Ухвала

від 18.10.2023 по справі 902/888/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/888/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту комунального майна Вінницької міської ради

на рішення Господарського суду Вінницької області від 30.03.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі

за позовом Департаменту комунального майна Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальна лабораторія Євромед"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня",

про розірвання договорів оренди, повернення майна та стягнення 150 811,63 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунального майна Вінницької міської ради (далі - Департамент, позивач, орендодавець) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 30.03.2023.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, встановив наступне.

Департамент звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальна лабораторія Євромед" (далі - Лабораторія, відповідач, орендар) про розірвання договорів оренди, повернення майна та стягнення 150 811,63 грн.

Позов мотивований невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати (з березня 2021 року по серпень 2022 року) за договорами оренди комунального майна, що є істотним порушенням умов договорів та підставою для їх дострокового розірвання на вимогу орендодавця.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023, у позові відмовлено.

Судами встановлено, що 07.11.2019 між Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька центральна районна лікарня" та Лабораторією укладено договори № 10 та №11 оренди комунального майна - двох кімнат площею 18,5 кв.м та 15,3 кв.м на першому поверсі адміністративного будинку у м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, 92.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на всій території України з 12.03.2020 запроваджені відповідні обмежувальні карантинні заходи з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Строк карантину неодноразово продовжувався та закінчився 01.07.2023.

Унаслідок виконання заходів, направлених на недопущення поширення коронавірусу COVID-19 та на виконання рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Вінницької обласної державної адміністрації від 02.04.2020 №7, Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" листом від 13.04.2020 повідомила відповідача про тимчасове припинення господарської діяльності суб`єктів господарювання в орендованих приміщеннях та тимчасове, на період карантину, припинення послуг з надання в оренду приміщень, що використовуються відповідачем для здійснення господарської діяльності.

25.06.2021 у зв`язку із зміною орендодавця між Департаментом, як новим орендодавцем, та Лабораторією були переукладені відповідні договори оренди вищезазначеного нерухомого майна від з присвоєнням номерів № 4-404 та №4-405 (далі - Договори № 4-404 та №4-405 ) зі строком дії з 04.03.2021 до 07.10.2023.

За умовами п.п. 12.7.3 п. 12.7 Договорів №4-404 та №4-405 вони можуть бути достроково припинені (розірвані) орендодавцем, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати становить більше, ніж плата за 3 місяці.

09.11.2021 відповідач звернувся до позивача з листом про припинення Договорів №4-404 та №4-405 з підстав неможливості використовувати орендовані приміщення для здійснення господарської діяльності (карантинні обмеження щодо відвідувачів та пацієнтів). У відповідь позивач погодив розірвання договорів за умови сплати заборгованості з орендної плати, а 07.07.2022 звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості з орендних платежів.

11.07.2022 відповідач звернувся до позивача з вимогою про звільнення від сплати орендної плати на підставі статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та припинення дії договорів оренди.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій констатували відсутність стверджуваного позивачем порушення умов договорів оренди відповідачем, оскільки останній в силу приписів частини 6 статті 762 ЦК України звільняється від сплати орендної плати у спірному періоді, позаяк у цей період з незалежних від нього причин (введення карантину на території Україні, заборона здійснення господарської діяльності в орендованих приміщеннях на період карантину самим позивачем) він взагалі не міг користуватися та не користувався орендованим майном.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосовуванням приписів частини 6 статті 762 ЦК України, а висновок Верховного Суду щодо застосовування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній. За доводами скаржника обставини об`єктивної неможливості використання відповідачем орендованого майна у спірний період були відсутні і орендарем не було надано доказів на підтвердження заборони здійснення ним господарської діяльності та використання орендованих приміщень за цільовим призначенням. При цьому при прийнятті оскаржуваних рішень суди не врахували і норми статей 652, 654 ЦК України.

Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.

Застосовуючи в якості правової підстави для відмови Департаменту в позові положення частини 6 статті 762 ЦК України, суди виходили з того, що підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Суди при вирішенні спору врахували відсутність доказів використання чи навіть можливості використання орендарем орендованого майна та встановлення самим орендодавцем для відповідача індивідуальної заборони здійснення господарської діяльності в орендованих приміщеннях на період карантину. Оскільки орендар з незалежних від нього обставин протягом спірного періоду був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то він має право на повне звільнення від внесення орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.

Як вже зазначалося вище, у касаційній скарзі позивач стверджує про те, що положення частини 6 статті 762 ЦК України судами були застосовані неправильно і висновок Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах (в період дії карантинних обмежень) наразі відсутній.

У той же час Верховним Судом з`ясовано, що питання застосування приписів указаної норми права в подібних правовідносинах вже розглядалося та було вирішено судом касаційної інстанції у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, в якій спір також стосувався стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, яка виникла в період дії введеного в Україні карантину.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справі № 911/3067/20, Верховний Суд вказав, що для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 6 статті 762 ЦК України у подібних правовідносинах і здійснене судами попередніх інстанцій у справі № 902/888/22 правозастосування з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини такому висновку відповідає. Різний результат вирішення спорів у справах № 902/888/22 і № 911/3067/20 пов`язаний виключно із оціненою судами доказовою базою та фактичними обставинами спорів, що пов`язані з можливістю/неможливістю користування відповідачами орендованим майном, однак відмінностей саме у правозастосуванні не вбачається.

Аргументи позивача про те, що обставини неможливості користування відповідачем орендованим майном не доведені, колегія суддів не приймає, адже в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також Верховний Суд не враховує та вважає суто формальним посилання позивача в касаційній скарзі на приписи статті 652 ЦК України, яка врегульовує окрему правову підставу для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, проте вказаною підставою заявлений у даній справі позов не обґрунтований, а позивач посилався виключно на істотне порушення відповідачем умов договору у вигляді несплати орендної плати протягом більш ніж трьох місяців, що унормовано статтею 651 цього Кодексу .

З урахуванням наведеного провадження у справі №902/888/22 за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунального майна Вінницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 30.03.2023 у справі № 902/888/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.