Ухвала

від 13.10.2023 по справі 755/12106/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12106/23

Провадження №: 1-кп/755/1510/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та його учасників - потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № 12021100030002216, установив:

І. СУТЬ ПИТАННЯ, ЩО ВИРІШУЄТЬСЯ УХВАЛОЮ

У провадження суду надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу (далі КК) України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, з огляду на, що судом було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому прокурором винесено, у порядку ч. 3 ст. 26 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, зокрема, питання регламентоване ч. 3 ст. 315 цього Кодексу, щодо запобіжного заходу ОСОБА_14 , а саме прокурор подав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні цього обвинуваченого.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, Суд, розглянувши вказане клопотання за правилами, передбаченими розділом II КПК України, встановив таке.

ІІ. МОТИВИ КЛОПОТАННЯ ЗАЯВНИКА

Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 покликається в т.ч. на те, що ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України.

Нині, дані про особу ОСОБА_14 , з числа передбачених ст. 178 КПК, та характер обвинувачення, з урахуванням тяжкості діянь в розрізі ст. 12 КК, вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, в т.ч. останній:

- може переховуватися, адже йому повідомлено про те, що він підозрюється у створенні злочинної організації, керівництві такою організацією та участі у ній, вчинені особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 255 КК. Санкція цього кримінального правопорушення стосується позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, тому розуміючи тяжкість покарання є всі підстави для ухилення всіма можливими засобами та способами.

Зокрема, слід урахувати, що ОСОБА_14 має на утриманні четверо дітей віком до 18 років, що дає останньому право перетину кордону відповідно до абзацу четвертого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, листа Адміністрації ДПС України від 17 березня 2022 року № 23-6855/0/6-22-вих "Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану".

Також даний ризик підтверджується тим, що під час розгляду у Голосіївському районному суді міста Києва клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 12021100030002216 від 21 серпня 2021 року, останнім упродовж 24 - 26 травня 2023 року вживались заходи, спрямовані на безпосереднє затягування процесу розгляду цього клопотання. В т.ч. стороною захисту заявлялися надумані та невмотивовані клопотання про відвід прокурора та відвід судді, виклики швидкої медичної допомоги, у зв`язку з нібито погіршенням стану здоров`я підозрюваного. А в ніч перед останнім днем (26.05.2023), ОСОБА_14 ймовірно вжив невідому речовину, внаслідок чого у останнього різко погіршився стан здоров`я, артеріальний тиск відповідно до довідки лікаря швидкої медичної допомоги станом на 09 год. 55 хв. 26.05.2023 становив 70/40 та з діагнозом гіпотонія невідомого генезу?, нестабільна стенокардія?, ШКК?. Після цього ОСОБА_14 із приміщення Голосіївського районного суду міста Києва госпіталізували до реанімаційного відділення Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Внаслідок цих дій ОСОБА_14 клопотання про продовження строку тримання під вартою судом не було розглянуто, що вказує про штучність створення цієї ситуації з метою опинитися на свободі та уникнути покарання за злочинні діяння.

Окрім цього, ОСОБА_14 перебуваючи у КНП «КМКЛШМД», в ніч на 27 травня 2023 року, після закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, без дозволу лікарів та виписки з реанімаційного відділення лікарні, у супроводі захисників намагався покинути лікарню та зникнути у невідомому напрямку.

Також, відповідно до рапорту консультанта-експерта СБ України ОСОБА_24 , отримано оперативну інформацію, згідно якої ОСОБА_14 «виношує намір покинути територію України». Він же з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення ним злочинів, використовує спеціально налагоджені корумповані зв`язки серед представників правоохоронних органів та органів державної влади. Так, ОСОБА_14 , маючи попередній умисел через близьких йому осіб, яким особисто довіряє, намагається встановити контакт з працівниками міграційної служби з метою виготовлення закордонного паспорту та інших документів на інші підставні установочні дані, які дозволять йому безперешкодно перетнути кордон України та найближчим часом виїхати разом з сім`єю до Іспанії.

Продовжує створювати небезпеку для життя чи здоров`я людини, шляхом погроз життю та здоров`ю, нанесення тілесних ушкоджень суб`єктам господарювання, вимагає у вказаної категорії осіб систематично сплачувати грошові кошти від їх законної діяльності.

Перебуваючи під цілодобовим арештом, останній використовуючи можливість покинути місце проживання під час повітряної тривоги, проводить таємні зустрічі зі своїми спільниками та обговорює питання із вказаного протиправного процесу, а також можливості тиску на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні;

- маючи доступ до речових доказів, які можуть доводити його причетність до вчинення кримінального правопорушення, може вжити дії спрямовані на їх знищення, зміну, спотворення, або переховування (будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), які на даний час залишаються не дослідженими, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення (пошкодження майна шляхом підпалів);

- здійснити незаконний вплив на свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_14 зловживаючи своїми зв`язками, дружніми відносинами та авторитетом має можливість впливати на свідків, що призведе до зміни їх показів;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що слідує з неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_14 раніше, зокрема 13 липня 2023 року проводилась процесуальна дія ознайомлення ОСОБА_15 із матеріалами кримінального провадження. ДУ "Київський слідчий ізолятор" за вимогою слідчого викликали ОСОБА_14 , якого також завели до кабінету у зв`язку із тим, що у коридорі залишатись не дозволено. О 11:38 год. ОСОБА_14 зайшов до кабінету та останньому повідомлено, що він не являється учасником процесуальної дії. У подальшому, ОСОБА_14 почав надавати вказівки ОСОБА_15 щодо залишення місця проведення процесуальної дії та останній залишив місце проведення такої дії. Таким чином, своїми діями ОСОБА_14 зірвав проведення процесуальної дії.

Під час проведення процесуальних дій ознайомлення ОСОБА_14 із матеріалами кримінального провадження останній неодноразово, демонструючи неналежну процесуальну поведінку, ігноруючи виклик слідчого залишав місце проведення процесуальної дії.

Більш того, відповідно до пояснення ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , як правило під час під час оголошення тривоги, проводить зустрічі з невідомими особами, перебуваючи при цьому, або в автомобілі або поруч з ним. Зустрічі проходять на узбіччі автомобільної стоянки, не заїжджаючи при цьому на вільні парко місця, де розташовані камери відеонагляду. У магазин особисто також не заходить, а відправляє когось із своїх співрозмовників. У кожному випадку, одразу після завершення «тривоги» ОСОБА_14 припиняє спілкування зі своїми товаришами, прощається з ними та рухається в напрямку адреси свого проживання;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (враховуючи спосіб вчинення злочину, його тривалість тощо). Слід зазначити, що учасниками злочинної організації вчинено ряд продовжуваних кримінальних правопорушень та останні не зупинялись вчинювати протиправні дії до доведення злочинного умислу до кінця. Також, варто відмітити той факт, що ОСОБА_14 27 липня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а також обвинувальний акт відносно якого за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України 14 березня 2021 року направлено до Шевченківського районного суду для вирішення питання по суті. При цьому останній продовжив здійснювати свою протиправну діяльність.

Таким чином, застосування щодо ОСОБА_14 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки лише перебування під вартою зможе забезпечити запобігання можливості їх настання

Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а також наявність по кримінальному провадженню реальних ознак справжнього суспільного інтересу, у даному випадку менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому прокурор просить обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів та на підставі п. 1, 4 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави, у зв`язку із тим, що кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства та погрозою його застосування, а також у зв`язку із тим, що вчинено злочин, передбачений ч. 5 ст. 255 КК України.

ІІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , потерпілі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 підтримали клопотання прокурора з вказаних у ньому мотивів.

Захисник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зауважили, що передумов для задоволення клопотання прокурора у відношенні ОСОБА_14 немає, оскільки ним не доведено обставин регламентованих п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Також, захист вказав, що

(і) дані рапорту ОСОБА_24 від 29 вересня 2023 року № 5/6/3/3-19304 взяті до уваги бути не можуть, оскільки вказані дії вчинені працівником СБ України у поза процесуальний спосіб, адже справа перебуває на стадії розгляду в суді;

(іі) пояснення ОСОБА_25 від 28 вересня 2023 року не є дійсними та прямо спростовуються відеозаписами за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, захист акцентував увагу на тому, що однією з підстав для прохання застосування запобіжного заходу слугувала інформація щодо залишення ОСОБА_14 свого місця проживання: АДРЕСА_1 , під час повітряних тривог оголошених в місті Києві (долучається карта повітряних тривог України) 26 вересня 2023 року (з 14:23 год. до 14:53 год. та з 19:33 год. до 19:53 год.), що особисто бачив прибиральник продуктового супермаркету «Еко-маркет», що за адресою м. Київ, вул. Братства тарасівців, 7 - ОСОБА_25 , зі свого робочого місця, прибираючи паркову та прилеглу територію навколо супермаркету.Разом з тим, ОСОБА_14 категорично заперечує залишення свого місця проживання, навіть в указані періоди.

Захистом встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Братства тарасівців, 7, відсутній продуктовий супермаркет «Еко-маркет», що ставить під сумнів достовірність пояснень особи під анкетними даними ОСОБА_25 , адже за цією адресою (вул. Братства тарасівців, буд. 7 у м. Києві) знаходиться ТОВ «ТРАШ» (долучено відеозаписи, фотознімки, дані картографічного веб-сервісу, інформацію про ТОВ «ТРАШ»).

Окрім того, захист покликається на те, що відповідно до листа слідчого ізолятора від 08 червня 2023 року № 04/459/23-412 працівниками слідчого ізолятора та працівниками оперативного відділу установи фіксації фактів поширення ув`язненим ОСОБА_14 злочинного впливу на території установи зафіксовано не було.

Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав позиції своїх захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Інші учасники кримінального провадження зі сторони захисту підтримали позицію захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

ІV. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАСТВО

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду Україну від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к), та який щодо питань порушених заявниками (щодо запобіжного заходу) регламентує таке:

? метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК);

? підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;

? при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї;

? клопотання про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 3) виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на обвинуваченого конкретних обов`язків;

V. З`ЯСОВАНІ ОБСТАВИНИ ЩОДО ПОРУШЕНИХ ПИТАНЬ

(а) загальні обставини щодо висунутого обвинувачення

Згідно даних обвинувального акта від 17 серпня 2023 року, котрий складений слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_27 та затверджений прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , слідує, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, а саме:

- створенні злочинної організації, а також в керівництві такою організацією та участі у ній, вчинене особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу.

В акті вказується, що ОСОБА_14 у т.ч. завдяки авторитету, особистим якостям лідера, являвся організатором злочинної організації, який утворив дане злочинне об`єднання та керував ним, організовував учинення злочинів та керував їхньою підготовкою і вчиненням, об`єднав дії інших співучасників і спрямував їх на вчинення злочинів, координував поведінку вказаних осіб, як-то:

(а.) у невстановлений час, у невстановленому місці, розробив план діяльності злочинної організації, направлений на скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів;

(б.) усвідомлюючи, що виконання розробленого ним злочинного плану, направленого на створення та функціонування злочинної організації, можливо лише за умови утворення внутрішнього і зовнішнього стійкого ієрархічного об`єднання осіб для вчинення злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функції учасників злочинної організації, серед своїх знайомих підшукав співучасників вчинення злочинів, в т.ч.: ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 ;

(в.) здійснює представницькі функції злочинної організації після обрання потенційних потерпілих від вчинення злочинів та у подальшому призначає відповідальну особу із складу злочинної організації для доведення злочинного наміру до кінця;

(г.) розробив тактику поведінки і задачі кожного учасника злочинної організації у ході вчинення злочинів, визначив функції кожного із учасників злочинної організації під час вчинення злочинів та приймав безпосередню участь у координації їх вчинення;

(ґ.) визначав разом з іншими учасниками злочинної організації місця вчинення злочинів та об`єкти для здійснення підпалів;

(д.) розробляв дії учасників злочинної організації, визначивши відповідно до плану функції та тактику поведінки кожного із учасників злочинної організації в ході вчинення злочинів;

(е.) розподіляв між учасниками злочинної організації гроші, отримані в наслідок вчинення кримінальних правопорушень;

- у вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, вчиненому організованою групою в умовах воєнного стану;

- умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу за епізодами заподіяння

(і) шкоди у великих розмірах (епізод за 21 серпня 2021 року)

(іі) та в особливо великих розмірах (епізод за 15 вересня 2021 року);

- несанкціонованому копіюванні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, що призвело до її витоку, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до обвинувального акта діяльність стосується таких епізодів:

(і) злочинної організації:

1) із невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше кінця квітня 2021 року до моменту затримання працівниками поліції створена та очолювана ОСОБА_14 злочинна організація до якої, зокрема, увійшли ОСОБА_29 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 вимагала передати та в подальшому отримала чуже майно, а саме кошти, що належали сім`ї потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 з погрозою насильства над ними чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, з пошкодженням їх майна, вчинене організованою групою в умовах воєнного стану;

2) 21 серпня 2021 року близько 03:30 год. створена та очолювана ОСОБА_14 злочинна організація до якої, зокрема, увійшли ОСОБА_19 , ОСОБА_30 , залучивши при цьому невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану дії учасників злочинної організації, що направлені на досягнення єдиного злочинного результату, за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 9-Б умисно знищили транспортний засіб "Тойота", р/н НОМЕР_1 ;

3) 15 вересня 2021 року близько 03:40 год. створена та очолювана ОСОБА_14 злочинна організація до якої зокрема увійшли ОСОБА_19 , ОСОБА_30 , залучивши при цьому невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану дії учасників злочинної організації, що направлені на досягнення єдиного злочинного результату, за адресою: АДРЕСА_3 , умисно пошкодили майно потерпілих шляхом підпалу;

(іі) суб`єкта підвищеного злочинного впливу полягає в тому, що набувши значного кримінального досвіду ОСОБА_14 , утримуючись під вартою у Київському слідчому ізоляторі з 14 березня 2023 року, підвищив та укріпив свій авторитет серед ув`язнених, продовжив підтримувати зв`язки з представниками криміналітету та злочинного світу, не бажав ставати на шлях виправлення, а також подовжив підтримувати та поширювати в суспільстві так звані «злодійські ідеї та традиції».

(б) узагальнені відомості про особу обвинуваченого

Згідно даних обвинувального акта з`ясовано таке: ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, громадянин України, одружений, приватний підприємець, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 03 серпня 2002 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, однак у рамках іншого кримінального провадження 27 липня 2021 року повідомлений про підозру y вчиненні кримінального правопорушення - хуліганства, й де 14 березня 2021 року обвинувальний акт за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК направлено Шевченківського районного суду для розгляду провадження по суті.

За даними захисту (матеріали завірено адвокатом ОСОБА_4 ) встановлено також, що ОСОБА_14 :

- уклав 17 лютого 2007 року шлюб з ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- має трьох дітей, а саме синів ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , й доньку ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_11 (свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20 вересня 2007 року, № НОМЕР_4 від 18 березня 2010 року, № 594850 від 27 квітня 2018 року народження);

- згідно витягу з наказу КДФ № 7 територіальної громади міста Києва «Легіон Д» № 3 від 03 березня 2022 року його призначено командиром НОМЕР_5 окремої роти;

- позитивно характеризується добровольчим формуванням (1) за період служби, відповідно до характеристики від 02 лютого 2023 року № 483/15 командира ДФ № 7 територіальної громади міста Києва «Легіон Д» ОСОБА_40; (2) за місцем роботи у ТОВ «Дельта-Щит» від 20 липня 2023 року, однак має посередню характеристику з ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 14 червня 2023 року;

- нагороджений:

? подякою командира підрозділу «Гонор» ОСОБА_34 за волонтерську діяльність та підтримку військовослужбовців у боротьбі з російськими загарбниками;

? відзнакою Міністерства оборони України - медаллю «За сприяння Збройним Силам України», згідно наказу Міністра оборони України ОСОБА_35 № 556 від 30 червня 2022 року;

? відзнакою «За оборону Києва та Київської області» № 060 від 24 серпня 202_ року (ідентифікувати рік однозначно складно через якість копії документу).

(в) історія застосування раніше запобіжних заходів до обвинуваченого у цій справі

Згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_36 від 24 липня 2023 року у справі № 752/2126/23 (провадження № 1-кс/752/5718/23) було застосовано з 01 серпня 2023 року щодо ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово до 30 вересня 2023 року.

З 01 жовтня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_14 не діє жодний запобіжний захід у межах цього кримінального провадження.

VІ. МОТИВИ СУДУ

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення вказаного питання щодо умов можливого подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_14 за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку Суд вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно обвинуваченого встановлено дані вказані у п. V цієї ухвали.

Відповідно в розрізі наведених відомостей судом вирішується по суті поставлене перед ним питання, щодо виду запобіжного заходу, з урахуванням того, що, з огляду на порушення питання, Суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

В цьому випадку, обвинувальний акт стосовно вказаного обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання даного типу, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», зокрема з урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо вказаних обвинувачених.

З його урахуванням Суд погоджується з доводами клопотання про наявність наступних ризиків:

(а) переховування від суду. Так, слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування/розгляду.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

До того ж, як слушно вказується у клопотанні прокурора, обвинувачений має право на перетинання державного кордону під час правового режиму воєнного стану, як батько трьох дітей, адже за змістом п. 2-6 Правил категорії осіб, яким дозволяється виїзд за межі України, визначено ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, абз. 4 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено таку категорію, як жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, Суд враховує, що (1) обвинуваченому висунуто обвинувачення у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є в т.ч. особливо тяжкими злочинами, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що в поєднанні (2) з даними про особи обвинуваченого з`ясовані судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику втечі.

Ознаку можливого переховування від органів досудового розслідування Суд не розглядає, позаяк справа перебуває на етапі судового розгляду, тож у тому не має дійсною потреби та мети, які визначені п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК.

Посилання на події 1) в Голосіївському районному суді м. Києва за 24-26 травня 2023 року, 2) медичному закладі 27 травня 2023 року, Суд позбавлений змоги врахувати, оскільки така засада кримінального провадження як змагальність сторін, визначена ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише у повідомленні суду своєї позиції та її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд ухвалювати рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, що є ознакою обґрунтованості судового рішення (ч. 3 ст. 370 КПК України). А тому, при оцінці певних даних/інформації, Суд не може покладатися виключно на повідомлення учасника кримінального провадження щодо певних обставин, тобто презюмувати їх достовірність.

Прокурор щодо цих обставин (описаних у клопотанні подій за 24-26, 27 травня 2023 року) жодних матеріалів не долучив до клопотання, а покликався лише на їх наведення, що не відповідає положенням ст. 22 КПК;

(b) впливу, оцінюючи наявність якого у кримінальному провадженні, Суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із особами, яким відомі обставини вчинення злочинів, у яких він обвинувачується, можуть здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Тим паче, що в цій справі, ураховуючи характер висунутого обвинувачення, йдеться зокрема про вимагання у відношенні потерпілих. Модель описаного діяння, відповідно до даних обвинувального акта, полягала у вимаганні в потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_20 майна шляхом погрози застосування насильства над ними, пошкодження/знищення майна, погрози вбивством, що саме по собі утверджує додатково Суд в думці про реальність цього ризику.

Посилання у клопотанні на матеріали розсекречених НСРД при доведені цього ризику, Суд знову таки позбавлений змоги врахувати, враховуючи положення ст. 22 КПК та стандарту доведення певних даних наведених у блоці «ризику переховування» цієї ухвали;

(c) вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на характер висунутого обвинувачення, а саме те, що ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, враховуючи положення ст. 2, 11 КК, а саме передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України. У відношенні ж нього на розгляді в Шевченківському районному суді м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 296 КК України;

(d) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки слід зауважити, що згідно з ч. 4 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» стійкість злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім, так і зовнішнім.

Згідно даних обвинувального акта, ця злочинна організація, характеризується такими чинниками:

[…Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_14 (прізвисько - " ОСОБА_14 "), маючи підвищений злочинний вплив, визначивши подальше вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення шляхом скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше кінця квітня 2021 року, створив, керував та приймав участь у злочинній організації, вчинивши указані вище злочини за наступних обставин.

Набувши кримінального досвіду у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності у провадженнях де являється підозрюваним та обвинуваченим, ОСОБА_14 , здобув авторитет серед представників злочинного світу, постійно підтримував зв`язки 3 представниками криміналітету, не бажав ставати на шлях виправлення, а також став підтримувати та поширювати в суспільстві так звані «злодійські ідеї та традиції», а саме: використовувати для побудови взаємовідносин з оточуючими принципи корпоративних норм, моралі злочинного світу («по-поняттям»); Таким же чином і вирішувати спори, які виникають між представниками криміналітету; дотримуватися неприпустимості співпраці з правоохоронними органами, ніколи не давати свідчення, ніколи не визнавати своєї вини у вчиненні злочинів.

Визначившись з напрямками протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника організації, набувши значного кримінального досвіду ОСОБА_14 особисто підібрав її учасників. Забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості схильність до вчинення корисливих злочинів, набуті ними навички під час скоєння аналогічних злочинів у минулому, умови та спосіб їх життя, фізичний стан, зв`язки, здатність до підпорядкування, тощо.

Так, ОСОБА_14 з метою вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності у різні способи, переслідуючи на меті особисте збагачення, створив злочинну організацію до складу якої увійшли: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, якою керував, приймав участь у ній та у злочинах, вчинюваних цією злочинною організацією.

Вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, за попередньою змовою зорганізувавшись у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання, метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що вимагає ретельної, довготривалої підготовки, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника злочинної організації, маючи єдині наміри щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, підтримуючи між собою міцні внутрішні зв`язки, встановили чіткі правила поведінки в середині ієрархічного злочинного угрупування, керівником якого визнано ОСОБА_14 , свідомо виконували всі його вказівки.

Організована і очолювана ОСОБА_14 злочинна організація характеризувалась:

- попередньою зорганізованістю у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання, метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що вимагає ретельної, довготривалої підготовки; "спеціалізацією" злочинної діяльності учасників злочинної організації, яка виражалась у вчиненні умисних дій, спрямованих на скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів на території лівого берега міста Києва;

- стабільністю учасників злочинної організації, що виразилась у тривалості їх дій протягом часу з невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше 29.03.2021 по 01.02.2023, та детальної організації діяльності учасників злочинної організації, здатністю до заміни вибулих учасників;

- об`єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; підпорядкованістю учасників злочинної організації ОСОБА_14 ;

- обізнаністю всіх учасників злочинної організації з злочинних дій;

- планом визначеністю способу вчинення злочинів, які виражалися своїм загально небезпечним способом, а саме погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів;

- застосуванням методів конспірації під час готування та вчинення злочинів, що виражалося у використанні для підтримання зв`язку між собою у мобільних телефонах "Viber", "WhatsApp", "Telegram", "Facebook Messenger", "Signal Line" тощо, тобто програмного забезпечення смартфонів, що дозволяють безкоштовно телефонувати, обмінюватись текстовими повідомленнями та різноманітними файлами і відеофайлами із іншими користувачами даних програм; обмеження використання засобів мобільного зв`язку на місці вчинення кримінальних правопорушень; підшукування осіб, які не входять до складу злочинної організації з метою безпосереднього виконання злочину, дії яких спрямовані на доведення єдиного умислу до кінця, а саме отримання коштів від потерпілих у результаті вимагання;

- розподілом грошей, здобутих злочинним шляхом, між учасниками злочинної організації, згідно із заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності, відповідно до якого за вказівкою ОСОБА_14 як організатора та керівника, розподілялись грошові кошти, здобуті злочинним шляхом між учасниками злочинної організації. …].

У світлі чого, власне сам характер стійкості злочинної організації, як ієрархічного об`єднання, кількість вчинених злочинів, її характеристика за даними обвинувального акта, наведеного уже судом щодо ризику цього блоку, вказують на дійсність ризику, як такого.

Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення Суд розглядує, в цьому випадку, враховуючи стадію справи, як одну із додаткових ознак (характеристик) ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цьому етапі провадження прокурор мав би прямо вказати, враховуючи що зібрано усі докази та виконано вимоги ст. 290 КПК), на ту річ у відношенні, якої є такий ризик, для його самостійної наявності у справі окремо, як ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, а не можливої ознаки ризику визначеного п. 4 ч. 1 ст. 177 вказаного Кодексу.

Покликання прокурора на те, що є «недосліджені» певні речі Суд, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження та положення ст. 290 КПК, відхиляє. Не враховує Суд і інформацію щодо умов ознайомлення в слідчому ізоляторі 13 липня 2023 року, оскільки знову ж таки, враховуючи положення ст. 22 КПК, не дотримано стандарту доведення певних даних наведених у блоці «ризику переховування» цієї ухвали.

Отже, є з`ясованими обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Також, Суд зауважує, що не враховує дані вказані у письмових поясненнях ОСОБА_25 від 28 вересня 2023 року, оскільки при їх наданні останній не попереджався про кримінальну відповідальність, а для заслуховування в суд, у порядку ч. 4 ст. 193 КПК, не прибув, отже Суд не мав змогу перевірити їх з достатньою повнотою на «правдивість», в той час, як зміст та характер вказаних у поясненнях інформації вказує на надмірну поінформованість однієї приватної особи, яка мешкає в сусідньому будинку, про взаємовідносини іншої. Для її отримання потрібно фактично жити життям цієї особи та перебувати більшість часу поряд з нею.

Щодо рапорту від 29 вересня 2023 року № 5/6/3/3-19304, то він вміщує у собі інформацію, котра є відсильною та витікає з інших даних, тобто не є першоджерелом. Відомості на підставі котрих ґрунтується рапорт суду надані не були, про заслуховування ОСОБА_38 , у порядку ч. 4 ст. 193 КПК, прокурор питання не порушував, а тому, в такому випадку, цю інформацію Суд сприймає, як твердження, котре не підкріплене фактами. Суд в чергове наголошує, що кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд ухвалювати рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, що є ознакою обґрунтованості судового рішення (ч. 3 ст. 370 КПК України), а тому, при оцінці певних даних/інформації, Суд не може покладатися виключно на «повідомлення» щодо певних обставин, зокрема письмове інформування у формі рапорту, тобто презюмувати достовірність автоматично.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж діючі не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому, Суд враховує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З урахуванням того, що попереднє ув`язнення, так і цілодобовий домашній арешт є різними формами позбавлення свободи (ув`язнення), однак до нихмають застосовуватися однакові критерії незалежно від місця, де особу тримають - під вартою або під домашнім арештом (див. рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова», п. 111 - 112), відповідно, згідно ч. 1 ст. 183 КПК, цей захід (позбавлення свободи (ув`язнення) незалежно від форми) є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим (див. п. 4 рішення КС України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019).

Конституційний Суд у рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 висловив позицію, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, у КПК існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними. В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, особу має бути звільнено.

В цій ситуації Суд, з огляду на викладене та у ракурсі установлених фактичних обставин в поєднанні з даними наведеними стороною захисту про особу обвинуваченого, його поведінку з 01 жовтня 2023 року до сьогодні уважає, що, на даному етапі кримінального провадження, у відношенні ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді застави (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти встановленим ризикам з числа передбачені ст. 177 КПК.

Вказаний запобіжний захід (застава) відповідатиме, як п. 1-3 ч. 1 ст. 132, п. 3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України. При цьому забігаючи наперед Суд констатує, що з метою уникнення ризику впливу, застосує ефективні запобіжні заходи з числа визначених ч. 5 ст. 194 КПК України щодо нього.

В той час, як запобіжний захід (позбавлення свободи (ув`язнення) незалежно від форми: тримання під вартою чи домашній арешт) за обставин цієї справи та процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_14 не відповідатиме вимозі абз. 6 п.п. 3.3 п. 3 рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, позаяк не вбачається, з даних відображених прокурором у клопотанні, виняткових обставин визначених ч. 1 ст. 183 КПК України для позбавлення свободи.

Більш того, в цій ситуації, запропонований у клопотанні підхід не є справедливим та пропорційним, адже фактично, за умови його реалізації, особа маючи сумлінну поведінку, виконуючи визначені їй «правила гри» (йдеться про обов`язки за КПК України та поведінку після припинення дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту) буде взята під варту, при відсутності навіть натяку на поведінку з її боку, котра давала б підстави сприймати її особу, як таку, що веде себе неприйнятно з часу висловленої їй довіри та чого вона явно не могла очікувати, адже такі наслідки виникають, навпаки, у разі протилежної поведінки.

За цього об`єму вихідних даних не можливо, навіть, виокремити легітимну мету такої дії, бо, на думку суду, тримання під вартою не має перетворюватися на своєрідну «прелюдію» до завчасного відбування особою можливого покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими (див. п. 4 рішення КС України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019).

(іv) розмір застави

Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених ст. 177 КПК; (8) «професійне середовище»; (9) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 182 КПК України, слід дійти висновку, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 840 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрювану обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу ОСОБА_14 та (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених ст. 177 КПК; (8) «професійне середовище»; (9) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Іншими словами, такий розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виключним випадках, для визначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для суду були вищенаведені в ухвалі дані про особу обвинуваченого , обставини кримінальних правопорушень; об`єм встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК; «професійне середовище» та шкода, завдана кримінальними правопорушеннями.

(v) інформування обвинуваченого та заставодавця про обов`язки у межах застави

Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави

? обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а тому Суд інформує ОСОБА_14 що він має виконувати обов`язки за цим запобіжним заходом та обов`язки визначені ст. 42 КПК, позаяк у разі невиконання такий запобіжний захід може бути змінений на більш жорсткий (домашній арешт, тримання під вартою);

? заставодавцю (за умови наявності) роз`яснюється те, що

(1) ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, а саме, щодо їх характеру див. підпункт (а) загальні обставини щодо висунутого обвинувачення п. V цієї ухвали;

(2) за вказаними кримінальними правопорушеннями у разі доведення винуватості особи такі дії караються (санкція наводиться згідно чинних редакцій статей КК України) :

? ч. 5 ст. 255 КК - позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна;

? ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК - позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна;

? ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК - позбавленням волі на строк від трьох до десяти років;

? ч. 3 ст. 362 КК - позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

(3) заставодавець має обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду.

Окрім того, слід роз`яснити, відповідно до ст. 182 КПК України, ОСОБА_14 та заставодавцю (у разі його наявності), що:

- обвинувачений не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує прокурору, суду.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу;

- заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності;

- з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави;

- у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу;

- застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

(vі) обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України до таких обов`язків віднесені: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

З положень п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК слідує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається, якщо прокурор доведе, що: потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно питання щодо переліку обов`язків Суд визначатиме через призму наведеного з урахуванням даних про особу обвинуваченого та аргументів прокурора з цього питання, й у підсумку констатує, що слушним є визначити наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Саме ці обов`язки відповідатимуть п. 2 - 3 ч. 3 ст. 132 КПК та будуть ефективним запобіжником ризику впливу та іншим.

VІІ. ВИСНОВОК

У проваджені з`ясовані обставини передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ч. 4 ст. 194, ст. 199, 315 КПК України у відношенні обвинуваченого ОСОБА_14 , у зв`язку з чим Суд визначився з запобіжним заходом, котрий у поєднанні з даними про його особу, буде спроможний убезпечити настання у провадженні обставин визначених ст. 177 КПК України, а саме застава, однак з покладенням на останнього зобов`язань визначених ч. 5 ст. 194 того ж Кодексу.

Відповідно, клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Також, у порядку речення 1 ч. 5 ст. 194 КПК України Суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду в межах строку дії заходу забезпечення кримінального провадження - застави, тобто до настання обставин визначених ч. 1 ст. 203 КПК України,я кА регламентує, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу.

Окрім того, враховуючи положення ст. 181 КПК в поєднанні з нормами ст. 534 цього ж Кодексу, Суд уважає слушним є контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 131-132, 194, 199, 315, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити частково.

Відмовити у застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обрати відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 840 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 254 560 (два мільйони двісті п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУ ДСА України у місті Києві (одержувач - ТУДСА у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р UA128201720355259002001012089).

Зобов`язати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти до 11 грудня 2023 року наступні обов`язки:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

? утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ;

? здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

? носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ст. 182 КПК України роз`яснити ОСОБА_14 та заставодавцю (у разі його наявності):

- обвинувачений не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує прокурору, суду.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу;

- заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності;

- з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави ;

- у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу;

- застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:40 год. 18 жовтня 2023 року.

С у д д я ОСОБА_1