Справа № 944/6130/21
Провадження №2/944/247/23
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судових засідань Климейко Л.Г.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
представника відповідачів ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Яворівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень, скасування записів про державну реєстрацію,
встановив:
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 »; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року № 10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 »; скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області; скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
На обґрунтування позову зазначав, що він є спадкоємцем за заповітом до майна свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 червня 2020 року йому стало відомо про порушення його майнового права та інтересу, оскільки з висновку експерта № 23/20 від 30 червня 2020 року вбачається, що є порушення меж земельних ділянок, тобто накладення земельних ділянок відповідно до розробленої в 2005 році ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0367, площею 0,00512 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, площею 0,0087 га, відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_8 в 2017 році технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Як стало відомо з відповіді на адвокатський запит № 18 від 27 лютого 2020 року, рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 » надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0095 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 . Також як стало відомо з відповіді на адвокатський запит № 359 від 10 лютого 2020 року, рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року № 10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 », погоджено ОСОБА_6 межу земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , відповідно до кадастрового плану земельної ділянки. 16 жовтня 2019 року Відділом у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки. Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не видавалося. Зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів Львівської області № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу у власність між співвласниками будинку по АДРЕСА_2 » було вирішено: передати ОСОБА_7 у приватну власність земельну ділянку, площею 465 кв. м для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 ; передати ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 465 кв. м. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 ; видати та зареєструвати державні акти на право приватної власності за громадянами ОСОБА_7 і ОСОБА_6 . А рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 » та розроблена ФОП ОСОБА_8 в 2017 році технічна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0759, площею 0,0087 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та проведена 16 жовтня 2019 року державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі суперечить чинному рішенню Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у приватну власність між співвласниками будинку по АДРЕСА_2 » та відповідній схемі розподілу, яка підписана та погоджена між ОСОБА_7 (його батьком) та ОСОБА_6 , оскільки земельна ділянка дозвіл на розроблення якої надано дозвіл ОСОБА_6 накладається на земельну ділянку, що закріплювалася за ОСОБА_7 відповідно до рішення Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року, яка використовується для обслуговування будинку позивачем. Зазначає, що рішення міської ради від 12 серпня 2011 року прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки йому повинно передувати рішення про розроблення детального плану території, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а передається для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, яка закріплена за будинком ОСОБА_7 , знаходиться у його фактичному користуванні, накладається на земельну ділянку під будинком позивача. На неправомірність рішення Яворівської міської ради № 344 від 12 серпня 2011 року вказує також те, що за нього голосувала дружина відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_9 , яка була депутатом Яворівської міської ради Львівської області, що свідчить про конфлікт інтересів. Окрім того, звертає увагу на те, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року у справі № 460/2629/17, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, серії ЯГ № 050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області. Як встановлено суддею в даному рішення, ОСОБА_1 під час оформлення спадщини було виявлено невідповідність встановлених державним актом зовнішніх меж земельної ділянки, що слугували основою для його розроблення та видачі, факт накладення суміжних земельних ділянок одна на одну, невідповідність фактичному порядку користування земельною ділянкою. Вказане вище свідчить про те, що рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року підлягає скасуванню. Також зважаючи на те, що рішенням про вирішення земельного спору погоджено межу, яка фактично не відповідає конфігурації земельної ділянки позивача, що зумовлює накладення із земельною ділянкою ОСОБА_6 , рішення Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року підлягає скасуванню. Зважаючи на накладення земельних ділянок, скасування державного акту виданого на ім`я спадкодавця, що унеможливлює оформлення за позивачем відповідного права на земельну ділянку, підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований 16 жовтня 2019 року. Крім того, було встановлено, що в Державному земельному кадастрі і надалі містяться відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, відповідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року у справі № 944/2629/17 не виконано, що зумовлює необхідність звернення із вимогою про скасування запису про реєстрацію вказаної земельної ділянки.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
21 лютого 2022 року відповідач Яворівська міська рада Львівської області Глинка М.С. подала клопотання про закриття провадження у справі.
На обґрунтування клопотання зазначає, що 08 вересня 2011 року позивач в інтересах батька ОСОБА_7 звертався до Яворівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом про скасування рішення Яворівської міської ради № 344 від 12 серпня 20011 року до відповідачів Яворівської міської ради Львівської області та ОСОБА_6 . Законність рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року підтверджено постановою суду від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а-4536/11, яка постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року залишена без змін.
Також 21 лютого 2022 року Яворівська міська рада Львівської області подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , який є аналогічним за змістом до клопотання про закриття провадження у справі.
Крім того, відповідач вказує на те, що позивач звертався до суду з таким позовом до того самого відповідача та з таким предметом спору. Також вказує, що позивач зазначає, що є спадкоємцем свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не долучає свідоцтва про право на спадщину.
28 березня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Лука Т.М. подав відповідь на відзив.
На обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . За замовленням ОСОБА_1 було проведено експертизу, відповідно до висновку № 23/20 від 30 червня 2020 року встановлено порушення меж земельних ділянок (накладення земельних ділянок одна на одну). 30 червня 2020 року, у зв`язку із отримання вказаного висновку, позивачу стало відомо про порушення його права, отже, і виникло право на звернення до суду із даним позовом. Також у відзиві посилається на підстави, викладені у позовній заяві, які описано вище.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2022 року частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Луки Т.М. про витребування доказів: витребувано з Яворівського районного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану актовий запис про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ; витребувано у Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кенцало Л.В. копію матеріалів спадкової справи № 21/2016, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19 травня 2022 року представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Дзидз А.В. подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому просив: провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року та в частині скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України; провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України; відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, площею 0,0087 га.
На обґрунтування відзиву зазначає, таке. Щодо визнання незаконним та скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, зазначає, що в матеріалах справи є рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а-4536/11, яке залишено в силі постановою Верховного суду від 31 липня 2019 року у справі № 2а-4536/11, а саме визнання незаконним та скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, оспорюваного у даній справі. Також звертає увагу суду на те, що за своїм змістом, підставами та предметом адміністративний позов є аналогічним в частині підстав та предмету позову у даній справі. Вважає, що відповідач хоче видати даний спір за новий спір, який ще не розглядався. Крім цього, позивач у позовній заяві зазначає, що він є спадкоємцем майна згідно із заповітом після смерті свого тата ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча дану обставину не підтвердив відповідними доказами. Отже, ОСОБА_1 бере фактично участь у даній справі як правонаступник свого батька, який був позивачем у справі у якій було прийнято рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а-4536/11. Вважає, що в цій частині позовних вимог провадження у справі слід закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України. Щодо визнання незаконним та скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року, зазначає, що позивачем по справі при подачі позовної заяви не подано копію даного оскаржуваного рішення, а до матеріалів справи Яворівською міською радою Львівської області було подано лист № 1430 від 18 лютого 2022 року про те, що міською радою рішення № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_1 » не видавалося, отже, оскаржуваного рішення № 10 від 25 січня 2018 року не існує. Вважає, що в цій частині позовних вимог провадження у справі також слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із тим, що відсутній предмет спору. Щодо скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0087 га, позивачем до матеріалів справи долучено висновок експерта № 23/20 від 30 червня 2020 року з визначення фактичного порядку користування земельними ділянками по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , накладення земельних ділянок, тощо (Висновок експерта). Із змісту позовної заяви та таблиці № 1 Висновку експерта випливає, що позивач, а перед ним також і його покійний батько, фактично користуються земельною ділянкою площею 0,0519 га, хоча згідно з рішенням виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 30 квітня 1993 року № 155 «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_2 » та схеми до нього йому була визначена площа 0,0465 га. Отже, позивач фактично користується більшою земельною ділянкою. Твердження позивача про те, що він має право користуватися земельною ділянкою площею 0,0465 га згідно з рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 30.04.1993 року № 155 «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_2 » та Схеми розподілу земельної ділянки між власниками будинку на АДРЕСА_2 затвердженої головою міськвиконкому Р.Гасиджаком 30 квітня 1993 року, є хибним. Із даних Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 050624, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року у справі № 460/2629/17 визнано недійсним, вбачається, що підставою для його видачі було не тільки рішення виконавчого комітету № 155 від 30 квітня 1993 року, але й Яворівської міської ради Львівської області № 372 від 23 грудня 2005 року, про яке позивач жодним чином не згадує в позовній заяві. Крім цього, виходячи із змісту Висновку експерта, при проведенні вищезазначеної експертизи дане рішення жодним чином до уваги не бралося. Отже, в позовній заяві та у Висновку експерта жодним чином не враховано рішення Яворівської міської ради Львівської області від 23 грудня 2005 року № 372 «Про затвердження уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 », яке було останнім, яким було уточнену площу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_2 , та на підставі якого остаточно було визначено площу 0,0457 га земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі якого було видано визнаний згодом недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 050624, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114. Тому з огляду на наведене, беручи до уваги таблицю № 3 Висновку експерта вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, яка належала згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 050624 ОСОБА_7 має площу 0,0458 га та не накладається на земельну ділянку ОСОБА_6 кадастровий номер 4625810100:04:002:0759 площею 0, 0087 га. Земельна ділянка кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, яка належала згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 050624 ОСОБА_7 буде накладатися на земельну ділянку ОСОБА_6 кадастровий номер 4625810100:04:002:0759 площею 0, 0087 га лише у випадку коли її площа буде значно більшою, а саме 0,0519 га, що відображено у таблицях № 1 та № 2 Висновку експерта. Вважає, що Висновок експерта проведено без врахування рішення Яворівської міської ради Львівської області від 23 грудня 2005 року № 372 «Про затвердження уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 », яким і було змінено площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка була надана ОСОБА_7 . Як вбачається з матеріалів справи покійний ОСОБА_7 із рішенням Яворівської міської ради Львівської області від 23 грудня 2005 року № 372 «Про затвердження уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 » був згідний, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують протилежне. З огляду на наведене дана позовна вимога є безпідставною а тому вважаю, що існують підстави для відмови у її задоволенні. Щодо скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року у справі № 460/2629/17 визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0458 га, що розташована у АДРЕСА_2 , серії ЯГ № 050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області. Отже, документ який посвідчував право власності на вказану вище земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0114 визнано недійсним. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач вчиняв дії по скасуванню державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, тому запис і надалі наявний у Державному земельному кадастрі.
09 червня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лука Т.М. подав заяву в порядку ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, яка є аналогічною до позовної заяви та відповіді на відзив.
Водночас, в даній заяві залучено ще одного співвідповідача Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, оскільки в ході судового провадження з`ясувалося, що оскаржуване рішення № 10 від 25 січня 2018 року було прийняте не Яворівською міською радою Львівської області, а її Виконавчим комітетом.
16 червня 2022 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подало відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На обґрунтування своїх заперечень зазначає,що спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 1051 від 17 жовтня 2012 року. Згідно з інформацією, наданою Відділом № 7 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області земельна ділянка з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, перебуває у власності ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯГ № 050624. Державна реєстрація земельної ділянки була проведена Яворівським РВ ЦДЗК на підставі заяви ОСОБА_7 та технічної документації землеустрою. Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, площею 0, 0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, була проведена Відділом у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Яворівському районі на підставі заяви ОСОБА_6 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок встановлено не було. Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 4625810100:04:001:0114, 4625810100:04:002:0759, які знаходяться на території м. Яворів Львівської області проведена із дотриманням вимог закону, а тому скасуванню не підлягає.
21 червня 2022 року Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області подав відзив на заяву адвоката Луки Т.М., подану в порядку ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, в якому, зокрема, вказав, що з долученого до матеріалів справи висновку експерта № 23/20 від 30 червня 2020 року вбачається, що позивач фактично користується більшою за розмірами земельною ділянкою ніж та, яка була передана батьку позивача у приватну власність рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 155 від 30 квітня 1993 року. Зважаючи на те, що після прийняття даного рішення земельні питання врегульовувалися іншими рішеннями уповноважених органів місцевого самоврядування, твердження позивача про те, що він має право користуватися земельною ділянкою площею 0, 0465 га, відповідно до рішення № 155 від 30 квітня 1993 року та схеми розподілу земельної ділянки, є хибними. З даного висновку вбачається, що ним не було враховано рішення Яворівської міської ради Львівської області № 272 від 23 грудня 2005 року «Про затвердження уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 », яким і було змінено площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка була надана ОСОБА_7 відповідно до рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 155 від 30 квітня 1993 року та схемою до нього. Матеріали справи не містять відомостей про те, що батько позивача заперечував щодо цього рішення, а тому слід вважати, що він погодився з уточненою площею земельної ділянки, її розмірами та конфігурацією.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2022 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Луки Т.М. про витребування доказів: витребувано у Відділу № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Котляревського, 3) належним чином завірені копії документів, на підставі яких була проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських будівель; витребувано у ФОП ОСОБА_8 (Львівська область, Яворівський район, с. Вороців) належним чином завірені копії документів, на підставі яких була проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2022 року вирішено: витребувати з Архівного відділу Яворівської районної державної адміністрації Львівської області належним чином завірені копії документів, на підставі яких була проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на підставі рішення 32 сесії 4 скликання Яворівської міської ради Львівської області від 23 грудня 2005 року № 372; витребувати з Яворівської міської ради Львівської області належним чином завірені копії поданої ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 09 березня 2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Яворівської міської рад Львівської області про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Додатково пояснив, що квартиру його батько приватизував у 1992 році. Огорожу встановлював він разом з ОСОБА_6 у 1993 році та з цього часу вона незмінна. В 2005 році на замовлення ОСОБА_6 було зроблено рівну межу (зі слів ОСОБА_6 ). Зазначив, що під час затвердження технічної документації батько ОСОБА_7 не перевіряв її, а просто підписав.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Лука Т.М. просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Додатково зазначив таке. Оскаржуване рішення № 344 від 12 серпня 2011 року є незаконним, оскільки дозвіл надано на земельну ділянку для особистого селянського господарства, однак земельна ділянка перебуває в кварталі житлової забудови. Мав бути розроблений детальний план, чого зроблено не було. Відповідно, було грубо порушено процес передачі земельної ділянки ОСОБА_6 . Дане рішення безпосередньо порушує права та інтереси позивача, оскільки він не може оформити право власності на земельну ділянку, якою фактично користується на законних підставах, а саме даною ділянкою тривалий час і відкрито користувався його батько, а згодом він, дана ділянку у встановленому законом порядку у нього не вилучалась. Крім того, за дане рішення голосувала дружина ОСОБА_6 , отже, наявний конфлікт інтересів, що є безумовною підставою для скасування цього рішення. Рішення суду, яким було скасовано Державний акт про право власності на землю ОСОБА_1 , на даний час не виконане, а розміри і конфігурація земельних ділянок сторін, які внесені до Державного земельного кадастру, не відповідають вимогам законодавства і накладаються, необхідно скасувати державну реєстрацію цих ділянок, щоб була можливість виготовити належну технічну документацію на них. При цьому, Державний акт позивача був визнаний судом недійсним з підстав неправильної конфігурації ділянки (в Державному акті ділянка чотирикутної форми, фактично Т-подібної форми). Площа земельної ділянки позивача відповідає відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Експерт врахував в тому числі й рішення Яворівської міської ради Львівської області № 372 від 23 грудня 2005 року, яким було уточнено площу земельної ділянки батька позивача, це підтверджується тим, що в переліку документів, які досліджував експерт, є копія технічної документації і дане рішення було у складі цієї документації. При цьому, інші учасники справи не замовляли експертиз, не клопотали про виклик експерта тощо.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні позову, підтримав пояснення, наведені у відзиві на позов.
Додатково пояснив, що документи з 1993 року є неактуальними. Схему поділу земельної ділянки складав землевпорядник міської ради. В 2005 році комісія міської ради тричі, в присутності батька позивача обслідувала земельну ділянку, вимірювала вручну, та було встановлено, що спірна частина є комунальною землею, тому він подав заяву про надання її у власність. Спірну частині огорожі було споруджено за життя батька позивача. Він не користується спірною частиною земельної ділянки, оскільки позивач перешкоджає у цьому. Спірною частиною земельної ділянки до 1993 року користувалися родичі його дружини. Він не подавав позову про усунення перешкод в користуванні цієї ділянкою, оскільки для цього спочатку необхідно оформити право власності на неї. Площа земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_7 , є фактично у його власності. Для обслуговування будинку йому було виділено земельну ділянку площею 465 кв. м, в 2005 році уточнено до 455 кв. м, а також надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 87 кв. м. він купив частину будинку у 1989 році.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Дзидз А.В. підтримав пояснення, наведені у відзиві на позов.
Додатково вказав, що на момент звернення ОСОБА_6 30 травня 2011 року із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , земельна ділянка була вільною. Рішення від 30 квітня 1993 року втратило свою актуальність після уточнення площі земельної ділянки згідно з рішенням міської ради від 23 грудня 2005 року № 372, яким ОСОБА_7 було остаточно визначено площу 0,0457 га. Логічно, що після зміни площі, змінилась і конфігурація земельної ділянки. Також згідно з технічною документацією не вбачається повороту меж земельної ділянки позивача (Г-подібної форми), межа між земельними ділянками сторін (позначено Б-В) проходить по металевій огорожі (сітці). Також в переліку документів, на підставі яких проводилась експертиза, відсутнє рішення Яворівської міської ради Львівської області від 23 грудня 2005 року № 372 про затвердження уточнення площі земельної ділянки ОСОБА_7 , що свідчить про те, що дане рішення та уточнення площі (457 кв. м) не було взяте експертом до уваги.
Висновком експерта № 23/20 від 30.06.2020 року по результатах проведення земельно-технічної експертизи жодним чином не охоплено земельну ділянку площу 0,0457 га та не відображено її конфігурацію, а тому вважає, що даним доказом не підтверджують обставин щодо предмету доказування. У даному висновку з визначення фактичного порядку користування земельними ділянками по АДРЕСА_3 , 3-а, АДРЕСА_4 , зазначено, що позивач ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою площею 0,87 га, яка виділена ОСОБА_6 оскаржуваним рішення, на даний час фактично користується ОСОБА_10 , однак користується без законних підстав та внаслідок самовільного захоплення. Проект землеустрою щодо відведення цієї ділянки ОСОБА_6 знаходиться на розгляду у міській раді. В технічній документації позивача межа із земельною ділянкою ОСОБА_6 проходить рівно, немає повороту. Визнання недійсним Державного акта батька позивача не має наслідком скасування всіх попередніх рішень, які є чинними.
В судовому засіданні представник Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області та Яворівської міської ради Львівської області вказали, що перед прийняття оскаржуваного рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, яким ОСОБА_6 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. Детальний план території не розроблявся. Межа між земельними ділянка сторін кілька разів змінювалась, як і власники (користувачі), могли бути похибки щодо площі і конфігурації ділянок, проте технічну документацію виготовляла землевпорядна організація, а не міська рада. Спірною земельною ділянкою на даний час фактично користується позивач, але вона перебуває у власності ОСОБА_6 . Позивачем і його представником не надано належних і достатніх доказів того, що дружина ОСОБА_6 голосувала на оскаржуване рішення.
В судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Оцінивши доводи та заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, що розглядається та матеріали справи № 460/2629/17, суд дійшов такого висновку.
Суд встановив, що рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів № 155 від 30 квітня 1993 року передано у приватну власність ОСОБА_7 (батькові позивача) земельну ділянку площею 465 кв. м для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 , та передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку, площею 465 кв. м для обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Рішенням Яворівської міської ради Львівської області № 372 від 23 грудня 2005 року затверджено ОСОБА_7 уточнену площу земельної ділянки в розмірі 0,0457 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 .
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 050624 від 21 червня 2006 року, ОСОБА_7 на підставі зазначених рішень № 155 від 30 квітня 1993 року та № 372 від 23 грудня 2005 року, отримав у власність земельну ділянку площею 0,0458 га, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114.
Земельна ділянка, що належала ОСОБА_7 , межує з одного боку із земельною ділянкою кадастровий номер 4625810100:04:002:0073, яка належать ОСОБА_6 на праві приватної власності, а з іншого із земельною ділянкою кадастровий номер 4625810100:04:002:0367, що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 (спадкоємцю ОСОБА_12 ), що сторонами не оспорюється.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 травня 2016 року Яворівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області.
Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1022 від 12 грудня 2016 року, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року у справі № 460/2629/17, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 : визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,0458 га, що розташована по АДРЕСА_2 , серії ЯГ № 050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області.
Даним рішенням встановлено, зокрема, що оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких його було видано, зокрема, рішенню № 155 від 30 квітня 1993 року, в частині меж земельної ділянки та рішенню № 372 від 23 грудня 2005 року в частині розміру площі.
Рішенням Яворівської міської ради № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 » було надано ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,095 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 .
На замовлення ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_8 виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 », комісія з вирішення земельних спорів рекомендувала 0,0037 га спірної земельної ділянки площею 0,0087 га біля будинку АДРЕСА_1 , залишити в користуванні ОСОБА_1 , а залишок спірної земельної ділянки площею 0,0050 га поділити в рівних частинах по 0,0025 га між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . На підставі наведеного виконавчий комітет вирішив: погодити ОСОБА_6 межу земельної ділянки зі суміжним користувачем ОСОБА_1 згідно кадастрового плану земельної ділянки.
Також в матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:002:0073, а також на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759.
Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 , підставою для виконання робіт є заява ОСОБА_6 , рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розмір земельної ділянки 0, 0087 га, кадастровий номер 4625810100:04:002:0759.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 звертався 08 грудня 2011 року до Яворівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом про скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року у справі № 2а-4536/11, яка постановою Верховного суду від 31 липня 2019 року залишена без змін, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 .
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності визначається у порядку визначеному законом.
Як зазначено у ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, зокрема, провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
За змістом ст. ст. 38-39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до відповідей Яворівської міської ради Львівської області, земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої надано ОСОБА_6 знаходиться у затвердженому кварталі забудови, однак, як описано вище, дозвіл надано на розроблення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.
Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не приймалося, протилежного учасниками справи не доведено.
Як зазначено вище, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед іншого, у випадку невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки), зокрема, вимогам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийняте з порушенням вимог законодавства та суперечить містобудівній документації, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо неї був наданий відповідачу як на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Також на замовлення ОСОБА_1 ТзОВ «Судове експертно-розрахункове бюро» провело судову земельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок № 23/20 від 30 червня 2020 року.
На вирішення експерта були поставлені такі питання:
1. Який фактичний порядок користування земельними ділянками по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 ? Яка конфігурація, проміри та площа земельних ділянок по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 ?
2. Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до розробленої в 2005 році ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, цільове призначення: обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 та виданого в подальшому Державного акту серія ЯГ № 050624 від 21.06.2006 р. на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, цільове призначення: обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та відповідно до розробленої ФОП ОСОБА_8 в 2017 році технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0759, площа 0,0087 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ? Якщо такі порушення (або накладання) існують, то в чому вони полягають?.
Відповідно до зазначеного вище висновку, проведеним аналізом наданої на дослідження документації встановлено, що уточнень в технічну документацію по видачі державного акту на право власності на землю ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Яворів Яворівського району Львівської області, виготовлену ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2005 році, з врахуванням вище зазначених документів наданих на дослідження, на час проведення дослідження не вносились, а сама технічна документація виконана не у відповідності до рішенням Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів Львівської області № 155 від 30.04.1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу у власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_2 », тощо.
Також експертом встановлено, що рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року «Про надання ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою», розроблена ФОП ОСОБА_8 в 2017 році технічна документація на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0759, площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та проведена в подальшому 16 жовтня 2019 року Відділом у Яворівському районі Головного управління Держгеокадстру у Львівській області державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі суперечить чинному рішенню Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у приватну власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_2 , та відповідній схемі розподілу, яка підписана та погоджена між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , оскільки земельна ділянка, дозвіл на розроблення якої надано ОСОБА_6 , накладається на земельну ділянку, що закріплювалась за ОСОБА_7 згідно з рішенням Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року та яка використовується на час проведення огляду.
Також встановлено, що відповідно до наданих відповідей Яворівської міської ради земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої надано ОСОБА_6 знаходиться у затвердженому кварталі забудови, проте дозвіл надано на розроблення проекту землеустрою щодо ОСГ, що суперечить ст. 38, 39 Земельного кодексу України, згідно із яким до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального призначення. Використання земель громадської та житлової забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів. Рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року «Про надання ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою» прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки рішенню про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинно передувати рішення про розроблення детального плану території, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а передається для ведення ОСГ. Дане рішення суперечить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
За результатами дослідження було складено висновок про те, що фактичний порядок користування земельними ділянками по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 та їх конфігурацію, розміри, площу земельних ділянок надано в додатку № 2 до висновку експерта, таблиця № 1. Наявні порушення меж земельних ділянок тобто накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 4625810100:04:001:0114 (площа 0,0458 га), 4625810100:04:001:0367 (площа 0,0512 га), 4625810100:04:001:0759 (площа 0,0087 га), надано в додатку № 2 до висновку експерта, таблиця № 2, таблиця № 3.
Описаним висновком експерта (з додатками) достовірно встановлено, що оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року, розроблена на його виконання ФОП ОСОБА_8 в 2017 році технічна документація на земельну ділянку, а також проведена у 2019 році державна реєстрація цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, суперечить чинному рішенню Яворівської міської ради № 155 від 30 квітня 1993 року «Про розподіл земельної ділянки і передачу її у приватну власність між співвласниками будинку на АДРЕСА_2 , та відповідній схемі розподілу, яка підписана та погоджена між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а саме земельна ділянка, дозвіл на розроблення якої надано ОСОБА_6 , накладається на земельну ділянку, що закріплювалась за ОСОБА_7 та яка використовується ОСОБА_1 на час проведення огляду.
Суд наголошує, що саме рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради народних депутатів № 155 від 30 квітня 1993 року та додаток до нього схема розподілу ділянки, фактично є первинним та основним рішенням органу місцевого самоврядування, яким було передано у приватну власність батькові позивача ОСОБА_7 земельну ділянку площею 465 кв. м для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 (пізніше площу ділянки було уточнено), та передано ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку, площею 465 кв. м для обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 , а всі інші рішення, які приймались в процесі реалізації цього рішення мають відповідати йому.
Також суд зазначає, що схема розподілу земельної ділянки на підставі рішення № 155 від 30 квітня 1993 року, була добровільно погоджена та підписана між батьком позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , як співвласниками будинку, в тому числі було узгоджено розміри та конфігурацію земельних ділянок.
Також даним висновком експерта підтверджено, рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року суперечить вимогам суперечить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки рішенню про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повинно передувати рішення про розроблення детального плану території, оскільки земельна ділянка знаходиться в кварталі забудови, а передається для ведення особистого селянського господарства.
При цьому, суд зазначає, що ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Оцінюючи описаний висновок судової земельно-технічної експертизи № 23/20 від 30 червня 2020 року, суд вважає, що він повністю відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» та Цивільного процесуального кодексу України, складений уповноваженою на те особою, є обґрунтованим та належно вмотивованим.
Також визначені в експертному висновку розмір, розташування та конфігурація частини земельної ділянки, що накладається, відповідають іншим доказам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.
Зі свого боку відповідач та їх представники не надали обґрунтованих пояснень та доказів на спростування висновків експерта, їх недостовірності чи неповноти або інших обставин, які б ставили під сумнів ці висновки, а також не заявляли клопотань про призначення повторної експертизи, виклику експерта тощо.
Твердження представника відповідача про те, що при проведенні експертизи не було враховано рішення Яворівської міської ради Львівської області від 23 грудня 2005 року № 372 «Про затвердження уточнення площі земельної ділянки гр. ОСОБА_7 », яке було останнім і яким було уточнену площу наданої ОСОБА_7 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_2 , а саме остаточно було визначено площу 0,0457 га, та видано визнаний згодом недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 050624, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, суд вважає помилковими і необґрунтованими та відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються відомостями самого висновку, у вступній частині якого в описі документів, наданих на дослідження, зазначено копії Технічної документації по видачі Державного акту на право власності на землю ОСОБА_7 , на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, виготовлену ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Копії цієї Технічної документації є в матеріалах справи і в її складі є в тому числі рішення від 23 грудня 2005 року № 372.
За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для відхилення висновку № 23/20 від 30 червня 2020 року, складеного ТзОВ «Судове експертно-розрахункове бюро» за результатами судової земельно-технічної експертизи.
Крім того, відповідач ОСОБА_6 не заперечує, що земельною ділянкою, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої йому було надано оскаржуваним рішенням міської ради, фактично користується ОСОБА_1 , а до того його батько ОСОБА_7 (зазначаючи при цьому, що користується без законних підстав, внаслідок самовільного захоплення).
Однак ні ОСОБА_6 , ні інші відповідачі, в тому числі Яворівська міська рада Львівської області та її Виконавчий комітет, не надали суду будь-яких доказів самовільного захоплення позивачем чи його батьком даної земельної ділянки.
При цьому, ОСОБА_1 , а раніше його батько, користувались і користуються цією ділянкою тривалий час та відкрито, ніхто з уповноважених осіб та органів не ініціював перевірок та питання притягнення їх до будь-якого виду відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки чи про її вилучення, в тому числі перед вирішенням питання про передачу ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Порушення, невизнання або оспорювання права особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
При вирішенні позову про право на користування земельною ділянкою суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується і залежно від установленого повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 вказано, що ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до описаного вище висновку експерта № 23/20 від 30 червня 2020 року було встановлено, що наявні порушення меж земельних ділянок тобто накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 4625810100:04:001:0114 (площею 0,0458 га), 4625810100:04:001:0367 (площею 0,0512 га), 4625810100:04:001:0759 (площею 0,0087 га), надано в додатку № 2 до висновку експерта (таблиця № 2, таблиця № 3).
Отже, наведеними вище доказами підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 4625810100:04:001:0759, площею 0,0087 га, накладається на земельну ділянку, якою фактично користується ОСОБА_7 та яка, за його твердженням, закріплена за його будинком та перебуває у його фактичному володінні, оскільки передана йому у власність пізніше ніж останньому.
Крім того, як вбачається з протоколу № 13 від 12 серпня 2011 року Х сесії (шостого скликання) Яворівської міської ради Львівської області, за рішення «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 » проголосували 24 з 24 присутніх депутатів, такі, що проти та такі, що утрималися відсутні.
Згідно зі списком депутатів Яворівської міської ради Львівської області, присутніх на Х сесії (шостого скликання) 12 серпня 2011 року, копія якого є в матеріалах справи, на засіданні були присутні 24 депутати ради з 31, в тому числі ОСОБА_9 .
ОСОБА_9 є і станом на 12 серпня 2011 року була дружиною відповідача у справі ОСОБА_6 , що підтверджується копією актового запису про шлюб № 20 від 01 червня 1983 року, складеного Яворівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), а також не заперечується останнім.
Враховуючи наведене вище, суд погоджується з твердженнями позивача та його представника про те, за прийняття оспорюваного рішення № 344 від 12 серпня 2011 року на Х сесії (шостого скликання) Яворівської міської ради Львівської області голосувала, в тому числі, депутат Яворівської міської ради Львівської області Лелик Л.А., оскільки такі твердження є логічними, обґрунтованими і підтверджуються наведеними вище письмовими доказами.
Одночасно твердження відповідача ОСОБА_6 та його представника про те, що ОСОБА_9 не голосувала за дане рішення, оскільки поіменне голосування та відеофіксації пленарного засідання не здійснювались, суд відхиляє, оскільки вони не обґрунтовані і не підтверджені будь-якими доказами. Зокрема, відповідач і його представник не надали жодних доказів того, що до протоколу сесії в цій частині внесено завідомо недостовірні відомості чи допущено помилку при підрахунку голосів та/або формуванні протоколу, не заявляли клопотань про виклик свідків для з`ясування даної обставини тощо.
При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до визначень, яке містились у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI (Закон № 3206-VI), який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення № 344 від 12 серпня 2011 року, конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень; члени сім`ї це особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. ч. 1 3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.
Статтею 47 Закону № 280/97-ВР було передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Статтею 49 Закону № 280/97-ВР було передбачено, що повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.
Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
З аналізу наведених вище норм Закону № 280/97-ВР вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу, депутатів ради,а також надано визначення постійної комісії та її повноваження.
Отже, як склад ради, так і склад її органів утворюють саме депутати цієї ради, які і приймають відповідні рішення у межах компетенції ради на її сесії.
Тому вважати, що за наявності конфлікту інтересів у одного депутата ради це не зачіпає будь-яким чином інших депутатів, не можна.
Отже, оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року було прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, а саме ОСОБА_9 , яка голосувала за прийняття такого рішення щодо свого чоловіка ОСОБА_6 (відповідача у справі), що, на думку суду, також свідчить про протиправність та є підставою для скасування зазначеного рішення.
Слід також зазначити, що для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.
Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.
При цьому, суд також зазначає, що ОСОБА_6 не позбавлений можливості звернутися до Яворівської міської ради Львівської області про розгляд відповідної заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущені радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.
Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_6 про те, що із змісту позовної заяви та таблиці № 1 Висновку експерта випливає, що позивач (а перед ним також його батько) фактично користується земельною ділянкою площею 0,0519 га, хоча згідно з рішенням від 30 квітня 1993 року № 155 та Схеми до нього йому була визначена площа 0,0465 га, а рішенням № 372 від 23 грудня 2005 року було уточнену площу земельної ділянки на 0,0457 га, а також про те, що згідно із таблицею № 3 Висновку експерта земельна ділянка кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, площею 0,0458 га, яка належала ОСОБА_7 має площу 0,0458 га та не накладається на земельну ділянку ОСОБА_6 кадастровий номер 4625810100:04:002:0759, площею 0,0087 га, а буде накладатися на земельну ділянку ОСОБА_6 лише у випадку коли її площа буде значно більшою, а саме 0,0519 га, суд зазначає таке.
Як описано вище, питання щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, яка перебувала у власності ОСОБА_7 на підставі Державного акту серія ЯГ № 050624 від 21.06.2006 р. на земельну ділянку кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, зокрема, щодо її площі, номінальною та фактичної, була предметом розгляду у справі № 460/2629/17 за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа ОСОБА_11 , про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 квітня 2021 року в даній справі, яке набрало законної сили, позов було задоволено: визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0458 га, що розташована по АДРЕСА_2 , серії ЯГ № 050624, виданий 21.06.2006 Яворівською міською радою.
Як слідує із змісту мотивувальної частини цього рішення суду, державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких було видано такий, зокрема, рішенню виконавчого комітету № 155 від 30.04.1993 в частині меж земельної ділянки, та рішенню 32 сесії 4 скликання № 372 від 23.12.2005 Яворівської міської ради в частині розміру площі.
А відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт суперечності меж (конфігурації) земельної ділянки ОСОБА_7 та її площі відповідним рішенням органу місцевого самоврядування встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, тому дана обставина має преюдиційне значення та підлягає доказування при вирішенні справи, що розглядається.
Також в цій частині суд враховує доводи позивача і його представника про те, зазначеною вище Схемою розподілу земельної ділянки між власниками будинку на АДРЕСА_1 , чітко видно і підтверджується, що батькові позивача ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка є Г-подібної форми, однак в Технічній документації із виготовлення проекту землеустрою та Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 050624, ОСОБА_1 земельну ділянку фактично прямокутної форми.
Також, зважаючи на визнання недійсним зазначеного вище Державного акта, в першу чергу на підстави визнання його недійсним (невідповідність меж (конфігурації) та площі земельної ділянки відповідним рішенням органу місцевого самоврядування), земельна ділянка кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, яка перебувала у власності ОСОБА_1 , на даний час не є об`єктом приватної власності з площею та конфігурацією, які були визначені Технічною документацією та Державним актом, відповідно, дана Технічна документація, яка була фактично реалізована і вичерпала свою дію фактом набуття ОСОБА_7 права власності на ділянку, є неактуальною та не може враховуватись при вирішення справи.
Щодо площі земельної ділянки ОСОБА_1 , суд також враховує, що описаним вище Висновком експерта встановлено накладення земельної ділянки 4625810100:04:001:0114 та земельної ділянки 4625810100:04:001:0367, площа накладення 0,0037 га, і накладення земельної ділянки 4625810100:04:001:0114 та земельної ділянки 4625810100:04:001:0759, площа накладення 0,0002 га.
Тобто внаслідок описаних вище порушень вимог законодавства та недоліків при розроблені технічної документації має місце накладення земельної ділянки кадастровий номер 4625810100:04:001:0114, яка перебувала у власності ОСОБА_1 , як із земельною ділянкою кадастровий номер 4625810100:04:001:0759, яка виділена ОСОБА_6 , так і з земельною ділянкою кадастровий номер 4625810100:04:001:0367, яка перебуває у власності ОСОБА_11 .
Крім того, із описаної вище схеми розподілу земельної ділянки між власниками будинку на АДРЕСА_1 від 30 квітня 1993 року вбачається, що земельна ділянка, виділена ОСОБА_7 не є чотирикутною, а є Г-подібної форми.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем і його представником належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що оскаржуване рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 » суперечить вимогам земельного законодавства, прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку та в умовах конфлікту інтересів, а також порушує права та законні інтереси позивача, а тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 », суд зазначає таке.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області № 10 від 25 січня 2018 року «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 », комісія з вирішення земельних спорів рекомендувала 0,0037 га спірної земельної ділянки площею 0,0087 га біля будинку АДРЕСА_1 , залишити в користуванні ОСОБА_1 , а залишок спірної земельної ділянки площею 0,0050 га поділити в рівних частинах по 0,0025 га між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . На підставі наведеного виконавчий комітет вирішив: погодити ОСОБА_6 межу земельної ділянки зі суміжним користувачем ОСОБА_1 згідно кадастрового плану земельної ділянки.
Отже, як вбачається із змісту зазначеного рішення Виконавчого комітету, воно прийняте в процесі реалізації рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 », а тому також підлягає скасуванню як похідне від прийнятого з порушенням рішення № 344 від 12 серпня 2011 року.
Щодо вимог позивача про скасування записів про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759 та земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державноїреєстрації земельноїділянки напідставі судовогорішення внаслідоквизнання незаконноютакої державноїреєстрації . Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Та само, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі , зокрема, ухвалення судомрішення проскасування державноїреєстрації земельноїділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Отже, оскільки судом скасовано рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було зареєстровано земельну ділянку шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, підлягає задоволенню також і вимога ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0087 га, кадастровий номер 4625810100:04:002:0759.
Щодо земельноїділянки площеюз кадастровимномером 4625810100:04:001:0114,суд зазначає,що,як описановище,рішенням Яворівськогорайонного судуЛьвівської областівід 27квітня 2021року усправі №944/2629/17,яке набралозаконної сили,було визнано недійсним Державний акт на право власності серії ЯГ №050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області на дану земельну ділянку.
Також цим рішенням суду було встановлено, що оскаржуваний державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, на підставі яких було видано такий.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що також підлягає скасуванню запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0458 га з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована по АДРЕСА_2 .
Зважаючи на викладене вище, суд також наголошує, що з метою відновлення порушеного права позивача на володіння земельною ділянкою біля будинку та загалом врегулювання спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо користування спірною земельною ділянкою (її частиною), належним та необхідним способом захисту є задоволення позовних вимог в повному обсязі, що, на думку суду, призведе до відновлення початкового стану сторін у даній справі із наданням їм можливості реалізувати свої права на приватизацію земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.
Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Дзидза А.В. про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
На обґрунтування клопотання представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності звернення з позовом про скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року та не заявляв клопотання про поновлення цього строку. З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 01 листопада 2021 року. Разом з тим, у матеріалах справи наявна позовна заява від 08 вересня 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 як представником ОСОБА_7 , про скасування цього ж рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року, за результатами розгляду якої було прийняте рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а-4536/11 про відмов у задоволенні позову, яке набрало законної сили. Отже, станом ще на 08 вересня 2011 року ОСОБА_1 було відомо про наявність спірного рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року. Провадження у даній справі № 944/6130/21 відкрито в порядку цивільного процесуального судочинства, тому відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Сторона позивача у позовній заяві не наводить поважних причин пропуску строку позовної давності щодо даної позовної вимоги, відповідно не просить суд його поновити. Тому просить застосувати до спірних правовідносин, а саме щодо позовної вимоги скасувати рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року строк позовної давності та відмовити в позові у зв`язку зі спливом цього строку. При цьому, задоволення інших позовних вимог, є можливим лише за умови скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року. Тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_6 та представник відповідачів Яворівської міської ради Львівської області та Виконавчого комітету цієї ради клопотання підтримали.
Оскільки представник відповідача ОСОБА_6 адвоката Дзидза А.В. заявив клопотання про застосування строку позовної давності лише у судових дебатах, суд відповідно до ст. 243 Цивільного процесуального кодексу України постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про повернення до з`ясування обставин в цій частині, оскільки дані обставини мають значення для справи.
Щодо клопотання про застосування строку позовної давності представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лука Т.М. вказав таке.
У адміністративній справі № 2-а-4536/11 позивачем був ОСОБА_7 , а позивач у даній справі ОСОБА_1 був лише його представником. На даний час ОСОБА_1 є спадкоємцем майна свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, на момент розгляду адміністративного позову позивач у даній справі не був власником житлового будинку та користувачем земельної ділянки, а тому не був суб`єктом спірних правовідносин та не мав права звертатись до суду з таких позовом за захистом саме своїх прав та законних інтересів. Також під час прийняття рішення Львівським апеляційним судом від 12 жовтня 2016 року, за результатами перегляду постанови Яворівського районного суду Львівської області від 18 травня 2015 року, було встановлено, що подальше вирішення цього спору слід здійснювати в цивільному судочинстві, шляхом звернення з позовними вимогами та проведенням експертизи щодо реальних обмірів ділянки та їх відповідності правовстановлюючим документам. Даний висновок апеляційного суду було підтверджено постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року. Після прийняття спадщини, за замовленням ОСОБА_1 було замовлено експертизу, відповідно до висновку від 30 червня 2020 року було встановлено порушення прав ОСОБА_1 як спадкоємця, а саме накладення земельних ділянок одна на одну. Також ОСОБА_1 оскаржував Державний акт серії ЯГ № 050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, рішення у даній справі було прийнято 27 квітня 2021 року. Зазначає, що проведення експертизи та оскарження зазначеного Державного акту, а також підготовка даного позову,зокрема, збір необхідних доказів, потребувало значного часу.
Позивач ОСОБА_1 підтримав пояснення свого представника.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 136/277/18 та від 10 липня 2019 року у справі № 321/1702/16-ц.
З даним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області 04 листопада 2021 року.
Як описано вище, ОСОБА_1 в інтересах свого батька ОСОБА_7 звертався до Яворівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_6 , про скасування рішення Яворівської міської ради Львівської області № 344 від 12 серпня 2011 року.
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а-4536/11 у задоволені позову ОСОБА_7 було відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року зазначену постанову Яворівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2015 року було залишено без змін.
У своїй постанові колегія суддів апеляційного суду вказала, що подальше вирішення цього питання слід здійснювати в цивільному судочинстві, шляхом звернення з позовними вимогами та проведенням експертизи щодо реальних обмірів ділянки та їх відповідності правовстановлюючим документам. Також касаційний суд погодився, що вирішення питання про майнові права позивача, у разі їх порушення, підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.
Отже, фактично розгляд справи було завершено 31 липня 2019 року, тобто після її перегляду в касаційному порядку.
Також суд зазначає, що батько позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, успадкувавши житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу земельної ділянки, призначеної для обслуговування якого, існує спір.
Зважаючи на викладене вище, суд погоджується з доводами представника позивача, що лише після прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 , ОСОБА_1 став суб`єктом спірних правовідносин і лише з того часу в нього виникло права на звернення до суду з позовом (позовами) щодо спірної земельної ділянки.
Також ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звертався до Яворівського районного суду Львівської області із позовом про скасування Державного акта про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, серії ЯГ № 050624, виданий 21 червня 2006 року Яворівською міською радою Львівської області, і рішенням суду від 27 квітня 2021 року його позов було задоволено.
Крім того, для обґрунтування своєї позиції та з врахуванням зазначених вище висновків судів в попередній справі, ОСОБА_1 23 березня 2020 року замовив у ТзОВ «Судове експертно-розрахункове бюро» проведення земельно-технічної експертизи, за результатами якої був складений зазначений вище висновок від 30 червня 2020 року.
Також суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо позовної давності, інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE від 29 січня 2013 року).
В цьому контексті суд зазначає, що спір щодо права власності та/або права користування спірною земельною ділянкою між ОСОБА_1 (раніше ОСОБА_7 ) та ОСОБА_6 фактично триває з 2011 року, позивачем та його батьком було ініційовано декілька судових спорів, на даний час жодний із сторін дана земельна ділянка не належить на праві власності, обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення не втратили своєї актуальності.
Враховуючи наведені вище обставини, зокрема, дії, які вчинялись ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав та законних інтересів щодо власності (користування) спірною земельною ділянкою, необхідність підготовки доказів, в тому числі отримання достовірної інформації щодо розташування, конфігурації, площ та накладення земельних ділянок, проведення земельно-технічної експертизи, що, зважаючи на вид та обсяг наданих позивачем доказів, враховуючи також подані до суду клопотання про витребування певних доказів, які позивач та його представник не змогли здобути самостійно, потребувало значного часу, суд вважає, що строк позовної давності пропущено позивачем ОСОБА_1 з поважних причин, а тому цей строк слід поновити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 3632,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29 листопада 2021 року.
Судовий збір сплачено в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (за чотири позовних вимоги немайнового характеру).
Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідачів ОСОБА_6 , Яворівської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі по 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 76-81, 89, 103, 110, 141, 258, 263, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської міської ради Львівської області від 12 серпня 2011 року № 344 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 ».
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 25 січня 2018 року № 10 «Про розгляд земельного спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ».
Скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:002:0759, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0087 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625810100:04:001:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0458 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 16 жовтня 2019 року Відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований на проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач Яворівська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ 33213539, адреса місцезнаходження: Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 15;
відповідач Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 04056032, адреса місцезнаходження: Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, 15;
відповідач Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, код ЄДРПОУ 39769942, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Чорновола, 4.
Суддя Д.Б. Поворозник
Суд | Яворівський районний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 03.08.2023 |
Оприлюднено | 23.10.2023 |
Номер документу | 114287819 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Яворівський районний суд Львівської області
Поворозник Д. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні