Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/6187/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/6187/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.09.2023

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.11.2022 (повний текст складено та підписано 28.11.2022)

у справі №910/6187/22 (суддя Демидов В.О. )

за позовом Дочірнього підприємство державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - "ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА "УКРІНМАШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА"

про стягнення 24 894,25 доларів США та 926 221,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6187/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" на користь Дочірнього підприємство Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - "ДЕРЖАВНА ГОСПРОЗРАХУНКОВА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІРМА "УКРІНМАШ" грошові кошти в розмірі 21 145 (двадцять одна тисяча сто сорок п`ять) дол. США 52 цента за витрати, понесені під час експорту виробів, та 926 221 (дев`ятсот двадцять шість тисяч двісті двадцять одна) грн 09 коп. за витрати, пов`язані з рекламацією виробів, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 171 (двадцять три тисячі сто сімдесят одна) грн 56 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи скаргу неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а саме: ст.. 19 Конституції України, ч.1 ст. 1017, ст. 1022 ЦК України, при порушенні норм процесуального права, а саме : ч.1 ст. 76, ч.2 ст.77, ст.. 79, ч.4 ст. 80, ст.. 86, ч.2 ст. 164, п.5,8 ч.3 ст. 162, ч.1.2 ст.236 ГПК України, стверджуючи, що позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів , які входять в предмет доказування.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2022, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" у справі №910/6187/22, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023. витребувано у Господарського суду міста Києва справу №910/6187/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" у справі №910/6187/22, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Кравчук Г.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6187/22. Справу призначено до розгляду на 16.03.2023р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" у справі №910/6187/22, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Чорногуза М.Г. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6187/22. Справу призначено до розгляду на 20.04.2023р.

У справі неодноразово оголошувалась перерва.

В судове засідання 19.09.2023р. з`явились представники позивача та відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що воно не підлягає зміні чи скасуванню з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що 13.12.2018 між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - позивач, комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Техно Группа» (далі - відповідач, комітент) укладено договір комісії №25/112-Д (далі - договір комісії), відповідно до п. 1.1 якого комісіонер зобов`язується, за дорученням комітента за плату, вчинити правочин з поставки на експорт 2-х ТГ-16М турбогенераторів (ДСУ двигуна) літака Ан-32 (далі - вироби) від свого імені в інтересах та за рахунок комітента, по ціні, кількості та номенклатурі, які визначаються у додатку №1 до цього договору, який відповідає вимогам договору.

Договір укладений на виконання умов Контракту №272.066.17-24/45-К від 25.06.2018, укладеного між Урядом Народної республіки Бангладеш Головним управлінням оборонних закупівель Міністра оборони (далі - ВПС Бангладеш, покупецьза контрактом) та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».

Відповідно до п.2.2, п. 2.2.1 договору комісії якість виробів повинна відповідати діючим умовам та технічним параметрам, зазначеним у паспортах на вироби. Строк експлуатації та строк зберігання виробів має бути зазначений у паспортах на вироби. Вироби повинні бути нові, такими, які не використовувались раніше і виготовлені не раніше 2018 року, без жодних дефектів і придатними до використання на літаках Ан-32.

Комітент зобов`язується гарантувати якість виробів та їх відповідність стандартам, технічним умовам, іншій документації та умовам цього договору; забезпечити умови розгляду та задоволення рекламації відповідно до вимог, викладених у розділі 11 цього договору; сплатити витрати, пов`язані з транспортуванням, а також ввезенням в Україну дефектних виробів, їх відновленням та вивозом після відновлення в країну покупця у випадках, якщо дефекти відбулися протягом гарантійного періоду з вини комітента (п. п. 4.2.2 -4.2.4 договору комісії).

Згідно з п. 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019, витрати комісіонера, передбачені підпунктом 4.2.11 п. 4.2 цього договору не повинні перевищувати 45 361,75 дол. США.

За виконання доручення за цим договором комісіонер одержує з коштів, що надійшли від покупця, комісійну плату в розмірі 27 895,75 дол. США (10% від погодженої ціни виробів у тому числі ПДВ) (п. 5.2 договору комісії).

Згідно з п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019, загальна сума коштів, що належить до перерахування комітенту, при умові надходження від покупця та повного виконання комітентом зобов`язань за цим договором, складає не менше 205 700,00 дол. США.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2021 (п.14.1 договору).

Додатком №1 до договору (специфікація виробів) сторони погодили вироби - дві ТГ-16М турбогенераторів (ДСУ двигуна) літака Ан-32 загальною ціною 278 957,50 дол. США.

Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору загальна сума комісійної плати комісіонера за цим додатком складає 27 895,75 дол. США (10% від загальної ціни виробів в тому числі ПДВ).

Відповідно до п.3 додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.05.2019, загальна сума коштів, що належить до перерахування комітенту, при умові повного виконання ним зобов`язань за цим договором, складає 205 700,00 дол. США.

Судом встановлено, що 16.01.2019 на виконання вимог договору, комісіонером здійснено експортну поставку виробів до Народної республіки Бангладеш, що підтверджується митною декларацією №UA100020/209/514971.

Листом від 30.05.2019 №00.03.2600.026.32.003.19.52 (АN-32) покупець повідомив комісіонера про виявлені несправності виробів та висунув вимогу терміново вирішити питання щодо усунення виявлених недоліків.

12.09.2019 покупцем на адресу комісіонера направлено лист №00.03.2600.026.32.003.19.00 (АN-32) щодо заміни поставлених ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» виробів, оскільки останні не відповідають умовам контракту.

Комісіонер листом від 18.09.2019 №27/25-6691 на адресу комітента проінформував останнього про отримання вказаного вище листа та проінформував комітента про подальше вжиття заходів, спрямованих на отримання дозвільних документів ДСЕК України для повернення дефектних виробів в Україну з метою їх заміни на нові.

24.09.209 ВПС Бангладеш на адресу комісіонера направлено лист №00.03.2600.026.32.003.19.104 (АN-32) з вимогою здійснити поставку виробів у зв`язку з виявленими дефектами та надано відповідні рекламаційні акти від 22.09.2019.

Своїм листом №221 від 08.10.2019 комітент проінформував комісіонера про готовність здійснити заміну дефектних виробів на нові відповідно до умов договору.

Листом №27/4-226 від 11.01.2020 позивач інформував відповідача про готовність ввезення в Україну виробів, що підлягають заміні, та просив сплатити витрати, пов`язані з перевезенням вказаних виробів.

Також позивачем на адресу відповідача 14.01.2020 направлено лист №27/4-312, яким проінформовано останнього про те, що комітенту необхідно сплатити на рахунок Державної митної служби України митні платежі у розмірі 5% від вартості виробів та ПДВ у розмірі 20% від митної вартості майна на суму 72 528,95 дол. США., у відповідь на що відповідач листом №3 від 20.01.2020 повідомив позивача про готовність сплатити 5% митних платежів за імпорт виробу та висловив прохання до позивача сплатити 20% ПДВ від митної вартості.

10.02.2020 позивач повідомив відповідача листом №27/4-1068 про обов`язок сплатити грошові кошти в розмірі 350 000,00 грн митних платежів при оформленні ввезення виробів в Україну.

Комісіонером на адресу комітента 12.02.2020 направлено лист №27/4-1096 щодо термінової сплати мита у розмірі 5% від вартості майна та 20% від митної вартості виробів та витрати, які були понесені комісіонером в рамках виконання доручення комітента за договором у сумі 17 371,03 дол. США.

Листом №06.03.2600.026.32.028.19.017 (АN-32) від 20.02.2020 покупець висловив згоду на здійснення ремонту дефектних виробів замість їх заміни, про що позивач повідомив відповідача листом №27/4-1355 від 25.02.2020.

На адресу позивача від відповідача листом №629 від 28.02.2020 надійшли документи, необхідні для отримання дозволу для тимчасового ввезення виробів в Україну для здійснення гарантійного ремонту (лист №43 від 26.02.2020 з додатками).

24.03.2020 позивачем отримано Висновок №29128604 ДСЕК України, який є підставою для тимчасового ввезення виробу в Україну з метою здійснення гарантійного ремонту, а також Дозвіл №29128605 ДСЕК України на подальший експорт виробу після ремонту до Бангладешу.

08.04.2020 вироби ввезено до України, що підтверджується митною декларацією №UA100430/2020/025019.

Після проведення ремонту вироби були поставлені покупцю, що підтверджується митною декларацією № UA100430/2020/041905 від 26.10.2020, який після проведення інспекції виявив декілька несправностей у виробах, що унеможливлювали їх експлуатацію, внаслідок чого покупець листами №00.03.2600.026.32.003.19.100 (АN-32) від 09.02.2021 та №00.03.2600.02645.016.19.071 (АN-32) від 05.05.2021 висловив вимогу здійснити термінову заміну виробів.

Позивачем на адресу відповідача 15.03.2021 направлено лист №27/9-1245 щодо компенсування витрат, понесених під час рекламації виробів та виставлено рахунки на оплату цих витрат, а 01.04.2021 за вих. №27/11-1582 направлено претензію, яка залишилась без задоволення.

07.06.2021 комісіонером на адресу комітента направлено лист №27/4-2647 із пропозицією досудового врегулювання спору у спосіб підписання додаткової угоди №4 до договору щодо компенсації понесених витрат комісіонером під час виконання зовнішньоекономічного контракту.

Комісіонером на адресу комітента 15.07.2021 направлено лист №27/4-3313 із додатковою угодою №5 до договору, відповідно до якої комітент зобов`язаний надати комісіонеру сертифікат кінцевого споживача на повернення дефектних виробів, відшкодувати понесені комісіонером витрати пов`язані із зберіганням, транспортуванням та митним оформленням дефектних виробів і припиненням подальшої співпраці.

Комітент листом №110/08-21 від 03.08.2021 проінформував комісіонера, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань за договором. Крім того просив позивача оплатити вартість поставлених виробів у сумі 80% від загальної ціни виробів, на що позивач листом від 31.08.2021 №27/4-4111 відмовив.

02.09.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №27/11-4158 з вимогою про сплату 20 993,07 дол. США та 780 979,47 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

21.09.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №27/4-4463 із рекламаційними актами щодо невиконання комітентом договірних зобов`язань, який також залишено без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст.1012 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (ст.1014 Цивільного кодексу України).

Статтею 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Стаття 1024 Цивільного кодексу України визначає, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Як вбачається з договору комісії , а саме його п. 4.2.5, комітент зобов`язаний сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2.11 договору комісії комітент зобов`язаний відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених Розділом 5 цього договору, в тому числі: витрати на роботи (послуги) третіх осіб, у тому числі комерційних посередників - нерезидентів, пов`язані з укладанням зовнішньоекономічного контракту та наступним супроводженням (виконанням) умов укладеного контракту з покупцем; витрати на відрядження спеціалістів комісіонера; банківські витрати; витрати на обслуговування акредитиву та банківської гарантії; витрати на митне оформлення; витрати на доставку виробів з України в Міжнародний аеропорт «Hazrat Shahjalal Internstional AirPort», Дакка (Народна Республіка Бангладеш); витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади (зокрема отримання дозволу ДСЕК України) та інші документально підтверджені витрати; поштово-телеграфні витати; інші фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Комітент зобов`язується компенсувати витрати комісіонера, пов`язані з виконанням цього договору, у разі не надходження коштів від покупця, шляхом оплати на розрахунковий рахунок комісіонера на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів (п. 4.2.12 договору комісії).

Відповідно до п. 7.10 договору комісії в редакції додаткової угоди №2 від 16.01.2020, у випадку виявлення покупцем дефектів (недоліків, які неможна усунути) виробів під час інспектування в країні покупця комітент зобов`язується замінити дефектні вироби на нові та здійснити оплату витрат комісіонеру в забезпечення виконання заміни дефектних виробів на нові, а саме: витрати на оформлення відповідних дозвільних державних органів влади; витрати на відрядження спеціалістів комісіонера, якщо такі відрядження безпосередньо пов`язані з виконанням договору; витрати на декларування та митне оформлення виробів; витрати пов`язані зі сплатою мита та ПДВ під час митного оформлення; витрати на транспортування виробів; інші фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Зазначені у попередньому абзаці витрати у погодженому комітентом ціну виробів цим договором не включено та сплачується комітентом комісіонеру до моменту здійснення ввезення дефектних виробів в Україну на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку. Строк заміни дефектних виробів на нові не повинен перевищувати 60 календарних днів з дати ввезення виробів на митну територію України.

В матеріалах справи наявні звіти комісіонера з №1 по №28 на загальну суму 19 155,93 дол. США по договору комісії №25/112-Д від 13.12.2018, а також звіти комісіонера по рекламаційним актам на загальну суму 712 719,90 грн за договором комісії №25/112-Д від 13.12.2018.

Вказані звіти частково підписані відповідачем та за відсутності заперечень останнього вважаються прийнятими відповідно до вимог статті 1022 ЦК України, про що судом першої інстанції цілком правомірно зазначено в оскаржуваному рішенні та зроблено правильний висновок щодо підтвердження матеріалами справи надання позивачем відповідачу послуг на суму 19 155,93 дол. США та 712 719,90 грн.

Позивачем на адресу відповідача 15.03.2021 було направлено лист №27/9-1245 щодо компенсування витрат, понесених під час рекламації виробів та виставлено рахунки на оплату цих витрат, а 01.04.2021 за вих. №27/11-1582 направлено претензію, яка залишилась без задоволення, що свідчить про настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг за договором комісії, які відповідач не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість на загальну суму 19 155,93 дол. США (витрати, понесені комісіонером під час експорту виробів) та 712 719,90 грн (витрати, пов`язані з рекламацією виробів), що є підставою для задоволення позовних вимоги.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період з 06.05.2021 по 21.06.2022, а саме: 3% річних на суму 19 155,93 дол. у розмірі 648,68 дол. США та інфляційні втрати на цю суму у розмірі 3 748,73 дол. США, а також 3% річних на суму 712 719,90 грн у розмірі 24 134,84 грн та інфляційні втрати на цю суму у розмірі 139 475,95 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (постанова Касаційного господарського суду від 11.10. 2018 року у справі № 905/192/18 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/5-ц).

Враховуючи наведену судову практику суду касаційної інстанції, господарський суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 748,73 дол. США, нарахованих на суму боргу у розмірі 19 155,93 дол США, задоволенню не підлягають.

В решті, перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму 712 719,90 грн, а також 3 % річних на суму 19 155,93 дол. США та 712 719,90 грн (враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних), колегія вважає вказані розрахунки вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно штрафних санкцій в розмірі 7% від суми порушеного зобовязання відповідно до вимог статті 231 ГК України.

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у такому розмірі - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи приписи наведеної норми матеріального права та перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, колегія вважає , що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1340,91 дол. США та 49 890,40 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, а зводяться лише до переоцінки доказів у справі, колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/6187/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА".

Матеріали справи №910/6187/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст постанови виготовлено та підписано 25.09.2023

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир