Постанова

від 16.10.2023 по справі 754/7917/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/7917/23 головуючий у суді І інстанції Буша Н.Д.

провадження № 22-ц/824/12560/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року про передачу справи за підсудністю у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМА Юкрейн» про захист прав споживачів, розірвання договорів купівлі-продажу та стягнення сплачених за товар коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив розірвати договори купівлі-продажу генераторів електричного струму, укладені у період з 04 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КМА Юкрейн»; стягнути з ТОВ «КМА Юкрейн» 4 841 990 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що на етапі відкриття провадження суд першої інстанції мав з`ясувати виключно наявність або відсутність обставин, що є підставами для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Таким чином, суд першої інстанції здійснюючи оцінку фактичних обставин справи на етапі відкриття провадження вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, що передбачені ст. 187 ЦПК України. Позивач вказує, що оскільки він придбавав продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а відповідно є споживачем, то предметом позову, на підставі якого винесено оскаржуване рішення є порушенням його прав, як споживача. Дані правовідносини регулюються законодавством України у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Луцького міськрайонного суду Волинської області, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви вбачається, що спір, який виник між сторонами не стосується захисту прав споживачів, отже, в зазначеному випадку застосовується загальна підсудність.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно із ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленою статтею 30 цього Кодексу.

У випадку, коли пред`явлення позову не пов`язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не поширюється.

Звертаючись до Деснянського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 , посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», вказував про те, що у період з 04 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року придбав 136 генераторів у ТОВ «КМА Юкрейн» через інтернет-магазин відповідача. В подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення генераторів, які йому були передані 12 грудня 2022 року. Відповідач через свого представника забрав товар, однак кошти не повернув. Враховуючи зазначене, позивач заявляє вимогу про розірвання договорів купівлі-продажу генераторів та повернення сплачених ним коштів.

Відповідно до преамбули до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з п. 18 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно п. 22 ст.1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу.

Враховуючи зазначені положення, відносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо неможливості застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України спростовуються як змістом позовної заяви так і вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про передачу справи за підсудністю, суд виходив виключно з своїх припущень, вказавши, що має сумнів споживання генераторів позивачем в кількості 136 штук для власних потреб та застосування для визначення підсудності норм Закону України «Про захист прав споживача».

Натомість, зі змісту позовної заяви вбачається, що правовою підставою для звернення до суду позивач обрав саме Закон України «Про захист прав споживачів».

При цьому, здійснення судом першої інстанції оцінки фактичних обставин справи, обґрунтованості підстав та правового обґрунтування позову на стадії відкриття провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження є передчасним та неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.142).

Враховуючи зареєстроване місце проживання позивача, яке знаходиться в Деснянському районі міста Києва, останній, як споживач, вірно визначив підсудність та керуючись ч. 5 ст. 28 ЦПК України звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена.

За таких обставин, передаючи справу на розгляд іншому суду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.