Рішення

від 18.10.2023 по справі 120/5972/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2023 р. Справа № 120/5972/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Підкалюк" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними, скасування розпорядження та рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось фермерське господарство «Підкалюк» (далі ФГ «Підкалюк», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними, скасування розпорядження та рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що розпорядженням Головного управління ДПС у Вінницькій області №34/Р/Л від 21.02.2022 анульовано ліцензію на право зберігання пального №02110414202000587, з терміном дії з 21.02.2020 по 21.02.2025. Сторона позивача звертає увагу, що строк сплати щорічного річного платежу за ліцензію в 2022 році спливає не раніше 22.02.2022. Відтак, 21.02.2022 ФГ «Підкалюк» здійснило щорічну плату за ліцензію №02110414202000587 у сумі 780,00 грн. та письмово повідомило про це контролюючий орган, що підтверджується копією заяви від 21.02.2022 та платіжною інструкцією №3343 від 21.02.2022.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що вчасно, у встановленому законом розмірі здійснив сплату щорічного річного платежу за ліцензію, тому підстави для анулювання такої ліцензії у ГУ ДПС у Вінницькій області були відсутні.

Також представник позивача вказує, що за результатами фактичної перевірки відповідачем складено акт від 27.03.2023, у якому зафіксовано порушення ФГ «Підкалюк» вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме здійснено зберігання пального з 22.02.2022 по 31.01.2023 без наявності ліцензії на право зберігання пального. На підстав вищезазначеного акту фактичної перевірки прийнято рішення №5378/02-32-09-01/38298025 від 21.04.2023 про застосування до ФГ «Підкалюк» фінансових санкцій у вигляді штрафу 500000,00 грн., яке позивач вважає протиправним з огляду на наступне.

В першу чергу позивач наголошує, що у зв`язку з постійними ракетними обстрілами країною-агресором нафтобаз та інших місць зберігання палива, ФГ «Підкалюк» були прибрані з території всі ємності для зберігання пального. Тобто, в період з 21.02.2022 по 23.01.2023 будь-які ємності для зберігання палива за місцем здійснення господарської діяльності: с. Микулинці, вул. Соборна, буд. 2а, Вінницького (Літинського) району, Вінницької області, були відсутні.

За замовленням позивача, доставка дизельного палива постачальником здійснювалась окремими партіями, в кількості, необхідній для добової норми виробітку для виконання необхідних сільськогоподарських робіт з обробітку землі. Дизельне паливо поставлялось та заливалось постачальником безпосередньо з бензовозів в паливні баки сільськогосподарської техніки (трактори, комбайни) та іншої допоміжної техніки господарства по мірі його виробітку протягом доби. Крім того, з метою забезпечення зберігання дизельного палива на випадок його залишку після виконання сільськогосподарських робіт, 21.02.2022 ФГ «Підкалюк» уклало договір зберігання палива №01-20П з товариством з обмеженою відповідальністю «Респект-ТОР», яке мало відповідну ліцензію на право його зберігання.

При цьому, сторона позивача зазначає, що даними первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акцизних накладних), що взяті до уваги відповідачем під час перевірки, не доведено, а матеріалами фактичної перевірки не підтверджується факт зберігання пального в період з 22.02.2022 по 23.01.2023. Не містить акт фактичної перевірки й інформації та доказів з приводу того, що на час проведення перевірки було встановлено наявність у позивача залишків дизельного палива, поставленого за період з 22.02.2022 по 23.01.2023, оскільки інвентаризація не проводилася. Таким чином, висновки відповідача щодо зберігання господарством пального (дизельного) в період з 22.02.2022 по 23.01.2023, на переконання ФГ «Підкалюк» не підтверджуються належними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Ухвалою від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків останньої шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

29.05.2023 представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду

Ухвалою суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного проводження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, даною ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

27.06.2023 на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог фермерського господарства "Підкалюк".

Мотивуючи свою позицію щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на зберігання пального, відповідач зазначає, що суб`єкту господарювання ФГ «Підкалюк» за 30, 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за ліцензію на право зберігання пального (21.02.2022) в автоматичному режимі направлялись до Електронного кабінету платника податків відповідні повідомлення: 22.01.2022, 01.02.2022, 11.02.2022 та 16.02.2022 щодо необхідності звернення до органу ліцензування з заявою та копією платіжного доручення з відміткою банку про сплату чергового платежу за ліцензію.

21.02.2022 програмним забезпеченням в автоматичному режимі було сформовано реєстр ліцензій, що підлягають анулюванню за несплату чергового платежу за ліцензії, в тому числі за ліцензію на право зберігання пального №02110414202000587 від 21.02.2020.

Відповідною Комісією контролюючого органу прийнято рішення анулювання таких ліцензій та підготовлено розпорядження від 21.02.2022 №34/Р/Л, про що автоматично повідомлено позивача.

З огляду на вищезазначене, сторона відповідача вважає, що ФГ «Підкалюк» пропущено строк звернення до суду з цим позовом, враховуючи те, що 21.02.2022 в Електронний кабінет платника податків направлено розпорядження від 21.02.2022 №34/Р/Л, а позивач звернувся до суду з цим позовом лише у травні 2023 року.

Відтак, ГУ ДПС у вінницькій області просить залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду.

Щодо позовних вимог, у частині визнання протиправним та скасування №5378/02-32-09-01/38298025 від 21.04.2023 про застосування фінансових санкцій, представник відповідача вказує, що згідно даних податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акцизних накладних та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 203 ФГ «Підкалюк» отримувало дизельне пальне: 28.02.2022 в кількості 6100 л; 18.03.2022 в кількості 7150 л; 30.03.2022 в кількості 3050 л; 31.03.2022 в кількості 6395 л; 06.04.2022 в кількості 6395 л; 14.04.2022 в кількості 8050 л; 09.06.2022 в кількості 4000 л; 11.08.2022 в кількості 4150 л; 16.08.2022 в кількості 12600 л; 27.09.2022 в кількості 8841 л; 19.01.2023 в кількості 15850 л.

Водночас, згідно довідки, наданої ФГ «Підкалюк», загальна місткість баків транспортних засобів, які використовує в своїй господарській діяльності позивач складає 3350 л. Відтак, відповідач вказує, що ФГ «Підкалюк» не може забезпечити одночасне зберігання дизельного пального, яке було поставлено позивача, в баках належних йому транспортних засобів.

З огляду на вищезазначене, ГУ ДПС у Вінницькій області дійшло висновку, що за період з 22.02.2022 по 23.01.2023 ФГ «Підкалюк» здійснювало зберігання дизельного пального без наявності ліцензії, відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, на думку відповідача, відсутні.

Окрім того, 27.06.2023 представником Головним управління ДПС у Вінницькій області подано клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 03.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

06.07.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погоджується з доводами податкового органу. Зокрема, з приводу доводів ГУ ДПС у Вінницькій області про пропуск строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області №34/Р/Л від 21.02.2022, сторона позивача зазначає, що про існування оскаржуваного рішення ФГ «Підкалюк» стало відомо лише у січні 2023 року під час підготовки чергового щорічного платежу за ліцензію, а копія оскаржуваного розпорядження отримана позивачем 25.04.2023.

При цьому, представник позивача наголошує, що ФГ «Підкалюк» не отримувало в електронному вигляді вказане розпорядження. Крім того, після запровадження в Україні воєнного стану, електронний кабінет платника податків (та інші реєстри) тривалий час був не доступний, або працював з обмеженнями. Приймання громадян структурними підрозділами контролюючого органу не проводилося. Як зазначає представник позивача, вказані обставини підтверджуються копією довідки ФГ «Підкалюк» від 23.05.2023 №05, роздруківкою оголошення з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України, копією супровідного листа Головного управління ДПС у Вінницькій області від 25.04.2023.

07.07.2023 до суду подано клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 11.07.2023 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області.

Ухвалою від 18.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області про залишення адміністративного позову без розгляду.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, ФГ «Підкалюк» зареєстроване як юридична особа 13.12.2012 та з 24.12.2012 взято на податковий облік у ГУ ДПС у Вінницькій області.

21.02.2020 ФГ «Підкалюк» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025.

Розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2022 №34Р/Л дія зазначеної ліцензії анульована з причини несплати чергового платежу за ліцензію.

23.01.2023 ФГ «Підкалюк» отримало ліцензію на право зберігання пального № 02110414202300047 з терміном дії з 23.01.2023 до 23.01.2028.

На підставі направлень від 14.03.2023 №1055 та №1056, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі п.п.75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.03.2023 №641 к, проведена фактична перевірка ФГ «Підкалюк» з питань обігу пального за період з 01.01.2022 по 24.03.2023.

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025, у якому зафіксовані наступні порушення ФГ «Підкалюк» вимог законодавства:

- п. 63.3 ст. 63 ПК України, а саме, не подання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП по 3-х транспортних засобах;

- ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме, зберігання пального з 22.02.2022 по 23.01.2023 без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На підставі висновків акта перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло, зокрема рішення про застосування фінансових санкцій № 5378/02-32-09-01/38298025 від 21.04.2023, яким до ФГ «Підкалюк» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн за здійснення господарської діяльності із зберігання пального без ліцензії.

Вважаючи Розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2022 №34Р/Л та рішення про застосування фінансових санкцій № 5378/02-32-09-01/38298025 від 21.04.2023 протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до п.п. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

За приписами п.п. 20.1.4, 20.1.8, 20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів та під час проведення перевірок перевіряти документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 статті 80 ПК України.

Приписами пунктів 80.2 - 80.5, пунктів 80.9-80.10 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Надаючи оцінку встановленого відповідачем порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР суд виходить з такого.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР також визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Судом встановлено, що ФГ «Підкалюк» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025.

Розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2022 №34/Р/Л дія ліцензії №02110414202000587 (термін дії з 21.02.2020 по 21.02.2025) анульована у зв`язку з несплатою ФГ «Підкалюк» чергового платежу за ліцензію.

Водночас, позивач зазначає, що 21.02.2022 ним внесено черговий платі за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.02.2022 №3343.

Відтак, позивач вважає, що ГУ ДПС у Вінницькій області передчасно дійшло висновку про наявність підстав для анулювання ліцензії №02110414202000587.

Надаючи оцінку правомірності розпорядження ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2022 №34/Р/Л, у частині анулювання ФГ «Підкалюк» ліцензії на право зберігання пального, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 15 Закону № 481/95-ВР річна плату за ліцензії на право зберігання пального становить 780 гривень. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Згідно з приписами ст. 3 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.

При цьому, розпорядження про анулювання ліцензії приймається на наступний робочий день після дати останнього спливу терміну сплати чергового платежу за наступний щорічний строк дії відповідної ліцензії у разі відсутності сплати чергового платежу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі "dies a quo" і спливають опівночі "dies ad quem".

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини 2 статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018).

Крім того, кінцева дата входить до строку і при вживанні прийменника "по", і при вживанні прийменника "до".

Таким чином, враховуючи те, що ліцензія на право зберігання пального №02110414202000587 видана ФГ «Підкалюк» 21.02.2020, то річна плата за ліцензію на право зберігання пального за 2021 рік вноситься до 24 години 21.02.2021.

Згідно з платіжною інструкцією №3343 платником - ФГ «Підкалюк» 21.02.2022 о 16:53:00 год. внесено на рахунок отримувача - ГУК у Він. обл./с. Якушинці/22013400 грошові кошти у розмірі 780,00 грн., як плату за ліцензію на право зберігання пального, що зазначено у графі «призначення платежу».

При цьому, суд звертає увагу, що розпорядження про анулювання ліцензії приймається на наступний робочий день після дати останнього спливу терміну сплати чергового платежу за наступний щорічний строк дії відповідної ліцензії у разі відсутності сплати чергового платежу.

Однак, в супереч приписам ст. 3 Закону № 481/95-ВР, в редакції Закону№ 1914-IX від 30.11.2021, ГУ ДПС у Вінницькій області до спливу терміну сплати чергового платежу, прийнято рішення про анулювання ліцензії на право зберігання пального, що оформлене розпорядженням від 21.02.2021 №34/Р/Л.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що розпорядження ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2021 №34/Р/Л, в частині анулювання ліцензії ФГ «Підкалюк» на право зберігання пального №02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку позовним вимогам, в частині визнання протиправним та скасування рішення від 21.04.2023 №5378/02-32-09-01/38298025 про застосування фінансових санкцій, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

В акті фактичної перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області згідно даних податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акцизних накладних та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 203 встановлено, що ФГ «Підкалюк» отримало дизельне пальне: 28.02.2022 в кількості 6100 л., 18.03.2022 в кількості 7150 л., 30.03.2022 в кількості 3050 л., 31.03.2022 в кількості 6395 л., 06.04.2022 в кількості 6395 л., 14.04.2022 в кількості 8050 л., 09.06.2022 в кількості 4000 л., 11.08.2022 в кількості 4150 л., 16.08.2022 в кількості 12600 л., 27.09.2022 в кількості 8841 л., 19.01.2023 в кількості 15850 л.

Згідно довідки, наданої ФГ «Підкалюк» загальна місткість баків транспортних засобів складає 3350 л.

Враховуючи те, що загальна місткість баків транспортних засобів, які використовує у своїй господарській діяльності ФГ «Підкалюк», не може забезпечити одночасне зберігання дизельного палива в баках цих транспортних засобів у кількості, що була отримана, контролюючий орган дійшов висновку, що у період з 22.02.2022 до 23.01.2023 позивачем здійснювалось зберігання дизельного палива без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 зазначив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ФГ «Підкалюк» здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вантажний автомобільний транспорт; надання послуг перевезення речей (переїзди).

Як зазначає позивач, з метою провадження своєї діяльності ФГ «Підкалюк» купує і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідної техніки та є кінцевим споживачем дизельного пального, яке використовується виключно для власних потреб.

За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Також з пояснень позивача встановлено, що при поставці пального воно відвантажувалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, а у випадку наявності залишків пального, його зберігання здійснювалось ТОВ «Респект-ТОР», згідно з договором зберігання палива № 01-20П від 21.02.2022.

Суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідивши Акт фактичної перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025, суд встановив, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального і міститься посилання на дати поставки пального та його кількість. Однак, безпосередньо в Акті перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області не зазначило місце зберігання пального, спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємкості), кількість залишків пального на момент проведення фактичної перевірки.

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Окрім того, підлягає врахуванню факт того, що розпорядженням відповідача було не правомірно анульовано ліцінзію ФГ «Підкалюк» №02110414202000587 (термін дії з 21.02.2020 по 21.02.2025) на право зберігання пального. Розпорядження від 21.02.2021 №34/Р/Л визнано протиправним та скасованому судом, в межах розгляду цієї справи.

Тобто, відповідачем притягнуто ФГ «Підкалюк» до відповідальності у сфері обігу пального, а саме зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального у період з 22.02.2022 по 23.01.2023, який включає у себе період, на який ФГ «Підкалюк» було видано ліцензію №02110414202000587, яка не правомірно анульована контролюючим органом.

Отже,відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували зберігання позивачем пального (дизельного палива) без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Відтак, рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.04.2023 №5378/02-32-09-01/38298025 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000, за здіснення господарської діяльності зі зберігання пального, без наявності ліцензії, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10184,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться устатті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано, зокрема, договір про надання правової допомоги №04-04/23 від 10.04.2023, який укладено між Адвокатом Присяжнюком В.А. (надалі- Адвокат) та ФГ «Підкалюк» (надалі- Клієнт).

Згідно з пунктом 1 цього Договору Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а Адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення Клінта надати йому за плату правову допомогу адвоката щодо складання документів правового характеру, здійснення представництва прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, нотаріальних конторах, судах України всіх інстанцій, тощо.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість правової допомоги адвоката (гонорар) в розмірі та строки, що погоджені сторонами в Додатках та/або Додаткових угодах до цього Договору.

Відповідно до розрахунку витрат на оплату професійної правничої (правової) допомоги від 03.07.2023, Адвокатом надано наступні послуги (виконано роботи) на підставі договору про надання правової допомоги №04-04/23 від 10.04.2023:

- складання позовної заяви з додатками, надсилання до суду 6000 грн. (10 год.),

- складення відповіді на відзив ГУ ДПС у Вінницькій області, надсилання до суду, відповідачу 3000 грн. (5 год.).

Згідно з квитанцією до прибуткового ордера № 1 від 03.07.2023 позивач оплатила гонорар адвоката в сумі 9000,00 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.02.2021 №34/Р/Л в частині анулювання ліцензії фермерському господарству «Підкалюк» на право зберігання пального №02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.04.2023 №5378/02-32-09-01/38298025 про застосування фінансових санкцій до фермерського господарства «Підкалюк».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фермерського господарства «Підкалюк» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10184,00 грн. (десять тисяч сто вісімдесят чотири гривні нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фермерського господарства «Підкалюк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Підкалюк" (вул. Соборна, 2А, с. Микулинці, Вінницький район, Вінницька область, 22353, код ЄДРПОУ 38298025).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150).

Рішення суду сформовано: 18.10.2023.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна