Ухвала

від 17.10.2023 по справі 134/541/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 134/541/22

провадження № 51-4319ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021020190000088 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Савенці Тростянецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Крім того, суд вирішив питання щодо арешту майна, речових доказів і відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Як встановив суд у вироку, ОСОБА_5 29 квітня 2021 року приблизно о 10:24, рухаючись автомобілем марки «ГАЗ 3307», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Крижопільський сироробний завод», на автодорозі Т-02-02 сполученням Крижопіль - Жабокрич Вінницької області, між с. Жабокрич та смт Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, поблизу з`їзду до кафе «Ліс» у напрямку до смт Крижопіль, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної швидкості руху керованого автомобіля, у зв`язку з чим в порушення вимог пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), здійснив виїзд на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , унаслідок чого останньому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2023 року залишив без змін вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_5 .

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 , посилаючись на допущене судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані ним судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суть обґрунтування вимог потерпілого зводиться до того, що Крижопільський районний суд Вінницької області в мотивувальній частині вироку від 23 лютого 2023 рокусформулював обвинувачення, яке не відповідає обставинам, встановленим під час судового розгляду, зокрема в частині спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, які були встановлені висновком експертів від 24 червня 2022 року № 44-к.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Приписами ч. 1 ст. 412 КПК визначено, зокрема, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Водночас за наслідками перегляду судом касаційної інстанцій оскаржуваних судових рішень Судом не встановлено всупереч доводам касатора порушень, передбачених ч. 1 ст. 412 КПК, з огляду на таке.

Насамперед, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що доводи касатора про неврахування судами попередніх інстанцій висновку експертів від 24 червня 2022 року № 44-к були предметом розгляду апеляційного суду, який аргументовано їх залишив без задоволення.

Так, Вінницький апеляційний суд своє рішення у вищезгаданій частині мотивував, зокрема тим, що сторона обвинувачення після отримання висновку експертів від 24 червня 2022 року № 44-к не скористалася наданим їй правом змінити обвинувачення, яке передбачене ч. 2 ст. 337 КПК.

Суд касаційної інстанції погоджується із рішенням апеляційного суду в зазначеній частині та додатково вважає за необхідне зауважити таке.

Приписами ч. 1 ст. 2 КПК регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК визначено, що обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК встановлено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається, зокрема, на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

За змістом ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Зазначене підтверджується положеннями ч. 3 ст. 337 КПК, згідно з якими з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Указане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжке кримінальне правопорушення, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилось, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

Положення ч. 1 ст. 337 КПК мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого вона повинна захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію).

Відповідно до ч. 1 ст. 338 КПК з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що висновком експертів від 24 червня 2022 року № 44-к, який був отриманий судом під час розгляду провадження в суді першої інстанції, у потерпілого ОСОБА_4 виявлено, зокрема і тілесні ушкодження, спричинення яких не інкримінувалося ОСОБА_5 стороною обвинувачення.

Водночас як правильно зауважив апеляційний суд, та не заперечується потерпілим у касаційній скарзі, прокурор після отримання висновку експертів від 24 червня 2022 року № 44-к не змінював обсягу обвинувачення шляхом складання обвинувального акта, у якому було би сформульоване змінене обвинувачення та викладено обґрунтування прийнятого рішення.

З огляду на зазначені вище обставини суди попередніх інстанцій не мали правових підстав виходити за межі формулювання обвинувачення, викладеного прокурором в обвинувальному акті, оскільки вчинення судом таких дій, за обставин цього провадження, було б збільшенням обсягу обвинувачення поза встановленим порядком, яке призводить до погіршення становища обвинуваченого і не відповідає гарантіям права на справедливий суд.

Отже, наведені в касаційні скарзі доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів потерпілого та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги потерпілого ОСОБА_4 .

Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року стосовно ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3