Постанова

від 21.09.2023 по справі 495/4980/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3578/23

Справа № 495/4980/21

Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: прокурора Шептеліс О.І.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2022 року за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва, -

в с т а н о в и в:

30 червня 2021 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , в якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 за №35362279, на підставі якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набув право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992);

- припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992);

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва, а сам едачний будинок загальною площею 64 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001;

- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6 810 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що за результатами вивчення питання наявності законних підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища Білгород-Дністровською окружною прокуратурою Одеської області встановлено порушення вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» під час набуття ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Встановлено, що рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 №35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Зазначений будинок знаходиться на земельній ділянці водного фонду площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, та перебуває у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі Біляївська РО УТМР) згідно договору оренди, укладеного 20 вересня 2004 року з Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією строком на 49 років для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 за №259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 за №15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414).

Щодо частини земельної ділянки площею 0,0205 га під вказаним об`єктом будівництва між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27.08.2014 укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 24.09.2014 №16031483 (номер запису про інше речове право 7113223).

Установлено, що дачний будинок знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні»,є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.

Таким чином, право власності на вказаний дачний будинок набуто незаконно, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва.

Відповідач, набуваючи та реалізуючи своє право власності на самочинно збудований дачний будинок, порушив режим використання території природно-заповідного фонду заповідного урочища «Дністровські плавні», встановленого статтями 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та особливий режим використання земельної ділянки, що перебуває у межах прибережної захисної смуги ріки Дністер.

Заповідне урочище «Дністровські плавні» загальною площею 7620 га створено1 жовтня 1993 року рішенням Одеської обласної ради народних депутатів №496-ХХІ «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області».

Заповідне урочище «Дністровські плавні» є основою для створення у 1996-1997 роках Національного природного парку «Нижньодністровський».

Землі заповідного урочища «Дністровські плавні» відносяться до земель природоохоронного значення та входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Водно-болотні угіддя заповідного урочища «Дністровські плавні» та прилеглі до них території та акваторії природного середовища дельти внесені в списки Рамсарської конвенції та охороняються міжнародною спільнотою.

Статтями 8-11 Положення передбачено, що заповідне урочище «Дністровські плавні» розташовано в Біляївському (Біляївське лісництво 20, 23, 24, 26, 27, 28, 29 квартали площею 4 374,3 га) та Білгород-Дністровському (Біляївське лісництво 30, 31 квартали площею 1 094,4 га та землі держземзапасу 2 150 га) районах Одеської області.

В межі заповідного урочища включені 6 км русла ріки Дністер та 4 км русла ріки Турунчук.

В межах заповідного урочища на території Білгород-Дністровського району розташовані:

- осетрове господарство Одеського облрибкомбінату загальною площею 39,2 га: створене з цільовим природоохоронним призначенням для відтворення осетрових риб та випуск їх в природні водойми ріки Дністер;

- мисливські будинки Біляївського товариства мисливців та рибалок, що підлягають перепрофілізації на охорону заповідного урочища та польову базу-лабораторію з проведення екологічних інформаційно-освітніх програм;

- митна та прикордонна служби, що виконують огляд пасажирського та річного транспорту (сприяють охороні та підтримці заповідного режиму на території заповідного урочища).

Межі у Білгород-Дністровському районі: від «Стрілки» місця впадання р. Турунчук в р. Дністер кордон вгору по течії Дністра тягнеться до єрика у 51 км автодороги Маяки-Паланка. Далі межа через очеретяні асоціації тягнеться на південь до озера Тіора і по заповідному берегу єрика входить до Дністровського лиману. Потім межа тягнеться в глибину лиману на 1 км. Ця кілометрова зона акваторії лиману тягнеться вздовж його північного берега до правого берега гирла Кіляри. Звідси межа проходить вздовж русла гирла до русла Глибокого Турунчука і потім проходить через Тростникові асоціації в південно-західному напрямку вздовж русла Мертвого Турунчука. Там межа проходить по лівому березі до кінця русла і по цьому азимуту через очеретяні асоціації доходить до «Стрілки». Русло Дністра від «Стрілки» до 51 км (вздовж автодороги Маяки-Паланка. Протяжність 6 км). Резервується як місце покою іхтіофауни: тут промислове та любительське рибальство заборонено.

Межі в Біляївському районі: від «Стрілки» межа тягнеться вверх проти течії по протоці «Широка» до її впадання в озеро Біле. Звідси межа тягнеться через середину озера в північному напрямку та доходить до старого русла, що сполучає Турунчук з озером. По цьому єрику межа виходить на правий берег Турунчука та проходить вверх за течією вздовж його русла. На відстані 2-х км вверх за течією від водопадаючих каналів Одеського облрибкомбінату межа проходить по лівому берегу Турунчука та тягнеться на протязі 4 км вверх до старого єрика на озеро Тудорово. Ця частина русла Турунчука резервується, як місце покою іхтіофауни: тут промислове та любительське рибальство забороняється. Звідси межа йде по правому берегу єрика до озера Тудорово. Далі межа тягнеться на 100 м вглиб озера та здійснює контур стометрової смуги акваторії озера доходить до протоки, що веде до ріки Дністер. Звідти через очеретяні асоціації межа прямує на південь до меандра «Діонісій» та потім строго вздовж лівого берега ріки вона тягнеться вниз за течією. У 51 км автодороги Маяки- Паланка межа перетинає ріку Дністер та зливається з межею по Білгород-Дністровському району.

Питання меж заповідного урочища «Дністровські плавні» та перебування у його межах, зокрема будівель та споруд Біляївської РО УТМР досліджувалось у 2010-2012 роках органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями при розробленні Проекту зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до акту обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району комісією, створеною розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05.11.2012 №837/А-2012, за результатами огляду заповідного урочища виявлено, що в заповідному урочищі знаходяться наступні об`єкти господарської діяльності:

- автомобільна дорога Одеса-Рені 2-ї категорії шириною 9 м з середньодобовою інтенсивністю руху = 1 000 об`єктів на добу;

- від 41 км автодороги Одеса-Рені кабелі зв`язку з їх охоронними зонами;

- від 44 км автодороги Одеса-Рені розташовані повітряна лінія електропередач 110 кВ (металеві опори), повітряна лінія електропередач 10 кВ (залізобетонні опори) з їх охоронними зонами до 20 м;

- до 46 км автодороги Одеса-Рені знаходяться квартали ДП «Одеське лісове господарство»;

- на 49 км автодороги Одеса-Рені знаходиться митна і прикордонна служби, що виконують догляд вантажного, пасажирського і річкового транспорту з причалами та допоміжними спорудами адміністративних будинків,26 мисливських будинків Біляївської районної організації мисливців та рибалок Одеської обласної організації УТМР з причалом та іншою соціальною інфраструктурою;

- на 50 км автодороги Одеса-Рені знаходиться польова база-лабораторія по проведенню екологічних інформаційно-освітніх програм університету ім. І.І. Мечникова, колишній майновий комплекс Одеського облрибкомбінату з промисловою інфраструктурою, переданий в оренду ПП «Перша Дністровська заводь», АДРЕСА_2 з 11 жилими і господарськими будівлями з їх присадибними ділянками, електротрансформатором та електромережею.

Згідно наукового обґрунтування можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні», розробленого Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова від 28 жовтня 2010 року, у заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса-Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 до 51 км. Вся ця територія по суті є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП.

Аналогічне обґрунтування міститься у науковому обґрунтуванні на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, від 24.11.2012 №113.005/03 розробленого Державною екологічною академією; експертному висновку на зміну меж території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області ДП «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу» НААН України від 22.11.2012 №20; висновку громадської експертизи, розробленого під керівництвом голови Одеської обласної організації УТМР Жука С.К., голови Одеського регіонального відділення асоціації міст України і громад Демченка В.Г., затвердженого 15.11.2012 президентом екологічного центру сталого розвитку України - головою громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Геращенком Ю.Є..

Відповідно до листа ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 31.01.2013 за №222а визначено перелік користувачів земельних ділянок, які планується вилучити з заповідного урочища «Дністровські плавні» загальною площею 158,3649 га:мисливські будівлі єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації мисливців і рибалок; польова база-лабораторія по проведенню екологічних інформаційно-освітніх програм університету І.І. Мечникова; митна і прикордонна служби; АДРЕСА_2 ; автодороги 2-ї категорії Одеса-Рені; осетринницький комплекс Одеського облрибкомбінату з будівлями і спорудами; траси зв`язку; дві смуги ЛЕП.

За результатами розгляду вищевказаних документів на підставі подання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04.12.2012 №1165/05 та від 31.01.2013 №47/02-05 рішенням Одеської обласної ради від 14.02.2013 №738-VI скасовано статус об`єкта заповідного фонду місцевого значення частини заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, яка зазнала техногенного впливу і не може використовуватись за своїм цільовим призначенням та оголошено природну територію земель водного фонду (Дністровський лиман) площею 158,3649 га об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, включивши її до складу заповідного урочища «Дністровські плавні», в межах, визначених проектом змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління.

Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 №815/3807/13-а задоволено позов Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Нижньодністровського національного природного парку до Одеської обласної ради та скасовано рішення сесії Одеської обласної ради від 14.02.2013 №738-VI.

Таким чином, за рішенням суду попереджено незаконне вибуття об`єкта заповідного фонду місцевого значення частини заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, аотже вказана територія залишилась у складі заповідного урочища «Дністровські плавні», у тому числі в частині території земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Біляївської РО УТМР.

На теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

Отже, враховуючи положення ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», для визначення меж вказаного об`єкта природно-заповідного фонду необхідно керуватися проєктом створення заповідного урочища «Дністровські плавні», зокрема первинними документи, які стали підставою для створення заповідного урочища.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №820/5402/16 (пункт 23).

На час підготовки наукового обґрунтування та інших первинних документів для створення території та об`єкту природно-заповідного фонду «Дністровські плавні» діяв Закон Української РСР «Про охорону природи Української РСР», ухвалений Верховною Радою УРСР 29.06.1960, змінений і доповнений 25.08.1970, який передбачав іншу класифікацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду, режими їх використання.

Одеським державним університетом ім. І.І. Мечникова розроблені наукові матеріали у вигляді Проекту створення державного заповідника «Дністровські плавні», 1988 року, який виконувався на підставі Рекомендації науково-практичної конференції «Дністер», 16-18 листопада 1987 року (виконавці: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).

Так, листом Комісії АН УРСР по координації наукових досліджень в державних заповідниках УРСР від 24.05.1988 №110/93-20 повідомлено, що Президією АН УРСР доручено Південному відділенню наукового центру АН УРСР підготувати Комплексну програму «Дністер» з оптимізації екологічної обстановки в басейні Дністра. Одночасно надано матеріали з питання створення заповідних територій у пониззі Дністра, підготовлений Комісією АН УРСР по заповідникам.

Листом Президента АН УРСР від 16.10.1990 за №5х/1341-3 повідомлено, що враховуючи необхідність відновлення природних умов для розвитку лиманно-гирлового комплексу в низов`ях Дністра, АН УРСР підтримує пропозицію про створення в цьому регіоні державного заповідника «Дністровські плавні».

Листом Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 03.10.1988 за №06.03-01-2404 повідомлено про згоду із пропозицією Президії АН УРСР про організацію державного заповідника «Дністровські плавні», яка є своєчасною і доцільною. Також надано згоду на прийняття майбутнього заповідника на утримання та забезпечення наукової організації його роботи.

Відповідно до листа Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 13.08.1990 за №06.03-01-962 згідно дозволу на попередній вибір ділянки під заповідник «Дністровські плавні» (лист Одеського облвиконкому №ЗМ-127 від 08.06.1990) Одеський державний університет приступив до підготовки необхідний матеріалів для погодження з райвиконкомами та землекористувачами. Згідно прохання Одеського облкомітету по охороні природи для вирішення всіх питань, пов`язаних з організацією заповідника, наказом по Університету №553-18 від 09.04.1990 затверджена офіційна комісія. До складу комісії, погодженого з облкомітетом по охороні природи, увійшли вчені та спеціалісти у сфері охорони природи: голова комісії к.б.н. ОСОБА_5 , члени комісії к.б.н. ОСОБА_6 , к.б.н. ОСОБА_7 , м.н.с. ОСОБА_8 , к.б.н. ОСОБА_9 , к.б.н. ОСОБА_10 , к.б.н. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

Як вбачається з виписки із протоколу №3 сесії Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 19.09.1990 (лист президії Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 19.11.1990 за №102) районною радою погоджено вибір земельної ділянки площею 3 290 га, у тому числі під водою 650 га, низинного болота 2 640 га, з них земель Державного земельного запасу 1 690 га, держлісфонду 1 600 га під розміщення державного заповідника «Дністровські плавні».

Відповідно до виписки з протоколу №3 засідання Комісії АН УРСР від 22.11.1990 (лист Комісії АН УРСР по координації наукових досліджень в державних заповідниках УРСР від 27.11.1990 за №110/204-20) постановлено підтримати прохання комісії по екології та раціональному природокористуванню Одеської обласної ради народних депутатів про створення державного заповідника «Дністровські плавні» - як єдину форму збереження унікального плавневого комплексу Європейської частиниСоюзу РСР.

Для вирішення питань, пов`язаних з вибором ділянки під заповідник «Дністровські плавні» в Одеському державному університеті сформована комісія у наступному складі: 1. ОСОБА_5 , доц. каф. зоології. 2. ОСОБА_7 , доц. каф. зоології. 3. ОСОБА_6 , доц. каф. зоології. 4. ОСОБА_10 , директор Одеського зоопарку. 5. ОСОБА_3 , інженер. 6. ОСОБА_8 , м.н.с. 7. ОСОБА_2 , с.н.с. Одеської протичумної станції. Від Білгород-Дністровського району: 1. ОСОБА_11 , архітектор. 2. П.В. Федоренко, заст. голови райвиконкому. 3. ОСОБА_12 , головврач райСЕС. 4. ОСОБА_13 , голова комітету по охороні природи. 5. ОСОБА_14 , інженер-землевпорядник. 6. ОСОБА_15 , гол. державний пожежник (лист Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 03.12.1990 за №06.03-01-1895).

Відповідно до акту вибору земельної ділянки під розміщення заповідника «Дністровські плавні» від 19.12.1990 комісією виконкому Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів визнано за доцільним відведення земельної ділянки під розміщення заповідника «Дністровські плавні» площею 2 150,5 га, що розташована в урочищі с. Паланка на таких угіддях: лісових площею 15,8 га, боліт низинних 1 212,2 га, під водою 883,3 га, під дворами 39,2 га (осетрове господарство).

Висновком №80 від 28.12.1990 Білгород-Дністровської райсанепідемстанції погоджено розміщення державного заповідника «Дністровські плавні» на земельній ділянці площею 3 840 га в заплаві р. Дністер. Розміщення земельної ділянки визначено з півночі ріка Дністер, з півдня Дністровський лиман, зі сходу с. Маяки, із заходу с. Красна Коса.

Висновком головного державного інспектора по використанню та охороні земель району по питанню відведення земельної ділянки від 08.01.1991 №2 погоджено відведення земельної ділянки площею 2 150,5 га для розміщення заповідника «Дністровські плавні».

Листом Управління по земельних ресурсах і земельній реформі Одеської обласної рад народних депутатів від 31.10.1991 №319 повідомлено, що заперечень проти заняття земель під об`єкти заповідника за рахунок лісового фонду Одеського лісгоспзагу у Біляївському районі площею 1 689,5 га, а також земель запасу у Білгород-Дністровському районі площею 2 150,5 га не мається.

Відповідно до змісту Проекту організації державного заповідника «Дністровські плавні» заплавні угіддя державного заповідника «Дністровські плавні» розташовані на території Біляївського і Білгород-Дністровського районів Одеської області між селами Яськи, Маяки, містом Біляївка та селами Тудорово, Паланка. Основна частина заплавного ландшафту належить Біляївському лісництву Одеського обласного лісгоспзагу. В межі цієї території входить і реліктове озеро Біле. Загальна площа вказаного лісництва в межах заповідника складає 6 400 га. Ці плавневі угіддя передані в оренду Придністровському мисливському господарству Військового товариства мисливців Одеського військового округу (2 900 га), Біляївській райраді УТМР Одеської області (2 450 га) та Одесміськраді УТМР (1 200 га). В межі території заповідника входить ділянка русла Дністра від межі з МРСР до впадання р. Турунчук та русло р. Турунчук в районі озер Горілі на протязі відповідно 6 і 4 км.

25 липня 1992 року набрав чинності Закон України «Про природно-заповідний фонд України», який визначив такий вид території та об`єкту природно-заповідного фонду як заповідне урочище.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 №496-ХХІ створено заповідне урочище «Дністровські плавні».

Вказане рішення прийнято на підставі наукового обґрунтування та інших первинних документів для створення державного заповідника «Дністровські плавні».

Такий висновок узгоджується з інформацією, яка викладена у листі від 19.03.2021 голови ГО «Фонд захисту і відродження дикої природи імені професора І.І. Пузанова «Природна спадщина» Русєва І.Т., який є виконавцем розробленого проекту організації державного заповідника «Дністровські плавні».

Таким чином, первинними обліковими документами щодо створення заповідного урочища «Дністровські плавні» є Проект організації державного заповідника «Дністровські плавні» та відповідні матеріали погоджень.

Також, відповідно до листа ГО «Фонд захисту і відродження дикої природи імені професора І.І. Пузанова «Природна спадщина» від 19.03.2021 на момент створення заповідного урочища «Дністровські плавні» в його межі на березі р. Дністер Білгород-Дністровського району увійшов, зокрема,один глинобитний будинок Єгерського пункту(власник Біляївська районна рада УТМР).

Згідно із листа розробника комплексу робіт щодо виготовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» від 10.02.2021 за №24 заповідне урочище «Дністровські плавні» не в повному обсязі входить до складу території Нижньодністровського національного природного парку, що підтверджується графічним матеріалом, доданим до листа.

Також, відповідно до листа ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» від 22.02.2021 за №32 згідно наданих матеріалів створення Нижньодністровського національного природного парку, частина Парку (а саме частина заповідної зони) перетинається з територією іншого об`єкту природно-заповідного фонду заповідне урочище «Дністровські плавні». Розробником документації із землеустрою щодо заповідного урочища «Дністровські плавні» було ДП «Одеський інститут землеустрою». В ході розробки проекту землеустрою, для всебічного вивчення, ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» було отримано від ДП «Одеський інститут землеустрою» графічні матеріали з відображенням проектних змін заповідного урочища «Дністровські плавні». З огляду на зазначене та наявні графічні матеріали проектних меж заповідного урочища «Дністровські плавні» вбачається, щоземельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 входить до складу території заповідного урочища «Дністровські плавні».

Таким чином, дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 , збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та з урахуванням положень статей 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що згідно зі статей 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» унеможливлює здійснення на ній будівництва будь-яких будівель та споруд.

Спірний дачний будинок знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється зокрема будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку,дач, гаражів та стоянок автомобілів, тощо.

Як вбачається з листа відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01.07.2015 за №10-1510-0.13-1572/2-15прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена.

Водночас, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону(ст. 60 ЗК України,ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у постанові від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц).

Аналогічна правова позиція визначена у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі №6-1590цс16.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника №013933 від 15.11.2018) згідно листа від 30.11.2020 за №315 надано інформацію, відповідно до якої за результатами обміру установлено, що межа земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 з боку траси Одеса-Ізмаїл до урізу р. Дністер в найменшій ширині орендованої земельної ділянки становить 16 метрів, в найбільшій ширині 63 метра.

Враховуючи викладене, дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої у відповідності до наведених положень законодавства встановлений особливий правовий режим використання.

В технічному паспорті відповідача на спірний дачний будинок, виданому 26 квітня 2017 року ФОП « ОСОБА_17 », який став підставою для реєстрації права власності, зазначено, що вказанийдачний будинок збудовано у 1991 році, що фактично не відповідає дійсності.

Так, згідно пояснювальної записки до технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди Біляївській РО УТМР, розробленої у 2003 році, на час обстеження на земельній ділянці знаходяться будівлі (власність районної організації УТМР) на підставі акту прийому-передачі.

Відповідно до довідки Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 03.12.2002, яка міститься у технічній документації, Одеською обласною радою УТМР у 1991 році передано по акту безоплатно на баланс основні засоби (будівлі та споруди), що належать Біляївській районній раді УТМР на території Білгород-Дністровського району, а саме: будинок на р. Дністер (Хатка) 1969 року побудови, база на р. Дністер (6 дерев`яних будинків) 1987 року побудови, що підтверджується інвентаризаційним описом №1 від 01.04.1991, актом від 25.04.1991.

Місцерозташування будинку та бази графічно зображено у плані землекористування території єгерського пункту, розробленому Одеським філіалом Інституту «Укрдіпросад», який є додатком до акту встановлення меж землекористування від 12.06.2002 та є частиною технічної документації.

При цьому спірний дачний будинок є капітальною будівлею із залізобетонним металевим фундаментом, про що зазначено в технічному паспорті.

Таким чином з вказаних документів вбачається відсутність станом на 1991 рік на орендованій Біляївською РО УТМР земельній ділянці дачного будинку відповідача з залізобетонним металевим фундаментом.

При цьому, технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права за ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту тане може бути самостійною підставою виникнення права власності.

Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними пунктами 41 43 Порядку реєстрації.

Виходячи із положень п. 42, 43 Порядку обов`язковою умовою для реєстрації права власності на житловий будинок, збудований до 05 серпня 1992 року є наявність зареєстрованого за особою, яка подає відповідні документи, речового права (власності чи користування) на земельну ділянку на якій розташована відповідна будівля.

Проте, відповідач не міг бути власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою за рішеннями органів влади до 1992 року (у Радянські часи), оскільки територія земельної ділянки вперше була передана у користування Біляївській РО УТМР згідно договору оренди від 20.09.2004.

При цьому, критично слід відноситись до довідки б/н голови Біляївської РО УТМР Білика О.Н., що ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки, наданої Біляївській РО УТМР для розміщення єгерського пункту «Хатки», що знаходиться у користуванні організації з 1969 року, оскільки така земельна ділянка надавалась у 2004 році.

Разом з тим, відповідачем здійснено будівництво дачного будинку в порушення цільового призначення земельної ділянки, оскільки відповідно до пунктів 13-15 договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.09.2004 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР,земельна ділянка передається в оренду для розміщення Єгерського пункту «Хатки». Цільове призначення земельної ділянки землі водного фонду. Умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Водночас, відомості Реєстру будівельної діяльності на офіційному веб-сайті Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/) не містять даних щодо наявності дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт або даних щодо прийняття закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації.

Більш того, незважаючи на наявність дозвільних документів на будівництво, виходячи з приписів статей 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» будівництво та набуття права власності на дачний будинок прямо суперечить режиму використання території природно-заповідного фонду заповідного урочища «Дністровські плавні».

Також нормами п. «г» ч. 1 ст. 61 ЗК України, п. 4 ч. 2 ст. 89 ВК України прямо встановлено заборону будівництва дач на землях прибережних захисних смуг.

Вказані приписи законодавства є імперативними, чітко встановлюють заборону з будівництва дачних будинків, незважаючи на рік побудови та наявність будь-яких документів, на підставі яких здійснювалось таке будівництво.

Враховуючи викладене, самочинно збудований відповідачем дачний будинок, що знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні», яке з урахуванням положень статей 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання, підлягає знесенню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Великої палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17).

З урахуванням викладеного, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права у вигляді скасування рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 за №35362279 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на дачний будинок.

Спірний дачний будинок знаходиться на земельній ділянці, яка має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до територій природно-заповідного фонду, перебуває у межах прибережної захисної смуги р. Дністер, тому на ній не може здійснюватись будівництво будь-яких споруд, у тому числі дачних будинків, про що детально зазначено вище в обґрунтуванні цього позову.

Здійснення відповідачем будівництва дачного будинку на такій земельній ділянці є триваючим правопорушенням, при наявності якого постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача.

Факт перебування дачного будинка в межах прибережної захисної смуги р. Дністер та заповідного урочища «Дністровські плавні» свідчить про триваюче порушення.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Білгород-Дністровська окружна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з позовом про знесення самочинного будівництва, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду. Тому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №527/600/17, від 25.03.2020 у справі №527/605/17-ц.

Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Більш того, з огляду на правовий режим спірного об`єкта та законодавчі обмеження щодо обороту таких земель належним способом захисту порушеного права є звернення до суду саме з негаторним позовом відповідно до ст. 391 ЦК України, який може бути заявлений протягом усього часу тривання правопорушення.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фонду, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі заповідного урочища «Дністровські плавні», а також знаходиться на території прибережної захисної смуги річки Дністер.

Виклад позиції представника відповідача.

03 листопада 2021 року адвокат Кравченко Олексій Миколайович в інтересах відповідача ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що обставини, які викладені у позові не відповідають дійсності, а позов є незаконним, необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В позові зазначено, що рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 №35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 2.1580 га поза межами населеного пункту на території Білгород Дністровського району Одеської області 47 км. траси Одеса Ізмаїл з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться в користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі Договору оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 за №259.

Щодо частини земельної ділянки площею 0,0205 га під вказаним об`єктом будівництва між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27.08.2014 укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 24.09.2014 за №16031483 (номер запису про інше речове право 7113223).

Позивач стверджує, що дачний будинок ОСОБА_1 знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні», є нібито територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Дністер.

Позов прокуратури обґрунтовується нібито необхідністю поновлення державних інтересів шляхом скасування державної реєстрації права власності на дачний будинок ОСОБА_1 , існування якого нібито суперечить нормам статей 16, 30 Закону України «Про природно заповідний фонд України» та режиму використання територій заповідного урочища «Дністровські плавні».

На підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 03.11.2003 за №1496 надано Біляївській РО УТМР земельну ділянку водного фонду загальною площею 2.1580 га, в тому числі 0.7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки», на підставі чого між Білгород Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР 20.09.2004 був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки (далі Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 за №259.

Зазначений Договір земельної ділянки із кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 за №15262973 з реєстраційним номером майна 204657851208 та номером запису 6735414.

Позивач вважає, що ділянка є складовою частиною земель природно-заповідного фонду, а відповідач, нібито, її використовує всупереч діючому природоохоронному та земельному законодавству.

Так, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 №496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій й об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема включено Заповідне урочище «Дністровські плавні» площею 7 620 га.

Відповідно до статей 1-3 Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» заповідне урочище «Дністровські плавні» створене з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області р. Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення. Заповідне урочище «Дністровські плавні» було основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку «Нижньодністровський». Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

У статті 8 Положення значилося, що в межах заповідного урочища розташовані, у тому числі, мисливські будинки Біляївського товариства мисливців та рибалок, що підлягають перепрофілізації під охорону заповідного урочища та польову базу лабораторію з проведення екологічних інформаційно-освітніх програм.

Позивач також спирається на акт обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» комісії Біляївської РДА від 05.11.2012 за №837/А - 2012, згідно з яким, нібито, на його території знаходяться 26 мисливських будинків Біляївської РО УТМР з причалом та інфраструктурою.

Але позивач не вказав, що за постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі №815/7292/16 позовні вимоги Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», в тому числі, в частині невідповідності діючому законодавству України і в частині включення земельної ділянки, орендованої Біляївською РО УТМР (з Єгерським пунктом «Хатки») з іншими територіями, що зазнали техногенного впливу, до складу заповідного урочища «Дністровські плавні», були задоволені.

В процесі судового провадження було встановлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу (полос відведення автошляху Одеса-Рені, електромережі ВЛ 110 кВ «Старокозаче Канал», Єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи) суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно заповідний фонд України».

Як встановлено судом та зазначено у висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженої начальником Одеського обласного головно управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П.П. від 30.12.2003 за №1182, даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2.1580 га, у тому числі, під будівлями та дворами - 0,7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років 2,1580 га із забудованих земель 0,7943 га. Земельна ділянка (фактично забудована) передається Біляївській районній організації УМТР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту «Хатки».

Таким чином, судом встановлено, що на балансі Біляївської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок знаходяться будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47 км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки».

Відповідно до наявних у матеріалах справи Наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні», складених Одеським національним університетом імені І.І.Мечникова від 28.10.2010 року та від 12.08.2014 року, в заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса-Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 до 51 км. Уся ця територія по суті є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служби з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей16і30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу.

При організації заповідного урочища «Дністровські плавні» вказана ситуація була врахована, оскільки як сама автодорога, так і прилеглі до неї об`єкти, що існували на той час, є об`єктами господарської діяльності, не пов`язаної з цільовим призначенням заповідного урочища. Згідно ж з вищевказаними статтями закону території заповідних урочищ забороняється будівництво споруд не пов`язаних з їх діяльністю. Отже, зазначені господарські об`єкти не повинні були включатись до складу території заповідного урочища або створюваній заповідній території можливо було надати іншу категорію.

Незважаючи на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, справа №815/3807/13-а було скасоване рішення сесії Одеської обласної ради від 14.02.2013 за №738-VI, але обґрунтуваннями прийнятого рішення слугували подання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 04.12.2012 за №1165/05 та від 31.01.2013 за №47/02-05, експертний висновок щодо змін меж території заповідного урочища «Дністровські Плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області розроблений ДП «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу» від 22.11.2012 за №20, з урахуванням листа від 06.02.2013 за №87, наукове обґрунтування можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» від 28.10.2010, розроблене Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова, наукове обґрунтування на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.11.2012 за №113.005/03, розроблене Державною екологічною академією післядипломної освіти управління від 06.02.2013 за №102, клопотання Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05.11.2012 за №3491/108-19/1/6735, акт обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, затверджений головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, погодження суміжного постійного користувача земельної ділянки ДП «Одеське лісове господарство» від 10.01.2013 за №8, погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.12.2012 за №25099/09/10-12.

Всі ці документи підтверджують те, що території площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища «Дністровські плавні».

В позові зазначено, що на теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

За таких обставин позивач не має права стверджувати, що територія земельної ділянки загальною площею 2.1580 га, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» (в межах якої розміщена суборендована ділянка ОСОБА_1 ), знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні».

У відповідності до Указу Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13.11.2008 юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища «Дністровські плавні» втрачено, оскільки зазначена територія включена до національного природного парку «Нижньодністровський».

На плані національного парку земельні ділянки, які зазнали техногенного впливу, в тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, вздовж траси Одеса-Рені між 43 та 47 км. знаходяться поза межами заповідної зони.

До Указу Президента України було виготовлено проект формування території національного природного парку «Нижньодністровський» за договором №534 від 21.06.2002, у пояснювальній записці якого на сторінці 8 надано опис меж парку, з якого вбачається, що ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку (в схемі попереднього зонування території Нижньодністровського національного природного парку міститься графічна інформація).

Відповідно до проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території «Нижньодністровського національного природного парку», що виготовлений у 2021 році ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення», ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать, в тому числі, геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.

Згідно із відповіді ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведения» Одеській обласній прокуратурі від 28.01.2021, земельна ділянка площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території національного природного парку «Нижньодністровський», розробленого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Ніжньодністровського національного природного парку не входить до території національного природного парку «Нижньодністровський».

З технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років Біляївській районній організації УТМР під розміщення існуючого Єгерського пункту «Хатки» за замовленням №28 від 30.04.2002, виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проектування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 загальною площею 2,1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду (розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 03.11 2003).

Аналогічне значиться у витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.06.2014 за №НВ-5101162302014 в розділі Загальні відомості про земельну ділянку.

В пункті 14 договору оренди земельної ділянки від 20.09.2004 зазначено, що цільове призначення земельної ділянки землі водного фонду (пункт є)статті 19 ЗК Українипро категорії земель за основним призначенням).

Приймаючи Розпорядження від 03.11.2003 про надання Біляївській РДА УТМР у довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки площею 2,1580 га під розміщення Єгерського пункту «Хатки» та укладаючи договір оренди, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень передбаченихЗемельним кодексом України, в тому числі при визначенні категорії земельної ділянки за основним цільовим призначенням.

В свою чергу у Одеської обласної прокуратури немає повноважень за статтями 9-14,23 Закону України «Про прокуратуру»приймати рішення про затвердження чи визначення земель за категоріями за основним цільовим призначенням.

Таким чином, будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та земельна ділянка загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, що розташована поза межами населеного пункту на території Білгород Дністровського району Одеської області, і яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» Біляївській РО УТМР (в межах якої знаходиться суборендована ділянка ОСОБА_1 ), знаходяться поза межами території як заповідного урочища «Дністровські плавні», так і національного природного парку «Нижньодністровський» і відноситься до категорії земель водного фонду за основним цільовим призначенням.

Зазначена земельна ділянка не відноситься до обмежено оборотоздатних об`єктів, так як за статтею 45 ЗКУ землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (і тому тут стаття 178 ЦК України не працює).

У зв`язку із чим, ніяких порушень з боку ОСОБА_1 норм земельного (статті 21, 96, 124, 141, 143, 211 ЗКУ) і природоохоронного законодавства (статті 8, 9, 16, 30 Закону України «Про природно заповідний фонд України», статті 60, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») при використанні суборендованої ділянки площею 0.0150 га не існує і немає ніяких підстав для задоволення позовних вимог прокуратури.

У позові також зазначено, що у відповідності до статей 58, 60 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів;ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Далі позивач доводить, що згідно зі статтею 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, щовраховуючи викладене, дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.

Але із цим погодитися неможна з наступних підстав.

З пункту 4 Договору оренди від 20.09.2004 вбачається, що земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами, які існували на той момент вже декілька десятиліть (згідно інвентаризаційному опису №1 Основних засобів від 01 квітня 1991 року).

За Договором (пункт 15) забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідно до пункту 28 Договору Орендар має право здійснювати за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд.

На теперішній час декілька документів підтверджують те, що розміщені будівлі та споруди на території орендованої земельної ділянки не є капітальними.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 за №01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Згідно із висновку відділу містобудування та архітектури Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 24.09.2009 за №932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, узгоджено проект розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.

Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу.

В листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18.08.2006 за №3-1/2849, значиться про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород Дністровського районну 47 км траси Одеса-Ізмаїл, про те, що пункт «Хатки» існує ще з 1967 року, і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилось 36 дерев`яних не капітальних будівель, і що були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 за №3682/03-06-12. Зазначене є доказом того, що відповідність знаходження некапітальних будівель вже була неодноразова перевірена та встановлена спеціалістами у відповідній галузі.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 за №05/1-3095 на адресу старшого радника юстиції Б-Дністровської прокуратури В.Г. Жигуна зазначено, що на підставі висновку, розробленому НПЦ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС.

Відповідно до акту перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23.06.2015 Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до Договору оренди та норм діючого законодавства України.

Для того, щоб встановити факт якогось порушення законодавства України щодо неправомірної забудівлі ОСОБА_1 суборендованої земельної ділянки, необхідно призначити та провести будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання про капітальність існуючих будівель і про відповідність їх технічним будівельним нормам.

Подібна експертиза була призначена ухвалою від 09.06.2021 Господарського суду Одеської області у справі 916/926/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Білгород Дністровської районної державної адміністрації до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, про розірвання договору оренди земельної ділянки, загальною площею 2.1580 га, розташованою поза межами населеного пункту на території Білгород Дністровського району Одеської області, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, укладеного Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР 20.09.2004, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди земельної ділянки.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи є будівлі, розташовані на земельній ділянці загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 на території Білгород-Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» Біляївській РО УТМР згідно договору від 20.09.2004, капітальними?

- Яким будівельним нормам відповідають будинки, розташовані на земельній ділянці загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 на території Білгород-Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» Біляївській РО УТМР згідно договору від 20.09.2004?

Позивач визнає, що згідно листа відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01.07.2015 за №10-1510-0.13-1572/2-15 прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена.

Існуюча прибережна захисна смуга за своєю суттю є земельною ділянкою у розумінні положень Земельного кодексу України.

У зв`язку з тим, щоприбережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена (в тому числі і її межі), то викликає сумнів і її юридичне та фактичне існування, в тому числі на території орендованої Біляївською РО УТМР земельної ділянки.

Тому, висновки позивача про те, щодачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання, є надуманими і не обґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо підстав скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення об`єкту самочинного будівництва прокуратура зазначає, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 2, статей 3, 5, 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Далі позивач зазначає, щов технічному паспорті відповідача на спірний дачний будинок, виданому 26.04.2017 ФОП ОСОБА_18 , який став підставою для реєстрації права власності, зазначено, що вказанийдачний будинок збудовано у 1991 році, що фактично не відповідає дійсності.

Відповідно до довідки Одеської обласної організації УТМР від 03.12.2002 Одеською обласною радою УТМР у 1991 році передано по акту безоплатно на баланс основні засоби (будівлі та споруди), що належать Біляївській РО УТМР на території Білгород Дністровського району, а саме: будинок на р. Дністер (Хатка) 1969 року побудови, 6 дерев`яних будинків 1987 року побудови, що нібито підтверджується інвентаризаційним описом №1 від 01.04.1991, актом від 25.04.1991.

Позивач вказує, що спірний дачний будинок є капітальною будівлею з залізобетонним металевим фундаментом, про що зазначено в технічному паспорті, а тому позивач вважає, що у 1991 році не існував на земельній ділянці Біляївської РО УТМР дачний будинок відповідача із залізобетонним металевим фундаментом.

Позивач також зазначає, що технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності, відповідач не міг бути власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою за рішенням органів влади до 1992 року оскільки вказана територія була передана у користування Біляївській РО УТМР вперше за договором оренди від 20.09.2004.

Натомість слід зазначити наступне.

Дачний будинок ОСОБА_1 є некапітальним будинком, розташованим на суборендованій земельній ділянці площею 0.0205 га за договором від 27.08.2014, укладеним між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 (міститься в матеріалах справи), переміщення якого не можливе без його знецінення та зміни призначення.

Державна реєстрація права власності на дачний будинок ОСОБА_1 була проведена у суворій відповідності до пункту 42 Постанови КМУ від 25.12.2015 за №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де йдеться мова про те, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Адреса суборендованій земельній ділянці (також і дачній будівлі) площею 0.0205 га ОСОБА_1 була присвоєна рішенням Удобненської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області за №46 від 24.09.2015 і мала наступний зміст: Одеська область, Білгород Дністровський район, Удобненська сільська рада, комплекс будівель та споруд №15, № будинку 49.

Дачний будинок ОСОБА_1 був дійсно побудований у 1991 році, що фактично відповідає дійсності.

Прокуратура не надала жодного доказу відсутності спірного дачного будинку до 5 серпня 1992 року, її посилання на довідку Одеської обласної організації УТМР від 03.12.2002 не є коректним, так як довідка саме показує існування на той момент тимчасових споруд. А довідка голови Біляївської РО УТМР О.Н. Білика (міститься в матеріалах справи) зазначає, що ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки, наданої для розміщення Єгерського пункту «Хатки», що знаходиться у користуванні УТМР з 1969 року. Земельна ділянка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 будинок ОСОБА_1 існував ще до 1991 року, потім він піддавався ремонту, незначному зміненню (реконструкції) і в остаточному вигляді постав для державної реєстрації права власності на нього.

Суборендована земельна ділянка ОСОБА_1 та його дачний будинок знаходяться поза межами території заповідного урочища «Дністровські плавні».

Суборендована земельна ділянка ОСОБА_1 та його дачний будинок знаходяться поза межамиприбережної захисної смуги р. Дністер.

Дачний будинок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не є самовільною спорудою, так як Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006, членам організації надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу (і узаконено існування реконструйованих та існуючих).

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 за №01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Твердження позивача про те, що відповідач не міг бути власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою за рішенням органів влади до 1992 року оскільки вказана територія була передана у користування Біляївській РО УТМР вперше за договором оренди від 20.09.2004, не заслуговують на увагу тому, що офіційне оформлення договору оренди Біляївській РО УТМР у 2004 році не спростовує користування цією ділянкою до 2004 року (навпаки, в матеріалах справи є письмові докази такого користування ще до 1992 року), та не спростовує користування членами організації частинами ділянки з належними їм дачними будинками без оформлення договорів суборенди землі.

При розгляді справ про знесення самочинного будівництва, яке здійснюється особою на власній присадибній, дачній або садовій земельній ділянці, суд має звертати увагу на наявність будівельного паспорта, технічних умов, документів, що надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи, дотримання при забудові будівельних норм та правил, а також на наявність порушення прав інших осіб.

Термін «самочинний» не може застосовуватися до дачного будинку ОСОБА_1 , так як він побудований на суборендованій ним земельній ділянці та існує у відповідності до Розпорядженняя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006.

Таким чином, твердження позивача про те, що дачний будинок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є, нібито, самовільною спорудою, яка розташована в межах території заповідного урочища «Дністровські плавні», в межах прибережної захисної смуги р. Дністер, з порушенням норм природоохоронного, земельного, будівельного та водного законодавства, є фікцією, необґрунтованими припущеннями, які не заслуговують на увагу.

Вибраний позивачем спосіб захисту прав держави і предмет позовних вимог не відповідає Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є надмірним і таким, що ставить загрозу правомірному землекористуванню і господарюванню відповідача ОСОБА_1 на ділянці загальною площею 0.0205 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, та є необґрунтованою спробою позбавлення права власності на дачний будинок та спробою його фізично знищити.

Щодо обґрунтування позивача про дотримання позовної давності вони є такими що суперечать діючому законодавству.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберігалося до моменту подання позову до суду. Позивачем у негаторному позові власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

В даному випадку прокуратура подала позов про припинення права власності та знищення майна, що є за своєю сутністю перетворювальним позовом (предмет, якого характеризується такими способами захисту, як виникнення, зміна або припинення спірних правовідносин за допомогою судового рішення).

З письмових доказів вбачається, що про існування будівель та споруд на території земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 власнику (орендодавцю) ділянки було відомо з моменту укладення договору оренди 20.09.2004. Договір суборенди ОСОБА_1 був укладений 27.08.2014. Реєстрація права власності на будівлю ОСОБА_1 була проведена з 25.05.2017.

З наведеного вбачається, що при подачі позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва, позивачем порушені строки позовної давності.

18 листопада 2021 року від керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області надійшла відповідь на відзив, у якій керівник прокуратури просив суд відхилити відзив на позовну заяву, а позов задовольнити.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 липня 2021 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме: відчуження дачного будинку, загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992), який належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 30 травня 2022 року за клопотанням прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області позивач Одеська обласна державна адміністрація замінена на правонаступника - Маяківську сільську раду Біляївського району Одеської області.

У судовому засіданні прокурор Рубанова Н.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову.

Адвокат Кравченко Олексій Миколайович в інтересах відповідача ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених ним у відзиві на позов.

Представник Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. 30 червня 2022 року на електронну адресу суду надійшла заява представника Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Гончарова В., яка підписана ЕЦП, відповідно до якої останній просить справу розглядати у відсутність представника, вказує, що Маяківська сільська рада Біляївського району Одеської області позовні вимоги підтримує.

Представник Білгород-Дністровської районної державної адміністрації в судове зсідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не відомі.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2022 року позов Білгород Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва задоволено частково.

Суд скасував рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279, за яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набуто право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992), в решті вимог відмовлено у задоволенні;

стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (отримувач кошті: Одеська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ:03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2 270,00 грн.

В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ними судових повісток. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У частинах1та 2статті 367ЦПК Українизазначено,що судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції Українита статтею1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

За змістом статей 316, 317, 321, 391 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV, в редакції чинній на дату про проведення державної реєстрації речових прав 15 липня 2016 року, (надалі Закон №1952-IV), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повнотивідомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №1952-IV).

У пунктах1та 2частини 3статті 10Закону №1952-IVзазначено,що державнийреєстратор встановлюєвідповідність заявленихправ іподаних/отриманихдокументів вимогамзаконодавства,а такожвідсутність суперечностейміж заявленимита вжезареєстрованими речовимиправами нанерухоме майнота їхобтяженнями,зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону №1952-IV записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Частиною 3 статті 26 Закону №1952-IV передбачено, що, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017, №35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці водного фонду площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, та перебуває у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі Біляївська РО УТМР) згідно договору оренди, укладеного 20.09.2004 з Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією строком на 49 років для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 за №259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 №15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414).

Щодо частини земельної ділянки площею 0,0205 га під вказаним об`єктом будівництва між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27.08.2014 укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 24.09.2014 №16031483 (номер запису про інше речове право 7113223).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою Одеської області було встановлено порушення вимогЗемельного кодексу України,Водного кодексу України,Закону України «Про природно-заповідний фонд України»під час набуття ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Позивач вказує, що дачний будинок ОСОБА_1 знаходиться в межах заповідного урочища Дністровські плавні, є територією та об`єктом природно - заповідного фонду України, екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Дністер.

Позивач зазначає, що позов обґрунтований необхідністю поновлення державних інтересів шляхом скасування державної реєстрації права власності на дачний будинок ОСОБА_1 існування якого, на погляд позивача, суперечить нормам статей 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та режиму використання територій заповідного урочища «Дністровські плавні».

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 03.11.2003 за №1496 Біляївській РО УТМР надано земельну ділянку водного фонду загальною площею 2,1580 га, в тому числі 0,7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки», на підставі чого між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР 20.09.2004 був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах записом від 20.09.2004 за №259.

Зазначений договір земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 за №15262973 з реєстраційним номером майна 204657851208 та номером запису 6735414.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 за №496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій й об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема включено заповідне урочище Дністровські плавні площею 7 620 га.

Відповідно до Положення про заповідне урочище Дністровські плавні заповідне урочище Дністровські плавні створене з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області ріки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення.

Заповідне урочище Дністровські плавні було основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку Нижньодністровський. Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про природно-заповідний фонд України завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до зазначеногоЗакону.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, справа №815/7292/16, позов Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», в тому числі, в частині невідповідності діючому законодавству України і в частині включення земельної ділянки, орендованої Біляївською РО УТМР (з Єгерським пунктом Хатки) з іншими територіями, що зазнали техногенного впливу, до складу заповідного урочища «Дністровські плавні» був задоволений. В процесі судового провадження було встановлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу полос відведення автошляху Одеса Рені, електромережі ВЛ 110 кВ Старокозаче Канал, Єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Одеським окружним адміністративним судом було встановлено, що у висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженому начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П.П. від 30.12.2003 за №1182, даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року.

Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2,1580 га, у тому числі, під будівлями та дворами 0,7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років 2,1580 га із забудованих земель 0,7943 га. Фактично забудована земельна ділянка передається Біляївській РО УТМР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення Єгерського пункту «Хатки».

Відповідно до наявних у матеріалах справи наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища Дністровські плавні, складених Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова від 28.10.2010 та від 12.08.2014, в заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса - Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 до 51 км. Уся ця територія є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України Про природно-заповідний фонд України, за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу.

Таким чином, зазначені господарські об`єкти не повинні були включатись до складу території заповідного урочища, або створюваній заповідній території можливо було надати іншу категорію.

Те, що території площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища Дністровські плавні, підтверджується поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04 грудня 2012 року №1165/05 та від 31 січня 2013 року №47/02-05, експертним висновком щодо змін меж території заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим державним підприємством Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу від 22 листопада 2012 року №20, науковим обґрунтуванням можливості зміни меж заповідного урочища Дністровські плавні від 28 жовтня 2010 року, розробленим Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова, науковим обґрунтуванням на зміну меж заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 листопада 2012 року №113.005/03, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління від 06 лютого 2013 року №102, клопотанням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05 листопада 2012 року №3491/08-19/1/6735, актом обстеження території заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району, затвердженим головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, погодженням суміжного постійного користувача земельної ділянки державного підприємства Одеське лісове господарство від 10 січня 2013 року №8, погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 грудня 2012 року №25099/09/10-12.

На теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

У відповідності до статей 7, 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно - заповідного фонду.

У відповідності до Указу Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13.11.2008 юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища «Дністровські плавні» втрачено, так як зазначена територія включена до національного природного парку «Нижньодністровський».

Згідно із Проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений у 2021 році ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення» на підставі Розпорядження від 20.10.2010 за №998/А 2010 Одеської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку» на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів,ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.

ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення» є землевпорядною та геодезичною організацією, яка єдина мала повноваження встановлювати межі, розташування та склад складових земель національного природного парку «Нижньодністровський».

Саме ця організація у відповіді Одеській обласній прокуратурі від 28.01.2021 зазначила, що земельна ділянка площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території «національного природного парку Нижньодністровський», розробленого ДП Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж «Ніжньодністровського національного природного парку», не входить до території «національного природного парку Нижньодністровський», причому території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу зазначеного національного природного парку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи будь-якими достовірними та належними письмовими доказами позивач у судовому засіданні не довів факт розташування земельної ділянки площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та «національного природного парку Нижньодністровський», позивачем не надано також будь-якого висновку судової землевпорядної експертизи, яка б про це свідчила.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що будинок загальною площею 64 кв.м, що перебуває у власності ОСОБА_1 та земельна ділянка загальною площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, в межах якої знаходиться суборендована ділянка ОСОБА_1 , знаходяться поза межами території як заповідного урочища «Дністровські плавні», так і «національного природного парку Нижньодністровський».

З технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років Біляївській РО УТМР під розміщення існуючого Єгерського пункту Хатки, виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проектування садів та виноградників УКРДІПРОСАД, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 загальною площею 2,1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду.

Аналогічна інформація значиться в витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.06.2014 за №НВ-5101162302014 в розділі Загальні відомості про земельну ділянку.

У відповідності до статей58,60ЗК Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті:а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно зістаттею 61 ЗК Україниприбережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється,в тому числі,будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Позивач наполягає на тому, що дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання, він є самочинним, і з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992), а будівля повинна бути знесена.

Але з цим суд не може погодитися виходячи з наступного.

Так, Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого Єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 за №01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 24.09.2009 за №932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого Єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, узгоджено проект розміщення50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.

В листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18.08.2006 за №3-1/2849, значиться про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого Єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл, про те, що пункт «Хатки» існує ще з 1967 року, і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилось 36 дерев`яних не капітальних будівель, і що були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 за №3682/03-06-12.

Згідно акту перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23.06.2015 Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до договору оренди та норм діючого законодавства України.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 за №05/1-3095 на адресу старшого радника юстиції Білгород-Дністровської прокуратури Жигуна В.Г. зазначено, що на підставі висновку розробленому НПЦ Екострой, споруди Єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС.

Зазначеними установами та їх спеціалістами у відповідній галузі була встановлена відповідність знаходження некапітальних будівель членів Біляївської РО УТМР діючому законодавству та будівельним нормам України.

Позивач у позовній заяві та в судовому засіданні підтвердив, що згідно з листом відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01.07.2015 за №10-1510-0.13-1572/2-15 прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена, на території Біляївської РО УТМР прокуратура, експерти або геодезисти не проводили обстеження дачного будинку загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Тимчасові будівлі та споруди це виробничі, складські, допоміжні, житлові і суспільні будівлі та споруди, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт і обслуговування працівників будівництва, які спеціально будуються або пристосовуються на період будівництва (пп. 3.1.14.1Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 за №174).

Термін капітальність саме та характеристика будівлі, яка має значення для оцінки впливу її на зовнішній простір, екологічну складову середовища.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить належних доказів, які б свідчили про капітальність дачної будівлі, яка належить ОСОБА_1 ..

Тому, твердження позивача про капітальність спірної будівлі, її самочинність та знаходження в межах прибережної захисної смуги р. Дністер не заслуговують на увагу.

Разом з тим, щодо вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 №35362279, за яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набуто право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992), суд вважає зазначити наступне.

Згідно із пунктами 41, 42Постанови Кабінету Міністрів Українивід 25.12.2015 за №1127Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьдля державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:1)документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3)документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (уразі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються:1) технічний паспортна об`єкт нерухомого майна;2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Державним реєстратором є:1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;2) нотаріус;3) державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених праві поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;наявність обтяжень правна нерухоме майно;наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем,держателем (розпорядником,володільцем,адміністратором)яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділив Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках,передбачених Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (уразі якщо такі копії не були виготовлені підчас прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;10) здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В статті 31 Закону значиться, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і що до зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий органне створений-сільським головою),селищної,міської ради або відповідною архівною установою;2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Під час розгляду справи з пояснень відповідача, наданих у відзиві та у судовому засіданні, а також з інших письмових доказів встановлено, що дачний будинок загальною площею 64 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасовою, а не є капітальною спорудою.

Судом встановлено, що державна реєстрація права власності на дачний будинок ОСОБА_1 була проведена з порушенням частини 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де йдеться мова про те, щоне підлягають державній реєстрації речові правата їх обтяження накорисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові,некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Адреса суборендованій земельній ділянці (також і дачній будівлі) площею 0.0205 га ОСОБА_1 була присвоєна рішенням Удобненської сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області за № 46 від 24.09.2015 і мала наступний зміст: АДРЕСА_1 . Технічний паспорт на зазначений дачний будинок містить аналогічні відомості.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про проведення державним реєстраторомКП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 №35362279, за якою за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстровано право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) всупереч статті 4 вищезазначеного Закону і у державного реєстратора були всі підстави відмовити у державній реєстрації такого права на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 24 Закону. Тому позовні вимоги Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора підлягають задоволенню.

З огляду на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то скасування державної реєстрації на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не позбавляє правового зв`язку ОСОБА_1 з цією спорудою, навіть за відсутності державної реєстрації права. ОСОБА_1 продовжує володіти цією некапітальною спорудою, будівельними матеріалами, що складають споруду та користуватися ділянкою площею 0.0205 га, на якій розташована спірна споруда.

Судом не встановлено заявлених прав третіх осіб на зазначений дачний будинок, будь-яких боргових зобов`язань ОСОБА_1 , на підставі яких це майно може бути стягнуто на користь інших осіб.

У зв`язку з тим, що припинення права власності це припинення права володіння, користування та розпорядження майном, та воно відбувається на підставах, передбачених 346 статтею ЦК України, то суд не може позбавити відповідача прав володіння та користування дачною будівлею і можливістю у майбутньому зареєструвати право власності на це майно у законний спосіб.

Згідно зі статтею 346 ЦКУ право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності;3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;4) знищення майна;

5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ані Цивільним Кодексом України, ані спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено припинення права власності на майно у випадку скасування державної реєстрації права, а тому у суду немає підстав припиняти право власності ОСОБА_1 на дачний будинок.

Після скасування державної реєстрації на нерухоме майно дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 може зберігатися власність на некапітальну споруду за цією адресою без державної реєстрації такого права, що не суперечить частині 4 статті 334 ЦК України.

Практика Верховного Суду свідчить про вищезазначене.

Так, у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №367/4613/18-ц йдеться мова про те, що відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно достатті 328 ЦК Українинабуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18 і у постанові ВСУ від 03 червня 2020 року у справі №363/4852/17.

Аналогічно скасування державної реєстрації права власності на дачну будівлю у випадку порушень процедури реєстрації не є підставою припинення права власності на майно відповідача.

Також суд першої інстанції правильно виходив, про відсутність підстав вважатидачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , самочинною будівлею, так як від побудований на підставі дозволу Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006.

У зв`язку із наведеним вимоги позивача про припинення прав власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) та зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва, а саме дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992), задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва, підлягає задоволенню частково, а саме в частині вимог щодо скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 №35362279 за яким, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстроване право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992). В решті вимог необхідно відмовити у задоволенні позову у зв`язку із не доведенням під час розгляду справи позивачем обставин на які він посилається у позові.

Посилання заступника керівника Одеської обласної прокуратури в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , є самочинною будівлею, наслідком чого є припинення прав власності ОСОБА_1 на дачний будинок, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) та знесення вказаного об`єкту, не приймаються до уваги за таких підстав.

Згідно ізчастинами 1-4статті 10ЦПК України,суд прирозгляді справикерується принципомверховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законамиУкраїни. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, щопроцесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право насуд», вякому право надоступ досуду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один зйого аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A№18). Крім того, порушення судового провадження саме пособі незадовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, якіє практичними та ефективними, а нетеоретичними абоілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, щосправу буде вирішено остаточним рішенням всудовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам усудовому процесі провадженні, яке єсправедливим, публічним ташвидким, негарантувавши сторонам того, щоїхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення усправах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та«Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).

Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1та 2статті 13ЦПК Українипередбачено,що судрозглядає справи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судом упередбачених цимКодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістомстатей 12та 81ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється на засадахзмагальності сторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті76ЦПК Українизазначено,що доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги і запереченняучасників справи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметомдоказування єобставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовувати належністьконкретного доказудля підтвердженняїхніх вимогабо заперечень. Судне бередо розглядудокази,що нестосуються предметадоказування. Суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставинисправи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування. Достовірнимиє докази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та,що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме те, що дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , є самочинною будівлею, наслідком чого є припинення права власності ОСОБА_1 на дачний будинок, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) та знесення вказаного об`єкту.

У пунктах 4, 5 постанови №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правий режим самочинного будівництва)» Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що «при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК)».

Розглядаючи подібну справу, Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі №495/10972/17 (провадження №61-6894св20) зробив наступний правової висновок: «Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2019 року у справі №308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі №202/3520/16-ц.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, що є необхідним для підтвердження права власності, і самостійного значення для виникнення права власності немає, оскільки визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

У пункті 55 постанови від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц (провадження №14-445цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)).

Ураховуючи наведене, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах держава через свої уповноважені органи офіційно визнала та підтвердила факт виникнення у ОСОБИ_1 права власності набудівлю відпочинку рибака та зберігання плавзасобівяк нерухоме майно».

При розгляді аналогічної справи Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі №520/9539/13 (провадження №61-16069св19) дійшов наступного правового висновку: «У пунктах 6.23-6.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19) зазначено, що:

«за положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, щодержавна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьомуформулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті».

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи будь-якими достовірними та належними письмовими доказами позивач у судовому засіданні не довів факт розташування земельної ділянки площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та «національного природного парку Нижньодністровський», позивачем не надано також будь-якого висновку судової землевпорядної експертизи, яка б про це свідчила. На теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

Дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що перебуває у власності ОСОБА_1 та земельна ділянка загальною площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, в межах якої знаходиться суборендована ділянка ОСОБА_1 , знаходяться поза межами території як заповідного урочища «Дністровські плавні», так і «національного природного парку Нижньодністровський».

Дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , не може вважатися самочинною будівлею, оскільки побудований на підставі дозволу Розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за №1500/2006.

Отже, законних підстав для припинення прав власності ОСОБА_1 на дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) та зобов`язання ОСОБА_1 знести дачний будинок загальною площею 64 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992), немає.

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, роз`яснення та правової висновок Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно виходив, що позивачем в судовому засіданні не доведено, що зведений дачний будинок істотно порушив будівельні норми і правила, що це суперечить суспільним інтересам, порушує права Маяківської сільської ради та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, наслідком чого може припинення права власності та бути знесення збудованогодачного будинку.

За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належним чином, що у даному випадку відповідач ОСОБА_1 істотно порушує права позивачів, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України його право не підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.03.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу №1 є попередження порушень принципу безперешкодного користуванням своїм майном. Втручання в право безперешкодного користування своїм майном передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання основних прав людини.

В рішенні у справі «Спорронг і Льонрот проти Швеції» від 29 червня 1982 року Європейський суд виходив із контексту загальної норми про мирне володіння майном, проголошеної в першому реченні частини 1 Протоколу №1, та зазначив, що "пошук цієї рівноваги ... відбиває структуру статті 1 Протоколу №1 у цілому".

"Справедлива рівновага" між інтересами суспільства та інтересами особи полягає в тому, що тягар, спричинений особі втручанням у її інтереси, має перебільшуватися або достатньо компенсуватися процедурами або певними формами чи заходами, направленими на послаблення "тягаря".

В рішенні у справі «Антрік проти Франції» від 25 серпня 1994 року Європейський суд виходив, що при вирішенні питання щодо правомірності позбавлення права власності "має бути обґрунтоване співвідношення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягнути шляхом заходів позбавлення особи її власності".

В рішенні у справі «Совтрансавто Холдінг проти України» від 25 липня 2002 року Європейський суд зазначив, що спосіб, в який проводився та закінчився судовий розгляд справи, також як і ситуація невпевненості, якої зазнав заявник, порушили "справедливу рівновагу" між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов`язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу №1.

В рішенні у справі «Звежинський проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд зазначив, що позбавлення майна, у зазначенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбудеться в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

Крім того, у справі «Менчинська проти Росії» від 15 січня 2009 року Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яке виразилося у порушенні принципу рівності прав сторін у судочинстві вступленням в процес у справі за позовом Манчинської до центру зайнятості про виплату допомоги за безробіттям прокурора на боці державного органу.

По цієї справі Європейський суд, посилаючись на своє прецедентне право щодо ролі прокурора поза кримінального судочинства ще раз наголосив свою позицію, що в ряді випадків сам факт присутності прокурора чи аналогічного чиновника на судових засіданнях, "пасивне" або "активне", вважається порушенням права на справедливий розгляд справи.

Аналізуючи наведені, колегія суддів вважає, що вимоги про припинення права власності знесення дачного будинку і тим самим позбавлення відповідача права на будівлю не забезпечує "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та інтересами власника й порушує його право на мирне володіння майном, а також є порушенням дотримання справедливої рівноваги між інтересами сторін у справі і в наслідок порушенням положень ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, статті 1 Протоколу №1 до Конвенції та ст. 1 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

У п. 54 Рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції(див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільнихсправах, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 16 жовтня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк