Ухвала

від 16.10.2023 по справі 916/4451/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4451/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову по справі №916/4451/23 за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури; (вул. Незалежності, буд.39,Білгород-Дністровський,Одеська область,67700) в інтересах держави в особі Одеської обласної дероїавної (військової) адміністрації (просп.Шевченка,4, Одеса, Одеська область, 65032)

до відповідача: Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Соборна, буд. 34, Старокозаче,Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730)

про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земльну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної дероїавної (військової) адміністрації до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про:

- визнання незаконним та скасувати рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району № 2487-УПІ від 02.02.2023 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 5120883800:01:001:0671, площею 34,0703 га та п. 7 додатку до вказаного рішення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га.;

- усунунення перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою 0,4511 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

- усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,4511, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, У- 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Керівник прокуратури зазначає, що порушені інтереси держави під час розпорядження та використання земель державної форми власності, зокрема земель оборони у межах прикордонної смуги державного кордону України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4451/23.

Разом із позовом до Господарського суду Одеської області від Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову де заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташовану на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Крім того, заявник просить заборонити Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі у власність або в оренду, тощо земельної ділянки із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташованої на території Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області.

В обґрунтування забезпечення позову заявник вказав на те, що рішенням Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 911-VIII від 22.06.2021 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5120883800:01:001:0671.

На виконання вказаного рішення ФОП ОСОБА_1 розроблено технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (5120883800:01:001:0671) територіальної громади в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, земельна ділянка запасу (земельна ділянка, яка не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

У ході проведення робіт по під час розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки загальною площею 34,0703 га сформовано 17 (сімнадцять) земельних ділянок та визначено код цільового призначення -01.17 - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами).

Рішенням сесії Старокозацької сільської ради № 2487-УІІІ від 02.02.2023 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Старокозацької сільської ради, за адресою: Одеська область, Білгород- Дністровський район, Старокозацька сільська рада, кадастровий номер 5120883800:01:001:0671, загальною площею 34,0703 га, із земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення « 16.00 землі запасу,(земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)» у межах та розмірах, визначених на схемі поділу на окремі ділянки , згідно додатку.

Пунктом 7 додатку до вищевказаного рішення значиться земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204.

Відомості про вказану земельну ділянку зареєстровані до Державного земельного кадастру Відділом №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 03.02.2023, що вбачається з інформації про земельну ділянку з програмного модуля Державного земельного кадастру.

Право комунальної власності Старокозацькою сільською радою на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Отже, Керівник прокуратури вважає, що частина земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 (цільове призначення - земельні ділянки запасу, категорія - землі сільськогосподарського призначення), площею 0,4511 та знаходиться у межах прикордонної смуги шириною 50 метрів вздовж від лінії державного кордону України з Республікою Молдова, відтак має належати до земель оборони та мають обмежену оборотоздадінсть та можуть перебувати виключно в державній власності, що створює перешкоди її законному власнику - Одеській обласній державній (військовій) адміністрації в здійсненні права володіння та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши наявні докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч.1, 3-6, 8 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім право на суд, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі Кюблер проти Німеччини, заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом зупинення вчинення певних дій в межах виконавчого провадження покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Наразі, забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керівник прокуратури стверджує, що на даний час земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 знаходиться на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району, а тому в силу ст. 83 ЗК України відноситься до земель комунальної власності та в подальшому може бути передана в оренду або у власність.

Отже, Керівник прокуратури вважає, що у разі передачі спірної земельної ділянки у користування, відчуження на користь третіх осіб та внесення до Державного реєстру речових прав записів про право приватної власності або користування даною земельною ділянкою, її поділ на декілька земельних ділянок, або об`єднання з іншими земельними ділянками призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Одеської обласної державної (військової) адміністрації, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Таким чином, у прокурора є об`єктивні підстави стверджувати перед судом, що не вжиття заходів забезпечення позову може створити передумови для відповідача щодо подальшого відчуження права власності або оренди на спірну земельну ділянку, що у випадку ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог, створить перешкоди під час його виконання.

Ознайомившись з поданою заявою про забезпечення позову, дослідивши у сукупності та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, які подані заявником в їх обґрунтування суд дійшов висновку про те, що заявлений такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташовану на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та заборона Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі у власність або в оренду, тощо земельної ділянки із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташованої на території Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів держави, якщо Старокозацька сільська рада Білгород- Дністровського району Одеської області вчинить дії на передачу спірної земельної ділянки у користування, відчуження на користь третіх осіб та внесення до Державного реєстру речових прав записів про право приватної власності або користування даною земельною ділянкою, її поділ на декілька земельних ділянок, або об`єднання з іншими земельними ділянками

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, обраний заявником спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами та не суперечить ст.137 ГПК України.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ( вх. № 2-1561 від 13.10.2023) Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташовану на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

3. Заборонити Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі у власність або в оренду, тощо земельної ділянки із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташованої на території Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області..

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Білгород-Дністровська окружна прокуратура (вул. Незалежності, буд. 39, Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 03528552).

5. Боржником за даною ухвалою є: Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Соборна, буд. 34, Старокозаче,Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730, код ЄДРПОУ 04378020).

6. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 16.10.2023 та згідно ч.8 ст.140, ч.9 ст.141, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

7. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.

8. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

Суддя Літвінов Сергій Володимирович