Рішення

від 06.10.2023 по справі 381/555/20

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/266/23

381/555/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 рокуФастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.К.,

за участю законного позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 : ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 : ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , поданого в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про визнання права на спадщину,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 (далі позивач) як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 і малолітньої ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонногосуду Київськоїобласті з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 (далі - відповідач 2), третя особа: Служба у справах дітей та сім"ї виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі третя особа), у якому просила визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право на спадщину на Селянське фермерське господарства "ТРИЗУБ".

07.10.2020 року позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, проте, ухвалою суду від 25.05.2021 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто ОСОБА_2 вказану заяву.

У подальшому, ухвалою суду від 08.12.2022 року залучено до участі у розгляді цивільної справи правонаступника ОСОБА_9 ОСОБА_5 (далі відповідач 1), а ухвалою суду від 14.07.2023 року ОСОБА_5 залучено як правонаступника ОСОБА_8 .

Таким чином, на розгляді перебуває первісний позов, що подано 26.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, від якого у них народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер, після чого відкрилася спадина на його майно, у тому числі на Селянське фермерське господарство "ТРИЗУБ", засновником якого за життя був спадкодавець.

Згідно заповіту ОСОБА_10 від 20.02.2019, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Вінічук Т.В. за № 171, все майно та майнові права, що будуть належати ОСОБА_10 на день його смерті, незалежно від їх складу та місця знаходження (розташування) в Україні, і взагалі все те, що буде за законом належати йому на день смерті та що згідно законодавства України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків останній заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Між тим, 22.11.2019 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_11 .

З метою оформлення спадкових прав на СФГ «ТРИЗУБ» позивач в інтересах своїх дітей вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Відзивів та пояснень на позовну заяву не надходило.

У судовому засіданні позивач як законний представник ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник ОСОБА_12 , який станом на час розгляду справи має повні 19 років, адвокат Довженко Р.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_13 у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, але у матеріалах справи наявна заява від 16.06.2020 року про те, що він не визнає позов та просить відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилась, але подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності(ч. 1 та ч. 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання права на спадщину в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18 березня 2020 року на запит від 12 березня 2020 року на адресу суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №113/2019, що заведена після смерті ОСОБА_10 .

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою від 08.09.2020 року відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2021 року до матеріалів справи долучено документи, надані стороною відповідача стосовно перебування іншої справи у провадженні суду між тими самими сторонами.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто ОСОБА_2 заяву про уточнення вимог від 07.10.2020 року.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року зупинено провадження у справі до вступу у права правонаступників після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 18.11.2022 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2022 року залучено до участі у розгляді цивільної справи правонаступника ОСОБА_9 ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 26.12.2022 року зупинено провадження у справі до вступу у права правонаступників після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 22.05.2023 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 14.07.2023 року залучено до участі у розгляді цивільної справи правонаступника ОСОБА_8 ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.08.2003 року ОСОБА_10 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міського управління юстиції Київської області 02 серпня 2003 року (т. 1 а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , батьками яких є ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 13-14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 15).

За життя ОСОБА_10 був засновником Селянського фермерського господарства "ТРИЗУБ", що підтверджується Статутом Селянського фермерського господарства "ТРИЗУБ" (т. 1 а.с. 18-27).

Як вбачається із заповіту від 20.02.2019, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Вінічук Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 171, ОСОБА_10 зробив наступне розпорядження на випадок його смерті: все майно та майнові права, що будуть належати йому на день його смерті, незалежно від їх складу та місця знаходження (розташування) в Україні, і взагалі все те, що буде за законом належати йому на день його смерті та що згідно законодавства України може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному (т. 1 а.с. 16-17).

24 квітня 2019 року до Фастівської міської державної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після смерті її чоловіка (т. 1 а.с. 53).

Крім того, 24 квітня 2019 року із заявами про прийняття спадини, що залишилася після смерті батька, звернулися ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 54) та ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 55).

Також, 25 червня 2019 року із заявами про прийняття спадщини після смерті сина звернулися батьки померлого ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 56) та ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 57).

07.08.2019 року із заявою про прийняття спадини після померлого ОСОБА_10 звернувся його син ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 58, 73).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.02.2020 року, державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Бойко О.О., відмовлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє за згодою матері ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , яка діє від імені малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у видачі свідоцтв про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 , на ФСГ Тризуб (т. 1 а.с. 98-99).

Як вбачається із вказаної постанови, для видачі свідоцтв про право на спадщину на ім`я тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , немає правових підстав, так як до видачі свідоцтв про право на спадщину необхідно встановити, чи було спадкове майно спільною сумісною власністю подружжя, та видати пережившій дружині свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, а також видати непрацездатним батькам спадкодавця свідоцтва про право на обов`язкову частку у спадщині.

Стаття 1216 ЦК України передбачає те, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до статті 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Спадковим майном, що входить до складу спадщини та щодо якого виник спір є Селянське фермерське господарство "ТРИЗУБ", засновником якого був померлий ОСОБА_10 . Державну реєстрацію юридичної особи проведено 20.02.2013 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 28).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до Закону.

Згідно зіст. 22 Закону України «Про фермерське господарство»,фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

Відповідно до положеньст. 23 Закону України «Про фермерське господарство»,успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Отже, спадкування фермерське господарство, а саме цілісного майнового комплексу або його частини за змістом вищезазначених положень здійснюється відповідно до закону.

Статтею 191 ЦК Українипередбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

З огляду на вищезазначене, можливо дійти висновку, що підприємство окрім того, що є господарюючим суб`єктом, одночасно є об`єктом цивільних прав, є нерухомою річчю, може бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Ці ознаки притаманні саме такому виду юридичної особи.

Відповідно дост. 182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За змістомст. 331 ЦК України,право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Виходячи з вищезазначених правил, до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Зважаючи на те, що підприємство є нерухомістю, об`єктом цивільних прав, відповідно може бути предметом спадкування саме як цілісного (єдиного) майнового комплексу (речі).

Як визначено п. 4.1. та п. 4.2. Статуту СФГ «ТРИЗУБ» (далі Статут), до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, сільськогосподарська техніка, автомобільна техніку, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами Господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на підставі права власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

За умовами п. 4.6. Статуту, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (п. 4.2. Статуту).

Згідно п. 4.11. Статуту, володіння,користування ірозпорядження майномздійснюється головоюГосподарства або з його згоди іншими особами на підставі виданої головою довіреності.

На підставі вказаних приписів Статуту можливо дійти до висновку, що голова СФГ «ТРИЗУБ» - померлий ОСОБА_10 був власником вказаного господарства як цілісного майнового комплексу, так як йому, у відповідності до статуту належали правомочності власника майна фермерського господарства.

Відповідно до п. 4.8. Статуту, успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п. 4.6. Статуту, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозділений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Станом на час розгляду справи стороною позивача не надано суду відомостей та доказів стосовно наявного у власності СФГ "ТРИЗУБ" майна, передбаченого розділом 4 Статуту.

Хоча окремих вимог про визнання за дружиною права власності на частку господарства немає, за час перебування справи у провадженні суду ОСОБА_2 неодноразово вказувала, що оскільки СФГ «ТРИЗУБ» створене за час шлюбу, з огляду на ст. 60 СК України, вона має право на 1/2 частину вказаного господарства, про що суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3статті 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із положеннями ч.1ст.57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Відповідно дост. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першоюстатті 65 СК України,дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1ст.69 СК України,дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За ч.1ст.70 СК України,у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положеньст.71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні висновки щодо презумпції права власності подружжя на майно, яке набуто ними в період шлюбу, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, частина 3статті 368 ЦК України) відповідно до частин 2, 3статті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно достатті 1126 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкоємця у справі спільної сумісної власності.

Згідно з п.4.21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на-1/2частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки.

Згідностатті 372 ЦК Українимайно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно достатті 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У той же час, як вказано у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №3-38цс15, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільнихкоштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Таких по суті висновків дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах№ 6-39503св12, 6-39768ск12, 6-49553св12, 6-23274св13, 6-38503св14, 6-33283св14 в частині, що стосується неврахування при поділі спільного майна подружжя вартості внеску до статутного капіталу товариства.

Крім того, згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року за № 11, власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів . У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Таким чином, власником майна, переданого засновниками і учасниками товариства, є саме товариство, вказане майно не є спільною власністю подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , а у останньої наявне право вимоги, сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Проте, таких вимог ОСОБА_2 заявлено у належному процесуальному порядку не було.

Тому, СФГ «ТРИЗУБ» як єдиний майновий комплекс підлягає спадкуванню на загальних підставах, у даному випадку спадкоємцями за заповітом дітьми померлого ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .

У той же час, як зазначалось вище, 25 червня 2019 року із заявами про прийняття спадщини після смерті сина звернулися батьки померлого ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 56) та ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 57).

Відповідно до ч. 1ст. 1241 ЦК Українималолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Як роз`яснено в п. 19постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначенийст.1241 ЦК України, є вичерпаний і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Згідно ч.3ст.75 Сімейного кодексу України,непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленогостаттею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, яка була чинна на момент відкриття спадщини) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

З матеріалів справи вбачається, що на день смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , було 73 роки, а ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 77 років.

Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_9 , в смт. Бородянка Бородянського району Київської області, у віці 79 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 420 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 ) (т. 1 а.с. 222).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 у м. Фастів Київської області, у віці 76 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 855 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 ) (т. 2 а.с. 19).

Згідно Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2022 року, зареєстрованих в реєстрі за № 1-548 та № 1-549, ОСОБА_5 , як спадкоємиць зазначеного у заповіті майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , успадкував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за вищевказаною адресою та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 2 а.с. 6-10).

Як вбачається із Довідкипро коло спадкоємців, виданою приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Сергеєвою Альоною Василівною від 27 квітня 2023 року за вих.№152/02-14, спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 , який має право на спадкування та прийняв спадщину є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (т. 2 а.с. 55).

Таким чином, спадкоємцем майна померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , є ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 станом на час смерті свого сина були непрацездатними батьками спадкодавця, у відповідності до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, їм належить до спадкування, незалежно від змісту заповіту, половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У разі спадкування за законом СФГ «ТРИЗУБ», що увійшло до спадкового майна померлого ОСОБА_10 дружина ОСОБА_2 , діти ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_3 , батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали б по 1/6 частки всього СФГ «ТРИЗУБ». Відповідно, половину обов`язкової частки у спадщині за ст. 1241 ЦК України спадкують батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 1/12 частки всього СФГ «ТРИЗУБ» кожен.

Так, спадкоємцем майна померлих станом на час розгляду даної справи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які разом успадкували 1/6 частки всього СФГ «ТРИЗУБ», є ОСОБА_5 .

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України, право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Протягом розгляду справи стороною відповідачів не надано рішення суду, що набрало законної сили, про визнання заповіту від 20.02.2019 року недійсним. Тому, спадкування майна померлого здійснюється за вказаним заповітом.

Крім того, як вбачається із листа Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2019 року №01-23/51/19, станом на 20.11.2019 у провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області немає жодної справи за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , та/або ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 95).

Як вбачається із даних, що містяться у Єдиному реєстрі судових рішень, у провадженні судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. перебуває цивільна справа №381/3931/19 за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, провадження у якій відкрито ухвалою від 17.12.2019 року.

Також, згідно наявних у матеріалах справи документів, яка перебуває у провадженні судді Осаулової Н.А., спір у справі №381/3931/19 не стосується оскарження заповіту від 20.09.2019 року (т. 1 а.с. 171-201) та прав на СФГ "ТРИЗУБ", оскільки ухвалою судді Соловей Г.В. від 19.10.2020 року позовні вимоги про визнання права власності на статутний (складений) капітал Селянського фермерського господарства «Тризуб» залишено без розгляду.

Як зазначалось раніше, заповітом від 20.02.2019 року ОСОБА_10 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному.

Таким чином, слід визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на 5/6 частин СФГ "ТРИЗУБ" в порядку спадкування за заповітом від 20.02.2019 року після смерті їх батька ОСОБА_10 , тобто по 5/12 частки за кожним, а тому позов у цій частині слід задовольнити.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись приписами ст. 1241 ЦК України та враховуючи заповіт від 20.02.2019 року, необхідно визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на 5/12 частин СФГ "ТРИЗУБ" за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті їх батька ОСОБА_10 . Тому, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до положень ст. 141 ЦК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн., а саме по 420,40 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 6, 182, 191, 331, 368, 372, 392, 1126, 1216, 1218, 1220, 1223, 1241, 1268, 1269, 1271 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 65, 69, 70, 71, 75 СК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про фермерське господарство», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7,постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 , поданого своїх та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради, про визнання права на спадщину,- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 5/12 частин Селянського фермерського господарства "ТРИЗУБ", код ЄДРПОУ 38070540 в порядку спадкування за заповітом від 20.02.2019 року після смерті ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/12 частин Селянського фермерського господарства "ТРИЗУБ", код ЄДРПОУ 38070540 в порядку спадкування за заповітом від 20.02.2019 року після смерті ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн., а саме по 420,40 грн. з кожного відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , яка є законним представником малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Київської міської ради: адреса місця знаходження: площа Соборна, 1, м. Фастів, Київська область.

Суддя: Н.А. Осаулова

Повний текст рішення виготовлено 16.10.2023 року