Постанова

від 11.10.2023 по справі 742/3068/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 742/3068/18

провадження № 51-3388 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014270000000284, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семидуби Голованівського району Кіровоградської області, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7 , будучи головою фермерського господарства «Флора ФПВ», код ЄДРПОУ 21393593, у постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319 загальною площею 49, 01 га, що на території Малківської сільської ради Прилуцького району, з лютого 2015 року по листопад 2017 року, всупереч вимогам пунктів а, б та ґ ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, відповідно до яких користувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, організував та допустив систематичне видобування кустарним способом нафтопродуктів з підземних вод в південній частині та центрі території земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із вказаним кадастровим номером, що на території Малківської сільської ради Прилуцького району на площі близько 12 га, а саме буріння з цією метою численних лунок глибиною близько 5-8 м з вийняттям ґрунту з відповідної глибини на поверхню та подальшим перемішуванням в ході сільськогосподарського обробітку з верхнім орним шаром ґрунту, що в тому числі спричинило порушення структури ґрунту в частині зниження вмісту гумусу та рухомих форм фосфору і калію та тривале зниження його родючості на центральній частині вказаних вище земель, які розташовані на відстані близько 300 м від південно-західного краю ділянки протяжністю близько 120 м, точну площу яких не встановлено.

При таких обставинах ОСОБА_7 обвинувачувався у безгосподарському використанні земель, що спричинило тривале зниження їх родючості, та порушення структури ґрунту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України (в редакції чинній станом на час вчинення злочину, із змінами, внесеними Законом України № 270-IV від 15 квітня 2008 року).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України. Разом з тим, докази сторони обвинувачення безпідставно визнано недопустимими, та у своїй сукупності вказані докази не отримали належної оцінки суду першої інстанції, який дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого, а апеляційний суд невмотивовано залишив без змін виправдувальний вирок.

В обґрунтування прокурор посилається на те, що суду були надані належні докази та зазначено, яким саме чином вони доводять наявність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а саме погіршення родючості ґрунту, внаслідок перемішування верхнього його шару з нижніми геологічними породами, які видобуваються з глибини через буріння лунок. Зокрема, такими доказами є висновок інженерно-екологічної експертизи № 2973/17-48 від 09 листопада 2017 року та висновок експерта № 20957/10616-10621 від 24 червня 2020 року із поясненнями у судовому засіданні відповідно експертів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ; висновок експерта №2229/21-48 від 27 січня 2022 року. Разом з тим, вказані докази підтверджують і причинно-наслідковий зв?язок між вказаною діяльністю та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді негативного впливу на ґрунти.

Не погоджується прокурор й з висновком суду в тій частині, що для доведення об`єктивної сторони необхідно порівняти стан ґрунту, який був на період з лютого 2015 року по листопад 2017 року, зі станом ґрунту на час отримання земель у власність, оскільки з об`єктивних та незалежних причин зробити це неможливо, та зазначене по своїй суті не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Також вказує про безпідставне покладення судом в обґрунтування прийнятого рішення на надані захистом неналежні докази, а саме невідомого походження відеозапис (зі слів обвинуваченого виготовлений ним) з невстановленої місцевості про те, що невстановлені особи видобували вуглеводні на землях його фермерського господарства та фотознімки трактора, який здійснював викопування труб на земельній ділянці фермерського господарства у 2013 році.

Той факт, що зразки ґрунту для проведення судових експертиз відібрані в листопаді 2019 року, а не у 2017 році, не послаблює докази обвинувачення, оскільки станом на 06 листопада 2019 року, згідно протоколу відібрання зразків ґрунту та доданого відеозапису, що також досліджувався під час розгляду в суді, незаконну діяльність з буріння лунок на вказану дату певний час припинено, зазначену в обвинуваченні частину поля виорано після посівів культур. Тобто, незважаючи на те, що вже якийсь час тривало відновлення властивостей ґрунту, його якість та структура виявились погіршеними.

Висновок суду про те, що кримінальне № 12015270210000139 було закрите 23 липня 2016 року і подальше досудове розслідування у ньому не могло здійснюватися, не відповідає фактичним обставинам, а висновок про недопустимість здобутих після

23 липня 2016 року доказів є порушенням кримінального процесуального закону, оскільки постанова про закриття кримінального провадження була винесена лише відносно одного з двох епізодів кримінальних правопорушень, що підтверджується витягом з ЄРДР, де викладені дві фабули обвинувачення, і лише за одним обвинуваченням провадження було закрито.

З урахуванням викладеного, місцевим судом безпідставно визнано недопустимими ряд доказів, а саме: протокол огляду місця події від 23 листопада 2016 року, протокол огляду місця події від 16 травня 2017 року, протоколи проведення слідчих експериментів від 16 лютого 2018 року зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтверджують факт буріння ручним способом свердловин та причетність ОСОБА_7 до цього, оскільки на той час останній був офіційно зареєстрованим найманим працівником фермерського господарства.

Апеляційним судом вказані вище доводи були перераховані, проте не аналізувались, їм не надано оцінку із посиланням на відповідну норму права.

У порушення ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав оцінку доводам, наведеним в апеляційній скарзі, щодо невірного визнання недопустимими вказаних доказів сторони обвинувачення, та про неналежність врахованих судом першої інстанції доказів сторони захисту та їх впливу на прийняття рішення по суті справи.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 , що діє в інтересах виправданого ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги.

Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.

Статтею 412 КПК Українипередбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість судового рішення не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 цього Кодексу завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас, у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Натомість, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона обвинувачення, зокрема, зазначала про те, що місцевий суд дійшов неспроможного висновку, що кримінальне № 12015270210000139 було закрите 23 липня 2016 року і подальше досудове розслідування у ньому не могло здійснюватися, та безпідставно визнав недопустимими докази здобуті після вказаної дати, оскільки постанова про закриття кримінального провадження була винесена лише відносно одного з двох епізодів кримінальних правопорушень, що підтверджується витягом з ЄРДР, де викладені дві фабули обвинувачення.

Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор наводив конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Як слідує з оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам

ст. 419 КПК України, при розгляді апеляційної скарги прокурора, зазначив зміст вказаних доводів прокурора, проте відповіді на них не надав, не проаналізував їх та не мотивував свого рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тому висновки суду апеляційної інстанції про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо виправдання ОСОБА_7 за ст. 254КК України є передчасними.

Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не перевіряє інші доводи касаційної скарги, оскільки вони пов`язані з оцінкою доказів, що необхідно здійснити суду апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, дослідити обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити усі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, оцінити докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3