КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2024 року
справа № 752/16672/22
провадження № 22-ц/824/2104/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
при секретарі: Бобко К.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року, постановлене під головуванням судді Колдіної О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» про відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, судовий збір в розмірі 49,89 гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 380 гривень.
В іншій частині вимог позивача відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» витрати на правничу допомогу в розмірі 39 442 гривні.
Не погоджуючись рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивач втратив право на отримання страхового відшкодування від страховика відповідача, позивач скористався своїм правом щодо відшкодування шкоди з відповідача, який несе майнову відповідальність за свого працівника. Крім того, зазначає, що позивач є пенсіонером за віком та інвалідом 1 групи, а тому покладання на нього обов`язку відшкодувати судові витрати на правничу допомогу у розмірі 39 442,00 грн є непомірним тягарем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляцій скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, а також без врахування практики Верховного Суду.
В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд в частині відшкодування матеріальної шкоди першої інстанції виходив із того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 19.09.2018 р. близько 09 год. 30 хв, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - мікроавтобус «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку № 59 по вул.Антоновича в м.Києві, не дотримався Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тайота» д.н. НОМЕР_2 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Де Ланос» д.н. НОМЕР_3 , який здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ» д.н. НОМЕР_4 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, тілесні ушкодження самому ОСОБА_3 та водію автомобіля «Тайота», д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_4 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Товариством і такі обставини не оспорювались в ході судового розгляду.
За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості СУ ГУ НП у м.Києві про кримінальне правопорушення за № 12018100000000929 від 19.09.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
19.10.2021 р. постановою слідчого кримінальне провадження № 12018100000000929 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 14.06.2022 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, а саме вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.09.2018 р.
В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Товариством і такі обставини не оспорювались в ході судового розгляду.
Власником мікроавтобуса «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 є ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА».
Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу мікроавтобус «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8780446. Ліміт відповідальності Страховика відповідно до Полісу за шкоду, завдану майну третіх осіб, встановлено 100000 гривень. Франшиза становить нулю.
20.09.2018 р. Страхувальник (ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА») повідомило Страхову компанію про настання страхового випадку.
Позивач 08.10.2020 р. звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно відповіді ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 06.11.2020 р. Страхова компанія відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з пропуском річного строку для подання заяви про страхове відшкодування на підставі ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст.1188 ЦК України).
В силу положень ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду з власника транспортного засобу, з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків.
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Водночас, ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
У справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Разом із тим, із позовними вимогами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач звернувся до ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА», що суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
В судовому порядку із позивач вимогами до страховика відповідача не звертався.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 91343,00 грн.
Крім того, відсутні підстави для стягнення витрат, понесених позивачем на проведення експертного дослідження.
Витрати, понесені позивачем на проведення експертного дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України віднесені до судових витрат, та оскільки, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, підстави для відшкодування вказаних витрат також відсутні.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки, судом встановлено факт завдання позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна, а саме транспортного засобу, що належав йому на праві власності, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до зміни способу життя та необхідності прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права протягом тривалого часу.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд вірно вважав доведеним розмір моральної шкоди в сумі 5000 гривень, який є співмірним із завданими збитками і відповідає принципу справедливості та розумності.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СТА «Електроніка» витрати на правову допомогу у розмірі 39442 грн. 00 коп. суд першої інстанції виходив ізстатті 141 ЦПК України.
Колегія суддів часткового погоджується із висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником відповідача подано до суду першої інстанції клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 41000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: Договір про надання професійної правничої допомоги від 04.11.2022 р., ордер, детальний опис наданої правової допомоги, акт приймання- передачі робіт, квитанцію про оплату послуг за договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерії реальності та розумності розміру адвокатських витрат застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що відшкодування витрат у розмірі 39442 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.
Крім того, позивачем завлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, відтак з урахуванням критеріїв співмірності та розумності колегія суддів вважає за можливе стягнути з ТОВ «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» витрат на правничу допомогу в розмірі 39 442 гривні зменшити до 5 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТА ЕЛЕКТРОНІКА» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122380136 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Музичко Світлана Григорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні