Постанова

від 06.02.2024 по справі 120/5972/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5972/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

06 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Підкалюк" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними, скасування розпорядження та рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Підкалюк" звернулося до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.02.2021 №34/Р/Л в частині анулювання ліцензії фермерському господарству «Підкалюк» на право зберігання пального №02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.04.2023 №5378/02-32-09-01/38298025 про застосування фінансових санкцій до фермерського господарства «Підкалюк».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.02.2021 №34/Р/Л в частині анулювання ліцензії фермерському господарству «Підкалюк» на право зберігання пального №02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025;

-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.04.2023 №5378/02-32-09-01/38298025 про застосування фінансових санкцій до фермерського господарства «Підкалюк».

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ «Підкалюк» зареєстроване як юридична особа 13.12.2012 та з 24.12.2012 взято на податковий облік у ГУ ДПС у Вінницькій області.

21.02.2020 ФГ «Підкалюк» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025.

Розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2022 №34Р/Л дія зазначеної ліцензії анульована з причини несплати чергового платежу за ліцензію.

23.01.2023 ФГ «Підкалюк» отримало ліцензію на право зберігання пального № 02110414202300047 з терміном дії з 23.01.2023 до 23.01.2028.

На підставі направлень від 14.03.2023 №1055 та №1056, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі п.п.75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.03.2023 №641 к, проведена фактична перевірка ФГ «Підкалюк» з питань обігу пального за період з 01.01.2022 по 24.03.2023.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025, у якому зафіксовані наступні порушення ФГ «Підкалюк» вимог законодавства:

-п. 63.3 ст. 63 ПК України, а саме- неподання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП по 3-х транспортних засобах;

-ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме, зберігання пального з 22.02.2022 по 23.01.2023 без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На підставі висновків акта перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло, зокрема рішення про застосування фінансових санкцій № 5378/02-32-09-01/38298025 від 21.04.2023, яким до ФГ «Підкалюк» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн за здійснення господарської діяльності із зберігання пального без ліцензії.

Вважаючи Розпорядження ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2022 №34Р/Л та рішення про застосування фінансових санкцій № 5378/02-32-09-01/38298025 від 21.04.2023 протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлена у розмірі - 780 грн.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії. Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку (в редакції Закону, яка діє з 01.01.2022).

За змістом ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Отже, під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

За правилами ст.3 Закону Закон № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається на наступний робочий день після дати останнього спливу терміну сплати чергового платежу за наступний щорічний строк дії відповідної ліцензії у разі відсутності сплати чергового платежу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У частині 1 статті 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України врегульовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В силу статті 254 ЦК України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі "dies a quo" і спливають опівночі "dies ad quem".

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

В частині 2 статті 4 Конвенції закріплено, що якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018.

Крім того, кінцева дата входить до строку і при вживанні прийменника "по", і при вживанні прийменника "до".

Отже, враховуючи те, що ліцензія на право зберігання пального №02110414202000587 видана ФГ «Підкалюк» 21.02.2020, то судом першої вірно зазначено, що річна плата за ліцензію на право зберігання пального за 2021 рік вноситься до 24 години 21.02.2021.

Так, згідно з платіжною інструкцією №3343 платником - ФГ «Підкалюк» 21.02.2022 о 16:53:00 год. внесено на рахунок отримувача - ГУК у Він. обл./с. Якушинці/22013400 грошові кошти у розмірі 780,00 грн., як плату за ліцензію на право зберігання пального, що зазначено у графі «призначення платежу».

Вказане свідчить, що позивачем вчасно сплачено щорічну плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював річний період дії ліцензії, що не заперечується відповідачем.

При цьому, як обгрунтовано звернуто увагу судом першої інстанції, розпорядження про анулювання ліцензії приймається на наступний робочий день після дати останнього спливу терміну сплати чергового платежу за наступний щорічний строк дії відповідної ліцензії у разі відсутності сплати чергового платежу, однак всупереч вимогам ст.3 Закону № 481/95-ВР, в редакції Закону № 1914-IX від 30.11.2021, ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про анулювання ліцензії на право зберігання пального, що оформлене розпорядженням від 21.02.2021 №34/Р/Л, до спливу терміну сплати чергового платежу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Вінницькій області від 21.02.2021 №34/Р/Л, в частині анулювання ліцензії ФГ «Підкалюк» на право зберігання пального №02110414202000587 з терміном дії з 21.02.2020 до 21.02.2025.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення від 21.04.2023 №5378/02-32-09-01/38298025 про застосування фінансових санкцій, колегія суддів вказує на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Акцизний склад акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу- будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов: а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту; б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника; в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 (справі №540/4291/20) застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а, який підлягає врахуванню судом.

Так, із акту фактичної перевірки від 27.03.2023 №4673/02-32-09-01/38298025 вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області згідно даних податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акцизних накладних та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 203 встановлено, що ФГ «Підкалюк» отримало дизельне пальне: 28.02.2022 в кількості 6100 л., 18.03.2022 в кількості 7150 л., 30.03.2022 в кількості 3050 л., 31.03.2022 в кількості 6395 л., 06.04.2022 в кількості 6395 л., 14.04.2022 в кількості 8050 л., 09.06.2022 в кількості 4000 л., 11.08.2022 в кількості 4150 л., 16.08.2022 в кількості 12600 л., 27.09.2022 в кількості 8841 л., 19.01.2023 в кількості 15850 л. Згідно довідки, наданої ФГ «Підкалюк» загальна місткість баків транспортних засобів складає 3350 л. Враховуючи те, що загальна місткість баків транспортних засобів, які використовує у своїй господарській діяльності ФГ «Підкалюк», не може забезпечити одночасне зберігання дизельного палива в баках цих транспортних засобів у кількості, що була отримана, контролюючий орган дійшов висновку, що у період з 22.02.2022 до 23.01.2023 позивачем здійснювалось зберігання дизельного палива без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ФГ «Підкалюк» здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вантажний автомобільний транспорт; надання послуг перевезення речей (переїзди).

В свою чергу, судом першої інстанції із пояснень, наданих позивачем у позовній заяві встановлено, що останній з метою провадження своєї діяльності купує і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідної техніки та є кінцевим споживачем дизельного пального, яке використовується виключно для власних потреб.

За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Також позивачем зазначено, що при поставці пального воно відвантажувалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, а у випадку наявності залишків пального, його зберігання здійснювалось ТОВ «Респект-ТОР», згідно з договором зберігання палива № 01-20П від 21.02.2022.

В той же час, судом першої інстанції підставно звернуто увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Як свідчить зміст Акту фактичної перевірки, у останньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального і міститься посилання на дати поставки пального та його кількість. Однак, безпосередньо в Акті не зазначено місця зберігання пального, способу його зберігання, технічних характеристик, використаних для цього споруд (обладнання, ємкості), кількості залишків пального на момент проведення фактичної перевірки.

Судом першої інстанції обгрунтовано враховано і той факт, що розпорядженням відповідача не правомірно анульовано ліцінзію ФГ «Підкалюк» №02110414202000587 (термін дії з 21.02.2020 по 21.02.2025) на право зберігання пального. Розпорядження від 21.02.2021 №34/Р/Л визнано протиправним та скасовано судом, в межах розгляду цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №260/81/19 у постанові від 01.07.2020 дійшла висновку про те, що за практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява №39766/05, п.43).

А у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» чітко підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (п.70).

Тобто, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати сумніви інакше як неспроможність податкового органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання останнім свого процесуального обов`язку. Натомість, недоведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, які покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку суб`єкта владних повноважень порушення, не було переконливо доведено перед судом. Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність висновків контролюючого органу про зберігання позивачем пального (дизельного палива) без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.