Рішення

від 09.10.2023 по справі 923/33/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 923/33/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 923/33/22 за позовом: Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1 Травня,223) в інтересах держави в особі

- Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74360, Херсонська область, Бериславський район, с.Новорайськ, вул. Соборна, 32, код ЄДРПОУ 04401301)

- та Державного навчального закладу "Бериславський професійний аграрний ліцей" (74370, Херсонська область, Бериславський район, с.Червоний Маяк, вул. Центральна, 1-Б, код ЄДРПОУ 05537696)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" (74362, Херсонська область, Бериславський район, с. Новокаїри, вул. Бархутова, 60, код ЄДРПОУ 33272547)

про визнання недійсним договору про співробітництво від 11.08.2021 року та повернення земельної ділянки

Представники:

Від прокуратури: не з`явився;

Від позивачів: не з`явились;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

11.01.2022р. Бериславська окружна прокуратура Херсонської області в інтересах держави в особі Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Державного навчального закладу "Бериславський професійний аграрний ліцей" звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою № 50-1338-21 від 15.12.2021р. (вхідний № Господарського суду Херсонської області 59/22 від 11.01.2022р.) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" про визнання недійсним договору про співробітництво від 11.08.2021 року та повернення земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автотизованого розподілу судової справи від 08.12.2021р. справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.02.2022 було призначено підготовче засідання на 09.03.2022 року о 10:00.

Проте Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні уведено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус судді змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області).

За Актом прийому-передачі евакуйована справа № 923/33/22 була передана Господарському суду Одеської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року справу розподіллено судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023р. було прийнято справу №923/33/22 до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 74362, Херсонська область, Бериславський район, с. Новокаїри, вул. Бархутова, 60.

Згідно ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання положень названого Закону Господарським судом Одеської області вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд судом даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи у спосіб, визначений ч.1 ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» земельну ділянку наказом ГУ Держгеокадастру в області від 17.06.2019 року № 2058-СГ за актом приймання-передачі від 18.06.2019 року передано Новорайській сільській об`єднаній територіальній громаді та 10.10.2019 року зареєстровано за нею право комунальної власності.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 321489 від 07.04.2010 року Державному навчальному закладу «Бериславський професійний аграрний ліцей» на праві постійного користування належить земельна ділянка плошею 183 га з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва.

Отже, Державний навчальний заклад «Бериславський професійний аграрний ліцей» є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6520688200:05:059:0001 площею 183 га, розташованої на території Бериславського району Новорайської сільської ради Херсонської області, власником якої є Новорайська сільська рада.

11.08.2021 між Державним навчальним закладом «Бериславський професійний аграрний ліцей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМТ-ЛІДЕР» укладено договір про співробітництво в сфері сільського господарства (обробітку земель) з організації виробничого навчання, виробничої практики з обробітку землі та вирощування с/г продукції (далі - Договір).

Відповідно до п.3.1. Договору, земельна ділянка з кадастровим номером 6520688200:05:059:0001 загальною площею 177, 3007 га, яку сторони зобовязуються обробляти, перебуває у постійному користуванні ліцею з цільовим призначенням 01.09. Для дослідних і навчальних цілей з видом використання для ведення сільськогосподарського виробництва.

За п. 1.1 Договору, договір укладається для досягнення наступних господарських в комерційних цілей: для надання теоретичних знань та практичних навиків учням/студентам/вихованцям у сфері сільського чи підсобного господарства (п. 1.1.1. Договору); забезпечення цільового науково-практичного використання земельної ділянки шляхом спільного обробітку для досягнення дослідних і навчальних цілей, застосування практичної інформації з вирощування, переробки та реалізації сільськогосподарських культур за новими прогресивними технологіями (п. 1.1.2. Договору); отримання прибутку від вирощування сільськогосподарської продукції (п.1.1.3 Договору); здійснення заходів щодо збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки: запобігання забур?яненню, деградації, ерозії земельної ділянки, підвищення врожайності на ній (п. 1.1.4).

Згідно пункту 3.3 вбачається, що ТОВ «ОМТ-ЛІДЕР» передає з метою співробітництва працю своїх працівників із застосуванням власного інвентарю, техніки для спільного обробітку землі, посівні матеріали, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин.

Пунктом 4.1. Договору сторонами визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору в результаті їх співробітництва, розподіляється наступним чином: 18% Стороні-1 (або 35 000,00 грн) та 82% Стороні -2. Тобто ліцей має право отримувати від ТОВ грошові кошти за використання земельної ділянки та щороку сплачує ліцею сталу плату за співробітництво.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що договір укладено на строк до 31 серпня 2026 року.

Прокурор вказує, що зі змісту вище зазначеного договору про співробітництво в сфері сільського господарства, вбачається, що Державний навчальний заклад «Бериславський професійний аграрний ліцей» Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМТ-ЛІДЕР» фактично передала Товариству з обмеженою відповідальністю «ОМТ-ЛІДЕР» у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог законодавства.

Зазначений договір про співробітництво в сфері сільського господарства від 11.08.2021, укладений між Державним навчальним закладом «Бериславський професійний аграрний ліцей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМТ-ЛІДЕР» є удаваним та містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.

Відповідні обставини стали підставою для звернення Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Державного навчального закладу "Бериславський професійний аграрний ліцей" з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурора обґрунтовано недійсністю укладеного між між Державним навчальним закладом «Бериславський професійний аграрний ліцей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМТ-ЛІДЕР» договору про співробітницто від 11.08.2021р. як удаваного правочину.

Надаючи оцінку правовій природі вказаного договору, суд зазначає наступне.

Згідно з статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, складають права постійного користування.

В той же час, право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України,

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користуванню земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Врегульовано, що право постійного користуванню земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб`єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцям земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 справа № 5-рп/2005, суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Більше того, передача земельної ділянки в оренду відбулась без проведення обов`язкових земельних торгів (ст. 124 ЗК України) та без аукціону (ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, сторонами не був дотриманий встановлений статтею 124 Земельного кодексу України та статтями 14 - 16 Закону України «Про оренду землі» порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Надання земель державної форми власності у користування іншому суб`єкту не уповноваженим органом призводить до необлікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні, може негативно позначитись на родючості землі.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи встановлену судом невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства, суд вважає вимогу прокурора щодо визнання його недійсним обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

А відтак, договір оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами правочину договору про співробітництво від 11.08.2021р. між Державним навчальним закладом "Бериславський професійний аграрний ліцей" (74370, Херсонська область, Бериславський район, с.Червоний Маяк, вул. Центральна, 1-Б, код ЄДРПОУ 05537696) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" (74362, Херсонська область, Бериславський район, с. Новокаїри, вул. Бархутова, 60, код ЄДРПОУ 33272547).

укладений між слід визнати недійсним.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, дана позовна вимога щодо звільнення земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги прокурора задовольнити.

Крім того, суд зазначає, що статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про співробітництво, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Приймаючи до уваги, що договором про співробітництво від 11.08.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю ОМТ-ЛІДЕР було надано оплатне право користування земельною ділянкою, оскільки умовами договору передбачено плату, виходячи з площі земельної ділянки, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до ст.235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до вказаного договору підлягають застосуванню правові норми, що регулюють відносини, пов`язані з орендою землі.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 148 Господарського кодексу У країни відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб`єктам господарювання для використання або придбання ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Статтею 149 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування розпорядження землею.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Таким чином земля, як природний ресурс має особливий статус та її використання у господарській діяльності врегульовано в першу чергу нормами земельного законодавства. Чинним Земельним кодексом України передбачено, лише 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису; 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Отже, чинне земельне законодавство не передбачає такої підстави, як договір про співробітництво, за яким надається право доступу сільгоспвиробнику до земельної ділянки.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільськи, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 нього Кодексу. Новорайською сільською радою рішення у порядку Земельного кодексу України щодо укладення договору оренди не приймалось, земельні торги не проводились.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).

Виходячи з правового аналізу вищевикладених норм, враховуючи належність спірної ділянки до державної власності, та чітке розмежування законодавством повноважень на розпорядження землями державної власності, суд доходить висновку про відсутність у Державного навчального закладу "Бериславський професійний аграрний ліцей" повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та недотримання встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки, що має наслідком визнання договору про співробітництво від 11.08.2021р. недійсним.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права, утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

3 аналізу п.п. 3.2, 3.3 Договору ТОВ самостійно здійснює обробіток земельної ділянки, а отже земельна ділянка загальною площею 177,3007 га, перебуває виключно у його користуванні. Ліцей фактично не використовує спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства.

Тимчасове платне користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарської продукції, що є метою спірної угоди, можливе лише за умови її фактичного надання.

Специфічною рисою спірних правовідносин є те, що сторонами укладено удаваний правочин, який приховує договір оренди, з цього слідує, що сторони за спірним правочином мали намір приховати справжні правовідносини, уникнути передбаченої законом процедури для отримання землі в оренду, а тому у договорі не передбачено чіткого формулювання щодо передачі земельної ділянки.

Відсутність в даному випадку акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 10.05.2018 по справі № 924/263/17).

Таким чином, указане свідчить, що саме ТОВ здійснювала обробіток земельної ділянки загальною площею 177,3007 га та сплачує за користування кошти, а тому даний договір є удаваним, оскільки його вчинено для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. При цьому, сам договір укладений з порушенням земельного законодавства, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним та, як наслідок, у відповідності до ст. 216 ЦК України, у відповідача виникає зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку, підтвердивши відповідним актом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Державного навчального закладу "Бериславський професійний аграрний ліцей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" про визнання недійсним договору про співробітництво від 11.08.2021 року та повернення земельної ділянки є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Державного навчального закладу "Бериславський професійний аграрний ліцей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" про визнання недійсним договору про співробітництво від 11.08.2021 року та повернення земельної ділянки задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами правочину договору про співробітництво від 11.08.2021р. між Державним навчальним закладом "Бериславський професійний аграрний ліцей" (74370, Херсонська область, Бериславський район, с.Червоний Маяк, вул. Центральна, 1-Б, код ЄДРПОУ 05537696) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" (74362, Херсонська область, Бериславський район, с. Новокаїри, вул. Бархутова, 60, код ЄДРПОУ 33272547).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" (74362, Херсонська область, Бериславський район, с. Новокаїри, вул. Бархутова, 60, код ЄДРПОУ 33272547) звільнити та передати Державному навчальному закладу «Бериславський професійний аграрний ліцей» (74370, Херсонська область, Бериславський район, с.Червоний Маяк, вул.Центральна,1-Б, код ЄДРПОУ 05537696) займану ним земельну ділянку комунальної форми власності площею 177,3007га за кадастровим номером 6520688200:05:059:0001 загальною вартістю 11 976 662,29 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМТ-ЛІДЕР" (74362, Херсонська область, Бериславський район, с. Новокаїри, вул. Бархутова, 60, код ЄДРПОУ 33272547) на користь прокуратури Херсонської області ( код ЕДРПОУ: 04851120; р/рахунок: UA568201720343100001000002291; Банк: Державна казначейська служба України м. Києві, МФО: 820172) судовий збір у розмірі 4 540 ( Чотири тисячі п`ятсот сорок) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 жовтня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна