Рішення

від 11.10.2023 по справі 914/697/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 Справа № 914/697/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судового засідання Копача М.Р. розглянув матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель», м. Львів,

про стягнення 204647,21 грн. за Договором про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності ТзОВ «Євроготель» №17457 від 17.02.2020

За участі представників:

від позивача: Трофимчук Д.В. - представник.

від відповідача: Михайленко Є.О. - адвокат,

за участі Цікала А.А.

Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель», м. Львів, 134152,04 грн. заборгованості за землекористування за період з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р., яка виникла на підставі Договору від 17.02.2020 р. № 17457 про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування, а також 59311,9 грн. інфляційних та 11183,27 грн. трьох процентів річних. Згодом позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 71-72) до 123388,89 грн. боргу, 58496,69 грн. інфляційних, 10803,22 грн. трьох процентів річних. Згідно з ухвалою від 03.05.2023 р. (а.с. 103) цю заяву прийнято судом до розгляду.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі 17.02.2020 р. укладено Договір № 17457 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ділянкою площею 762 м кв. за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 6-а. Відповідач не виконав взяті на себе за цим Договором зобов`язання із сплати до 30.03.2020 р. позивачу 205199,68 грн.

В рахунок сплати вказаної заборгованості позивач зарахував 71047,64 грн. орендної плати за землю, сплаченої відповідачем за період використання земельної ділянки з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 59311,9 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з квітня 2020 р. до листопада 2022 р. та 11183,27 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 31.03.2020 р. до 09.01.2023 р.

Згідно з заявою про зменшення позовних вимог (а.с. 71-72) позивач просить стягнути з відповідача 123388,89 грн. заборгованості, 58496,69 грн. інфляційних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з квітня 2020 р. до лютого 2023 р. та 10803,22 грн. трьох процентів річних, нарахованих з 30.03.2020 р. до 28.02.2023 р.

Заперечення відповідача.

Відповідач у відзиві (а.с. 29-34) стверджує, що починаючи з липня 2018 р. по лютий 2020 р. він сплачував орендну плату за землю, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та деклараціями, які прийнято органами державної податкової служби. Загалом відповідачем сплачено 90213,83 грн.

Відповідач повідомляє, що між ним та позивачем щодо використання спірної земельної ділянки існували орендні правовідносини на підставі Договору оренди землі від 07 серпня 2007 р. Ухвалою Львівської міської ради продовжено відповідачу термін оренди земельної ділянки площею 0,0762 га на вул. Тершаковців, 6-а (кадастровий номер 4610137200:03:004:0009) для обслуговування готелю.

Відповідач вважає, що він мав обов`язок сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному Договором оренди землі від 07 серпня 2007 р., у тому числі й після закінчення дії цього Договору.

На обґрунтування своїх доводів про те, що позивачем невірно обчислено суму відшкодування, відповідач посилається на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 р. у справі № 1.380.2019.000737, яким ухвалу позивача за № 631 від 30 червня 2016 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова» визнано протиправною та нечинною, протиправним визнано Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 24.12.2014 р. № 1792-14, затверджений Держземагенством України.

Відповідач вважає, що на підставі висновків ВП ВС від 09 листопада 2021 р. у справі № 635/4233/19 «суд може самостійно визначити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером, оскільки для визначення розміру нормативної грошової оцінки немає необхідності встановлювати факти, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.» (а.с. 33).

У додаткових поясненнях від 07.07.2023 р. відповідач звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 10 березня 2020 р. у справі № 160/1088/19 та цитує пункти 85, 88-90 цієї постанови.

Відповідач звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 28.04.2020 р. у справі № 904/164/19 та цитує пункти 73-75 цієї постанови.

Відповідач посилається на висновки Верховного Суду щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів, які фактичний користувач земельної ділянки мав заплатити за користування такою земельною ділянкою, що викладені у постановах від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18), від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 28.02.2020 у справі №913/169/18, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18), від 10.02.2020 р. у справі № 922/981/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Відповідь позивача на відзив (а.с. 76-78).

Позивач вважає аргументи відповідача безпідставними, виходячи з такого. Предметом спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в зв`язку з невиконанням ним взятих на себе за Договором зобов`язань. Цей договір сторони уклали на підставі вільного волевиявлення, у ньому вони погодили суму заборгованості та терміни її сплати.

На підставі п. 2 Договору від 17.02.2020 р. позивач врахував у сплату наявної заборгованості відповідача лише оплати орендної плати чи земельного податку за період з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р.

Факт сплати відповідачем за період з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р. лише 71047,64 грн. орендної плати підтверджується листом управління адміністрування місцевих та залучених фінансів від 07.12.2022 р.

Платіжне доручення № 9235 від 08.08.2018 р. стосується оплати фактичного землекористування за липень 2018 р., платіжне доручення № 745 від 17.09.2018 р. стосується оплати за фактичне землекористування за серпень 2018 р. Однак заборгованість за фактичне землекористування за липень та серпень 2018 р. не є предметом спору у справі.

У період з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р. відповідач використовував належну територіальній громаді м. Львова на праві власності земельну ділянку без правовстановлюючих документів, які б надавали йому право користуватись цією ділянкою.

Додаткові пояснення позивача від 07.07.2023 р. (а.с. 117-118).

Позивач пояснює, що предметом спору є заборгованість за Договором № 17457 від 17.02.2020 р. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір від 17.02.2020 р. укладено між сторонами у справі на виконання п. 2.1.2. ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 р. № 3975 «Про продовження ТзОВ «Євроготель» терміну оренди земельної ділянки на вул. Тершаковців, 6-а» та п. 6.3.2. розділу 6 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землі у м. Львові.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями. Тому позивач вважає, що Договір від 17.02.2020 р. є дійсним, і питання чинності нормативної грошової оцінки земель м. Львова не належить до предмета спору у справі.

Додаткові пояснення відповідача до відзиву (а.с. 127-134).

Відповідач, наводить аргументи, викладені у його відзиві, а також додатково зазначає, що ухвалу Львівської міської ради за № 631 від 30 червня 2016 р. слід вважати нечинною з моменту її прийняття. Цю ухвалу визнано протиправною та нечинною рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 р. у справі № 1.380.2019.000737, яке набрало законної сили. Тоді як нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації є базою оподаткування плати за землю і прямо впливає на розмір цієї плати. Розрахована позивачем заборгованість за договором за фактичне землекористування є не коректною та не відповідає дійсності.

Відповідач вважає, що розмір суми безпідставно збережених коштів власника земельної ділянки, які мав заплатити за користування земельною ділянкою фактичний землекористувач власнику, має обчислюватись, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, яка була чинною під час такого фактичного землекористування.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Згодом суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочав розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду від 30.03.2023 р.

У підготовчому судовому засіданні оголошувалась перерва, про що відображено в протоколі судового засідання.

Ухвалою суду від 03.05.2023 р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням нової ціни позову, а саме: 192688,80 грн. Крім того, в тому ж судовому засіданні суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 23.05.2023р. відкладено судове засідання.

Справа № 914/697/23 розглядалась Господарським судом Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. № 200 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/697/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023р. справу № 914/697/23 передано для розгляду судді Бортник О.Ю.

Ухвалою суду прийнято до провадження справу № 914/697/23 у зміненому складі суду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому судовому засіданні судом оголошувалась перерва, про що відображено в протоколі судового засідання.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось з підстав, зазначених в ухвалі суду.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування наявності у позивача права на сплату йому відповідачем 123388,89 грн. заборгованості за договором № 17457 від 17.02.2020 р., з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі, зазначеному в заяві про зменшення позовних вимог.

Спростування наявності наведених обставин належить до предмета доказування відповідача.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують існування обставин, що належать до предмета доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви у справі, відзиву, відповіді на відзив, додаткових пояснень, заяв та клопотань.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано 26.12.2022 (а.с. 9-12), підтверджується факт державної реєстрації 31.08.2007 р. земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:03:004:0009, площею 0,0762 га за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 6а, яка перебуває у комунальній власності.

Ухвалою Львівської міської ради № 3975 від 20.09.2018 р. Про продовження ТзОВ «Євроготель» терміну оренди земельної ділянки на вул. Тершаковців, 6-а (а.с. 13) підтверджується факт прийняття позивачем рішення про продовження відповідачу на 10 років терміну оренди вказаної земельної ділянки для обслуговування готелю, а також про необхідність укладення між сторонами у справі Договору оренди цієї земельної ділянки та Договору про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладення договору оренди землі.

Між сторонами у справі 17.02.2020 р. укладено Договір № 17457 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності ТзОВ «Євроготель» (а.с. 14). У цьому Договорі сторони за взаємною згодою погодили, що відповідач є землекористувачем належної позивачу земельної ділянки площею 762 м кв., розташованої за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 6-а. Як землекористувач цієї земельної ділянки, відповідач взяв на себе зобов`язання до 30 березня 2020 р. сплатити на розрахунковий рахунок позивача 205199,68 грн. за землекористування за період з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р. (п. 1 Договору).

У пунктах 2 та 3 цього Договору сторони погодили, що при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою, виданою органом ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

Договір діє до моменту сплати відповідачем суми, вказаної у пункті 1 або суми, зменшеної на підставі пункту 2 цього договору.

У матеріалах справи немає доказів розірвання цього Договору у встановленому законом порядку, визнання його недійсним, чи внесення до нього змін.

Наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями платіжних доручень № 862 від 16 жовтня 2018 р., № 996 від 27 листопада 2018 р., № 1028 від 5 грудня 2018 р., № 55 від 29 січня 2019 р., № 128 від 19 лютого 2019 р., № 159 від 5 березня 2019 р., № 274 від 5 квітня 2019 р., № 634 від 3 липня 2019 р., № 800 від 15 серпня 2019 р., № 908 від 4 вересня 2019 р., № 1044 від 9 жовтня 2019 р., № 1209 від 8 листопада 2019 р., № 1326 від 5 грудня 2019 р., № 50 від 9 січня 2020 р., № 192 від 19 лютого 2020 р. (а.с. 38-41, 42 на звороті-46), виписок по особовому рахунку за 06.05.2019 р., за 10.06.2019 р., (а.с. 41, на звороті - 42) підтверджується факт сплати відповідачем загалом 69740,22 грн. орендної плати за земельні ділянки за вересень 2018 р. - січень 2020 р., на які згідно з п. 2 Договору № 17457, підлягає зменшенню сума, визначена сторонами у п. 1 згаданого Договору.

Крім цього, платіжним дорученням № 290 від 20 березня 2020 р. (а.с. 46 на звороті) підтверджується факт сплати відповідачем позивачу ще 12070,57 грн. орендної плати за земельні ділянки за лютий 2020 р., з яких в силу п. 2 Договору підлягає зарахуванню в рахунок суми, зазначеної у п. 1 Договору (за період з 01.02.2020 до 20.02.2020 р.) ще 8324,53 грн.

Щодо зобов`язань відповідача перед позивачем з відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування за період з 01.02.2020 р. до 20.02.2020 р. та із сплати орендної плати за лютий 2020 р. суд встановив таке.

Між сторонами у справі 17 лютого 2020 р. укладено Договір оренди землі (а.с. 61-62). За цим договором позивач передає відповідачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:03:004:0009, площею 0,0762 га за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 6а, для обслуговування готелю. У п. 9 Договору оренди сторони визначили, що орендна плата становить 144846,83 грн. в рік, тобто 12070,57 грн. в місяць. Право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі цього Договору оренди, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2020 р. о 13:09:08 год. Вказане підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 204401280, який сформовано 17.03.2020 р. (а.с. 60, на звороті).

Згідно з податковою Декларацією з плати за землю позивача за лютий 2020 рік (а.с. 55-56) податкове зобов`язання відповідача з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік складає загалом 144846,83 грн., а за лютий 2020 р. - 12070,57 грн.

Враховуючи, що відповідно до пунктів 1 та 2 Договору № 17457 від 17.02.2020 р. сторони погодили, що за наявності сплати орендної плати за аналогічний період (з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р.) по спірній земельній ділянці, сума сплати, передбачена у п. 1 Договору № 17457 (205199,68 грн.), зменшується на суму сплати орендної плати, суд дійшов висновку про правомірність зарахування в рахунок відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування за період з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р. орендної плати, сплаченої відповідачем за лютий 2020 р.

На підставі п. 2 Договору № 17457 суд не бере до уваги подані відповідачем виписку по особовому рахунку за 08.08.2018 р. та платіжне доручення № 745 від 17 вересня 2018 р. (а.с. 37) про сплату плати за фактичне землекористування за липень 2018 р. та орендної плати за серпень 2018 р. Зазначений у них період часу не є аналогічний тому, який погоджено сторонами у п. 1 згаданого Договору

Факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:03:004:0009, площею 0,0762 га за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 6а, яка належить позивачу на праві власності, з 20.09.2018 р. до 20.02.2020 р. для обслуговування готелю визнається відповідачем у відзиві (а.с. 30-31), підтверджується Договором № 17457 від 17.02.2020 р. та Договором оренди землі від 07 серпня 2007 р. (а.с. 63-64). Суд встановив, що ідентифікаційний код орендаря земельної ділянки (23273232) за договором від 2007 р. відповідає ідентифікаційному коду відповідача.

У матеріалах справи немає доказів сплати відповідачем позивачу решти 123388,89 грн. в якості відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування відповідача.

Враховуючи викладені вище та встановлені судом обставини, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 123388,89 грн. заборгованості, з урахування його заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 71-74), підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 58486,33 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов`язання (в розмірі 123388,89 грн.) з квітня 2020 р. до лютого 2023 р., а також 10793,11 грн. трьох процентів річних, обчислених за період з 31.03.2020 р. до 28.02.2023 р. з згаданої вище суми заборгованості.

Решта позовних вимог в частині інфляційних та трьох процентів річних задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивачем допущено арифметичні помилки при їх обчисленні та не враховано, що першим днем прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором № 17457 від 17.02.2020 р. було 31.03.2020 р., а не 30.03.2020 р.

Аргументи відповідача щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмета спору у справі. Спір у справі стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі Договору № 17457. Цей договір укладено сторонами за їх взаємною згодою, а отже, й суму втрат, які підлягають відшкодуванню, теж визначено у ньому сторонами, а не позивачем одноособово, за взаємною згодою та на підставі вільного волевиявлення.

Щодо решти аргументів відповідача, то суд не належить до встановлених ст.ст. 6 та 18 Закону України «Про оцінку земель» суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель та не уповноважений проводити нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Вирішуючи спір у справі, суд виходив з того, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів.

Згідно із статтями 509, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у тому числі й договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 599 ЦК України та ст. 202 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом положень статей 626, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 230, 265 ГК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель» (79005, м. Львів, вул. Тершаковців, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 23273232) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроготель» (79005, м. Львів, вул. Тершаковців, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 23273232) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 123388,89 грн. заборгованості, 58486,33 грн. інфляційних, 10793,11 грн. трьох процентів річних та 2890 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 17.10.2023р.

Суддя Бортник О.Ю.