Ухвала

від 17.10.2023 по справі 910/2359/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2359/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекеджінг Груп Україна»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. (головуючий), Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 (суддя Картавцева Ю.В.)

у справі № 910/2359/23

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекеджінг Груп Україна»

про стягнення 375 098,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекеджінг Груп Україна» (далі - ТОВ «Пекеджінг Груп Україна») подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/2359/23.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2359/23, зважаючи на таке.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 375 098,00 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Скаржник зазначає, що «касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (п.п. «а» п.2 ч. 3 ст.287 ГПК України) та відносно якого відсутній висновок Верховного Суду, а саме щодо застосування ст.ст 76,77 ГПК України щодо належності та допустимості письмових документів, як доказів обставин, що відбулись в електронній та телекомунікаційній сфері».

Обґрунтувань відсутності єдності правозастосовчої практики розгляду судами спорів у подібних правовідносинах, які могли б бути визнані Судом такими, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, у касаційній скарзі не наведено, а доводи, викладені ТОВ «Пекеджінг Груп Україна» в обґрунтування наявності цієї підстави, зводяться до незгоди скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій та необхідності встановлення касаційним судом фактичних обставин справи і додаткової перевірки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частина друга статті 300 ГПК).

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, за яких Суд міг би визнати, що оскаржені судові рішення у справі № 910/2359/23 підлягають касаційному оскарженню, скаржник не наводить.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали касаційної скарги, інших передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд також не вбачає.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2359/23.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2359/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекеджінг Груп Україна» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023.

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ