Рішення

від 11.07.2023 по справі 752/16672/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/16672/22

Провадження № 2/752/2969/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.07.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрат, понесених на визначення розміру матеріального збитку та витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2018 р. близько 09 год. 30 хв, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - мікроавтобус «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку № 59 по вул.Антоновича в м.Києві, не дотримався Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тайота» д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Део Ланос» д.н. НОМЕР_3 , який здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ» д.н. НОМЕР_4 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, тілесні ушкодження самому ОСОБА_2 та водію автомобіля «Тайота» д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_3

19.10.2021 р. кримінальне провадження № 12018100000000929 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення та матеріали направлені до УПП м.Києва для складання протоколу.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 14.06.2022 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.

Власником автомобіля «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 є ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА», з яким відповідач перебував у трудових відносинах.

Згідно страхового полісу АК №8780446 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Позивач посилається на те, що йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з несвоєчасним поданням заяви про виплату страхового відшкодування.

Оскільки Страховиком транспортний засіб не був оглянутий, позивач звернувся до ТОВ «Українська експертна компанія» з метою визначення розміру матеріального збитку і відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження № 136 від 06.11.2020 р. розмір шкоди, завданий власнику автомобіля «Тайота» д.н. НОМЕР_5 , становить 91343,49 гривень, які підлягають стягненню з відповідача, як власника транспортного засобу, працівником якого завдано збитки.

Крім того, позивач посилається на те, що йому, як власнику пошкодженого транспортного засобу, була завдана моральна шкода в зв`язку з пошкодженням автомобіля, стресової ситуації, що викликана даною подією, неможливістю користуватись транспортним засобом, пасивною поведінкою відповідача щодо усунення порушення.

Моральну шкоду позивач оцінює в 40000 гривень.

18.11.2022 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

24.02.2023 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову,посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 була застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди і ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» звернулось до страховика з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.09.2018 р. Позивач звернувся до Страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування після встановленого законом строку і рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не оскаржив. Відповідач посилається на те, що в даному випадку відповідальність за завдані збитки повинен нести Страховик в межах ліміту його відповідальності. Вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами. Крім того, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди автомобілем керував син позивача, у користуванні якого знаходиться транспортний засіб «Тайота», а тому посилання позивача на позбавлення його можливості користуватись автомобілем відповідач вважає безпідставними. У задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач просить відмовити в зв`язку з ненаданням належних доказів підтвердження витрат, та стягнути з позивача витрати понесені відповідачем на правничу допомогу.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави для відмови, викладені у письмовому відзиві та обов`язок Страховика, де була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольцваген», по відшкодуванню завданих збитків в межах ліміту відповідальності.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.09.2018 р. близько 09 год. 30 хв, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - мікроавтобус «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку № 59 по вул.Антоновича в м.Києві, не дотримався Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тайота» д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Де Ланос» д.н. НОМЕР_3 , який здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ» д.н. НОМЕР_4 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, тілесні ушкодження самому ОСОБА_2 та водію автомобіля «Тайота» д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_3 .

За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості СУ ГУ НП у м.Києві про кримінальне правопорушення за № 12018100000000929 від 19.09.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

19.10.2021 р. постановою слідчого кримінальне провадження № 12018100000000929 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 14.06.2022 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, а саме вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.09.2018 р.

В силу положень ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи власником мікроавтобуса «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 є ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА».

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством і такі обставини не оспорювались в ході судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст.1188 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В силу положень ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Згідно ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу мікроавтобус «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8780446. Ліміт відповідальності Страховика відповідно до Полісу за шкоду, завдану майну третіх осіб, встановлено 100000 гривень. Франшиза становить нулю.

20.09.2018 р. Страхувальник (ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА») повідомило Страхову компанію про настання страхового випадку.

Позивач 08.10.202 р. звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно відповіді ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 06.11.2020 р. Страхова компанія відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з пропуском річного строку для подання заяви про страхове відшкодування на підставі ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підставі ст.36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна

Відповідно до ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Висновку № 136 від 06.11.2020 р. експертного авто товарознавчого дослідження автомобіля «Тайота» д.н. НОМЕР_5 , складеного судовим експертом Бородіним на замовлення позивача, вартість матеріального збитку становить 91343,49 гривень.

Зазначений Звіт є належним доказом на підтвердження розміру завданої шкоди, оскільки складений уповноваженою особою, а також у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду з власника транспортного засобу, з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) . Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків.

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.

У справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто, в даному випадку, на відповідача покладається обов`язок по відшкодуванню потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі її недостатності для покриття збитків.

Розмір завданої позивачу шкоди не перевищує ліміт відповідальності Страховика.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» не є обґрунтованими та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства і висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами, а отже підстави для їх задоволення відсутні.

Не підлягають також стягненню з відповідача витрати,понесені позивачем на проведення експертного дослідження з визначення розміру матеріального збитку, оскільки відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такі витрати повинен нести Страховик.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що йому була завдана не лише матеріальна шкода, але і моральна шкода, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди він перебував в стресовій ситуації, що викликана даною подією, неможливістю користуватись транспортним засобом, пасивною поведінкою відповідача щодо усунення порушення.

Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

В даному випадку, судом встановлено факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна, а саме транспортного засобу, що належав йому на праві власності, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до зміни способу життя та необхідності прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права протягом тривалого часу.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди в сумі 5000 гривень, який є співмірним із завданими збитками і відповідає принципу справедливості та розумності.

В іншій частині вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не є доведеними.

Позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення її стану здоров`я та причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП та погіршенням здоров`я.

На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

В іншій частині вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в зв`язку з їх необґрунтованістю і недоведеністю.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Крім того, вирішивши даний спір, суд вважає за необхідне вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1453,44 гривні, виходячи з ціни позову 146796 гривень. Однак, визначаючи ціну позову позивач включив до неї витрати на проведення експертизи та витрати на правничу допомогу, що відносять до судових витрат.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених зі сплати судового збору, суд виходить з ціни позову, що складається з вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а отже з відповідача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 49,89 гривень, що пропорційна задоволеним вимогам (3,8%).

Також пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, що підтверджені Договором про надання професійної правничої допомоги від 04.11.2022 р., ордером, розрахунком сум витрат на правничу допомогу, квитанцією про оплату послуг за договором.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, пропорційно до вимог, у задоволенні яких було відмовлено, що підтверджені копією договору про надання правничої допомоги від 13.02.2023 р., ордером, копією платіжної інструкції про оплату послуг, і які пов`язані з розглядом справи.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» (ЄДРПОУ 33152052, м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, судовий збір в розмірі 49,89 гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 380 гривень.

В іншій частині вимог позивача відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» (ЄДРПОУ 33152052, м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 3) витрати на правничу допомогу в розмірі 39442 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя