Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/16421/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/16421/21 (670/46/20)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ"

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

в межах справи №910/16421/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранспроект" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська,117, ідентифікаційний номер 41893583)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" (02094, м. Київ, вул. Віскозна,15, оф.9, ідентифікаційний номер 40028849)

про банкрутство

Суддя: Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Колодяжний В.Є.

Представники учасників провадження: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16421/21 за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтотранспроект" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум".

У січні 2020 року позивач звернувся до Віньковецького районного суду Хмельницької області з позовом ОСОБА_1 про стягнення коштів..

Підставою позовних вимог визначено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за поставлений товар.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 14.04.2022 справу № 670/46/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа 910/16421/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранспроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" про банкрутство.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №910/16421/21 (910/2844/22) передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 прийнято справу №910/16421/21 (670/46/20) до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначено на 06.03.2023.

10.02.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти задоволення позовних вимог.

06.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання без його участі.

06.03.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 відкладено розгляд справи на 10.04.2023.

10.04.2023 до Господарського суду міста Києва від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" надійшло клопотання, відповідно до якого повідомив суд, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №910/16421/21 (670/46/20); Призначено справу №910/16421/21 (670/46/20) до розгляду по суті на 29.05.23.

В судове засідання 29.05.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" не з`явився, проте да канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи по суті без його участі, та повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2023 з`явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 29.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (наданими в тому числі у попередніх засіданнях), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (надалі - «постачальник») та Фізичною особою-підприємцем Гордієнком Ростиславом Юрійовичем (надалі - «покупець») укладено Договір постачання нафтопродуктів, за змістом якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність Покупцю наступні нафтопродукти, далі по тексту «Товар»; бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних.

Згідно п. 3.1 Договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6 Договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку - фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти поставлений постачальником товар, виконавши зі свого боку всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання товару. Покупець не має права відмовитися від приймання товару, за винятком випадків, передбачених Інструкцією 281 та Інструкцією 271.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем залучено до матеріалів справи Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16/01/17-1 від 16.01.2017, де вказано - замовник (платник), вантажоодержувач ФОП Гордієнко Р.Ю., та рахунок на оплату №БП000000027 від 16.01.2017, де вказано - замовник ФОП Гордієнко Р.Ю.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22.02.2018 у справі №670/45/18 встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1. 19 січня 2017 року по 12 годину 20 січня 2017 року з цистерни вантажного автомобіля «DAF 95 XF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом «ЕХО 99983» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ФОП Бас В.М., що знаходився на території ТОВ «Віньковецький сирзавод» в смт. Віньківці по вулиці Першотравневій, 4, який охороняється сторожовою охороною, шляхом зриву пломби на цистерні, злив 12,2 тонн дизельного пального марки ДТ-З-К, сорт F, який належить ТОВ «Брітіш Петроліум», на загальну суму 248 750,00 грн.

Спір у справі виник, як зазначає позивач, у зв`язку із не виконанням обов`язку щодо оплати відповідачем отриманого товару, дизельного палива, у розмірі 12,2 тонни за усним правочином.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частині 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, щоб констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформації з Протоколу допиту свідків від 20.01.2017, що містить в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120172401000000019 від 19.01.2017, який долучено до матеріалів справи, водій ФОП Бас В.М., ОСОБА_2 , повідомив, що він здійснював доставку дизельного палива по замовленню ФОП Гордієнка Р.Ю., щодо переміщення товару в інше місце водій також розмовляв саме з ФОП Гордієнко Р.Ю.

Також, в ухвалі Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22.02.2018 у справі №670/45/18 зазначено, що «із протоколу допиту ОСОБА_1 слідує, що він домовився з директором ПП «Віньковецький сирзавод» ОСОБА_3 про те, що на території заводу буде злито дизельне пальне. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що коли вантажний автомобіль «DAF 95 XF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «ЕХО 99983» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився на території заводу, ним особисто було злито дизельне пальне, яке він потім перевіз додому та використав під час сільськогосподарських робіт. За вказане пальне він 19.01.2017 року перевів кошти в розмірі 169 157,01 грн. на ім`я ОСОБА_4 80407,01 та на ім`я ОСОБА_5 88750,0 грн. в той час, коли зазначений автомобіль з паливом стояв на території заводу. Його запевнили ці особи, що після оплати він зможе злити дизельне паливо. Проте, після перерахування коштів ці особи не дали вказівку водію злити дизельне паливо, вимкнули мобільні телефони, а інша особа зателефонувала та попросила відпустити автомобіль. Оскільки він сплатив кошти, тому і забрав своє пальне.

Наявні у справі інші докази підтверджують версію Бузівського А.П., тому він сам потерпілий від дій сторонніх осіб, які мають ознаки злочину оговореного ст. 190 КК України і його вчинки не підпадають під дію ст. 185 КК України, за відсутністю суб`єктивної сторони (умисел його не був скерований на таємне викрадення чужого майна) також і об`єктивної сторони - він діяв відкрито, що виключає поняття крадіжки, про що вірно вказано у постанові слідчого від 29.12.2017 року.»

Крім того, вказаною ухвалою відмовлено представнику потерпілого (ТОВ «Брітіш Петроліум») Мартинюку О.С. у задоволені скарги про скасування постанови слідчого Барана Р.М. про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР за № 12017240100000019 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.4 КК України Будзівським А.П.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

З огляду на викладене, суд дійшов наступних висновків.

По-перше, суд, критично ставиться до посилання позивача на укладання з відповідачем усного правочину, оскільки укладання правочинів в усній формі між юридичною особою, якою є позивач та фізичною особою (відповідачем) слід укладати в письмовій формі у відповідності до ст. 208 Цивільного кодексу України;

По-друге, матеріали справи не місять доказів будь-яких перемовин, листування, обміном факсограмами щодо поставки дизельного палива ТОВ «Брітіш Петроліум» саме ОСОБА_1 .

По-третя, сторонами не досягнуто згоди щодо суми поставленого дизельного палива, адже в ухвалі Віньковецького районного суду Хмельницької області від 22.02.2018 у справі №670/45/18 вказано, що відповідач сплатив 169 157,01 грн., в той час як позов заявлений на суму 248 750,00 грн.

По-четверте, сторонами не погоджено кількість поставленого товару, так як, матеріалами справи підтверджується злиття 12,2 тонн дизельного пального, а позивач вказує на поставку товару 12,5 тонн дизельного паива.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати укладеним правочину щодо поставки товару дизельного палива між ТОВ «Брітіш Петроліум» та ОСОБА_1 , а тому у останнього не могло виникнути зобов`язання з договору поставки щодо оплати товару.

Оскільки, позивач зазначив відповідача саме Бузівського Анатолія Петровича, то з цього приводу суд зазначає таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності договірних відносин з ОСОБА_1 , а тому останній є неналежним відповідачем в даній справі, за таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ТОВ «Брітіш Петроліум» щодо стягнення грошових коштів за поставлений товар.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства України, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ" повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 18.10.2023.

Суддя А.В. Яковенко