Рішення

від 04.10.2023 по справі 924/669/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"04" жовтня 2023 р. Справа № 924/669/23

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Андрєєві В.І., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт Степанівка Сумського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ-2015", м. Шепетівка Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер", м. Середина-Буда Сумської області

про стягнення 196 035,66грн, з яких: 24 040,75грн - пені, 14 490,79грн - 30% річних, 150 190,29грн - штрафу, 7 313,83грн - індексації ціни товару

Представники сторін:

від позивача: Булій Р.І. - згідно довіреності від 28.06.2023 (в судовому засіданні 18.09.2023);

від відповідача: Кравець Р.Ю. - згідно ордеру серії АА №1322061 від 13.07.2023 (в режимі відеоконференції (поза межами суду))

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

20.06.2023 до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт.Степанівка Сумського району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ-2015", м.Шепетівка Хмельницької області про стягнення (із врахуванням заяви про зменшення) 214 744,80грн, з яких: 24 040,75грн - пені, 14 490,79грн - 30% річних, 150 190,29грн - штрафу, 7 313,83грн - індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) у зв`язку із неналежним виконанням вимог договору поставки товару №25/22/СЛ від 18.02.2022 та на підставі договору про відступлення права вимоги №26-05-2023/1 від 26.05.2023.

Ухвалою суду від 26.06.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/669/23 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду області від 18.07.2023 суд ухвалив розгляд справи №924/669/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначити підготовче засідання.

На адресу суду 31.07.2023 від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт.Степанівка Сумського району Сумської області надійшла заява від 24.07.2023 про зменшення позовних вимог у зв`язку із технічною помилкою позивачем при підрахунку розміру 20% штрафу за порушення умов оплати вартості товару. Суд дослідив подану заяву та прийняв до розгляду.

Ухвалою суду від 02.08.2023 залучено до участі у справі №924/669/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" (код ЄДРПОУ 38397547).

05.09.2023 у підготовчому засіданні суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт Степанівка Сумського району Сумської області наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору поставки товару №25/22/СЛ від 18.02.2022 та на договір про відступлення права вимоги №26-05-2023/1 від 26.05.2023.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ-2015", м.Шепетівка Хмельницької області проти позову заперечує. Посилається на існування форс-мажорних обставин на території України з 24.02.2022, що є загальновідомим фактом, що підтверджується виданим та опу6лікованим листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що повинно мати наслідком звільнення від відповідальності. Звертає увагу суду на те, що відповідач сумлінно виконував свої зобов`язання до початку повномасштабної війни та більше того, систематично сплачував грошові кошти. Певні затримки оплат за договором зумовлені наявністю форс-мажорних обставин, однак, відповідач вчиняв всі дії спрямовані на виконання своїх зобов`язань незважаючи на дію таких обставин, що зумовлені воєнним станом та агресією РФ проти України і в свою чергу свідчить про добросовісну поведінку відповідача у ділових відносинах з контрагентом. Звертає увагу суду на те, що станом на день звернення із відповідною позовною заявою у позивача відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 20% від простроченої суми, адже сума боргу погашена у повному розмірі та у встановлені сторонами строки. Вказує, що договір відступлення права вимоги, укладений 26 травня 2023 між ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕРС" та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОХІМ-ПАРТНЕРС" №26-05-2023/1 є нікчемним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер", м.Середина-Буда Сумської області пояснень по суті спору між сторонами не подала.

З огляду на наведене, зважаючи на вимоги розумності строку судового розгляду, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

18 лютого 2022 між ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" (далі - постачальник) та ТОВ "АГРОСВІТ-2015" (далі - покупець) було укладено договір поставки товару №25/22/СЛ (далі - договір), згідно умов якого було сторонами визначено та погоджено умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння, та/або сільськогосподарської техніки, устаткування і запасник частин до них), що визначені в договорі та додатках до нього. Предметом договору є товар, який належить постачальнику на момент укладення договору або буде набутий постачальником у майбутньому (п.1.1, п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1., 2.2., 2.3. договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід`ємною частиною. Загальна сума даного Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного Договору.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного Товару.

Згідно пункту 3.1., 3.2. договору, товар може передаватися покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно із пунктом 4.7. договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Відповідно до пункту 5.1. договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних) що є невід`ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують наступну формулу:

S =(A1/А2) * В, де

S - ціна на момент проплати;

В - ціна на момент підписання даного договору;

А2 - курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дня підписання даного договору;

А1 - курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дня перерахування грошей.

У тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день оплати вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторони, (тобто А1/ А2, більше або дорівнює 1,01), то вартість (ціна) Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження.

Міжбанківський валютний курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency).

Згідно п.5.3 договору вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, у сумі, яка скоригована пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

У випадку, якщо курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого Товару, покупець зобов`язується використовувати курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару (пункт 5.5. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору покупець зобов`язався провести оплату за товар в строк і на умовах вказаних в ст.5 цього договору.

Відповідно до п.7.2. договору сторона, для якої склалась неможливість виконання умов Договору, повинна протягом трьох днів сповістити в письмовій формі другу сторону про настання або закінчення обставин, які перешкоджають виконанню обов`язків. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє потерпілу сторону права посилатися на вказані обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків згідно даного договору.

3гідно п.8.2. договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язався сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.4. договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п.8.6. договору, сторони згідно п.2. ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідно до умов договору, додатків до нього, видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, зокрема, відповідачу було поставлено позивачем на підставі договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022 року товар на загальну суму 974 969,17грн, що підтверджується наступними документами:

видаткова накладна №207 від 21 лютого 2022 року на суму 11 715,96 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р207 від 21 лютого 2022 року);

видаткова накладна №575 від 24 березня 2022 року на суму 57 916,57 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р575 від 24 березня 2022 року);

видаткова накладна №633 від 28 березня 2022 року на суму 120 321,60 гривня (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р633 від 28 березня 2022 року);

видаткова накладна №973 від 15 квітня 2022 року на суму 8 299,08 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною.№Р973 від 15 квітня 2022 року);

видаткова накладна №1480 від 06 травня 2022 року на суму 10 150,45 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1480 від 06 травня 2022 року);

видаткова накладна №1535 від 09 травня 2022=року на суму 4 341,64 гривня (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1535 від 09 травня 2022 року);

видаткова накладна №1700 від 12 травня 2022 року на суму 133 413,92 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1700 від 12 травня 2022 року);

видаткова накладна №1919 від 20 травня 2022 року на суму 125 913,60 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1919 від 20 травня 2022 року);

видаткова накладна №1935 від 20 травня 2022 року на суму 121 394,76 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р 1935 від 20 травня 2022 року);

видаткова накладна №1982 від 23 травня 2022 року на суму 39 682,15 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1982 від 23 травня 2022 року);

видаткова накладна №1983 від 23 травня 2022 року на суму 3 863,52 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1983 від 23 травня 2022 року);

видаткова накладна №92103 від 26-травня 2022 року на суму 53 948,02 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2103 від 26 травня 2022 року);

видаткова накладна №2104 від 26 травня 2022 року на суму 3 863,52 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2104 від 26 травня 2022 року);

видаткова накладна №92262 від 01 червня 2022 року на суму 13 264,86 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2262 від 01 червня 2022 року);

видаткова накладна №2445 від 07 червня 2022 року на суму 57 661,92 гривня (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2445 від 07 червня 2022 року);

видаткова накладна №2618 від 14 червня 2022 року на суму 104 608,80 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2618 від 14 червня 2022 року);

видаткова накладна №2737 від 17 червня 2022 року на суму 104 608,80 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2737 від 17 червня 2022 року).

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару в розумні строки від ТОВ "АГРОСВІТ-2015" на адресу ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" не надходило.

У специфікаціях №1-15 до договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022 року, сторонами визначено такі граничні термін здійснення оплати вартості товару як до 18 лютого 2022 року, до 22 лютого 2022 року, до 06 травня 2022 року, до 22 травня 2022 року, до 27 травня 2022 року, до 09 червня 2022 року, до 31 серпня 2022 року та до 30 листопада 2022 року.

ТОВ "АГРОСВІТ-2015" здійснило перерахування на користь ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" коштів на загальну суму 974 969,17грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями як:

платіжне доручення №711 від 21 лютого 2022 року на суму 77 931,61грн;

платіжне доручення №458 від 22 лютого 2022 року на суму 120 321,60грн;

платіжне доручення №739 від 05 травня 2022 року на суму 10 150,45грн;

платіжне доручення №740 від 06 травня 2022 року на суму 4 341,64грн;

платіжне доручення №741 від 12 травня 2022 року на суму 33 41392грн;

платіжне доручення №744 від 17 травня 2022 року на суму 50 000,00грн;

платіжне доручення №747 від 18 травня 2022 року на суму 50 000,00грн;

платіжне доручення №750 від 20 травня 2022 року на суму 121 394,76грн;

платіжне доручення №754 від 23 травня 2022 року на суму 50 000,00грн;

платіжне доручення №759 від 27 травня 2022 року на суму 50 000,00грн;

платіжне доручення №760 від 27 травня 2022 року на суму 43 545,67грн;

платіжне доручення №764 від 30 травня 2022 року на суму 25 913,60грн;

платіжне доручення №765 від 31 травня 2022 року на суму 53 948,02грн;

платіжне доручення №766 від 31 травня 2022 року на суму 3 863,52грн;

платіжне доручення №767 від 31 травня 2022 року на суму 13 264,86грн;

платіжне доручення №467 від 28 червня 2022 року на суму 20 000,00грн;

платіжне доручення №826 від 19 вересня 2022 року на суму 30 000,00грн;

платіжне доручення №848 від 28 вересня 2022 року на суму 38 917,60грн;

платіжне доручення №872 від 30 вересня 2022 року на суму 50 000;00грн;

платіжне доручення №901 від 06 жовтня 2022 року на суму 20 000,00грн;

платіжне доручення №930 від 18 жовтня 2022 року на суму 18 917,60грн;

платіжне доручення №981 від 04 листопада 2022 року на суму 20 000,00грн;

платіжне доручення №1000 від 30 листопада 2022 року на суму 37 661,92грн;

платіжне доручення №1006 від 20 грудня 2022 року на суму 31 382,40грн.

Отже, заборгованість ТОВ "АГРОСВІТ-2015" перед ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022 року була погашена з порушенням встановлених сторонами строків.

26 травня 2023 між ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт. Степанівка Сумського району Сумської області укладено договір про відступлення права вимоги №26-05-2023/1.

Відповідно до пункту 1.1. договору №26-05-2023/1 у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор - ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" відступає (передає), а Новий Кредитор набуває (приймає) від належного Первісному Кредитору право грошової вимоги згідно договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022 року Боржником, а саме: під Відступленими Правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником Первісному кредитору, у відповідності та на підставі безпосередньо договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022, та інші можливі нарахування відповідно до вимог, норм та положень чинного законодавства України.

26.05.2023 сторонами підписано Акт приймання-передачі документів, пов`язаних з договором поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022.

26.05.2023 відповідачу надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за договором поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 лютого 2022 між ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" (постачальник, позивач) та ТОВ "АГРОСВІТ-2015", як покупцем, було укладено договір поставки товару №25/22/СЛ, згідно умов якого було сторонами визначено та погоджено умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння, та/або сільськогосподарської техніки, устаткування і запасник частин до них), що визначені в договорі та додатках до нього.

26 травня 2023 між ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт. Степанівка Сумського району Сумської області укладено договір про відступлення права вимоги Nє26-05-2023/1.

Відповідно до пункту 1.1. договору №26-05-2023/1 у порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний Кредитор - ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" відступає (передає), а Новий Кредитор набуває (приймає) від належного Первісному Кредитору право грошової вимоги згідно договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022 року Боржником, а саме: під Відступленими Правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, у відповідності та на підставі безпосередньо договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022, та інші можливі нарахування відповідно до вимог, норм та положень чинного законодавства України.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.5.1. договору погоджено, що покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних) що є невід`ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного договору.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 974 969,17грн, що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №207 від 21 лютого 2022 року на суму 11 715,96 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р207 від 21 лютого 2022 року); видаткова накладна №575 від 24 березня 2022 року на суму 57 916,57 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р575 від 24 березня 2022 року); видаткова накладна №633 від 28 березня 2022 року на суму 120 321,60 гривня (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р633 від 28 березня 2022 року); видаткова накладна №973 від 15 квітня 2022 року на суму 8 299,08 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною.№Р973 від 15 квітня 2022 року); видаткова накладна № 1480 від 06 травня 2022 року на суму 10 150,45 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1480 від 06 травня 2022 року); видаткова накладна №1535 від 09 травня 2022 року на суму 4 341,64 гривня (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1535 від 09 травня 2022 року); видаткова накладна №1700 від 12 травня 2022 року на суму 133 413,92 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1700 від 12 травня 2022 року); видаткова накладна №1919 від 20 травня 2022 року на суму 125 913,60 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1919 від 20 травня 2022 року); видаткова накладна №1935 від 20 травня 2022 року на суму 121 394,76 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р 1935 від 20 травня 2022 року); видаткова накладна №1982 від 23 травня 2022 року на суму 39 682,15 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1982 від 23 травня 2022 року); видаткова накладна №1983 від 23 травня 2022 року на суму 3 863,52 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1983 від 23 травня 2022 року); видаткова накладна №92103 від 26-травня 2022 року на суму 53 948,02 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2103 від 26 травня 2022 року); видаткова накладна №2104 від 26 травня 2022 року на суму 3 863,52 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2104 від 26 травня 2022 року); видаткова накладна №92262 від 01 червня 2022 року на суму 13 264,86 гривні (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2262 від 01 червня 2022 року); видаткова накладна №2445 від 07 червня 2022 року на суму 57 661,92 гривня (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2445 від 07 червня 2022 року); видаткова накладна №2618 від 14 червня 2022 року на суму 104 608,80 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2618 від 14 червня 2022 року); видаткова накладна №2737 від 17 червня 2022 року на суму 104 608,80 гривень (додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2737 від 17 червня 2022 року).

Відповідач здійснив перерахування на користь ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" коштів на загальну суму 974 969,17грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями як: платіжне доручення №711 від 21 лютого 2022 року на суму 77 931,61 грн; платіжне доручення №458 від 22 лютого 2022 року на суму 120 321,60 грн; платіжне доручення №739 від 05 травня 2022 року на суму 10 150,45 грн; платіжне доручення №740 від 06 травня 2022 року на суму 4 341,64 грн; платіжне доручення №741 від 12 травня 2022 року на суму 33 41392 грн; платіжне доручення №744 від 17 травня 2022 року на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №747 від 18 травня 2022 року на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №750 від 20 травня 2022 року на суму 121 394,76 грн; платіжне доручення №754 від 23 травня 2022 року на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №759 від 27 травня 2022 року на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №760 від 27 травня 2022 року на суму 43 545,67 грн; платіжне доручення №764 від 30 травня 2022 року на суму 25 913,60 грн; платіжне доручення №765 від 31 травня 2022 року на суму 53 948,02 грн; платіжне доручення №766 від 31 травня 2022 року на суму 3 863,52 грн; платіжне доручення №767 від 31 травня 2022 року на суму 13 264,86 грн; платіжне доручення №467 від 28 червня 2022 року на суму 20 000,00 грн; платіжне доручення №826 від 19 вересня 2022 року на суму 30 000,00 грн; платіжне доручення №848 від 28 вересня 2022 року на суму 38 917,60 грн; платіжне доручення №872 від 30 вересня 2022 року на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №901 від 06 жовтня 2022 року на суму 20 000,00 грн; платіжне доручення №930 від 18 жовтня 2022 року на суму 18 917,60 грн; платіжне доручення №981 від 04 листопада 2022 року на суму 20 000,00 грн; платіжне доручення №1000 від 30 листопада 2022 року на суму 37 661,92 грн; платіжне доручення №1006 від 20 грудня 2022 року на суму 31 382,40 грн.

Отже, заборгованість ТОВ "АГРОСВІТ-2015" перед ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару згідно договору поставки товару №25/22/СЛ від 18 лютого 2022 року була погашена з порушенням встановлених сторонами строків.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 196 035,66грн, з яких: 24 040,75грн - пені, 14 490,79грн - 30% річних, 150 190,29грн - штрафу, 7 313,83грн - індексації ціни товару.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.8.2. договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язався сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.4. договору за несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені та штрафу судом встановлено, що позивачем при визначенні періодів прострочення нарахувань, не враховано призначення платежу вказане в платіжних дорученнях: №467 від 28 червня 2022 року на суму 20 000,00грн; №826 від 19 вересня 2022 року на суму 30 000,00грн; №848 від 28 вересня 2022 року на суму 38 917,60грн; №872 від 30 вересня 2022 року на суму 50 000,00грн; №901 від 06 жовтня 2022 року на суму 20 000,00грн; №930 від 18 жовтня 2022 року на суму 18 917,60грн; №981 від 04 листопада 2022 року на суму 20 000,00грн; №1000 від 30 листопада 2022 року на суму 37 661,92грн; №1006 від 20 грудня 2022 року на суму 31 382,40грн, відповідно до яких було проведено сплату за специфікаціями: №13 від 07.06.2022; №14 від 14.06.2022; №15 від 17.06.2022, а також дату проведення платежу банком у відповідності до абз.2 п.5.4 договору.

Здійснивши перерахунок пені та 20% штрафу (за допомогою системи „Законодавство") за визначені судом періоди виникнення заборгованості відповідно до умов договору, специфікацій, видаткових накладних та умов оплати (зарахування коштів на рахунок позивача), судом звернуто увагу, що заявлені позивачем суми до стягнення в розмірі 24 040,75грн - пені та 150 190,29грн - штрафу є обґрунтованими та в межах проведених нарахувань.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі №922/266/20.

Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, сплату боргу відповідачем, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 721,22грн та штрафу до 4 505,71грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.8.6. Договору, сторони згідно п.2. ст.625 ЦК України дійшли згоди, що відповідач у випадку прострочення оплати товару за користування коштами позивача сплачує на користь останнього 30% річних.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені, штрафу) за порушення виконання зобов`язання.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 30% річних, судом взято до уваги встановлені періоди із врахуванням специфікацій №13 від 07.06.2022; №14 від 14.06.2022; №15 від 17.06.2022 та проведеними оплатами. Таким чином, здійснивши їх обрахування (за допомогою системи „Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 30% річних в розмірі 14 490,79грн є в межах нарахувань, заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахувань у вигляді індексації ціни товару (курсової різниці), судом враховано таке.

Умовами договору (п. 5.2 договору) сторони передбачили, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України, еквівалентній курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати. Для цього використовують наступну формулу: S =(A1/А2) * В, де S - ціна на момент проплати; В - ціна на момент підписання даного договору; А2 - курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дня підписання даного договору; А1 - курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дня перерахування грошей.

Сторони також встановили, що у тому випадку, якщо курс відповідної іноземної валюти до гривні на день оплати вище, ніж курс відповідної іноземної валюти до гривні на день підписання договору сторони, (тобто А1/ А2, більше або дорівнює 1,01), то вартість (ціна) товару підлягає уточненню без додаткового узгодження.

Міжбанківський валютний курс продажу відповідної іноземної валюти до гривні щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency).

Згідно п.5.3 договору вартість товару оплачується на поточний рахунок постачальника в національній валюті, у сумі, яка скоригована пропорційно зміні курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Таким чином, позивач, у зв`язку із збільшенням курсу долара США на день оплати товару ніж його курс до гривні на день підписання договору, має право на нарахування курсової різниці.

Враховуючи вищевикладене, судом (здійснивши власний перерахунок згідно умов договору) встановлено, що позивачем вірно здійснено зазначені нарахування курсової різниці згідно наданого розрахунку, тому вимога про стягнення 7 313,83грн курсової різниці (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару) є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доводи відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та викладеними судом висновками. Посилання відповідача на недійсність договору про відступлення права вимоги Nє26-05-2023/1 від 26 травня 2023, укладеного між ТОВ "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР", смт.Степанівка Сумського району Сумської області, є необґрунтованими та суперечать, викладеній у ст.204 Цивільного кодексу України, презумпції правомірності правочину.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню на суми: 721,22грн - пені, 14 490,79грн - 30% річних, 4 505,71грн - штрафу, 7 313,83грн - індексації ціни товару (курсової різниці). В решті вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені та штрафу у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування їх зменшення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ-2015" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Українська, буд. 106, корпус А, кв. 25; код ЄДРПОУ 39432875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельне підприємство "АГРОХІМ-ПАРТНЕР" (42304, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, провулок Промисловий, 4; код ЄДРПОУ 44918165) 721,22грн (сімсот двадцять одну гривню 22 коп.) пені, 14 490,79грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 79 коп.) 30% річних, 4 505,71грн (чотири тисячі п`ятсот п`ять гривень 71 коп.) штрафу, 7 313,83грн (сім тисяч триста тринадцять гривень 83 коп.) індексації ціни товару, 2 940,53грн (дві тисячі дев`ятсот сорок гривень 53 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.10.2023.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 4 прим.: 1- до справи; 2 - позивачу (42304, Сумська обл., Сумський р-н, смт Степанівка, провулок Промисловий, 4) надісл. реком. та на ел. пошту office@agrohp.com.ua 3 - відповідачу (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Українська, буд. 106, корпус А, кв. 25) надісл. реком. та на ел.пошту agrarnik-k@ukr.net та ел. пошту r.kravets@knpartners.com 4 - третій особі (41000, Сумська обл., Шосткинський район, м. Середина-Буда, вул. Вокзальна, буд. 59) надісл. простим.