Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/11637/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/11637/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: Андишула А.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення

у справі №910/11637/22 ( суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ"

про стягнення 2 525 961,54 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" про стягнення заборгованості у розмірі 2 525 961,54 грн за договором підряду №28/01/2020-ВЗ від 28.01.2020 за надані послуги за період березень 2020 року - листопад 2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/11637/22 позов задоволено, стягнуто з ТОВ "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" на користь ТОВ "ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ" борг у розмірі 2 525 961,54 грн та 37 889,42 грн. судового збору.

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «ІНВЕСТБУД ГАРАНТ» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/11637/22.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду від 12.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/11637/22 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що з наданих заявником доказів неможливо встановити реальне фінансове становище боржника станом на день звернення до суду з цією заявою, тоді як до заяви про відстрочення судового рішення заявником не надано жодних доказів на підтвердження призупинення діяльності товариства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Також суд першої інстанції вказав, що ТОВ «ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ» надало суду належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, що має наслідком задоволення заяви про стягнення з ТОВ «ІНВЕСТБУД ГАРАНТ» витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/11637/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- відповідач не був належним чином повідомлений про судове засідання, в якому була постановлена оскаржувана ухвала;

- заява стягувача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не була направлена на адресу апелянта, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості з нею ознайомитись;

- укладення додаткової угоди стосовно професійної правничої допомоги після вже фактичного виконання судового рішення не відповідає таким критеріям, як реальність, необхідність, розумність розміру таких витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №10/11637/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.09.2023.

Ухвалою суду від 05.09.2023 розгляд справи відкладено на 26.09.2023.

Явка представників сторін

Представник стягувача у судове засідання 26.09.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи вказана особа були повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника стягувача у судовому засіданні 26.09.2023.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/11637/22 позов задоволено, стягнуто з ТОВ "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" на користь ТОВ "ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ" борг у розмірі 2 525 961,54 грн та 37 889,42 грн. судового збору.

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «ІНВЕСТБУД ГАРАНТ» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 у справі №910/11637/22.

Заява обґрунтована тим, що останнім сплачено значну частину суми боргу, що свідчить про вжиття заходів для погашення заборгованості за фактично виконані роботи. При цьому, заявник вказує, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України діяльність ТОВ «ІНВЕСТБУД ГАРАНТ» фактично не здійснюється близько 12 місяців, працівники товариства працюють на дистанційній формі роботи, а незадовільний фінансовий стан та наявність позовів про стягнення з відповідача заборгованостей, унеможливлює негайне виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що з наданих заявником доказів неможливо встановити реальне фінансове становище боржника станом на день звернення до суду з цією заявою, тоді як до заяви про відстрочення судового рішення заявником не надано жодних доказів на підтвердження призупинення діяльності товариства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Також суд першої інстанції вказав, що ТОВ «ФАЕР - ІНЖИНІРІНГ» надало суду належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду, що має наслідком задоволення заяви про стягнення з ТОВ «ІНВЕСТБУД ГАРАНТ» витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з вимог та доводів апеляційної скарги, боржник не погоджується із ухвалою суду в частині стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача (стягувача) про стягнення судових витрат наведено у тексті заперечень на заяву про відстрочення виконання рішення, яка надійшла до суду 07.06.2023, тобто у строк, встановлений законом.

Твердження апелянта про не направлення такої заяви на його адресу колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи № 910/11637/22, які були витребувані судом апеляційної інстанції на підставі ухвали від 05.09.2023, відповідні заперечення разом із доказами про понесення витрат на професійну правничу допомогу були направлені на юридичну адресу боржника - м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 07.06.2023.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 10.10.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаер Інжинірінг" та Адвокатським бюро «Вапельник і партнери», відповідно до умов якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу - адвокатські послуги щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Інвестбуд Гарант» по договору № 28/01/2020-В3 від 28.01.2020.

Додатковою угодою № 4 від 06.06.2023 до договору сторони передбачили, що у зв`язку і розглядом Господарським судом міста Києва заяви ТОВ «Інвестбуд Гарант» про відстрочення виконання рішення суду, сторони вирішили доповнити розділ 3 «Гонорар» договору пунктом 3.7. договору наступного змісту:

«За послуги з надання правничої допомоги по справі № 910/11637/22 в Господарському суді міста Києва, передбачені п. 1.1. договору, зокрема, щодо підготовки процесуальних документів, заперечень, підготовки доказів на їх обґрунтування, що стосуються розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованому розмірі 5 000,00 грн.»

Стягувачем надано акт наданих послуг (виконаних робіт) від 06.06.2023, відповідно до якого бюро надано, а замовник прийняв правову допомогу у справі № 910/11637/22 в обсязі і на умовах, передбаченого п. 3.7. договору на суму 5 000,00 грн.

Матеріали справи також містять платіжну інструкцію №5260 від 06.06.2023 про сплату ТОВ "Фаер Інжинірінг" на користь адвокатського бюро 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.26 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідних заперечень боржником до суду першої інстанції подано не було.

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Колегія суддів відзначає, що з огляду на погодження бюро та клієнтом розміру гонорару у фіксованому розмірі, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

В той же час, апелянтом належним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження невідповідності визначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн.) фактично наданим послугам (підготовка заперечень щодо заяви про відстрочку виконання рішення суду).

При цьому, колегією суддів досліджено подані позивачем (стягувачем) до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу і не встановлено неспівмірності вказаних витрат.

Твердження апелянта про неможливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 126 ГПК України на стадії розгляду питання про відстрочення судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки подача відповідної заяви відбулась на стадії виконання судового рішення, яка є невід`ємною складовою частиною судового розгляду, на що неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з її розглядом.

А тому, суд першої інстанції, з огляду на викладені вище обставини, дійшов до правомірного висновку про можливість покладення на боржника 5 000,00 грн. витрат стягувача на професійну правничу допомогу, понесену ним у зв`язку із розглядом заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Твердження апелянта щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 30.05.2023 про призначення до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення була направлена судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулась неврученою.

Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних дій для належного повідомлення боржника про час та місце судових засідань у цій справі, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі № 910/11637/22 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТБУД ГАРАНТ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 910/11637/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі № 910/11637/22 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11637/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.10.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко