Рішення

від 18.10.2023 по справі 396/1617/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1617/23

Провадження № 2/396/434/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2023 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М., Новікової Я.О., представника позивача - адвоката Репело О.В., представника відповідача - адвоката Вишня Г.В., розглянувши під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом приватного підприємства "Агрофірма "Агроленд" до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та врожай соняшника,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агрофірма "Агроленд" звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати право власності за ним на посіви та врожай соняшника, що зростають на земельній ділянці, належній відповідачці ОСОБА_1 .

В позовній заяві вказує, що між ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Агроленд" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,7201 га кадастровий номер 35240860000:02:00061484, зареєстрований 30.03.2012 року управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області за № 3524000040001506 строком до 15.11.2026 року. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2023 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.05.2023 року, вищезазначений договір оренди між ПП "Агрофірма "Агроленд" та ОСОБА_1 було розірвано. Позивач в період дії договору оренди поніс витрати на обробіток грунту пальне, добрива, посівний матеріал та здійснив засівання зазначеної земельної ділянки насінням соняшника. Оскільки відповідач не визнала за позивачем право власності на посіви, мала намір самостійно зібрати врожай, позивач звернувся до суду.

25.09.2023 року представник відповідача подала відзив на позов, в якому просила відмовити в його задоволенні, так як вважає, що викладені в даній заяві обставини, на які посилається позивач, є необґрунтованими та безпідставними.

Під час судового розгляду представник позивача - адвокат Репело О.В. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та просив задовольнити їх.

Представник відповідачки - адвокат Вишня Г.В. під час судового розгляду заперечувала проти позовних вимог, разом з тим, вказала що змінилася поиція відповідачки та відрізняіється від такої позиції, викладеної у відзиві.

Вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,7201 га кадастровий номер 35240860000:02:00061484, розташованої на території Семинастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Між ПП "Агрофірма"Агроленд" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,7201 га кадастровий номер 35240860000:02:00061484, зареєстрований 30.03.2012 року управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області за № 3524000040001506 строком до 15.11.2026 року (а.с.6-7)

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2023 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.05.2023 року, вищезазначений договір оренди між ПП "Агрофірма "Агроленд" та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.26-30, 31-33).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 01.08.2023 року, складеного за участю старости та землевпорядника Рівнянської сільської ради, під час обстеження посівів соняшника на полі ПП"Агрофірма"Агроленд", яке засіяно соняшником повністю, з південно - східної сторони поля по периметру земельної ділянки площею 6,72 га з кадастровим номером 35240860000:02:00061484 було виявлено випалення невідомою речовиною посівів соняшника шириною 2 м та довжиною 1085 м, що становить 0,217 га (а.с. 34).

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами статті 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 1 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

В п. 11 частини 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" закріплено визначення поняття зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Статтею 189 ЦК України передбачено, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Зазначене положення кореспондується загальній меті відносин найму - користування річчю наймачем, тобто вилучення корисних властивостей речі, а отже, всі корисні властивості речі, що виявляються у можливості приносити плоди, доходи або продукцію, вилучає наймач.

Таким чином, право власності землекористувача на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур визнається та захищається законом. Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені ЦК України та ЗК України і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондується статтею 13 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 25 частиною 1 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що орендар земельної ділянки, окрім іншого, має право отримувати продукцію і доходи.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 при розгляді справи № 917/2060/17, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зазначено, що виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою.

Отже особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди, було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору у даному випадку є визнання права власності на посіви соняшника та урожай від цих посівів, що зростають на земельній ділянці, взятій в оренду у відповідачки.

Суд враховує, що на момент передпосівної обробки землі та внесення посівного матеріалу восени 2022 року законним користувачем земельної ділянки був позивач, тому саме він має бути власником врожаю, отриманого з своїх посівів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт обробітку позивачем земельної ділянки відповідачки, придбання і внесення ним добрив, посіву соняшника, підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_2 , який працює механізатором ПП"Агрофірма"Агроленд", який зазначив що в листопаді 2022 року проводив оранку грунту, навесні 2023 року - боронування. 01.05.2023 року сіяли соняшник, 02.05.2023 року вносили гербіциди.

В обгрунтування вимог позивачем, зокрема, долучено видаткову накладну № 0023 від 28.10.2022 року про придбання насіння соняшнику Агнер на підставі договору від 19.10.2022 року, видаткову накладну № 1070 від 12.09.2022 року про придбання рідких азотних добрив (КАС 32) за договором від 31.08.2022 року. (а.с.13, 14)

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 623/1327/16-ц зауважив, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене у сукупності, зокрема те, що засівання земельної ділянки ПП "Агрофірма "Агроленд" здійснювало на підставі діючого договору оренди, тобто маючи відповідну правову підставу для користування спірною земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що в силу вимог п. б ч. 1 статті 95 ЗК України, статті 25 Закону України «Про оренду землі» та статті 775 ЦК України, позивач має право на посіви та врожай соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером площею 6,7201 га кадастровий номер 35240860000:02:00061484, що розташована на території Семинастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Враховуючи що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 гривні необхідно стягнути з відповідача на користь позивача .

Керуючись п. б ч. 1 статті 95 ЗК України, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та ст. 775 ЦК України, ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Агрофірма «Агроленд»», представник позивача - адвокат Репело Олександр Вікторович до ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви та врожай соняшника задовольнити.

Визнати за приватним підприємством "Агрофірма"Агроленд" право власності на посіви та врожай соняшника 2023 року, що зростають на земельній ділянці з кадастровим номером 3524086000:02:000:1484, площею 6,7201 га ріллі, що розташована на території Семинастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Агрофірма "Агроленд" 2684 гривні судових витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 18.10.2023 року.

Суддя: О. С. Цесельська