Постанова

від 02.10.2023 по справі 910/9627/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 910/9627/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача - Хасін І.Б.,

від відповідача - Москаленко Т.А.,

від третьої особи - представник не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гурметбек" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/9627/22 (суддя - Селівон А.М., повний текст складено - 24.05.2023) за позовом Приватного підприємства "Гурметбек" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" про стягнення 547 456,67 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне підприємство "Гурметбек" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" про стягнення 547 456,67 грн., а саме 478 057,11 грн. страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 60 428,44 грн. пені, 3 671,12 грн. процентів річних, 5 300,00 грн. витрат на проведення експертизи та витрат по сплаті судового збору в сумі 8 211,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань як страховиком за Договором добровільного страхування автотранспорту № СAS0053718 від 23.12.2021 року в частині виплати страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/9627/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не наділений правом на отримання страхового відшкодування, а отже є неналежним.

Крім цього, судом було встановлено, що спірна подія не є страховим випадком, за яким відповідно до умов Договору страхування надається страхове покриття, а тому зазначена обставина є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт, з посиланням на положення ст. 22 Закону України "Про фінансовий лізинг", вказує про наявність у позивача, як лізингоодержувача, права на звернення до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування.

Стосовно суті позовних вимог скаржник зазначає, що характер пошкоджень застрахованого ТЗ, свідчить про їх отримання не внаслідок бойових дій, а тому відповідно спірна подія є страховим випадком.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача у справі в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (лізингодавець за договором) та Приватним підприємством "Гурметбек" (лізингоодержувач) 19.12.2019 року укладено Договір фінансового лізингу №UKR127-1219F (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язується придбати у свою власність у продавця обладнання, зазначене у Додатку №21 до цього Договору (далі - обладнання) і надати його лізингоодержувачу в тимчасове користування упродовж строку лізингу для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі та загальних умовах, з переходом права власності на Обладнання до лізингоодержувача наприкінці строку лізингу за умови дотримання відповідних вимог, встановлених цим Договором та загальними умовами.

Лізингоодержувач зобов`язаний прийняти обладнання та сплачувати лізингові платежі та інші платежі на умовах цього Договору та загальних умов (пункт 2.1 вказаного Договору).

На виконання умов пункту 6.4 Договору фінансового лізингу лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв Обладнання - 1 одиниця самоскиду Volvo FMX, у справному стані, про що між позивачем та ТОВ "ВФС Україна" підписано Акт передачі №UKR127-1219F від 19.12.2019 року, який є додатком №2 до Договору фінансового лізингу.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (страхувальник та вигодонабувач за договором), лізингоодержувач - Приватне підприємство "Гурметбек" 23.12.2021 року укладено Договір добровільного страхування автотранспорту №CAS0053718 (далі - Договір страхування), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника (або застрахованої особи), що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, зазначеним в базових умовах; відшкодуванням страхувальником (або застрахованою особою) заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності); життям, здоров`ям, працездатністю осіб, які знаходились у застрахованому транспортному засобі на момент настання страхового випадку (страхування водія та пасажирів від нещасного випадку) до Розділу І "Повне Каско" за наступними розділами: Розділ 1 - Повне КАСКО; Розділ 2 - Добровільне страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту (або "Цивільна відповідальність"); Розділ 3 - Нещасні випадки (пункт 2.1 Умов страхування Договору страхування).

Забезпечений транспортний засіб: автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , 2019 року випуску (пункт 4 Базових умов Договору страхування).

За умовами пункту 6.4.1 Базових умов Договору стандартна франшиза за Розділом 1 "Повне Каско" становить 0% від страхової суми.

Страхова сума становить 3 412 028,40 грн. (пункт 4 Базових умов Договору страхування).

Територія, на яку поширюється страхове покриття за договором - будь-де в межах України, Європи та СНД з урахуванням пункту 4.1.2 Умов страхування (пункт 6.1 Базових умов Договору страхування).

Пунктом 5 Базових умов Договору страхування визначено, що страхове покриття за цим Договором надається за Розділом І "КАСКО".

Так, згідно з пунктом 3.1.1 Розділу І (Повне Каско) Умов страхування Договору страхування страховим випадком за цим Розділом є втрата, знищення або пошкодження застрахованого Транспортного Засобу, його частин, деталей, приладів, обладнання внаслідок будь-якої зовнішньої, випадкової та непередбачуваної події.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 24.02.2022 року по 07.04.2022 року застрахований автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , знаходився на території підприємства позивача - ПП "Гурметбек" за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Заводська 2-В.

При цьому позивач стверджує, що у вказаний період часу не мав контролю та доступу до паркувального майданчику підприємства за вказаною адресою, де перебував застрахований транспортний засіб.

Після потрапляння позивача на територію підприємства було виявлено пошкодження передньої частини автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 . Крім того, на автомобілі Scania Р440, державний знак НОМЕР_2 , були виявлені сліди пошкоджень, які співпадають з місцем зіткнення з автомобілем FMX, державний знак НОМЕР_1 . На території підприємства позивача всі автомобілі були розташовані в один ряд. Перед автомобілем Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , стояв автомобіль Scania Р440, державний знак НОМЕР_2 .

За твердженням позивача, дані обставини дають можливість зробити висновок про те, що сталася ДТП шляхом зіткнення припаркованого автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , з автомобілем Scania Р440, державний знак НОМЕР_2 , який рухався заднім ходом та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 .

Страхувальник 18.04.2021 року звернулося до страховика - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" із Повідомленням про випадок, який стався 07.04.2022 року у м. Буча по вул. Заводська 2-В із автомобілем Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач, за наслідками розгляду Повідомлення про настання страхового випадку щодо пошкодження в м. Буча, Київської області автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , листом №62 від 31.05.2022 року відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" у виплаті страхового відшкодування за заявленою подією на підставі статті 26 Закону України "Про страхування", статті 991 Цивільного кодексу України та умов Договору страхування.

При цьому, у вказаному листі відповідач зазначив про те, що населений пункт Буча Київської області до 01.04.2022 року знаходився під тимчасовою окупацією збройних сил агресора, а також входив до зони проведення бойових дій, у зв`язку з чим відповідно до умов пункту 4.1.4 Стандартних виключень Умов страхування Договору страхування даний випадок пошкодження автомобіля, який належить ТОВ "ВФС Україна", підпадає під страхове виключення ризиків війни та тероризму, а тому не є страховим випадком.

Не погоджуючись з листом відповідача №62 від 31.05.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" було подано ПАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" скаргу на попередню відмову у виплаті страхового відшкодування (б/н б/д), у якій страхувальник наголошував на тому, що ані оголошення війни, ані запровадження воєнного стану, ані перебування ТЗ в зоні, в якій велись бойові дії не є само по собі підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У відповідь на скаргу ТОВ "ВФС Україна" відповідач листом №101 від 07.07.2022 року повідомив страхувальника про те, що підстав для перегляду рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (лист №62 від 31.05.2022 року) у страхової компанії немає.

Оскільки відповідач відмовився визнавати цей випадок страховим та відповідно відмовився визначати розмір матеріального збитку, позивач самостійно звернувся до сертифікованого оцінювача для визначення розміру збитку, завданого автомобілю Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , експертним шляхом.

Згідно зі Звітом про оцінку №128/22 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 24.08.2022 року, складеного ФОП "Щербатий А.А.", сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №130/20 від 24.02.2020 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Volvo FMX, державний номер НОМЕР_1 , складає 460 467,26 грн.

Відповідно до акту №128/22 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.08.2022 року, підписаного між ФОП Щербатий А.А. та ПП "Гурметбек", вартість автотоварознавчого дослідження (Звіт про оцінку №128/22, КТЗ Volvo FMX, державний номер НОМЕР_1 ) складає 5 300,00 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 460 467,26 грн. невиплаченого страхового відшкодування, а також 17 589,85 грн. інфляційних втрат, 60 428,44 грн. пені та 3 671,12 грн. процентів річних., 5 300,00 грн. витрат на проведення експертної оцінки.

Як вже було вказано, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову, оскільки прийшов до висновку, що:

у позивача, як лізінгоодержувача, відсутнє право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування;

пошкодження автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , сталося внаслідок воєнних подій, пов`язаних з агресією Російської Федерації проти України, під час окупації військовослужбовцями Російської Федерації м. Буча, а тому спірна подія відповідно до умов пунктів 4.1.2, 4.1.4 Умов страхування Договору страхування не вважається страховим випадком, не покривається територією дії Договору страхування та не створює обов`язку для відповідача здійснити виплату страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Укладений між позивачем та третьою особою правочин за своїм змістом та правовою природою є договором лізингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до статті 1 якого:

договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу;

лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно на підставі договору купівлі-продажу або договору поставки для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу;

фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Місцевий господарський суд у рішенні вказав, що право вимоги позивач (потерпілий, страхувальник) може мати лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, то останній не має права на одержання страхової виплати і на цій підставі є неналежним позивачем у позові про її стягнення.

Як зазначив суд, з Базових умов Договору страхування вбачається, що Страхувальником та одночасно Вигодонабувачем за даним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна", що виключає можливість здійснення Страховою компанією відповідача страхової виплати за цим договором на користь позивача - Приватного підприємства "Гурметбек".

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, оскільки умовами Договору страхування не передбачено можливість спрямовувати належну до сплати суму страхового відшкодування безпосередньо лізингоодержувачу - ПП "Гурметбек" для подальшого ремонту пошкодженого транспортного засобу, а також за відсутності в матеріалах справи доказів погодження з Вигодонабувачем (ТОВ "ВФС Україна") отримання суми страхового відшкодування на користь позивача, ПП "Гурметбек" не наділений правом на отримання страхового відшкодування, а отже належним позивачем у даному спорі та особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в разі наявності підстав для його виплати є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна", яке в даній справі перебуває в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а відтак позовні вимоги не можуть бути задоволені на користь такої особи.

Разом з тим, місцевий господарський суд, роблячи вказані висновки щодо неналежності особи позивача у даній справі, не врахував положень ст. 22 Закону України "Про фінансовий лізинг", згідно яких:

З моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Об`єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов`язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу.

Витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено таким договором.

У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

Вказана норма має імперативний характер та відповідно підлягає застосуванню незалежно від наявності умови договору щодо права на звернення до суду у лізингоодержувача.

Отже, позивач, як лізингоодержувач, відповідно до Закону має право на звернення до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування, та наведене не залежить від реалізації власником своїх прав.

Враховуючи наведене, колегією суддів визнається необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку лізингоодержувач є неналежним позивачем та не наділений правом на отримання страхового відшкодування.

Стосовно суті позовних вимог та висновку суду першої інстанції про те, що пошкодження автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , сталося внаслідок воєнних дій, а тому спірна подія відповідно до умов пунктів 4.1.2, 4.1.4 Умов страхування Договору страхування не вважається страховим випадком, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України унормовано, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 названого Кодексу, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 цього ж Кодексу унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною 1 статті 990 цього ж Кодексу, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом положень статті 988 Цивільного кодексу України і статті 20 Закону України "Про страхування" обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку. Тобто згідно з приписами наведених норм момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми та настання страхового випадку нерозривно пов`язані.

Частиною 1 статті 991 ЦК України та частиною 1 статті 26 Закону України "Про страхування" передбачені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, а саме, у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Перелік таких випадків не є виключним, оскільки, як передбачено частиною 2 статті 991 та частиною 2 статті 26 Закону "Про страхування", договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником.

Відповідно до пункту 4.1.4 Умов страхування Договору страхування незважаючи на будь-які положення в цьому Договорі або будь-якому додатку до цього Договору, погоджено, що даний Договір виключає знищення, пошкодження, витрати або видатки будь-якого типу, які прямо чи опосередковано спричинені, є результатом або сталися у зв`язку з будь-чим з наступного, незважаючи на будь-яку іншу причину або подію яка одночасно або в будь-якій іншій послідовності впливає на настання збитку:

(1) війна, вторгнення, дії іноземних ворогів, військові дії або операції військового типу (незважаючи на те, чи було офіційно оголошено війну), громадянська війна, повстання, революція, повстання, громадські заворушення, які набувають розмірів або досягають рівня повстання, військова або узурпована влада; або

(2) будь-який акт тероризму.

Місцевий господарський суд пославшись на копію листа №673109/1403-22 від 17.05.2022 року Слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, дійшов до висновку, що пошкодження автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , сталося внаслідок воєнних подій, пов`язаних з агресією Російської Федерації проти України.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що відповідно на наведеного листа автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , який знаходився на стоянці за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Заводська, 2-В, було пошкоджено під час окупації військовослужбовцями Російської Федерації м. Буча, що сталося в період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року.

Колегія суддів вказує, що в наведеному листі №673109/1403-22 від 17.05.2022 року не міститься висновку Слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про те, що автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 було пошкоджено під час окупації військовослужбовцями Російської Федерації м. Буча.

Так, вказано, що заява ПП "Гурметбек" від 15.04.2022 про те, що під час окупації військовослужбовцями Російської Федерації м. Буча було пошкоджено автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , розглянута та відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112320000605 від 29.03.2022 року.

Жодних встановлених Слідчим відділом Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області обставин щодо пошкоджень автомобіля внаслідок бойових дій наведений лист не містить.

Отже, наведений доказ невірно оцінено судом першої інстанції.

Стосовно висновку суду, з посиланням на пункт 4.1.2 Умов страхування Договору страхування, про те, що спірна подія, сталася на території України, яка перебувала поза межами контролю української влади, слід зазначити наступне.

За умовами пункту 6.1 Базових умов Договору страхування територія, на яку поширюється страхове покриття за цим Договором - будь-де в межах України, Європи та СНД з урахуванням пункту 4.1.2 Умов страхування.

Згідно з пунктом 4.1.2 Умов страхування Договору страхування визначено обмеження щодо критичних територій України: цей Договір застосовується до страхових випадків за ризиками, розташованими в Україні, за виключенням Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та території Луганської та Донецької області поза межами контролю української влади відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №1085-р від 07.11.2014 та будь-яких територій поза межами контролю української влади відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 та будь-яких наступних змін/доповнень до неї визначатимуться на дату укладання договору страхування.

Отже, умовами договору передбачено, що він не застосовується на територіях, які перебувають поза межами контролю української влади, при цьому перелік цих територій визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 та будь-яких наступних змін/доповнень до неї визначатимуться на дату укладання договору страхування.

Колегія суддів вказує, що серед Переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджений вказаною Постановою Кабінету Міністрів України №1085-р, відсутнє місто Буча Київської області.

Стосовно обставин пошкодження автомобілю Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , слід зазначити наступне.

Як вже було вказано, за доводами позивача, у період з 24.02.2022 року по 07.04.2022 року застрахований автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , знаходився на території підприємства позивача - ПП "Гурметбек" за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Заводська 2-В.

Після потрапляння позивача на територію підприємства було виявлено пошкодження передньої частини автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 . Крім того, на автомобілі Scania Р440, державний знак НОМЕР_2 , були наявні сліди пошкоджень, які співпадають з місцем зіткнення з автомобілем FMX, державний знак НОМЕР_1 . На території підприємства позивача всі автомобілі були розташовані в один ряд. Перед автомобілем Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , стояв автомобіль Scania Р440, державний знак НОМЕР_2 .

За твердженням позивача, дані обставини дають можливість зробити висновок про те, що сталася ДТП шляхом зіткнення припаркованого автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , з автомобілем Scania Р440, державний знак НОМЕР_2 , який рухався заднім ходом та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 .

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної справи наявний Акт технічного огляду транспортного засобу від 19.08.2022, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Щербатий А.А.

Згідно вказаного Акту, характер пошкоджень автомобіля Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , свідчить про обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що наведений транспортний засіб було пошкоджено при русі заднім ходом іншим автомобілем.

При цьому, в Акті не зазначено, що вказаний автомобіль Volvo FMX, державний знак НОМЕР_1 , має пошкодження характер яких свідчив би про їх отримання внаслідок бойових дій (внаслідок вибухових речовин, уламків, кульових отворів чи інших ознак).

Так, згідно з пунктом 3.1.1 Розділу І (Повне Каско) Умов страхування Договору страхування страховим випадком за цим Розділом є втрата, знищення або пошкодження застрахованого Транспортного Засобу, його частин, деталей, приладів, обладнання внаслідок будь-якої зовнішньої, випадкової та непередбачуваної події.

Отже, за висновком апеляційного суду спірна подія є страховим випадком, оскільки характер пошкоджень застрахованого автомобіля свідчить про їх отримання не внаслідок бойових дій.

Згідно зі Звітом про оцінку №128/22 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 24.08.2022 року, складеного ФОП "Щербатий А.А.", сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №130/20 від 24.02.2020 року, розмір матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ), завданого власнику КТЗ Volvo FMX, державний номер НОМЕР_1 , складає 460 467,26 грн.

Таким чином, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім цього, враховуючи понесення позивачем витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 5 300 грн., вони також підлягають покладенню на відповідача.

Позивачем, окрім суми основного боргу було заявлено до стягнення пеню в сумі 60 428,44 грн., 3% річних в сумі 3 671,12 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 589,85 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно ч. 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.6.2 договору страхування за несвоєчасну сплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача), пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З огляду на допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати страхового відшкодування, вимоги про стягнення пені в сумі 60 428,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 589,85 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимога про стягнення 3% річних - частково, на суму 2 876,34 грн. (враховуючи здійснення судом перерахунку).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про часткове задоволення позову.

При цьому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за їх подання покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гурметбек" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/9627/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №910/9627/22 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/9627/22, яким позов Приватного підприємства "Гурметбек" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" про стягнення 547 456,67 грн. задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на користь Приватного підприємства "Гурметбек" 460 467, 26 грн. страхового відшкодування, 60 428, 44 грн. пені, 2 876,34 грн. 3 % річних, 17 589, 85 грн. інфляційних втрат, 5 300 грн. витрат по проведенню експертизи, 8 199, 53 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" на користь Приватного підприємства "Гурметбек" 12 299, 30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.10.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко