Рішення

від 11.10.2023 по справі 914/1671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 Справа № 914/1671/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Турчин Л. Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовом:Львівської міської ради,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромзен»,про: скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів,У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з`явився,відповідача:не з`явився.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про скасування державної реєстрації, згодом змінивши предмет позову.

2.Ухвалою від 31.05.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

3.Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 26.06.2023 (ідентифікатор поштового відправлення 7901414940210). Отже, належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи судом та встановлені процесуальні строки.

4.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

5.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 13.09.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2023.

6.Позивач був належним чином повідомлений про час та місце призначеного судового засідання, про що свідчить підпис представника Позивача на повідомленні про дату наступного судового засідання (а. с. 105).

7.У судове засідання 11.10.2023 Позивач не з`явився, причин неявки не повідомив суду. Отже, на підставі пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд може розглянути справу без участі Позивача.

8.У судовому засіданні 11.10.2023 суд ухвалив рішення у справі.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача.

9.Позивач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

10.ПП «Мотор» на підставі рішення суду зареєструвало у 2011 році право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться на земельній ділянці Позивача.

11.У 2012 році ПП «Мотор» відчужив «нежитлову будівлю» ПП «Мадич», яке у свою чергу, відчужило його Відповідачу. Станом на сьогодні власником «нежитлової будівлі» є Відповідач.

12.Насправді зареєстрована «нежитлова будівля» є тимчасовою спорудою та не підлягала державній реєстрації. Провівши обстеження Земельної ділянки у 2023 році Позивач установив, що на земельній ділянці не виявлено об`єктів нерухомості.

13.Реєстрація права власності Відповідача на об`єкт по АДРЕСА_1 порушує права та майнові інтереси Позивача як власника відповідної земельної ділянки. Адже Позивач не може використовувати та розпоряджатися своєю земельною ділянкою.

14.Предметом позову, з урахуванням його зміни, є:

14.1.Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Відповідача на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 54,1 м2 на АДРЕСА_1 із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

14.2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1761 від 25.12.2009, укладений між ПП «Мотор» та ПП «Мадич».

14.3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3560 від 20.12.2011, укладений між ПП «Мадич» та ТОВ «Ромзен».

15.Підставою позову є перешкоджання Позивачу здійснювати права користування та розпорядження земельною ділянкою (стаття 391 Цивільного кодексу України).

16.Позивач зазначив у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з 8 052,00 грн витрат на оплату судового збору.

Заперечення відповідача.

17.Відповідач не подав відзиву на позов.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Загальні засади.

18.В Цивільному кодексі України розділ 1 «Право власності» книги 3 містить окрему главу 27, яка присвячена базовому регулюванню відносин права власності на землю (земельну ділянку). Потрібно нагадати, що право власності є правом речовим, якому притаманний абсолютний характер. Право власності в суб`єктивному значенні потрібно розглядати як найбільш широке речове право, яке дає можливість його суб`єкту (власнику і лише йому) визначати характер і напрями використання належного йому майна шляхом здійснення над ним найбільшого юридичного панування.

19.Стаття 375 Цивільного кодексу України надає власнику земельної ділянки право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Здебільшого землі комунальної власності надаються під забудову на основі договорів оренди. В кожному разі право будь-якого користувача земельної ділянки на її забудову не має самостійного характеру, походить від права власника такої земельної ділянки і не може бути обґрунтованим посиланням на статтю 375 Цивільного кодексу України інакше, як в аспекті дозволу власника на таку забудову.

20.Територіальна громада міста Львова в особі ЛМР є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 (надалі Земельна ділянка). Зазначене мотивовано вказівкою на приписи частини 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України: землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

21.Враховуючи предмет позову, суду у цій справі належить зробити висновки щодо правильності обрання способів захисту. У випадку встановлення правильності обрання способів захисту проаналізувати порушення речових прав Позивача на нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 54,1 м2 на АДРЕСА_1 , порушення прав Позивача при укладенні оспорюваних договорів.

Фактичні обставини.

22.Господарський суд Львівської області 05.11.2009 ухвалив рішення у справі № 19/186, яким визнав право власності ПП «Мотор» на нежитлове приміщення площею 51,4 м2 по АДРЕСА_1 (далі Будівля) та зобов`язав БТІ зареєструвати право власності ПП «Мотор» на Будівлю (а. с. 15-19).

23.На підставі вказаного судового рішення ПП «Мотор» зареєструвало право власності на Будівлю (а. с. 10, зворотна сторона).

24.У рішенні від 05.11.2009 у справі № 19/186 Господарський суд Львівської області встановив, що Будівля є павільйоном. Крім того, ухвалюючи рішення, суд виходив з таких обставин:

24.1.08.12.2005 ЛМР прийняла ухвалу № 2929 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» та зобов`язала суб`єкта підприємницької діяльності укласти договір оренди землі з ЛМР.

24.2.24.02.2006 ПП ОСОБА_1 та ЛМР уклали договір оренди землі для обслуговування павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24.3.09.09.2009 ПП «Мотор» та ФОП ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПП «Мотор» придбало павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

25.Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради листом від 08.03.2023 повідомило, що містобудівні умови та обмеження на об`єкт будівництва (Будівлю) за адресою: АДРЕСА_1 , не видавались (а. с. 23).

26.Комісія ЛКП «Житловик» встановила, що на Земельній ділянці не виявлено об`єктів нежитлової нерухомості та Будівлі, про що склала акт від 11.04.2023 (а. с. 22).

27.Будівля не введена в експлуатацію. Доказів протилежного суду не надано.

28.ЛМР не приймала рішень про передання Земельної ділянки у власність чи користування для обслуговування нерухомого майна. Доказів зворотного суду не надано.

29.Компетентні органи не видавали містобудівні умови та обмеження на об`єкти будівництва на Земельній ділянці, про що свідчить лист від 08.03.2023 Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради (а. с. 23).

30.ПП «Мотор» не видавалися дозвільні документи на будівництво. Докази протилежного суду не надано.

31.В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 (а. с. 10, зворотня сторона) ПП «Мотор» продало Будівлю ПП «Мадич».

32.На підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2011 (а. с. 10) ТОВ «Ромзен» придбало Будівлю у ПП «Мадич». ТОВ «Рамзен» зареєструвало своє право власності на Будівлю, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 10).

Правильність обрання способів захисту.

33.Статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

34.Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

35.Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

36.Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

37.Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

38.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

39.Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

40.Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

41.Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт «б»).

42.Цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

43.У постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 521/21538/19 вказано, що «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва є неефективними способами захисту, а позовні вимоги про знесення самочинно збудованих будинків, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану є недоведеними».

44.Аналогічно, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 201/2288/20 зазначено: «У справі, що переглядається, позовні вимоги міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ОСОБА_1 на гараж не є ефективним способом захист та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом. Тому оскаржені рішення у цій частині належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог».

45.Суд звертає увагу Позивача, що державна реєстрація за Відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості не порушує безпосередньо прав Позивача, адже він не претендує на Будівлю.

46.З аналізу абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

47.Таким чином, навіть скасування державної реєстрації права власності Відповідача на Будівлю призведе до відновлення запису про державну реєстрацію права власності ПП «Мадич» на спірний об`єкт.

48.Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Позаяк, неефективний спосіб захисту не здатен забезпечити поновлення порушеного (оспорюваного) права в межах одного судового провадження.

49.Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах (постанова Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

50.Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17.05.2023 № 914/304/21 (пункти 4.21, 4.22 постанови), з огляду на приписи частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності задоволенню не підлягає.

51.У справі № 914/2075/21 Верховний Суд постановою від 21.06.2023 відхилив касаційну скаргу та погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції: "… споруда, яка розташована по АДРЕСА_2 , є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою, тому у таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України; відповідач перебуває на спірній земельній ділянці без належних на це правових підстав (укладення договору оренди, тощо) і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку має ознаки негаторного позову". Верховний Суд погодився з висновком про задоволення негаторного позову.

52.Звертає на себе увагу і постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 914/951/22, сторонами якої також є ЛМР та ТОВ "Ромзен". Предметом позову в цій справі також є скасування державної реєстрації права прав приватної власності та визнання недійсними договорів (за іншим об`єктом). В аналізованій справі суди також зробили висновок про неефективність заявленого способу захисту.

53.Отже, заявлені позовні вимоги про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації права власності на Будівлю не забезпечать усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом чи розміщенням тимчасової споруди на земельній ділянці, адже не буде досягнуто кінцевої мети для Позивача як власника земельної ділянки. Оскільки Будівля, дозвіл на будівництво якої, як зазначає Львівська міська рада, не надавався, в експлуатацію збудоване приміщення не приймалося, і земельна ділянка для будівництва не надавалася, і далі знаходитиметься на земельній ділянці.

54.З огляду на зазначене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

55.На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за Позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2023.

Суддя Рим Т.Я.