявнику.

10.05.2023 до господарського суду від Фермерського господарства "Олена" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить:

- поновити строк для подання відзиву у справі № 912/502/23, пропущений з поважних причин, та приєднати відзив до матеріалів справи;

- призначити у справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на розгляд якої поставити питання чи виконаний підпис на видатковій накладній від 10.06.2021 № 14 в графі "Прийняв: Сирота Ю.В." саме вказаною особою;

- витребувати у позивача оригінали документів, які є додатками до позовної заяви;

- відмовити Приватному підприємству "Вінагропром МС" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив наступне.

З боку Фермерського господарства "Олена" за спірними договорами було виконано зобов`язання на суму 1 235 500 грн, що враховуючи курс долару США на різні дні оплати становить 45 850,00 грн дол. США (виконання Договору № 14 на суму 15 850,00 дол США в повному обсязі та виконання Договору № 15 на суму 30 000,00 дол. США - за фактично поставлений товар).

При поставці продукції позивачем жодного разу не надавались сертифікати якості товару, з мотивуванням того, що відповідні документи будуть надані при поставці іншої партії товару.

Фермерське господарство "Олена" також зазначає, що ним не підписувались жодні документи щодо постачання насіння кукурудзи. Про наявність видаткової накладної від 10.06.2021 № 14 на постання насіння кукурудзи ДКС 3511 на суму 20 000,00 дол. США, на яку посилається позивач, відповідачу не відомо, оскільки службовими особами Фермерського господарства "Олена" вона не підписувалась і в рамках переговорів Фермерське господарство "Олена" відмовилось від отримання в подальшому неякісного насіння кукурудзи. Товар за видатковою накладною від 10.06.2021 № 14 поставлений не був, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, відсутні підстави для оплати за даною накладною.

Зі сторони позивача ніяких питань з приводу цього на той момент не виникало, оскільки за фактично поставлений товар в рамках Договору № 14 та Договору № 15 Фермерське господарство "Олена" виконало зобов`язання щодо розрахунків в повному обсязі.

Стосовно відповідальності відповідач зазначає, що виходячи з умов п. 7.3. Договорів, у разі неналежного виконання зобов`язань з боку Фермерського господарства "Олена" позивач повинен був нарахувати штрафні санкції у розмірі 10% вже за прострочення оплати понад п`ять днів, що не було зроблено з його боку і це спростовує доводи позивача щодо неналежного виконання зобов`язань відповідачем в рамках договорів.

На теперішній час позивач намагається стягнути борг з Фермерського господарства "Олена" посилаючись на невиконання зобов`язань в рамках договору № 14 та перераховує суму боргу за діючим курсом дол. США на день подачі позовної заяви, що є неприпустимим та порушує права відповідача.

Відповідач зазначає, що видаткові накладні не можуть свідчити про наявність заборгованість покупця перед продавцем, якщо вони не підтверджують факт отримання покупцем товару та наявність у нього заборгованості перед продавцем.

Відповідач звертає увагу на наданий позивачем розрахунок суми подвійної облікової ставки НБУ невірним є період розрахунку, оскільки зазначені з перевищенням строку дії самих договорів, які припинили свою дію у 2020 році. Теж саме стосується й наданого розрахунку 3% річних з невірним розрахунком кількості та періоду прострочення грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання Фермерського господарства "Олена" виконані в повному обсязі.

Фермерське господарство "Олена" вважає заявлену позивачем до стягнення суму витрат на правничу допомогу неспівмірною, оскільки вартість підготовки позовної заяви не підтверджує зазначену суму.

18.05.2023 до господарського суду від Приватного підприємства "Вінагропром МС" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить відмовити відповідачу у поновленні строків на подання відзиву та залишити відзив без розгляду.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що ним фактично було здійснено оплату ТМЦ, отриманих по Договору № 14 є неправдивими та відвертою маніпулятивними, спрямованими на уникнення від виконання зобов`язань щодо оплати вартості ТМЦ та мінімізацію штрафних санкцій, нарахованих позивачем за невиконання зобов`язань щодо оплати отриманого ним товару.

Так, відповідач фактично визнав, що сума отриманого за Договором № 14 товару становить 15 850,00 дол. США.

Проте його доводи про те, що розрахунки за отриманий товар по вказаному договору ним виконано в повному обсязі не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з номенклатури ТМЦ, що поставлялась за Договором № 14, ними фактично було насіння соняшнику "Суміко" та гербіцид "Сальса".

При цьому, жоден із платежів, що був здійснений відповідачем на оплату товару не містить ані посилань на Договір № 14, ані посилань на товар (його назву), отриманий за цим договором. Окрім цього, суми сплачені відповідачем за платіжними дорученнями не збігаються із сумами та вартістю поставленого позивачем товару за цим договором.

Таким чином, позивач обґрунтовано стверджує, що відповідачем у належний спосіб не підтверджено свої доводи про те, що товар, отриманий ним за договором купівлі-продажу № 14 ним взагалі було оплачено.

Твердження відповідача про те, що поставлене йому насіння кукурудзи було неналежної якості, наявність у насінні шкідників, відсутність сертифікатів, тощо не підтверджено належними та достовірними доказами в розумінні вимог ст. 76, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, надані позивачем видаткові накладні № 11, 14 містять всі обов`язкові реквізити, що мають міститись у видатковій накладній, що фактично підтверджує факт отримання відповідачем насіння кукурудзи за вказаними видатковими накладними та дійсність господарської операції.

Маніпулятивні твердження відповідача про те, що ним товар за видатковою накладною № 14 від 10.06.2021 року на суму 20 000,00 доларів США не отримувався ґрунтуються виключно на відсутності печатки на цій накладній. З усталеної судової практики та вимог чинного законодавства - оформлення первинних документів без печатки є правомірним.

Отже заперечення відповідача щодо отримання товару за видатковою накладною № 14 від 10.06.2021 року на суму 20 000,00 дол. США свідчать про несумлінну поведінку відповідача, намаганням ввести суд в оману та створити умови для уникнення проведення розрахунків.

Крім того, надані позивачем письмові докази, на підтвердження дійсності даної господарської операції за видатковою накладною № 14 від 10.06.2021 року підтверджуються, на відміну від відповідача, низкою інших, долучених до матеріалів справи доказів.

Доводи відповідача з приводу неправомірності нарахування штрафних санкцій та 3% річних не місять змістовних аргументів неправомірності цих нарахувань, отже, на переконання позивача, не заслуговують на увагу.

24.05.2023 суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 24.05.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Олена", викладеного у п. 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву, про поновлення строку для надання відзиву; продовжив за ініціативою суду Фермерському господарству "Олена" строк на подання відзиву, встановлений в ухвалі від 28.03.2023 та долучив відзив до матеріалів справи; продовжив за ініціативою суду Приватному підприємству "Вінагропром МС" строк на подання відповіді на відзив, встановлений в ухвалі від 28.03.2023 та долучив відповідь на відзив до матеріалів справи; витребував у Приватного підприємства "Вінагропром МС" оригінал видаткової накладної № 14 від 10.06.2021, копія якої додана до позовної заяви, та надав можливість Приватному підприємству "Вінагропром МС" та Фермерському господарству "Олена" у строк до 07.06.2023 подати додаткові пояснення щодо наявності на накладній № 14 від 10.06.2021 відбитку печатки Фермерського господарства "Олена". Крім того, господарський суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 912/502/23 на тридцять днів та відклав підготовче засідання у справі № 912/502/23 до 07.06.2023 на 10:00 год.

31.05.2023 на електронну адресу Господарського суду Кіровоградської області від Центрального апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 29.05.2023 № 912/502/23 про витребування матеріалів справи № 912/502/23 за позовом Приватного підприємства "Вінагропром МС" до Фермерського господарства "Олена" про стягнення 1 010 475,48 грн, у зв`язку з надходженням апеляційної скаргиФермерського господарства "Олена" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.05.2023 по справі № 912/502/23.

Ухвалою від 31.05.2023 господарський суд зупинив провадження у справі № 912/502/23 за позовом Приватного підприємства "Вінагропром МС" до Фермерського господарства "Олена" про стягнення 1 010 475,48 грн до перегляду ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 09.05.2023 в апеляційному порядку та повернення матеріалів справи до Господарського суду Кіровоградської області.

05.06.2023 до господарського суду від Приватного підприємства "Вінагропром МС" надішли додаткові пояснення в яких позивач, зокрема, просить долучити до матеріалів справи оригінал видаткової накладної № 14 від 10.06.2021.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що на відсутність печатки на оригіналі видаткової накладної № 14 від 10.06.2021 року, як її умовний "недолік", позивач звернув увагу після відвантаження товару та повернення додому та одразу зв`язався з Фермерським господарством "Олена" щодо необхідності завірення печаткою даної видаткової накладної. Жодних заперечень з даного приводу з боку відповідача не поступило, а в подальшому, відповідачем через додаток "Вайбер" на телефон Слюсаря С.І. було направлено копію видаткової накладної № 14 від 10.06.2021 з печаткою Фермерського господарства "Олена", як підтвердження вчинення дій щодо завірення цієї видаткової накладної.

Позивач зазначає, що сподіваючись на сумлінність та порядність відповідача, а також враховуючи, що господарські відносини між сторонами мають місце не один рік, вважав, що видаткова накладна № 14 від 10.06.2021 року відповідачем оформлена у належний спосіб.

Саме отримання від відповідача через додаток "Вайбер" накладної № 14 від 10.06.2021 з печаткою Фермерського господарства "Олена" обумовило його впевненість у відповідності цієї видаткової накладної оригіналу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 912/502/23 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олена" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.05.2023 року про повернення зустрічної позовної заяви Фермерського господарства "Олена" у справі №912/502/23 залишено без змін.

05.09.2023 матеріали справи № 912/502/23 надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою від 15.09.2023 господарський суд поновив провадження у справі № 912/502/23. Підготовче засідання призначив на 02.10.2023 на 11:30 год.

28.09.2023 до господарського суду від Фермерського господарства "Олена" надійшла зустрічна позовна заява, яка містить вимоги до Приватного підприємства "Вінагропром МС" про стягнення 1 400,00 доларів США штрафу.

Крім того 28.09.2023 до господарського суду від Фермерського господарства "Олена" надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 02.10.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Олена" про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви у справі № 912/502/23. Зустрічну позовну заяву Фермерського господарства "Олена" (вх. № 1817/23 від 28.09.2023) та додані до неї документи повернув заявнику.

02.10.2023 суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 02.10.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Олена", викладеного у п. 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву, про призначення у справі почеркознавчої експертизи; закрив підготовче провадження у справі № 912/502/23; справу № 912/502/23 призначив до судового розгляду по суті на 13.10.2023 на 11:00 год.

10.10.2023 до господарського суду від Фермерського господарства "Олена" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якому відповідач просить відкласти судове засідання призначене на 13.10.2023 на 11:00 год.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про оскарження ним ухвали суду від 02.10.2023 про відмову у поновленні процесуального строку та про повернення зустрічної позовної заяви, що в результаті апеляційного перегляду матиме важливе значення для подальшого розгляду справи.

13.10.2023до суду від представника Приватного підприємства "Вінагропром МС" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить при прийнятті рішення у даній справі та вирішенні питання про розподіл судових витрат, стягнути з відповідача ФГ "Олена" на користь ТОВ "Вінагропром МС" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

13.10.2023 суд відкрив розгляд справи по суті. У судовому засіданні брав участь уповноважений представник позивача.

Протокольною ухвалою від 13.10.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Олена" про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки підстава відкладення розгляду справи, викладена в клопотанні, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не повідомив про поважні причини неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оголосивши стислий зміст відзиву, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Між Приватним підприємством "Вінагропром МС" (Продавець) та Фермерським господарством "Олена" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 14 (далі - Договір № 14, а.с. 6-7), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити покупцю ЗЗР та посівний матеріал, найменування, кількість, асортимент та ціна визначаються у додатках до договору та видаткових накладних (в подальшому іменована продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію від продавця та оплатити її вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1., 2.2. Договору № 14 ціна на продукцію є узгодженою сторонами та визначається у додатках до договору та видаткових накладних. В ціну продукції включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, а також інші витрати, якщо інше не передбачено додатком до договору.

Ціна на продукцію, поставки якої здійснюються згідно з умовами цього договору встановлюються в національній валюті України.

Згідно п. 3.1.-3.5. Договору № 14 оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Сторонами можуть у будь-який момент дії цього договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформлюється Додатками до Договору. Оплата вартості продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії поставленої продукції.

Термін оплати вартості продукції становить до 01.11.2021.

Загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції протягом дії цього договору та узгодженої на неї ціни відповідно до видаткових накладних.

Датою оплати вартості продукції вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Відповідно до п. 4.1., 4.3., 4.4. Договору № 14 місце передачі продукції визначається продавцем. Передача продукції може здійснюватися за адресою: м. Голованіськ, вул. Шкільна, 1.

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту поставки продукції останньому та належного документального оформлення поставки продукції всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу тощо переходять від продавця до покупця.

Разом з продукцією продавця зобов`язується передати покупцю на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену товарну (видаткову) накладну та товарно-транспортну накладну (у разі необхідності).

Розділом 6 Договору № 14 передбачено обов`язки сторін.

Відповідно до п. 6.2. Договору № 14 продавець зобов`язаний поставити (передати) покупцю якісну продукцію, а також всю необхідну документацію на неї в місці встановленому цим договором. Скласти та підписати накладні на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору.

Згідно п. 6.3. Договору № 14 покупець зобов`язаний прийняти продукцію відповідно до умов цього Договору. У встановлений цим договором термін та спосіб належним чином здійснити оплату продавцю вартість продукції. Підписати накладну на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору.

За умовами п. 7.3. Договору № 14 в разі несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати, а також за прострочення оплати понад п`ять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Згідно з п. 9.1., 9.3. Договору № 14 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та дії до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та належного виконання зобов`язання за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем було укладено Додатки № 14 від 13.05.2021, № 15 від 26.05.2021, № 16 від 09.06.2021 та було здійснено наступні поставки товару:

- згідно Додатку № 14, на підставі видаткової накладної від 13.05.2021 № 14 насіння соняшнику "Суміко" на суму 4 550,00 дол. США (а.с. 8-9);

- згідно Додатку № 15, на підставі видаткової накладної від 26.05.2021 № 12 насіння соняшнику "Суміко" на суму 10 400,00 дол. США (а.с. 10-11);

- згідно додатку № 16, на підставі видаткової накладної від 09.06.2021 № 13 гербіцид "Сальса" на суму 900,00 дол. США (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. додатків до Договору № 14 ціни ЗЗР і посівний матеріал постачаємий продавцем зазначається в специфікації у доларах США. При перерахуванні коштів покупцем, за поставлений товар продавцем, сума вказана у специфікації рахується у еквіваленті до гривні по курсу НБУ на момент перерахування коштів покупцем.

Загальна сума поставки ТМЦ за договором купівлі-продажу № 14, згідно видаткових накладних становить 15 850,00 дол. США.

Позивач зазначає, що станом на день подання даного позову зобов`язання щодо оплати отриманого товару на суму 15 850,00 доларів США відповідачем не виконано.

Позивач зазначає, що згідно інформації, отриманої з сайту НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=10.03.2023period=daily), офіційний курс дол. США на 10.03.2023 року становить 36,5686 грн. Таким чином, сума основного боргу у гривневому еквіваленті станом на 10.03.2023 року за Договором № 14 становить 579 634,50 грн.

Між Приватним підприємством "Вінагропром МС" (Продавець) та Фермерським господарством "Олена" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 15 (далі - Договір № 15, а.с. 14-16), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити покупцю ЗЗР та посівний матеріал, найменування, кількість, асортимент та ціна визначаються у додатках до договору та видаткових накладних (в подальшому іменована продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію від продавця та оплатити її вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1., 2.2. Договору № 15 ціна на продукцію є узгодженою сторонами та визначається у додатках до договору та видаткових накладних. В ціну продукції включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, а також інші витрати, якщо інше не передбачено додатком до договору.

Ціна на продукцію, поставки якої здійснюються згідно з умовами цього договору встановлюються в національній валюті України.

Згідно п. 3.1.-3.5. Договору № 15 оплата вартості поставленої продукції проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Сторонами можуть у будь-який момент дії цього договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформлюється Додатками до Договору. Оплата вартості продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії поставленої продукції.

Термін оплати вартості продукції становить 20% попередньої оплати, 80% після поставки товару до 01.11.2021.

Загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції протягом дії цього договору та узгодженої на неї ціни відповідно до видаткових накладних.

Датою оплати вартості продукції вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця

Відповідно до п. 4.1., 4.3., 4.4. Договору № 15 місце передачі продукції визначається продавцем. Передача продукції може здійснюватися за адресою: м. Голованіськ, вул. Шкільна, 1.

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту поставки продукції останньому та належного документального оформлення поставки продукції всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу тощо переходять від продавця до покупця.

Разом з продукцією продавця зобов`язується передати покупцю на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену товарну (видаткову) накладну та товарно-транспортну накладну (у разі необхідності).

Розділом 6 Договору № 14 передбачено обов`язки сторін.

Відповідно до п. 6.2. Договору № 15 продавець зобов`язаний поставити (передати) покупцю якісну продукцію, а також всю необхідну документацію на неї в місці встановленому цим договором. Скласти та підписати накладні на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору.

Згідно п. 6.3. Договору № 15 покупець зобов`язаний прийняти продукцію відповідно до умов цього Договору. У встановлений цим договором термін та спосіб належним чином здійснити оплату продавцю вартість продукції. Підписати накладну на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору.

За умовами п. 7.3. Договору № 15 в разі несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати, а також за прострочення оплати понад п`ять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Згідно з п. 9.1., 9.3. Договору № 15 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та дії до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та належного виконання зобов`язання за цим договором.

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін.

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем було укладено Додаток від 13.05.2021 № 15 та було здійснено наступні поставки товару:

- згідно Додатку № 15, на підставі видаткової накладної від 18.05.2021 № 11 кукурудзу ДКС 3511 на суму 30 000,00 дол. США (а.с. 16-17);

- згідно Додатку № 15, на підставі видаткової накладної від 10.06.2021 № 14 кукурудзу ДКС 3511 на суму 20 000,00 дол. США (а.с. 16, 161);

Загальна сума поставки товару за Договором № 15 становить 50 000,00 дол. США.

13.05.2021 позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 11 на суму 1 400 000,00 грн (а.с. 19). В свою чергу відповідачем було здійснено оплату товару наступним чином (а.с. 20-23):

- 17.05.2021 на суму 168 000,00 грн, що еквівалентно 6 084,75 дол. США (офіційний курс дол. США - 27,6142 грн);

- 14.06.2021 на суму 54 000,00 грн, що еквівалентно 1 997,04 дол. США (офіційний курс дол. США - 27,0404 грн);

- 03.11.2021 на суму 50 000,00 грн, що еквівалентно 1 901,86 дол. США (офіційний курс дол. США - 26,2904 грн);

- 15.11.2021 в сумі 50 000,00 грн, що еквівалентно 1 914,97 дол. США (офіційний курс дол. США - 26,1107 грн);

- 18.11.2021 на суму 300 000,00 грн, що еквівалентно 11 316,48 дол. США (офіційний курс дол. США - 26,5147 грн);

- 25.11.2021 на суму 400 000,00 грн, що еквівалентно 14 858,84 дол. США (офіційний курс дол. США - 26,9273 грн);

- 30.11.2021 на суму 200 000,00 грн, що еквівалентно 7 361,05 дол. США (офіційний курс дол. США - 27,1739 грн);

- 02.12.2021 на суму 13 500,00 грн, що еквівалентно 495,95 дол. США (офіційний курс дол. США - 27,2296 грн).

Загалом відповідачем за поставлений товар по Договору № 15 було сплачено 45 930,95 дол. США. Залишок суми неоплаченого товару за вказаним договором становить 4 069,05 дол. США.

Станом на 10.03.2023 сума боргу 4 069,05 дол. США еквівалентна 148 805,15 грн (офіційний курс дол. США - 36,5686 грн).

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за прийнятий товар за Договорами № 14 та № 15 складає 19 919,05 дол. США (15 850,00 дол. США + 4 069,05 дол. США = 19 919,05 дол. США), що еквівалентно 728 439,65 грн.

08.02.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості за Договорами № 14 та № 15 (а.с. 24-26).

Вказану вимогу відповідачем отримано 11.02.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного вебсайту АТ " Укрпошта" (а.с. 26 оборот).

Станом на день звернення Приватного підприємства "Вінагропром МС" до Фермерського господарства "Олена" з даним позовом до суду, відповідач свої зобов`язання з повної оплати поставленого (прийнятого) товару не виконав.

Вирішуючи спір, господарський суд враховує наступне.

Укладені між сторонами Договори № 14 та № 15 за своєю правовою природою є договорами поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даних договорів, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договорами № 14 та № 15 виконав, поставив відповідачу Товар на загальну суму 65 850,00 дол. США (15 850,00 дол. США + 50 000,00 дол. США = 65 850,00 дол. США), термін оплати настав.

В той час, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого (прийнятого) товару виконав частково, сплативши лише за Договором № 15 - 45 930,95 дол. США.

Щодо заперечень відповідача, зокрема, стосовно виконання ним своїх зобов`язань щодо оплати отриманого (поставленого) товару за Договором № 14, господарський суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, строк на подання якого був продовжений судом за власної ініціативи та долучено до матеріалів справи, фактично визнав факт отримання товару за Договором № 14 на загальну суму 15 850,00 дол. США.

В той час, жоден із платежів, здійснений відповідачем у платіжних дорученнях від 17.05.2021, від 14.06.2021, від 03.11.2021, від 15.11.2021, від 18.11.2021, від 25.11.2021, від 30.11.2021 та від 02.12.2021 не містить ані посилань на Договір № 14, ані посилання на товар (його назву), отриманий за спірним договором. 30.11.2021 та від 02.12.2021 не містить ані посилань на Договір № 14, ані посилання на товар (його назву), отриманий за спірним договором.

Натомість зазначені платіжні доручення фіксують часткову оплату відповідачем отриманого (поставленого) товару саме за Договором № 15, оскільки призначенням платежу зазначено: "НАСІННЯ КУКУРУДЗИ ЗГ РАХ 11 ВІД 13.05.21 у т.ч. ПДВ 20% - ...".

Щодо заперечень відповідача стосовно не отримання (поставки) товару за видатковою накладною від 10.06.2021 № 14 господарський суд зазначає наступне.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано оригінал видаткової накладної від 10.06.2021 № 14, на якій міститься підпис керівника Фермерського господарства "Олена" - Сироти Ю.В., яка скріплена печаткою з боку відповідача.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місця, та приходить до висновку, що дійсно, між сторонами виникли договірні правовідносини за Договором № 15 ((з врахування наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 17.05.2021, від 14.06.2021, від 03.11.2021, від 15.11.2021, від 18.11.2021, від 25.11.2021, від від 30.11.2021 та від 02.12.2021 та вказаних у них призначень платежів, згідно яких відповідачем здійснено часткову оплату за насіння кукурудзи за рахунком від 13.05.2021 № 11 (який в свою чергу було складено для попередньої оплати/оплати насіння кукурудзи ДКС 3511)), на виконання яких одна сторона (позивач) здійснила поставку товару (насіння кукурудзи ДКС 3511) за видатковою накладною від 10.06.2021 № 14, а інша сторона (відповідач) прийняла цей товар. вказане також підтверджується тим, що за Договором № 14 предметом поставки було насіння соняшнику "Суміко" та гербіцид "сальса".

Враховуючи те, що позивачем було поставлено товар згідно додатку № 15 від 13.05.2021 до Договору № 15, в якому погоджено назву товар, що має бути поставлений, його ціну, беручи до уваги часткову оплату отриманого товару, суд приходить до висновку, що позивачем була здійснена поставка згідно видаткової накладної від 10.06.2021 № 14, а відповідачем було отримано/прийнято поставлений товар.

Так, відповідач за отриманий товар за видатковою накладною від 10.06.2021 № 14 розрахувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Отже, суд розцінює часткову оплату, здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу, зокрема за накладною від 10.06.2021 № 14.

Крім того відповідач отримав вимогу позивача 11.02.2023, заперечень на вимогу не надав, борг на вимогу позивача не сплатив.

Господарський суд також звертає увагу відповідача, що відсутність печатки Фермерського господарства "Олена" на видатковій накладній від 10.06.2021 № 14, застосування якої є не обов`язковим, не спростовує факт поставки товару (насіння кукурудзи ДКС 3511).

Твердження відповідача, про те, що поставлене насіння кукурудзи було неналежної якості, наявність шкідників, відсутність сертифікатів, тощо не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, доказів того, що відповідач скористався правом на відмову від прийняття товару або його повернення продавцю, застосування до позивача механізму відповідальності за поставку товару неналежної якості, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 % від вартості такого товару (передбаченого п. 7.5. Договорів № 14 та № 15) не надано.

Щодо заперечень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення господарських операцій слід зазначити, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (абз. 27 гл. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні в редакції Наказу Міністерства інфраструктури № 413 від 03.06.2019). Таким чином, на час здійснення поставки за Договорами № 14, 15, тобто 13.05.2021, 18.05.2021, 26.05.2021, 09.06.2021, 10.06.2021, товарно-транспортна накладна слугувала для розрахунків за перевезення та обліку виконаної роботи, а також могла бути використана для бухгалтерського обліку. Обов`язку складання товарно-транспортної накладної у разі виконання договору поставки норми закону не передбачали.

Також відповідач вказує на відсутність дати укладення в Договорах № 14 та № 15 та визначення строку дії договору до 31.12.2020 року. У зв`язку з цим суд вказує, що умови п. 3.3. договорів визначають кінцевий термін оплати вартості продукції до 01.11.2021. Додатки до Договорів № 14 та № 15 підписано у 2021 році, у видаткових накладних вказано дату укладення договорів - 13.05.2021. Відповідач визнає укладення договорів, а також не спростовує дату їх укладення (13.05.2021), на яку посилається позивач.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 19 919,05 дол. США (15 850,00 дол. США + 4 069,05 дол. США = 19 919,05 дол. США), строк сплати якої настав. Відповідач вказаного не спростував, належних, допустимих та вірогідних доказів протилежного не надав, у зв`язку з чим господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 19 919,05 дол. США (15 850,00 дол. США + 4 069,05 дол. США = 19 919,05 дол. США) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем за поставлений (прийнятий) товар, позивач нарахував 1 991,90 дол. США штрафу, 179 615,24 грн пені та 29 576,64 грн 3 % річних.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, пунктом 7 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України неодноразово було продовжено, та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.6.2023 N 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 7.3. Договорів № 14 та № 15 в разі несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати, а також за прострочення оплати понад п`ять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки:

- штрафу за Договором № 14 у розмірі 1 585,00 дол. США (15 850,00 *10% = 1 585,00 дол. США);

- штрафу за Договором № 15 у розмірі 406,90 дол. США (4 069,05 *10% = 406,90 дол. США), суд встановив, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище умов договорів і є арифметично вірними, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 991,90 дол. США штрафу підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за Договором № 14 у розмірі 142 923,57 грн за період з 12.09.2022 по 10.03.2023 на суму боргу 579 634,50 грн (що є еквівалентом 15 850,00 дол. США) та Договором № 15 у розмірі 36 691,67 грн за період з 12.09.2022 по 10.03.2023 на суму боргу 148 805,15 грн (що є еквівалентом 4 069,05 дол. США), суд зазначає таке.

За змістом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналіз наведених норми чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

В той час, визначення суми простроченого платежу (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"), на яку нараховується пеня, має здійснюватися у гривні за курсом Національного банку України на день прострочення, а не на час пред`явлення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/9894/22, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Таким чином, згідно з приписами чинного законодавства нарахування пені здійснюється на суму заборгованості в гривневому еквіваленті на день виникнення прострочення заборгованості (в даному випадку станом на 02.11.2021).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.

Згідно інформації, отриманої з сайту НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=02.11.2021period=daily), офіційний курс дол. США на 02.11.2021 року становить 26,2933 грн.

Отже, сума заборгованості в гривневому еквіваленті, на яку позивач мав право здійснити нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, складає 416 696,50 грн за Договором № 14 та 106 974,01 грн за Договором № 15.

Враховуючи викладене вище, умови Договору та межі заявлених позовних вимог, суд здійснив власний розрахунок пені:

- за Договором № 14:

з 12.09.2022 по 20.10.2022 на суму боргу 416 696,50 грн становить 22 261,87 грн;

з 21.10.2022 по 08.12.2022 на суму боргу 416 696,50 грн становить 27 970,04 грн;

з 09.12.2022 по 31.12.2022 на суму боргу 416 696,50 грн становить 13 128,79 грн;

з 01.01.2023 по 26.01.2023 на суму боргу 416 696,50 грн становить 14 841,25 грн;

з 27.01.2023 по 10.03.2023 на суму боргу 416 696,50 грн становить 24 545,14 грн, всього 102 747,09 грн;

- за Договором № 15:

з 12.09.2022 по 20.10.2022 на суму боргу 106 974,01 грн становить 5 715,05 грн;

з 21.10.2022 по 08.12.2022 на суму боргу 106 974,01 грн становить 7 180,45 грн;

з 09.12.2022 по 31.12.2022 на суму боргу 106 974,01 грн становить 3 370,41 грн;

з 01.01.2023 по 26.01.2023 на суму боргу 106 974,01 грн становить 3 810,03 грн;

з 27.01.2023 по 10.03.2023 на суму боргу 106 974,01 грн становить 6 301,21 грн, всього 26 377,15 грн;

Отже, стягненню з відповідача підлягає 129 124,24 грн пені (102 747,09 грн + 26 377,15 грн = 129 124,24 грн).

Щодо нарахування 3 % річних господарський суд зазначає, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку відсотків річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Три відсотки річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Вищенаведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд встановив, що він зроблений неправильно та не відповідає вимогам чинного законодавства та вищенаведеним вимогам до розрахунку відсотків річних на основне зобов`язання, виражене в іноземній валюті.

Так, позивачем здійснено нарахування 3% річних у гривнях на еквівалент суми боргу у національній валюті України, що суперечить вищенаведеній правовій позиції.

А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 29 576,64 грн за Договорами № 14 та № 15 є не обґрунтованими.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З приводу визначення еквівалента іноземної валюти у національній валюті у судовому рішенні, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема надання послуг, не суперечить чинному законодавству.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 в справі № 761/12665/14-ц вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово.

Отже, з метою недопущення вказаної двозначності, суд дійшов висновку щодо визначення в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості саме у валюті зобов`язання в доларах США без наведення еквіваленту у національній валюті України.

Також суд зазначає, що особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 49 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження N 14-134цс18), від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Фермерського господарства "Олена" 19 919,05 дол. США основного боргу за договорами поставки № 14, 15, штраф в сумі 1 991,90 дол. США та 129 124,24 грн пені.

Відповідно дост. 129 Господарського процесуального кодексу Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що 01.02.2023 між адвокатом Левицькою-Корчун Вікторією Ігорівною (Адвокат) та Приватним підприємством "Вінагропром МС" (Клієнт) укладено Угоду про надання послуг адвоката (далі - Угода, а.с. 30), за умовами якої Адвокат надає довірителю юридичну допомогу, зокрема: правовий аналіз документів наданих довірителем; підготовка документів, а також юридичний супровід в судах всіх інстанцій справи за позовом Клієнта до Фермерського господарства "Олена" про стягнення боргу.

Відповідно до п. 2 Угоди Клієнт за надані послуги у наданні консультацій, підготовці позовної заяви, клопотань, відповіді на відзив, а також інших документів, в складені яких може виникнути потреба, сплачує Адвокату винагороду у фіксованому розмірі в сумі 30 000,00 грн, яка сплачується Клієнтом у вигляді авансу. Затримка виплати винагороди дає Адвокату право зупинити виконання доручення Клієнта до моменту проведення розрахунків або розірвати угоду в односторонньому порядку достроково.

Згідно п. 3 Клієнт зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі забезпечити Адвоката інформацією та матеріалами, необхідними для точного і якісного виконання доручення.

Клієнт користується правом отримання консультації у відповідності до п. 1 на протязі всього терміну дії угоди (п. 4 Угоди).

Відповідно до п. 9 Угоди вона набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 року.

Договір підписано та кріплено печаткою Клієнта.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн (заявлена позивачем у позовній заяві), вважає, що заявлена сума витрат є неспівнімірною, оскільки вартість підготовки позовної заяви не підтверджує зазначену суму. Позивачем не було обґрунтовано з чого саме було визначено зазначений розмір витрат.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме: представником позивача складені та підписані наступні документи: заява про відкладення підготовчого засідання у справі № 912/502/23, зава про внесення даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та ознайомлення з матеріалами справи, заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідь на відзив, додаткові пояснення.

Суд також враховує участь представника позивача, адвоката Левицької-Корчун В.І. у трьох засіданнях суду в режимі відеоконференції (24.05.2023, 02.10.2023 та 13.10.2023).

Крім того в матеріалах справи міститься ордер серії АВ № 1068369 від 20.03.2023 (а.с. 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що сторони Угоди про надання послуг адвоката від 01.02.2023 дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката - 30 000,00 грн.

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Детально проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу, з урахуванням значення справи для сторін, пропорційності розміру судових витрат до предмета спору (2,97 % від ціни позову), поведінки сторін під час розгляду справи (представник позивача брала участь в усіх засіданнях суду, клопотань про відкладення/оголошення перерви позивач не заявляв), дій позивача щодо досудового вирішення спору (надсилання претензії від 08.02.2023), суд вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн не є надмірними.

Виходячи з конкретних обставин справи № 912/502/23, на думку суду, позивачем дотримано вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю виконаної роботи, її обсягом, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву, про не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу та фактично зменшення розміру судових витрат, понесених Приватним підприємством "Вінагропром МС".

Крім того, незгода сторони (у даному разі відповідача) із розміром заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не є тими обставинами, які суд має враховувати, визначаючи співрозмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Разом з цим за змістом п. 3 ч. 4ст. 129 Господарського процесуального кодексу Україниу разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково (92,08 %), витрати позивача на професійнуправничудопомогу покладаються на відповідача у сумі 27 624,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Олена" (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Шкільна, 1; код ЄДРПОУ: 20657357) на користь Приватного підприємства "Вінагропром МС" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Незалежності, 53; код ЄДРПОУ: 37489453) 19 919,05 дол. США основного боргу за договорами поставки № 14, 15, штраф у сумі 1 991,90 дол. США та 129 124,24 грн пені, а також 13 956,69 грн судового збору та 27 624,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати представнику Приватного підприємства "Вінагропром MC", адвокату Левицькій-Корчун В.І. (через підсистему "Електронний суд"); представнику Фермерського господарства "Олена", адвокату Дяченко М.І. (через підсистему "Електронний суд").

Повне рішення складено 17.10.2023.

Суддя О.Л. Бестаченко