Ухвала

від 18.10.2023 по справі 333/3501/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер 333/3501/22

Провадження №1-кс/333/2575/23

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022082030000059, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2023 захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 подав до суду клопотання клопотанням про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №42022082030000059, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42022082030000059 від 01.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В рамках кримінального провадження в ході обшуку від 21 грудня 2022 року було вилучено майно: мобільні телефони, ноутбук, документи, записну книжку.

На підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі №333/3501/22 на вищевказане майно було накладено арешт.

В той же час по сьогоднішній день за кримінальним провадженням слідчих дій не проводиться, а вилучене майно не має відношення до кримінального провадження. Підозра ОСОБА_4 не вручалась.

Окрім того, вилучене майно не є знаряддям вчинення злочину за кримінальним провадженням.

Відповідно до обставин справи 26.08.2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили злочин відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст.369-2 КК України. Триваючого злочину після 26.08.2022 року не відбувалося.

Вважає, що обставини, які слугували підставою для арешту вилученого майна, на даний час перестали існувати і можливо, без шкоди для кримінального провадження, скасувати такий арешт.

Відповідно до рішення суду, арешт накладено з метою збереження речового доказу.

Станом на час звернення до суду з цією скаргою, про підозру у цьому кримінальному провадженні нікому не повідомлено.

В судове засідання захисник не з`явився, надавши суду заяву про слухання клопотання без його участі, на задоволенні клопотання наполягав.

В судове засідання слідчий не з`явився, надавши суду заяву про слухання клопотання без його участі, будучи проти задоволення клопотання.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

В ході розгляду справи, з метою всебічного та об`єктивного розгляду клопотання було витребувано від СУ ГУНП в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29) матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022082030000059 від 01.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Дослідивши матеріали додані до клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для скасування арешту.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно з матеріалами кримінального провадження на теперішній час підозра нікому не повідомлена.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Згідно з матеріалами кримінального провадження на теперішній час підозра нікому не повідомлена.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення Sargsyan v. Azerbaijan , n.220.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Вирішуючи питання обмеження права власності особи на матеріальні об`єкти, які відповідають критеріям, визначеним положеннями ст. 98 КПК України, та були вилучені під час проведення обшуку, слід керуватись відповідними нормами Кримінального процесуального кодексу України. В даному випадку - положеннями ст. ст. 170 - 174 КПК України.

Матеріалами клопотання не доведено, що вищевикладене майно на теперішній час підпадає під критерії речових доказів та являються предметом злочину, вони набуті кримінально-протиправним шляхом, тому арешт накладений слідчим суддею в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно вимог статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.167, 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя ,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.

Скасувати арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2023 по справі №333/3501/22 з майна, що було вилучено в ході обшуку від 21 грудня 2022 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022082030000059 від 01.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 369-2 КК України, з наступного майна а саме:

- мобільний телефон XIAOMI REDMI серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою НОМЕР_4

- робочий ноутбук ОСОБА_4 марки DELL, серійний номер НОМЕР_5 в корпусі чорного кольору із зарядним пристроєм;

- аркуші паперу формату А-4 з рукописним текстом та чорновими записками ОСОБА_4 на 5 аркушах;

- записна книжка зеленого кольору, яка містить рукописні записки ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон Айфон 13 IMEI НОМЕР_6 з номерами телефонів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Повернути ОСОБА_4 майно, що було вилучено в ході обшуку від 21 грудня 2022 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №№42022082030000059 від 01.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 369-2 КК України, з наступного майна а саме:

- мобільний телефон XIAOMI REDMI серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім-картою НОМЕР_4

- робочий ноутбук ОСОБА_4 марки DELL, серійний номер НОМЕР_5 в корпусі чорного кольору із зарядним пристроєм;

- аркуші паперу формату А-4 з рукописним текстом та чорновими записками ОСОБА_4 на 5 аркушах;

- записна книжка зеленого кольору, яка містить рукописні записки ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон Айфон 13 IMEI НОМЕР_6 з номерами телефонів НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1