Постанова

від 17.10.2023 по справі 916/910/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/910/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023, суддя суду першої інстанції Цісельський О.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 12.07.2023

по справі №916/910/23

за позовом: Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД»

про стягнення 244 020,00 грн,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

06.03.2023 Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на свою користь пеню в розмірі 174 300,00 грн та штраф у розмірі 69 720,00 грн, а також витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки позивачу товару у строк, встановлений договором поставки № 23-02/37-21 від 19.10.2021.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» пеню в розмірі 173 304,00 грн., штраф в розмірі 69 720,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 645,36 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов договору та специфікації в редакції додаткової угоди № 1 від 22.11.2021 крайній строк для поставки товару сплив 28.03.2022. Матеріалами справи та самими сторонами в своїх заявах по суті справи підтверджено, що відповідачем було в повному обсязі виконано обов`язок з поставки товару лише 19.08.2022, тобто з простроченням визначеного умовами договору строку.

Враховуючи встановлення обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 19.10.2021 №23-02/37-21, а саме порушення строків поставки товару, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за прострочення постачання понад 30 календарних днів та пені. Однак, вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем помилково визначено початкову дату періоду нарахування пені за недотримання строків поставки.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі №916/910/23.

Відповідач вказує, що у зв`язку з введенням військового стану, отримання Сертифікату малого судна Регістра судноплавства на фактично поставлений Товар було не можливо у зв`язку з тим, що «катер для встановлення бонового загородження та ліквідації розливу нафти» мав пройти випробування на відкритих водоймах. Крім того, відповідно до вимог пунктів 1.3.4.10.5.1 частини 1 "Правил класифікації та побудови суден" видання 2010, стандарту ISO 10087:2006 "Малі судна. Ідентифікація судна. Система кодування", кожне судно повинно бути марковане ідентифікаційним номером - CIN кодом, який надається національним класифікаційним товариством та задля отримання ідентифікаційного номеру - CIN коду, таке судно має пройти випробування на відкритих водоймах. Однак, введення воєнного стану, слугувало підставою прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження №183-р від 25.02.2022 та Наказів « НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України», якими було заборонено випуск, вихід та плавання у внутрішніх водах України, та у територіальному морі маломірних суден. Отже, виконати договірні зобов`язання відповідачем, без проведення випробувань на відкритих водоймах, було неможливо у зв`язку з забороною виходу малих суден у внутрішні води та/або територіальному морі. Крім того, заборона випуску виходу та плавання у внутрішніх водах України, та у територіальному морі маломірних суден призвела до блокування роботи Регістру судноплавства України, який своїми Наказами №15 від 26.02.2022 та №24 від 31.03.2022 запровадив режим дистанційної роботи Регістра судноплавства України. Таким чином, отримання «Сертифікату малого судна Регістра судноплавства без очної роботи працівників Регістру судноплавства України», було фактично не можливо.

Скаржник наголошує, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану та факт заборони плавання у внутрішніх водах України, та у територіальному морі, маломірних суден, неодмінно впливала на спроможність своєчасної поставки Товару/усунення недоліків та є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Апелянт вказав, що його позиція про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання Договірних зобов`язань по Договору поставки № 23-02/37-21 від 19.10.2021, щодо поставки Товару в терміни/строки передбачені договором, найшла своє відображення у Сертифікаті про форс-мажорні обставини №3000-23-3358, що був виданий 24.07.2023 Київською Торгово-промисловою палатою. Вищезазначений письмовий доказ не було подано до суду першої інстанції з причин, які незалежили/на які не міг вплинути Апелянт.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі № 916/910/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

18.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укртранснафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі №916/910/23.

Позивач зазначив, що воєнний стан на території України не означає, що ТОВ «Марко ЛТД» не може/міг здійснювати підприємницьку діяльність, та самі листи/відповідь на претензію ТОВ «Марко ЛТД», які були направлені на адресу AT «Укртранснафта» не містили жодних обґрунтувань, яким чином агресія рф вплинула на неможливість виконати взяті на себе зобов`язання щодо поставки Товару, не надано сертифікату та інших підтверджуючих доказів щодо форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання умов Договору, у зв`язку з чим не є підставою для звільнення ТОВ «Марко ЛТД» від відповідальності за Договором.

На думку позивача, неналежне виконання умов Договору поставки відбулось не у зв`язку з форс-мажорними обставинами, про які зазначає представник Відповідача у своєму відзиві (заборона випуску, виходу та плавання у внутрішніх водах України та у територіальному морі маломірних суден відповідно до постанов КМУ), а у зв`язку із порушенням Відповідачем вимог щодо технічних, якісних та кількісних характеристик товару.

Позивач вказує, що Відповідачем не надано належних та допустимих у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України доказів форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з АТ «Укртранснафта» за Договором, як і не надано та не зазначено обґрунтованого причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ТОВ «Марко ЛТД» своїх зобов`язань за Договором, які б могли бути обґрунтованою підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення строків поставки Товару.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12 липня 2023 року у справі № 916/910/23 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/910/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/910/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/910/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/910/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/910/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/910/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/910/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 18.09.2023; запропоновано Акціонерному товариству «Укртранснафта» подати у строк до 18.09.2023 свої міркування або заперечення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» про долучення письмових доказів.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 21.08.2023, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/910/23, направлялася на адресу сторін у справі засобами поштового зв`язку у встановленому законом порядку та була отримана позивачем 28.08.2023, представником відповідача 28.08.2023.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» про долучення письмових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Разом з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» подало клопотання про долучення письмових доказів, а саме Сертифікату про форс-мажорні обставини №3000-23-3358, що виданий Київською Торгово-промисловою палатою 24.07.2023. В обґрунтування даного клопотання відповідача послався на те, що відповідач не подав зазначений письмовий доказ, оскільки отримав його після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

18.09.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення судом апеляційної інстанції додатково поданих письмових доказів.

Розглянувши дане клопотання апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуального законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Окрім того, зазначений сертифікат про форс-мажорні обставини № 3000-23-3358 датований 24 липня 2023 року, що дає підстави для ствердження, що на момент розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/910/23 та ухвалення оспорюваного рішення (12 липня 2023 року) такий доказ взагалі не існував.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2022 у справі № 908/1809/19 зазначено, що Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 922/393/18 викладена правові позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у цій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 21 січня 2021 року у справі № 908/3359/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 915/951/20 та ін.

Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду щодо неможливості прийняття на стадії апеляційного розгляду справи доказів, які не існували на момент винесення судом першої інстанції судового рішення, та положення статті 269 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» про долучення письмових доказів, а саме Сертифікату про форс-мажорні обставини №3000-23-3358 від 24.07.2023.

Фактичні обставини, встановлені судом.

19.10.2021 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» (постачальник), керуючись нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронні документи та електронний документообіг» укладено договір поставки № 23-02/37-21 в електронній формі.

У розділі «Визначення термінів» договору зазначено, що сервіс iDocHUB сервіс автоматизації взаємодії електронними документами АТ «Укртранснафта» з контрагентами та співробітниками. Доступ до ресурсів Сервісу iDocHUB надається Виконавцю на підставі окремого договору, що укладається ним з АТ «Укртранснафта» згідно ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до всіх умов договору в цілому.

Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис (електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис), який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (далі КЕП або електронний підпис);

Електронний первинний документ - первинний документ (видаткова накладна), який містить відомості про господарську операцію (поставка товару), що складається (створюється) за згодою в електронній формі (електронний первинний документ) з використанням ресурсів Сервісу iDocHUB, містить всі обов`язкові реквізити, зазначені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), в тому числі дату складання електронного первинного документа.

Дата складання електронного первинного документа - обов`язковий реквізит електронного первинного документа, визначений частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік». Дата складання електронного первинного документа не залежить від дати накладання кваліфікованих електронних підписів сторін цього договору. Дата складання електронного первинного документа - є датою оформлення податкової накладної.

Дата підписання електронного первинного документа - є дата накладення останнього (покупця) з передбачених КЕП.

Згідно з п. 1.1. на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель AT «Укртранснафта» у м. Києві від 08.10.2021 № 169УО/2) постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки човен (код 34520000-8 за ДК 021:2015) (UA-2021-09-15-003721-b) (катер для встановлення бонового загородження та ліквідації розливу нафти) (надалі за текстом - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (надалі - «додаток № 2»).

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що для здійснення процедур контролю та перевірки якості та кількості товару покупець залучає незалежну інспекторську організацію, сертифіковану за системою управління якістю ISO 9001 (надалі - «Інспекторська організація покупця»). Залучення Інспекторської організації покупця здійснюється за рахунок покупця під час приймання товару на склад покупця.

У відповідності до п. 3.2. договору загальна сума договору становить 996 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%): 166 000,00 грн.

В п. 5.2. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний щоразу за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки частини/партії товару, письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.

Відповідно до п.п. 5.3., 5.5.-5.7 договору приймання кожної частини/партії товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)), після підписання уповноваженими представниками постачальника та Інспекторської організації покупця Акту огляду товару на відповідність умовам договору згідно з п. 5.7. цього договору.

Датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (- их) накладної (-их)) представником покупця.

Якщо цим договором передбачено приймально-здавальні випробування товару на виробничих площах виробника або постачальника відповідно до пункту 2.3 цього договору, приймання за якістю та кількістю кожної частини/партії товару, до його відвантаження покупцю, здійснюється незалежною Інспекторською організацією покупця за умови отримання позитивних результатів приймально-здавальних випробувань товару. За результатом приймання кожної частини/партії товару Інспекторською організацією покупця складається Протокол приймання цих частин/партій товару (надалі - «Протокол приймання»),

Приймання кожної частини/партії товару при його отриманні на склад покупця здійснюється Інспекторською організацією покупця відповідно до «Порядку перевірки якості та кількості при прийманні на склад», що є додатком № 3 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - «Порядок»), за результатами якого Інспекторською організацією покупця складається Акт огляду товару на відповідність умовам договору (надалі - «Акт огляду товару»). Приймання кожної частини/партії товару при його отриманні на склад покупця здійснюється за участі уповноваженого представника постачальника.

При цьому, пунктом 5.8. договору передбачено, що у разі виявлення при прийомі товару на склад покупця відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності товару Інспекторська організація покупця негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це покупця, а також постачальника, в разі відсутності його уповноваженого представника при прийманні товару на склад покупця.

У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. Постачальник зобов`язаний усунути недоліки (або замінити товар щодо якого виявлено недоліки в якості на товар належної якості) за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару. Акт виявлених недоліків товару підписують уповноважені представники постачальника та Інспекторської організації покупця. В разі відмови постачальника підписати Акт виявлених недоліків товару, така відмова письмово фіксується Інспекторською організацією покупця в цьому ж Акті, а покупець в подальшому має право діяти у відповідності до п.п. 5.18.-5.21. цього договору.

Складання (створення) та підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) здійснюється сторонами в електронній формі з використанням ресурсів сервісу iDocHUB та визнається сторонами істотною умовою цього договору згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (п. 5.9. договору).

Пунктом 5.13. договору передбачено, що право власності та ризики на товар (в тому числі кожної частини/партії товару) переходять від постачальника до покупця з моменту його поставки після підписання сторонами електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) згідно з умовами даного договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару, Протоколи приймання, Акти огляду товару не є документами, що свідчать про прийом товару.

Згідно п. 7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

У відповідності до п. 9.1. договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

В п. 9.4. договору сторони погодили, що сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за договором.

Водночас, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України (п.п. 9.5., 9.7. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. договору).

Відповідно до п. 14.4 договору він є правочином, що виражає волю сторін, складений у формі електронного документа, скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін та, згідно статей 205, 207, 208 Цивільного кодексу України, є таким, що вчинений сторонами у письмовій формі.

Пунктом 14.5. договору встановлено, що сторони зобов`язуються протягом 5 (п`яти) робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим договором та погоджувати заходи по їх усуненню.

У відповідності до Специфікації, що є додатком №1 до договору ТОВ «Марко ЛТД» зобов`язане було поставити товар катер для встановлення бонового загородження та ліквідації розливу нафти на загальну суму 996 000,00 грн протягом 130 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника. Місце поставки: територія Сичавської сільської ради, комплекс будівель і споруд № 4, Одеська область, Лиманський район.

В додатку №2 до договору № 23-02/37-21 сторони виклали інформацію про технічні, якісні та кількісні характеристики товару.

В подальшому, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 19.10.2021 № 23-02/37-21, де сторони погодили внести зміни в розділ 4 «Порядок розрахунків». Окрім того, сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 1 до договору та викласти його в редакції додатку № 1 до даної додаткової угоди, де, серед іншого, зазначено строк поставки: протягом 130 календарних днів з 17.11.2021.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Марко ЛТД» № 1003/2 від 10.03.2022 до позивача, де відповідач повідомив про неможливість поставки човна в обумовлений строк у зв`язку з введенням воєнного стану на території України з 24.02.2022, що є обставинами непереборної сили згідно розділом 9 договору поставки, а також повідомив, що строк поставки буде продовжено на строк дії форс-мажорних обставин, попередньо до 27.04.2022. При цьому, судом встановлено, що відповідачем докази направлення даного листа та відповідно його отримання позивачем до суду не надані.

Листом № 220316 від 16.03.2022 відповідачем було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин і, що відповідач не може належним чином виконувати свої зобов`язання за договором в період дії вказаної обставини непереборної сили. До вказаного звернення відповідачем було додано лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Укртранснафта» листом № 28-00/2/2106-22 від 13.05.2022 звернувся до капітану Морського порту «Південний» та начальника ВПС «Південний», яким повідомив останніх, що випробування катеру заплановано провести на операційній акваторії причалу 3Н МНТ «Південний 18.05.2022 з 11:00 до 13:00 год. при сприятливих погодних умовах з дотриманням вимог безпеки та здоров`я працівників під час виконання робіт у морських портах та правил плавання відповідно до обов`язкових постанов по морському порту.

З акту огляду товару № 1 від 20.05.2022, який складено комісією у складі: представника постачальник ТОВ «Марко ЛТД» Назарова О. та представника Інспекторської організації покупця ТОВ «СІСС ГРУПП Україна» Шепель Н., які провели перевірку на відповідність характеристик катеру для встановлення бонового загородження та ліквідації розливу нафти, вбачається, що під час інспекції щодо перевірки товару відповідності умовам договору в кількості 1 штуки, було встановлено, що товар за технічними, якісними та кількісними характеристиками не відповідає умовам договору згідно додатку № 2.

У зв`язку з викладеним 20.05.2022 було складено акт № 1 виявлених недоліків товару до акту огляду від 20.05.2022 № 1, де були викладені виявлені недоліки та визначено, що постачальник зобов`язується усунути вищевказані недоліки у термін 30 календарних днів. Вказаний акт також підписаний представником ТОВ «Марко ЛТД» Назаровим О.

17.06.2022 відповідач листом № 220617, у зв`язку з розглядом документації та сертифікацією товару у Регістрі судноплавства України, просив позивача продовжити термін усунення недоліків на 30 робочих днів.

24.06.2022 листом № 28-11/2/3121-22 AT «Укртранснафта» погодило відповідачу продовження терміну усунення недоліків на 30 робочих днів, а саме до 29.07.2022.

04.08.2022 позивач листом № 28-00/2/4144-22 у відповідь на лист відповідача № 220728 від 28.07.2022 зазначило, що ТОВ «Марко ЛТД» листом від 12.05.2022 №220511 повідомило AT «Укртранснафта» про поставку товару в період з 18.05.2022 по 20.05.2022. Проте, за результатом огляду товару, за участю представника Інспекторської організації покупця ТОВ «СІСС ГРУПП Україна» (Акт огляду товару від 20.05.2022 №1), виявлено ряд недоліків товару (Акт виявлених недоліків товару до Акту огляду від 20.05.2022 №1) із зобов`язанням постачальника їх усунути протягом 30 календарних днів. ТОВ «Марко ЛТД» звернулось до AT «Укртранснафта» (лист від 17.06.2022 за №220617) щодо продовження терміну усунення недоліків, відображених в Акті огляду на 30 календарних днів. Листом від 28.07.2022 за №220728 ТОВ «Марко ЛТД» повторно звернулось до AT «Укртранснафта» стосовно продовження терміну усунення недоліків, відображених в Акті огляду, ще на 30 робочих днів.

Зважаючи на викладене вище та потреби AT «Укртранснафта» у вказаному товарі позивач просив відповідача в найкоротші терміни усунути зауваження, що відображені в Акті огляду.

08.09.2022 відповідач повідомив позивача, що на виконання договору ним усунуто недоліки, на які вказано під час проведення приймальних випробувань незалежним експертом, та просив позивача 14-15.09.2022 прийняти документацію згідно акту виявлених недоліків товару, що вбачається з листа № 220908 від 08.09.2022.

16.09.2022 представником ТОВ «Марко ЛТД» та представником Інспекторської організації ТОВ «СІСС ГРУПП Україна» підписано акт усунення недоліків № 1, згідно висновку якого за технічними, якісними та кількісними характеристиками товар відповідає умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору уповноваженими представниками позивача та відповідача було підписано електронний первинний документ, а саме: видаткова накладна № 176 від 16.09.2022 на суму 996 000,00 грн (позивачем підписано 19.09.2022).

09.01.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №04-03/11/179-23, відповідно до якої AT «Укртранснафта», відповідно до умов договору, чинного законодавства України та на підставі статті 222 Господарського кодексу України, вимагало від ТОВ «Маркл ЛТД» сплатити на користь позивача пеню у розмірі 174 300,00 грн та штраф у розмірі 69 720,00 грн, передбачені пунктом 7.1 договору. До претензії позивачем додані належні докази її направлення на адресу відповідача та відповідно її отримання останнім 22.01.2023.

12.01.2023 ТОВ «Марко ЛТД» листом № 230112 надало позивачу відповідь на вищевказану претензію, де повідомило позивача, що у відповідності до п. 10.1. договору поставки, ТОВ «Марко ЛТД» відхиляє претензію та вимогу про сплату пені та штрафу за неналежне виконання договору поставки, оскільки договір поставки виконано належним чином, а порушення строків поставки відбулося в наслідок обставин непереборної сили.

13.01.2023 позивач, у відповідь на лист відповідача, листом № 04-03/11/338-23 запропонував ТОВ «Марко ЛТД» надати детальне обґрунтування із підтверджуючими документами щодо неможливості відповідача виконати взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару у строки, передбачені договором поставки від 19.10.2021 № 23-02/37-21.

Поряд з цим, позивач у зазначеному листі зауважив, що продовження термінів на усунення недоліків не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань щодо поставки товару та його передачі у погоджені договором строки, оскільки датою поставки товару та моментом його отримання вважається дата підписання електронного первинного документу (видаткової накладної) представником АТ «Укртранснафта».

З огляду на все вищезазначене та невиконання відповідачем своєчасного постачання товару, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з ТОВ «Марко ЛТД» 174300,00 грн. пені та 69720,00 грн. штрафу.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір на постачання товару від 19.10.2021 № 23-02/37-21, який складений у формі електронного документа та скріплений кваліфікованими електронними підписами сторін.

В силу приписів статей 265, 267 ГК України, статей 526, 527, 530, 662, 663, 712 ЦК України та умов пункту 5.1. договору та специфікації в редакції додаткової угоди № 1 від 22.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» зобов`язане було здійснити поставку товару Акціонерному товариству «Укртранснафта» не пізніше 27.03.2022.

При цьому, судом першої інстанції було вірно враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідно до умов договору та специфікації в редакції додаткової угоди № 1 від 22.11.2021, враховуючи, що 27.03.2022 припадає на вихідний день - неділю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку крайній строк для поставки товару сплив 28.03.2022.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» не виконало умов договору № 23-02/37-21 від 19.10.2021 та не поставило у встановлений строк позивачу товар, що також підтверджено і відповідачем у відзиві на позов та апеляційній скарзі. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Матеріалами справи та самими сторонами в своїх заявах по суті справи підтверджено, що відповідачем було в повному обсязі виконано обов`язок з поставки товару лише 19.09.2022, тобто з простроченням визначеного умовами договору строку.

Факт поставки товару на суму 996000,00 грн підтверджується підписаною з використанням електронних цифрових підписів представників сторін в порядку Закону України «Про електронні довірчі послуги» видатковою накладною №176 від 16.09.2022. Згідно долученого до позовної заяви Протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що видаткова накладна підписана представником покупця (позивача) 19.09.2022, отже в силу п. 5.13. договору датою поставки товару є 19.09.2022.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач допустив прострочення виконання договірного зобов`язання з поставки товару на 173 календарні дні (з 29.03.2022 по 18.09.2022).

Оскільки, відповідач порушив строк поставки товару, останній, в тому числі зобов`язаний понести відповідальність, передбачену договором та законом за прострочення виконання договірного зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з нормами ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.1. договору, сторони встановили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на підставі п.7.1 договору пеню, з урахуванняv встановленого судом кінцевого строку поставки товару, за період з 29.03.2022 по 18.09.2022 та штрафу у розмірі 7% за прострочення постачання понад 30 календарних днів.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків поставки продукції, враховуючи положення договору та чинного законодавства, позивач правомірно нарахував пеню та штраф.

Колегія суддів перевірила наведені позивачем розрахунки, та встановила, що період прострочення визначений позивачем невірно. Адже позивач почав нараховувати штрафні санкції з 28.03.2022, однак враховуючи норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, першим днем прострочення є 29.08.2023.

Проте розмір штрафу у зв`язку з простроченням поставки товару понад 30 днів є арифметично вірним та становить 69 720,00 грн.

Як було зазначено вище, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано наведених вище положень Цивільного кодексу України щодо порядку перебігу строків, у зв`язку з чим помилково визначено початкову дату періоду нарахування пені за недотримання строків поставки з 28.03.2022.

Однак суд першої інстанції здійснив вірний перерахунок та встановиd, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 173 304,00 грн. Тоді як у позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 996,00 грн. слід відмовити.

Щодо посилань апелянта на неможливість виконання зобов`язань з поставки товару за договором з підстав форс-мажору, колегія суддів зазначає наступне.

Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту 9.1 Договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Пунктом 9.2 Договору визначено перелік обставин непереборної сили.

Пунктами 9.4 - 9.5 Договору визначено, що сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно із застосуванням технічних засобів миттєвого зв`язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу Сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань за Договором. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Колегія суддів встановила, що на виконання вимог пункту 9.4 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» відправило на адресу АТ «Укртранснафта» лист №220316 від 16.03.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Цим листом ТОВ «Марко ЛТД» повідомив АТ «Укртранснафта» про настання форс-мажорної обставини - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, та внаслідок чого ТОВ «Марко ЛТД» не зможе належним чином виконувати свої зобов`язання за договором в період дії вказаної обставини непереборної сили. У даному листі відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02-0.7.1 та Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Водночас, відповідач жодним чином не зазначив про наслідки даних обставин та вплив їх на виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару.

Факт надсилання вказаного листа на адресу позивача підтверджується наданими матеріалами справи, а також не заперечується позивачем.

Колегія суддів бере до уваги, що вказане повідомлення про наявність форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії з боку рф не було негайним, оскільки відбулося тільки через 20 днів після виникнення вказаних обставин.

Приписами ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, дійсно засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги) викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, тому він не може сам по собі підтверджувати чи спростовувати наявність форс-мажорних обставин.

В той же час, у матеріалах справи на момент винесення оскаржуваного рішення був відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором.

Як було зазначено вище, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» про долучення Сертифікату про форс-мажорні обставини №3000-23-3358 від 24.07.2023, оскільки такий сертифікат було видано вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Тому колегія суддів не приймає даний Сертифікат до уваги.

Отже відповідач не виконав вимоги п. 9.4. Договору щодо негайного повідомлення про наявність форс-мажорних обставин.

В той же час, колегія суддів вважає, що для перевірки наявності чи відсутності форс-мажорних обставин також необхідно дослідити наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності відповідач у відзиві на позов, посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили прострочення поставки товару за договором.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідач зазначив, що він не міг в повній мірі виконати умови договору, зокрема в частині проходження приймально-здавальних випробувань та отримання сертифікату малого судна регістра судноплавства України у зв`язку з тим, що постановами Кабінету Міністрів України було заборонено випуск, вихід та плавання у внутрішніх водах України та у територіальному морі маломірних суден.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Постачальник - ТОВ «Марко ЛТД» зобов`язаний щоразу за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки частини/партії Товару, письмово сповістити Покупця про дату та час надходження Товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна Покупцю AT «Укртранснафта» для прийняття Товару.

Так, 12 травня 2022 року за Вих.№ 220511 виконавчим директором ТОВ «Марко ЛТД» направлявся на адресу AT «Укртранснафта» лист, в якому він повідомляв про готовність до поставки Товару, зазначеного у Договорі та зазначав орієнтовані дати поставки - 18-20 травня 2022 року.

Також, ТОВ «Марко ЛТД» на виконання пункту 5.2 Договору надав товарно-транспортну накладну № РРН-176 від 18 травня 2022 року та лист-підтвердження від 18 травня 2022 року Вих.№ 220518.

12 травня 2022 року AT «Укртранснафта» за Вих.№ 28-00/2/2106-22 направило на електронніадресиКапітанаМорськогопорту«Південний» та Начальника ВПС «Південний» лист щодо проведення приймально-здавальних випробувань катеру на операційній акваторії причалу ЗН МНТ «Південний» 18 травня 2022 року з 11:00 до 13:00.

Пунктом 5.8 Договору встановлено, що у разі виявлення при прийомі Товару на склад Покупця відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності Товару Інспекторська організація Покупця негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це Покупця, а також Постачальника, в разі відсутності його уповноваженого представника при прийманні Товару на склад Покупця.

У цьому випадку складається акт виявлених недоліків Товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником.

20 травня 2022 року ТОВ «СІСС ГРУП України» під час проведення перевірки Товару відповідності договору поставки катеру та встановлення бонового загородження та ліквідації розливу нафти від 19 жовтня 2021 року № 23-02/37-21, укладеного між Позивачем та Відповідачем, було виявлено недоліки, що відображені в акті огляду Товару від 20 травня 2022 року № 1.

Згідно з Інформацією про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару (Додаток 2 до Акту огляду Товару), а саме підпункту 4.1.3 пункту 4 вимог до приймально-здавальних випробувань вбачається, що було здійснено випробування шляхом постановки човна на воду, запуску мотору з проведенням ходових випробувань, перевірку працездатності усіх пристроїв та устаткувань, радіо та навігаційного обладнання, керованості та стійності човна.

Окрім того, Інспекторською організацією АТ «Укртранснафта» - TOB «ССІС ГРУП» 20 травня 2022 року було складено фото звіт.

Про вказані випробування відомо ТОВ «Марко ЛТД», оскільки під вказаним актом огляду Товару стоїть підпис його представника - Назарова О.

20 травня 2022 року Інспекторською організацією АТ «Укртранснафта» - ТОВ «ССІС ГРУП» було складено акт № 1 виявлених недоліків товару до акту огляду від 20 травня 2022 року № 1, в якому зазначено перелік недоліків, які ТОВ «Марко ЛТД» зобов`язаний усунути протягом 30 календарних днів.

B подальшому ТОВ «Марко ЛТД» двічі зверталось до АТ «Укртранснафта» з листами від 17 червня 2022 року Вих.№ 220617 та 28 липня 2022 Вих.№ 220728 з проханням продовжити термін усунення недоліків, відображених в Акті виявлених недоліків (копії листів в матеріалах справи).

АТ «Укртранснафта» двічі погоджувало продовження строку усунення виявлених недоліків, однак, відповідне погодження продовження строків не продовжує строки поставки та не звільняє Відповідача від відповідальності за порушення строків за Договором.

Надання згоди Позивачем на продовження строку усунення недоліків підтверджувало його намір щодо подальшого прийняття товару у разі усунення виявлених недоліків, оскільки підпунктом 1 пункту 5.21 Договору Позивачу надано право відмовитися від цього Договору в порядку, передбаченому Договором у разі істотного порушення щодо якості Товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодгіоразово чи з`явилися знову після їх усунення).

08 вересня 2022 року за Вих.№ 220908 ТОВ «Марко ЛТД» повідомило АТ «Укртранснафта» про усунення недоліків та просило 14-15 вересня 2022 року прийняти документацію згідно акту виявлених недоліків товару та акту огляду від 20 травня 2022 року (копія листа в матеріалах справи).

16 вересня 2022 року Інспекторською організацією АТ «Укртранснафта» - TOB «ССІС ГРУП», за участі представника ТОВ «Марко ЛТД» було складено акт усунення недоліків до акту виявлених недоліків товару від 20 травня 2022 року, в якому зроблено висновок, що Товар за технічними, якісними та кількісними характеристиками відповідає умовам Договору (копія акту в матеріалах справи).

З вищевказаних документів вбачається, що неналежне виконання умов Договору поставки відбулось не у зв`язку з форс-мажорними обставинами, про які зазначає представник Відповідача у своєму відзиві (заборона випуску, виходу та плавання у внутрішніх водах України та у територіальному морі маломірних суден відповідно до постанов КМУ), а у зв`язку із порушенням Відповідачем вимог щодо технічних, якісних та кількісних характеристик товару.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що відповідачем не було надано належних та допустимих у розумінні ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України доказів форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з АТ «Укртранснафта» за Договором, як і не надано та не зазначено обґрунтованого причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ТОВ «Марко ЛТД» своїх зобов`язань за Договором, які б могли бути обґрунтованою підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення строків поставки Товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі №916/910/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі №916/910/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі №916/910/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 по справі №916/910/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Повний текст постанови складено та підписано 17.10.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран