Ухвала

від 11.10.2023 по справі 755/12106/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12106/23

Провадження №: 1-кп/755/1510/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та його учасників - потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_22 про продовження строку застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_17 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2021 року за № 12021100030002216, установив :

І. СУТЬ ПИТАНЬ, ЩО ВИРІШУЮТЬСЯ УХВАЛОЮ

У провадження суду надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу (далі КК) України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, з огляду на, що судом було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому сторонами винесено, у порядку ч. 3 ст. 26 Кримінальним процесуальним кодексом (далі КПК) України, зокрема, питання регламентовані ч. 3 ст. 315 цього Кодексу, щодо запобіжного заходу ОСОБА_17 , а саме прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні цього обвинуваченого.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, Суд, розглянувши вказане клопотання за правилами, передбаченими розділом II КПК України, встановив таке.

ІІ. МОТИВИ КЛОПОТАННЯ ЗАЯВНИКА

Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_23 покликається в т.ч. на те, що згідно ухвали цього місцевого суду від 22 вересня 2023 року змінено ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, до 13 жовтня 2023 року, із зобов`язанням його прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням строком до 13 жовтня 2023 року наступних обов`язків: не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду із встановленою періодичністю; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Нині, дані про особу ОСОБА_17 , з числа передбачених ст. 178 КПК, та характер обвинувачення, з урахуванням тяжкості діянь в розрізі ст. 12 КК, вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, в т.ч.:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, зокрема прокурором додатково зауважується, що обвинувачений може

? переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому метою уникнення кримінальної відповідальності та можливого призначеного покарання цей обвинувачений може змінити місце, виїхавши на непідконтрольну Україні територію та ухилятись від суду;

? незаконно впливати на потерпілого чи свідків, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, застосування щодо обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, а ніж домашній арешт не є достатнім для запобігання вказаним ризикам, оскільки тільки перебування під домашнім арештом зможе забезпечити їх запобігання.

Ураховуючи наведене прокурор просить продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_17 з продовженням строку дії покладених на останнього обов`язків:не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду із встановленою періодичністю; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

ІІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_24 , потерпілі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 підтримали клопотання прокурора ОСОБА_25 з вказаних ним мотивів.

Захисник ОСОБА_7 зауважив, що передумов для задоволення клопотання прокурора у відношенні ОСОБА_17 немає, оскільки ним не доведено обставин регламентованих п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Також, адвокат вказав, що за період перебування під домашнім арештом ОСОБА_17 жодного разу не порушував його умов.

За станом здоров`я обвинувачений потребує лікування та відвідування медичних закладів графік роботи котрих пересікається з періодом діє в часі домашнього арешту.

Більш того, вказав, що обвинувачений ОСОБА_17 до ДМС, аби держава Україна взяла його під свій захист, враховуючи ту небезпеку, котра загрожує йому в РФ. Розгляд таких звернень також пов`язаний з відвідуванням державних установ графік роботи котрих пересікається з періодом діє в часі домашнього арешту.

Відповідно, ураховуючи наведене, захисник уважав слушним визначити домашній арешт у певний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав адвоката ОСОБА_7 .

Адвокат ОСОБА_8 підтримала позицію захисника ОСОБА_7 та з її урахуванням вважали слушним змінити період дії домашнього арешту з цілодобового на певний період доби.

Захисник ОСОБА_11 підтримав позицію адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та просив урахувати дані про особу обвинуваченого ОСОБА_17 , з числа визначених ст. 178 КПК, та встановлених судом при розгляді питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Інші учасники кримінального провадження зі сторони захисту підтримали позицію вищенаведених захисників та вбачали передумови для змінити періоду дії домашнього арешту з цілодобового на певний період доби.

ІV. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАСТВО

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду Україну від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к), та який щодо питань порушених заявниками (щодо запобіжного заходу) регламентує таке:

? метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК);

? підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;

? при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї;

? клопотання про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 3) виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на обвинуваченого конкретних обов`язків;

? клопотання про продовження строку, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під варто ю (ч. 3 ст. 199 КПК).

V. З`ЯСОВАНІ ОБСТАВИНИ ЩОДО ПОРУШЕНИХ ПИТАНЬ

(а) загальні обставини щодо висунутого обвинувачення

Згідно даних обвинувального акта від 17 серпня 2023 року, котрий складений слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_26 та затверджений прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Київської міської прокуратури ОСОБА_27 , слідує, що ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, а саме:

- участі у злочинній організації, де являвся безпосереднім виконавцем (співвиконавцем) - активним являвся учасником запланованих злочинів, надавши згоду на участь в злочинах у складі злочинної організації, достовірно знаючи про входження до її складу ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, з метою реалізації розробленого ОСОБА_14 злочинного плану, відомого всім учасникам злочинної організації, виконував відведені йому функції у складі злочинної організації та під час готування та вчинення злочинів, а саме:

(і) приймав безпосередньо участь у вчиненні вимагання передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, з пошкодженням їх майна, вчинене організованою групою в умовах воєнного стану;

(іі) обізнаний у вчиненні злочинів щодо пошкодження чужого майна шляхом підпалів;

- у вимаганні передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, вчиненому організованою групою в умовах воєнного стану.

Відповідно до обвинувального акта діяльність злочинної організації стосується таких епізодів:

1) із невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше кінця квітня 2021 року до моменту затримання працівниками поліції створена та очолювана ОСОБА_14 злочинна організація до якої, зокрема, увійшли ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 вимагала передати та в подальшому отримала чуже майно, а саме кошти, що належали сім`ї потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_20 з погрозою насильства над ними чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, з погрозою вбивства, з пошкодженням їх майна, вчинене організованою групою в умовах воєнного стану;

2) 21 серпня 2021 року близько 03:30 год. створена та очолювана ОСОБА_14 злочинна організація до якої, зокрема, увійшли ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , залучивши при цьому невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану дії учасників злочинної організації, що направлені на досягнення єдиного злочинного результату, за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 9-Б умисно знищили транспортний засіб "Тойота", р/н НОМЕР_1 ;

3) 15 вересня 2021 року близько 03:40 год. створена та очолювана ОСОБА_14 злочинна організація до якої зокрема увійшли ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , залучивши при цьому невстановлену досудовим розслідуванням особу, матеріали досудового розслідування відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до розробленого плану дії учасників злочинної організації, що направлені на досягнення єдиного злочинного результату, за адресою: АДРЕСА_2 , умисно пошкодили майно потерпілих шляхом підпалу.

(б) узагальнені відомості про особу обвинуваченого

Згідно даних обвинувального акта з`ясовано таке: ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Серноводск, Чеченська Республіка (паспорт НОМЕР_2 виданий Ачхой- Мартановським ТВВС Чеченської Республіки РФ від 14 листопада 2000 року), неодружений, доброволець ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , проживає: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

За даними захисту встановлено стан здоров`я обвинуваченого вказаний у п.п. (г) п. ІІ ухвали від 22 вересня 2023 року(конкретний діагноз не розкривається у розрізі права на нерозголошення конфіденційної інформації про людину, котре гарантується ст. 32, 34 Конституцією України та права на медичну таємницю, що закріплене в ст. 39, 39-1, 40, 43 Основах законодавства України про охорону здоров`я).

Нині захист додатково надав на підтвердження діагнозу висновок хірурга від 26 вересня 2023 року.

Також, як раніше уже з`ясував Суд (див. дані ухвали від 29 серпня 2023 року), ОСОБА_17 будучи військовослужбовцем, з початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», виконував завдання по організації облаштування блокпостів, бомбосховищ, фортифікаційних захисних споруд, що у подальшому інтегрувався у комплекс оборонних ланок столиці України.

Будучи добровольцем, у взаємодії з підрозділами ЗС України та іншими спеціальними і правоохоронними групами, на території Київської області, зокрема у населених пунктах Ірпінь, Гостомель, Мощун та у напрямку Козаровичі приймав заходи, направлені на протидію наступу військ Російської Федерації.

Таким чином, він брав безпосередню участь у відсічі та стримуванні нападу РФ.

Крім того, ОСОБА_17 здійснював волонтерську діяльність, спрямовану на підтримку цивільних громадян України, що постраждали внаслідок агресії РФ.

(в) історія застосування нині діючого запобіжного заходу до обвинуваченого

Згідно ухвали Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року:

(1) задоволено апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_27 та скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2023 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_26 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_17 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонено підозрюваному залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 31 серпня 2023 року;

(2) постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_17 задоволено та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 серпня 2023 року включно.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 27 липня 2023 року констатував, що

- перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є обґрунтованим, а саме можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджанню встановлення істини в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

- разом з тим, як вважає колегія суддів, застосовуючи щодо ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя, в порушення вимог ст. 177, 178 КПК України, не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінальних правопорушень та їх наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, про що зазначає в поданій апеляційні скарзі сторона обвинувачення. Тобто висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено недостатність даних про застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного є передчасним;

- оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту;

- з огляду на викладене, доводи сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, заявлених ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати та неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_17 , є обґрунтованими, належними та підтверджуються матеріалами провадження;

- у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_30 від 15 серпня 2023 року у справі № 752/2126/23 (провадження № 1-кс/752/6359/23), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 серпня 2023 року, відносно ОСОБА_17 вбачається наступне:

- при застосуванні 27 липня 2023 року до підозрюваного ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів Київського апеляційного суду дійшла до висновку, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

- оцінивши в сукупності зазначені вище обставини, зважаючи на висновки апеляційного суду, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_17 до 13 жовтня 2023 року.

Отже, хоча слідчий суддя і не розкрив сутність ризиків у вказаних ухвалах, однак останній погодився з тим, що встановленні ризики під час застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою апеляційним судом є діючими на дату ухвалення вказаних судових рішень, а до них КАС відніс запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження; перешкоджанню встановлення істини в кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ухвали цього місцевого суду від 22 вересня 2023 року змінено ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, до 13 жовтня 2023 року, із зобов`язанням його прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням строком до 13 жовтня 2023 року наступних обов`язків: не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду із встановленою періодичністю; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

VІ. МОТИВИ СУДУ

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення вказаного питання щодо умов можливого подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_17 за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку Суд вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно обвинуваченого встановлено дані вказані у п. V цієї ухвали.

Відповідно в розрізі наведених відомостей судом вирішується по суті поставлене перед ним питання, щодо виду запобіжного заходу, з урахуванням того, що, з огляду на порушення питання, Суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

В цьому випадку, обвинувальний акт стосовно вказаного обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання даного типу, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», зокрема з урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

(іі) щодо наявності ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо вказаних обвинувачених.

З його урахуванням Суд погоджується з доводами клопотання про наявність наступних ризиків:

(а) переховування від суду. Так, слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, Суд враховує, що (1) обвинуваченому висунуто обвинувачення у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є в т.ч. особливо тяжкими злочинами, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що в поєднанні (2) з даними про особи обвинуваченого з`ясовані судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику втечі.

Ознаку можливого переховування від органів досудового розслідування Суд не розглядає, позаяк справа перебуває на етапі судового розгляду, тож у тому не має дійсною потреби та мети, які визначені п. 2, 3 ч. 3 ст. 132 КПК.

(b) впливу, оцінюючи наявність якого у кримінальному провадженні, Суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із особами, яким відомі обставини вчинення злочинів, у яких він обвинувачується, можуть здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Тим паче, що в цій справі, ураховуючи характер висунутого обвинувачення, йдеться зокрема про вимагання у відношенні потерпілих. Модель описаного діяння, відповідно до даних обвинувального акта, полягала у вимаганні в потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_20 майна шляхом погрози застосування насильства над ними, пошкодження/знищення майна, погрози вбивством, що саме по собі утверджує додатково Суд в думці про реальність цього ризику;

(c) вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на характер висунутого обвинувачення, а саме те, що ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, враховуючи положення ст. 2, 11 КК, а саме передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.

(d) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки слід зауважити, що згідно з ч. 4 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» стійкість злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім, так і зовнішнім.

Згідно даних обвинувального акта, ця злочинна організація, характеризується такими чинниками:

[…Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_14 (прізвисько - " ОСОБА_31 "), маючи підвищений злочинний вплив, визначивши подальше вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення шляхом скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше кінця квітня 2021 року, створив, керував та приймав участь у злочинній організації, вчинивши указані вище злочини за наступних обставин.

Набувши кримінального досвіду у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності у провадженнях де являється підозрюваним та обвинуваченим, ОСОБА_14 , здобув авторитет серед представників злочинного світу, постійно підтримував зв`язки 3 представниками криміналітету, не бажав ставати на шлях виправлення, а також став підтримувати та поширювати в суспільстві так звані «злодійські ідеї та традиції», а саме: використовувати для побудови взаємовідносин з оточуючими принципи корпоративних норм, моралі злочинного світу («по-поняттям»); Таким же чином і вирішувати спори, які виникають між представниками криміналітету; дотримуватися неприпустимості співпраці з правоохоронними органами, ніколи не давати свідчення, ніколи не визнавати своєї вини у вчиненні злочинів.

Визначившись з напрямками протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника організації, набувши значного кримінального досвіду ОСОБА_14 особисто підібрав її учасників. Забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості схильність до вчинення корисливих злочинів, набуті ними навички під час скоєння аналогічних злочинів у минулому, умови та спосіб їх життя, фізичний стан, зв`язки, здатність до підпорядкування, тощо.

Так, ОСОБА_14 з метою вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності у різні способи, переслідуючи на меті особисте збагачення, створив злочинну організацію до складу якої увійшли: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, якою керував, приймав участь у ній та у злочинах, вчинюваних цією злочинною організацією.

Вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, за попередньою змовою зорганізувавшись у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання, метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що вимагає ретельної, довготривалої підготовки, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника злочинної організації, маючи єдині наміри щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, підтримуючи між собою міцні внутрішні зв`язки, встановили чіткі правила поведінки в середині ієрархічного злочинного угрупування, керівником якого визнано ОСОБА_14 , свідомо виконували всі його вказівки.

Організована і очолювана ОСОБА_14 злочинна організація характеризувалась:

- попередньою зорганізованістю у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об`єднання, метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, що вимагає ретельної, довготривалої підготовки; "спеціалізацією" злочинної діяльності учасників злочинної організації, яка виражалась у вчиненні умисних дій, спрямованих на скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності, що поєднані із погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів на території лівого берега міста Києва;

- стабільністю учасників злочинної організації, що виразилась у тривалості їх дій протягом часу з невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше 29.03.2021 по 01.02.2023, та детальної організації діяльності учасників злочинної організації, здатністю до заміни вибулих учасників;

- об`єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; підпорядкованістю учасників злочинної організації ОСОБА_14 ;

- обізнаністю всіх учасників злочинної організації з злочинних дій;

- планом визначеністю способу вчинення злочинів, які виражалися своїм загально небезпечним способом, а саме погрозами насильства та вбивства над потерпілим умисного знищення та пошкодження майна шляхом підпалів;

- застосуванням методів конспірації під час готування та вчинення злочинів, що виражалося у використанні для підтримання зв`язку між собою у мобільних телефонах "Viber", "WhatsApp", "Telegram", "Facebook Messenger", "Signal Line" тощо, тобто програмного забезпечення смартфонів, що дозволяють безкоштовно телефонувати, обмінюватись текстовими повідомленнями та різноманітними файлами і відеофайлами із іншими користувачами даних програм; обмеження використання засобів мобільного зв`язку на місці вчинення кримінальних правопорушень; підшукування осіб, які не входять до складу злочинної організації з метою безпосереднього виконання злочину, дії яких спрямовані на доведення єдиного умислу до кінця, а саме отримання коштів від потерпілих у результаті вимагання;

- розподілом грошей, здобутих злочинним шляхом, між учасниками злочинної організації, згідно із заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності, відповідно до якого за вказівкою ОСОБА_14 як організатора та керівника, розподілялись грошові кошти, здобуті злочинним шляхом між учасниками злочинної організації. …].

У світлі чого, власне сам характер стійкості злочинної організації, як ієрархічного об`єднання, кількість вчинених злочинів, її характеристика за даними обвинувального акта, наведеного уже судом щодо ризику цього блоку, вказують на дійсність ризику, як такого.

Отже, є з`ясованими обставини, визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення Суд розглядує, в цьому випадку, враховуючи стадію справи, як одну із додаткових ознак (характеристик) ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цьому етапі провадження прокурор мав би прямо вказати, враховуючи що зібрано усі докази та виконано вимоги ст. 290 КПК), на ту річ у відношенні, якої є такий ризик, для його самостійної наявності у справі окремо, як ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, а не можливої ознаки ризику визначеного п. 4 ч. 1 ст. 177 вказаного Кодексу.

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж діючі не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому, Суд враховує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З урахуванням того, що попереднє ув`язнення, так і цілодобовий домашній арешт є різними формами позбавлення свободи (ув`язнення), однак до нихмають застосовуватися однакові критерії незалежно від місця, де особу тримають - під вартою або під домашнім арештом (див. рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова», п. 111 - 112), відповідно, згідно ч. 1 ст. 183 КПК, цей захід є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу

Згідно з ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим (див. п. 4 рішення КС України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019).

Конституційний Суд у рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 висловив позицію, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).

В цій ситуації Суд, з огляду на викладене та у ракурсі установлених фактичних обставин в поєднанні з даними наведеними стороною захисту про особу обвинуваченого, уважає, що, на даному етапі кримінального провадження, у відношенні ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти встановленим ризикам з числа передбачені ст. 177 КПК.

Це обмеження в даній справі, за встановленої в обвинувальному акті моделі вчинення злочинів та наведених про особу обвинуваченого відомостей, на переконання суду, саме на цій стадії процесу, відповідає вимозі абз. 6 п.п. 3.3 п. 3 рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009. Потреба в такому заході щодо нього, зокрема є дійсною не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з його особою, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками, усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та характером висунутого обвинувачення.

Вказаний захід, щодо визначення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби надасть змогу реалізувати йому в т.ч. своє право на лікування та щодо можливого отримання захисту в Україні, про яке порушував питання захист.

Відповідно цей захід у відношенні обвинуваченого відповідатиме, як п. 1-3 ч. 1 ст. 132, п. 3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України. При цьому забігаючи наперед Суд констатує, що з метою уникнення ризику впливу, застосує ефективні запобіжні заходи з числа визначених ч. 5 ст. 194 КПК України щодо нього.

Суд не вбачає з даних відображених прокурором у клопотанні виняткових обставин визначених ч. 1 ст. 183 КПК України для позбавлення свободи (ув`язнення) у спосіб цілодобового домашнього арешту, в цей період.

(іv) обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України

Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

З положень п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК слідує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що: потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно питання щодо переліку обов`язків Суд визначатиме через призму наведеного з урахуванням даних про особу обвинуваченого та аргументів прокурора з цього питання, й у підсумку констатує, що слушним є продовжити дію наступних обов`язків: не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду із встановленою періодичністю; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Саме ці обов`язки відповідатимуть п. 2 - 3 ч. 3 ст. 132 КПК та будуть ефективним запобіжником ризику впливу.

VІІ. ВИСНОВОК

У проваджені з`ясовані обставини передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 194, 199, 315 КПК України у відношенні обвинуваченого ОСОБА_17 , у зв`язку з чим Суд визначився з запобіжним заходом, котрий у поєднанні з даними про його особу, буде спроможний убезпечити настання у провадженні обставин визначених ст. 177 КПК України, а саме домашній арешт у певний період доби, однак з покладенням на останнього зобов`язань визначених ч. 5 ст. 194 того ж Кодексу.

Відповідно, клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Також, у порядку речення 1 ч. 5 ст. 194 КПК України Суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду в межах строку дії заходу забезпечення кримінального провадження - домашнього арешту, тобто до 10 грудня 2023 року.

Крім того, оскільки Суд уже вказував, при наведені мотивів щодо ризику переховування, що положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ, ним враховується цей фактор, то в його ключі, виходячи з положень ч. 1 ст. 534 КПК, визначається/вказується, що запобіжний захід у відношенні обвинуваченого діє у межах визначених судом, однак за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.

Понад це, враховуючи положення ст. 181 КПК в поєднанні з нормами ст. 534 цього ж Кодексу, Суд уважає слушним

- ухвалу передати через прокурора групи прокурорів - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_32 для виконання органу УП за місцем проживання обвинуваченого та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд;

- контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_32 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 131-132, 194, 199, 315, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити частково.

Строк тримання ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під домашнім арештом з забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20:00 год. до 08:00 год.наступного дня, продовжити до 10 грудня 2023 року за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.

Зобов`язати ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, до 10 грудня 2023 року продовжити дію наступних обов`язків:

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_21 та ОСОБА_20 ;

? здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

? носити електронний засіб контролю.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Ухвалу передати через прокурора групи прокурорів - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_32 для виконання органу УП за місцем проживання обвинуваченого та зобов`язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

Ухвала щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів - начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_32 .

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:50 год. 16 жовтня 2023 року.

С у д д я ОСОБА_1