Вирок

від 18.10.2023 по справі 747/625/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 747/625/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/709/23 Категорія - ч. 5 ст. 185 КК України. Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника адвоката ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)

представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9

прокурора ОСОБА_10

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021270330001121 від 01 листопада 2021 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2023 року та ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2023 року про виправлення описки,

щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокиряни Чернівецької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який працював водієм у ТОВ «Степ Агро», не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживав по АДРЕСА_1 , раніше несудимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 5 ст. 185 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 209 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями та з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю, за виключенням житла, та з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 1 193 418 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 1 630 грн. 38 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів вирішене в порядку ст.100 КПК України.

Ухвалою від 05 липня 2023 року Талалаївський районний суд Чернігівської області виправив описку в абзаці третьому резолютивної частини вироку, який виклав в такій редакції: за ч. 1 ст. 209 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 1 рік та з конфіскацією майна.

Як установив суд, ОСОБА_6 у період з 01 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року, маючи в силу своїх трудових обов`язків доступ до території та складського приміщення по АДРЕСА_2 , що належать ФОП « ОСОБА_8 », достовірно знаючи про наявність на зберіганні у складському приміщенні насіння соняшника, вирішив цим скористатися та реалізувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення у протиправний спосіб шляхом викрадення чужого майна в особливо великому розмірі.

На початку жовтня 2021 року в один із днів у світлий час доби ОСОБА_6 , переслідуючи корисливі мотиви та маючи умисел на незаконне збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність свого діяння, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді завдання майнової шкоди ФОП « ОСОБА_8 » та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зі складського приміщення по АДРЕСА_1 таємно викрав насіння соняшника урожаю 2020 року загальною вагою 91 830 кг, вартість однієї тони якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-22/4388-ТВ від 18.07.2022 становила 9 533, 33 грн, всього на суму 875 445, 69 грн.

Також, ОСОБА_6 в 20-х числах жовтня 2021 року в один із днів, у світлий час доби, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи умисел на незаконне збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді завдання майнової шкоди ФОП « ОСОБА_8 » та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу зі складського приміщення по АДРЕСА_1 таємно викрав насіння соняшника урожаю 2020 року загальною вагою 45 500 кг, вартість однієї тони насіння якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-22/4388-ТВ від 18.07.2022 становила 9 533, 33 грн., всього на суму 433 766, 52 грн.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наприкінці жовтня 2021 року ОСОБА_6 , керуючись корисливим мотивом, переслідуючи умисел на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення чужого майна, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді завдання майнової шкоди ФОП « ОСОБА_8 » та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу зі складського приміщення по АДРЕСА_1 таємно викрав насіння соняшника урожаю 2020 року загальною вагою 45 500 кг, вартість однієї тони насіння якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-22/4388-ТВ від 18.07.2022 становила 9 533, 33 грн., всього на суму 433 766, 52 грн.

Унаслідок незаконних дій ОСОБА_6 , які були спрямовані на вчинення таємного викрадення чужого майна, потерпілому ФОП « ОСОБА_8 » спричинені матеріальні збитки на загальну суму 1 742 978, 72 грн.

Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_6 , діючи умисно із корисливих мотивів, вчинив фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, діючи з метою приховування, маскування джерела походження коштів, одержаних злочинним шляхом, реалізуючи умисел, направлений на легалізацію (відмивання) грошових коштів, у жовтні 2021 року отримані від реалізації викраденого насіння соняху грошові кошти у національній валюті України частково обмінював у невстановлених осіб у смт. Талалаївка та в м. Ромни Сумської області на іноземну валюту, а саме здійснив покупку 46 242 доларів США по курсу НБУ 26, 275 грн. за 1 долар, що становило 1 215 008, 55 грн.

Після цього, продовжуючи протиправні дії, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що наявні у нього грошові кошти повністю одержані злочинним шляхом, бажаючи довести свій злочинний умисел, направлений на легалізацію (відмивання) грошових коштів, до логічного завершення, вчинив правочин з цими коштами, направлений на отримання у власність нерухомого майна, а саме - 29 жовтня 2021 року передав 17 500 доларів США в якості оплати ОСОБА_12 за придбану у нього квартиру по АДРЕСА_3 , оформивши право власності за собою на дану квартиру за нотаріально посвідченим договором дарування № 1392 від 29.10.2021 між ним та ОСОБА_12 .

Отже, ОСОБА_6 вчинив всі дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом на використання, розпорядження грошовими коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, у тому числі фінансові операції, вчинення правочину з такими коштами з метою приховування, маскування джерел їх походження, вчинив дії для набуття права власності на нерухоме майно та маскування джерел отримання грошових коштів, достовірно знаючи, що такі кошти прямо і повністю отримані злочинним шляхом.

В апеляційної скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить розглянути кримінальне провадження щодо нього зменшити розмір матеріальної шкоди на користь потерпілого або взагалі відмовити в його задоволенні, пом`якшити покарання з огляду на його стан здоров`я та поважний вік.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_6 , просить ухвалу суду про виправлення описки у вироку скасувати, як таку, що постановлена з істотним порушенням вимог КПК України, також скасувати вирок суду першої інстанції через неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого, постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю, за ч. 1 ст. 209 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностям строком на 1 рік та з конфіскацією усього майна, що є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю, з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 1 рік.

Мотивує тим, що в супереч положенням ч. 1 ст. 70 КК України, суд у вироку, призначивши ОСОБА_6 за кожне кримінальне правопорушення окремо додаткове покарання у виді конфіскації майна без будь-яких виключень чи обмежень, при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є власністю засудженого, за виключенням житла, чого не міг робити.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду, на ім`я обвинуваченого зареєстровано тільки право власності щодо квартири АДРЕСА_4 , яка була придбана ОСОБА_6 за кошти, отримані злочинним шляхом. Іншого житла за обвинуваченим не зареєстровано.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суму завданих збитків, особу обвинуваченого, який має посередні характеристики, вчинив корисливі тяжкий та особливо тяжкий злочини, витративши здобуті злочинним шляхом кошти на купівлю собі жила, на думку прокурора, ОСОБА_6 заслуговує на призначення додаткового покарання у виді конфіскації усього майна, що є його власністю.

Звільнення від конфіскації майна, придбаного за кошти отримані злочинним шляхом, є недопустимим та не відповідає інтересам суспільства та порушує загальні принципи призначення покарання, визначені ст.ст. 50, 65 КК України. При цьому, п. 6-1 ч. 9 ст.100 КПК України передбачено, що майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, конфіскується.

Вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 59 КК України, перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України, тому питання про виключення житла з переліку майна, на яке звертається стягнення, повинно вирішуватись в порядку виконання судових рішень. Таким чином, при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання, судом було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Крім того, ухвалою від 05 липня 2023 року судом виправлено описку у вироку та визначений строк додаткового покарання, призначеного за ч. 1 ст. 209 КК України, 1 рік. Однак, за правилами ст. 379 КПК України, суд має право виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки не залежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. При цьому, суд не вправі змінювати зміст судового рішення та будь-яким чином зачіпати його суть, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження. Описки це неправильне написання слів,що може мати істотне значення у певному конкретному судовому рішенні (прізвище, ім`я, адреса, дата, строки, номера і дати документа, найменування сторони, тощо).

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку і відповідно до ст. 368 КПК України, саме ухвалюючи вирок суд визначає міру покарання, яка має бути призначена обвинуваченому як основну, так і додаткову.

У той же час, ухвалюючи рішення про виправлення описки, суд першої інстанції на порушення вимог ст. 379 КПК України, фактично здійснив не виправлення описки, а ухвалою призначив строк додаткового покарання, що не є опискою, яку місцевий суд може виправити самостійно.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_6 за ч.5 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цивільний позов потерпілого задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 3 245 232 грн.

Мотивує тим, що суд поверхнево розглянув справу, надав неправильну оцінку здобутим доказам, внаслідок чого ухвалив вирок, який суперечить дійсним обставинам та положенням ст. 2, 11 КК України та ст. 373 КПК України.

Вважає вірною кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 185 КК України, при цьому, не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 209 КК України. Відповідно о п.п. 2, 5, 12, 14 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» №5 від 15 квітня 2015 року, кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 209 КК України настає в разі вчинення хоча б однієї з таких дій, що передувала легалізації (відмиванню ) доходів: 1) фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння чи укладення угоди про них; 2) дії, спрямованих на приховання чи маскування: а) незаконного походження таких коштів або іншого майна, б) володіння ними, в) прав на такі кошти або майно, г) джерела їх походження, д) місцезнаходження, е) переміщення; 3) набуття,володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Відповідальність за зазначені дії настає лише в разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення предикатного діяння, передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК України, яке передувало легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, і ці дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, характеризується наявністю прямого умислу, тобто особа усвідомлює,що легалізує кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом, і бажає їх легалізувати, приховавши справжнє джерело їх походження та видавши отримані злочинним шляхом доходи за легальні (законні). Зазначене зумовлює і мету вчинення злочину ввести «брудні» кошти та майно в легальний сектор економіки. У зв`язку з тим, що особливості предмета злочину прямо зазначені в законі, особа має усвідомлювати,що діє або повинна діяти саме щодо грошових коштів або іншого майна, здобутих злочинним шляхом, сумлінна помилка або необізнаність щодо їх злочинного походження виключає відповідальність за ст. 209 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що отримані від крадіжок грошові кошти він використовував на житлово-побутові, особисті потреби, на продукти харчування, одяг, а оскільки не мав житла, то у жовтні 2021 року за кошти отримані від реалізації викраденого насіння, придбав квартиру в м. Вінниця.

Апелянт вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 209 КК України.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_6 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 185 КК України, представник потерпілого вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність щодо призначення покарання та помилково застосував додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Так, при призначенні покарання із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна судом не було враховано, що ОСОБА_6 придбав квартиру в м. Вінниця за кошти, отримані від реалізації насіння соняшника, і в разі застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна у потерпілого ОСОБА_8 не буде можливості в рахунок відшкодування шкоди стягнути з винного кошти, оскільки все майно, яке перебуває у власності обвинуваченого і за рахунок якого можна було б відшкодувати майнову шкоду, буде конфісковане.

Не погоджується з висновком суду в частині вирішення цивільного позову, адже в ході досудового слідства була встановлена експертна вартість насіння соняшника, яка за висновком експерта № СЕ-19/125-21/10395-ТВ від 18.11.2021 становить 17 750 грн. за тону, отже збитки, завдані кримінальним правопорушенням складають 3 246 232,50 грн., саме в такій сумі був заявлений цивільний позов потерпілим, та саме така сума була вказана в обвинувальному акті.

Під час судового розгляду сторона обвинувачення змінила обвинувачення мотивуючи тим, що викрадене насіння соняху було зібране у 2020 році, а тому матеріальну шкоду потрібно обраховувати за цінами 2020 року. Під час розгляду цивільного позову суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта № СЕ-19/125-22/4388-ТВ від 18.07.2022, яким визначено, що ринкова вартість однієї тони насіння соняха врожаю 2020 року станом на жовтень 2021 року становила 9 533,33 грн.

З таким висновком суду апелянт не погоджується, адже ОСОБА_6 вкрав та реалізував насіння соняху в жовтні 2021 року, чим завдав шкоди ОСОБА_8 саме у жовтні 2021 року. Потерпілий міг продати викрадене обвинуваченим насіння у 2021 році за цінами 2021 року, а не 2020 року, а тому матеріальна шкода має обраховуватись саме за цінами 2021 року.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, просили про задоволення апеляційної скарги про пом`якшення покарання та зменшення розміру цивільного позову на користь потерпілого, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, не погодився з апеляційною скаргою представника потерпілого, вказував на те, що судом не було встановлено жодних підстав для призначення покарання без конфіскації майна, а також зауважив, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України повністю доведена і він обґрунтовано визнаний винуватим у його вчиненні, представника потерпілого, який підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, заперечував проти апеляційної скарги прокурора та обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченого та представника потерпілого залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в крадіжці майна (насіння соняху) потерпілого ОСОБА_8 , вчиненій в особливо великих розмірах, оскільки сума викраденого в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, відповідають фактичним обставинам у кримінальному провадженні, зібраним та перевіреним під час судового розгляду доказам, в апеляційній скарзі жодною зі сторін не оспорюються та колегією суддів не перевіряються.

Незгода представника потерпілого з тим, що вина ОСОБА_6 у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування, походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержане злочинним шляхом, не була доведена стороною обвинувачення, у зв`язку з чим обвинувачений має бути виправданий частині обвинувачення за ч. 1 ст. 209 КК України, є безпідставною, а доводи апеляційної скарги такими, що суперечать встановленим обставинам.

Частиною 1 статті 209 КК України передбачена кримінальна відповідальність за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Об`єктивна сторона злочину може виражатись в одній з трьох форм: 1) вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом; 2) використання коштів та іншого майна (здобутих завідомо злочинним шляхом) для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності; 3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Відповідальність настає лише в тих випадках, коли майно чи кошти, які є предметом легалізації, отримані внаслідок вчинення лише визначених у законі дій, і ці дії були вчинені навмисно з метою надання правомірного виду володінню, використання або розпорядження таким майном (кошти).

У Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» зазначено, що доходи, одержані злочинним шляхом, це будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості. Активи кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та немайнові права.

У даному кримінальному провадженні беззаперечно встановлено і цей факт не заперечується, в тому числі і представником потерпілого, що обвинувачений ОСОБА_6 викрав насіння соняшника, яке продав. Виручені від продажу краденого майна кошти витратив на придбання квартири в м. Вінниця, оформивши договір дарування квартири.

Надаючи показання в судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений пояснював, що метою вчинення кримінального правопорушення було саме придбання власного житла, якого він не мав. Тобто, фактично ОСОБА_6 незаконно отримані грошові кошти намагався легалізувати, шляхом вчинення правочину щодо придбання нерухомого майна, яким би він володів на законних підставах.

Для кваліфікації кримінально караного діяння за ст. 209 КК України майно, що є об`єктом злочину, має бути прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом. У даному випадку вся сума грошових коштів, витрачених обвинуваченим на придбання квартира, була здобута злочинним шляхом, в результаті викрадення насіння соняху, яке в подальшому було реалізоване.

Таким чином, органом досудового розслідування беззаперечно доведено, що ОСОБА_6 був вчинений предикатний злочин (викрадення та реалізація насіння соняху в особливо великих розмірах), він достеменно знав, що гроші були ним отримані в результаті вчинення кримінально карного діяння, які він намагався легалізувати, надавши їм вигляд законно придбаного об`єкту нерухомості.

Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 в набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування, походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержане злочинним шляхом, знайшли своє підтвердження під час досудового розслідування та судового розгляду, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 209 КК України.

Підстав для виправдання обвинуваченого за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, як на цьому наполягає представник потерпілого, не наведено ні в апеляційній скарзі, в якій міститься перелік та цитування законодавчих актів, не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону та призначати покарання відповідно до положень Загальної частини КК України.

За змістом ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Разом з тим, призначивши ОСОБА_6 за кожне кримінальне правопорушення окремо додаткове покарання у виді конфіскації майна, не зазначивши якої частини, всього майна, однієї другої частини, третини, без будь-яких виключень та обмежень, суд першої інстанції при визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є власністю засудженого, за виключенням житла.

Таким чином, суд остаточно призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у розмірі, який не призначав окремо за кожне з інкримінованих кримінальних правопорушень, що суперечить положенням ч. 1 ст. 70 КК України і доводи прокурора в цій частині є слушними.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 52, ч. ч. 1 і 2 ст. 59 КК України конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого та додатковим видом покарання, що встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

Метою покарання у вигляді конфіскації майна є не лише кара, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України, суд може не призначати конфіскацію майна, навіть якщо вона передбачена в Особливій частині КК як обов`язкова, за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання (крім випадків, коли вчинено злочин, за який передбачено покарання понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу.

У даному кримінальному провадженні додатковий вид покарання у виді конфіскації майна передбачений, як ч. 5 ст. 185 так і ч. 1 ст. 209 КК України, обставин, які б пом`якшували покарання та давали суду підстави не призначати додатковий вид покарання обвинуваченому, як на цьому наполягає представник потерпілого, не встановлено, не наведено таких обставин і апелянтом представником потерпілого.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в тій частині, що житло, яке на паві власності належить обвинуваченому не підлягає конфіскації.

Так, за встановленими обставинами, ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень не мав у власності жодного об`єкту нерухомості. Квартиру АДРЕСА_4 обвинувачений придбав за грошові кошти, які ним були отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, отже вказаний об`єкт нерухомості, зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, корисливий мотив їх вчинення, підлягає обов`язковій конфіскації, як про це слушно зауважив прокурор.

Звільнення від конфіскації майна, придбаного за кошти, отримані злочинним шляхом, є недопустимим, не відповідає інтересам суспільства та порушує загальні принципи призначення покарання, визначені ст.ст. 50, 65 КК України.

Необхідність конфіскації майна (грошових коштів або іншого майна, а також доходів від них) засудженого за вчинення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, прямо передбачено п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне за кожне кримінальне правопорушення, у вчиненні якого визнаний винним ОСОБА_6 , призначити додаткову міру покарання у виді конфіскації всього майна, яке на праві власності належить засудженому.

Доводи представника потерпілого щодо невірного вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 з тих підстав, що експертом в 2021 році було визначено вартість однієї тони насіння соняшника в розмірі 1 775 грн., що в сукупності підтверджувало розмір матеріальної шкоди, якої зазнав потерпілий в сумі 3 245 232,50 грн., не заслуговують на увагу.

Так, висновком експерта № СЕ-19/125-22/4388-ТВ від 18 липня 2022 року було визначено ринкову вартість однієї тони насіння соняху врожаю 2020 року станом на жовтень 2021 року, яка складала 9 533,33 грн.

Колегія суддів вважає, що даний висновок експертна є об`єктивним та вірно прийнятий судом до увагу, адже вартість насіння соняху, яке було зібрано в 2020 році не може встановлюватись за цінами врожаю за 2021 рік, як помилково вважає представник потерпілого.

При цьому, 18 липня 2022 року експертом було враховано ціну за тону насіння соняху врожаю 2020 року станом на жовтень 2021 року, що відповідає часу вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, при вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 , суд вірно прийшов до висновку про можливість його задоволення лише в тій частині, яка підтверджена об`єктивними доказами та пред`явленими обвинуваченням і не міг вийти за його межі.

Відповідно до ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

При цьому, суд не вправі змінювати зміст судового рішення та будь-яким чином зачіпати його суть, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження.

Описка це неправильне написання слів, що може мати істотне значення у певному конкретному судовому рішенні (прізвище, ім`я, адреса, дата, строки, номера і дати документа, найменування сторін, тощо).

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків» №11 від 21.12.1990, не підлягають розгляду у порядку, передбаченому ст. 379 КПК України, питання, які зачіпають суть вироку, звужують або розширюють обсяг обвинувачення та стосуються прогалин і недоліків вироків в частині призначення покарання.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку і відповідно до ст. 368 КПК України,саме ухвалюючи вирок суд визначає міру покарання, яка має бути призначена обвинуваченому.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2023 року за ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_6 фактично визначений строк додаткового покарання терміном на 1 рік, при тому, що при постановленні вироку 04 липня 2023 року судом строк додаткового покарання обвинуваченому визначений не був.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції від 05 липня 2023 року про виправлення описки суперечить положенням ст.ст. 370, 379 КПК України, оскільки виправлення, зазначені в ухвалі суду не є опискою, яку місцевий суд може виправити самостійно, а фактично є рішенням про визначення строку додаткового покарання обвинуваченому, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

Обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно визначити строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на один рік, як просив прокурор в апеляційній скарзі.

Прохання захисника та самого обвинуваченого про пом`якшення покарання з огляду на стан здоров`я та поважний вік, про зменшення суми цивільного позову, задоволенню не підлягає.

Призначаючи покарання, суд має враховувати, що відповідно до правових позицій, викладених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. У будь-якому разі призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, наслідкам, що наступили в результаті злочинних дій, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного.

Стан здоров`я обвинуваченого та його поважний вік, не перешкоджали вчиненню кримінальних правопорушень, фактично обвинувачений визнав свою провину тільки наприкінці судового розгляду в суді першої інстанції, він критично не оцінює своєї поведінки, не шкодує з приводу вчиненого, намагається перекласти провину за свої дії на обставини його життя, судом призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 185 КК України, законних підстав для застосування ст. 69 КК України, у справі не має.

Розмір цивільного позову судом був зменшений майже втричі, при цьому кількість викраденого складає великий обсяг, так само як і розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 404-405, 407, 420, 532 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 задовольнити.

Ухвалу Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2023 року про виправлення описки у вироку Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 , скасувати.

Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2023 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 209 КК України призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік та з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері, пов`язані з матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік.

У решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набуває законної сили після його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16