Рішення

від 09.10.2023 по справі 164/2093/19

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа: 164/2093/19

п/с 2/164/30/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року Смт. Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Токарської І.С.,

з участю секретарів Панасюк Ю.В., Гейко І.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Маневичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФІНАНС УКРАЇНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Солтисюк А.П. в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 14 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Інвест Фінанс Україна» укладено договір про споживчий кредит № LF0002, відповідно до умов якого позивачу надано кредит в сумі 80 000,00 гривень. В цей же день, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, сторонами укладено договір іпотеки № LF0002-І. Згідно з п. 1.2 договору іпотеки ОСОБА_4 передає в іпотеку Предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 . 26 червня 2018 року між ТОВ «Інвест Фінанс Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № LF0002 від 14 вересня 2017 року та про відступлення права вимоги за договором іпотеки № LF0002-І від 14 вересня 2017 року та в подальшому ОСОБА_2 скористався іпотечним застереженням. 17 грудня 2018 року за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру, що передана ОСОБА_4 в іпотеку. Таким чином, представник позивача просив договір про відступлення права вимоги від 26 червня 2018 року за договором про споживчий кредит № LF0002 від 14 вересня 2017 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26 червня 2018 року слід визнати недійсними, скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 прав та їх обтяжень, індексний номер 44733154 від 20 грудня 2018 року та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у заяві та просив задовольнити.

Відповідач, представник відповідача позов заперечили, просили відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «Інвест Фінанс Україна» в судове засідання не з`явились. У відзиві на позовну заяву зазначають, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки позичальником ОСОБА_4 не було здійснено погашення заборгованості за Кредитним договором 26 червня 2018 року директором ТОВ «Інвест Фінанс Україна» було прийнято рішення, як один із заходів погашення заборгованості, провести роботу по відступленню Товариством на платній основі права вимоги боргу (цесії) ОСОБА_4 у сумі 125 683,28 гривень та укласти з набувачем права вимоги боргу відповідний договір. Вказаним рішенням було припинено облік заборгованості ОСОБА_4 по Договору про споживчий кредит № LF0002 від 14 вересня 2017 року як кредитної, припинено нарахування відсотків за користування кредитом по Договору про споживчий кредит, визнано заборгованість ОСОБА_4 як боргову. Умовами вказаного договору визначено, що цедент відступає на користь цесіонарія права вимоги, які на дату укладення даного договору становлять 125683,28 гривень. Вказаний обсяг прав вимоги був переданий цесіонарію згідно з Актом приймання-передачі права вимоги за договором про відступлення права вимоги (цесії) № LF0002 від 26 червня 2018 року, а саме право вимоги від боржника грошової суми у розмірі 125 683,28 гривень. Таким чином, сторони у договорі про відступлення права вимоги (цесії) № LF0002 від 26 червня 2018 року визначили конкретний обсяг прав, які переходять до цесіонарія, а саме право грошової вимоги у конкретній визначеній сумі. Таким чином, вважають, що оспорювані правочини не порушують жодної правової норми, твердження позовної заяви не доводять підставності заявленого позову, а позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, 14 вересня 2017 року між ТОВ «Інвест Фінанс Україна» та ОСОБА_4 було укладено договір про споживчий кредит № LF0002, відповідно до якого позивачу надано кредит в сумі 80 000,00 гривень. Загальні витрати за кредитом становлять 90,90 процентів від суми кредиту. Загальна вартість кредиту (тобто загальна сума виданого кредиту та загальні витрати за кредитом) становить 152 715,64 гривень. Кредит використовується позичальником на споживчі цілі. У якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, пені, а також інших зобов`язань за цим договори виступає іпотека квартири АДРЕСА_1 , що розташована на 3 (третьому) поверсі 5 (п`яти) поверхового будинку, кількість житлових кімнат 1 (одна), розмір житлової площі 11,4 (одинадцять цілих і чотири десятих) кв. м., розмір загальної площі 24,0 (двадцять чотири цілих і нуль десятих) кв. м. Вказана квартира належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с. 9-11).

14 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Інвест Фінанс Україна» було укладено договір іпотеки № LF0002-І. Цим договором забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у позичальника ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі договору про споживчий кредит № LF0002 від 14 вересня 2017 року, укладеного ним із іпотекодержателем у простій письмовій формі на суму 80 000,00 гривень на строк до 14 вересня 2019 року. Умовами договору визначено, що повернення суми грошових коштів (суми кредиту) буде відбуватися частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначених згідно графіка платежів, що є додатком до Договору. В забезпечення виконання зобов`язань за договором іпотекодержатель передає в іпотеку предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , що розташована на 3 поверсі 5 поверхового будинку, кількість житлових кімнат 1, розмір житлової площі 11,4 кв. м., розмір загальної площі 24,0 кв. м. Вказана квартира належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Відповідно до п. 4.1.7. вказаного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором, що обумовлює основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п 5.1. даного договору звернення стягнення здійснюється іпотеко держателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України:

-у разі порушення будь-якого основного зобов`язання , що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або зобов`язання іпотекодавця за цим договором;

-у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця та/або позичальника або визнання його банкрутом (у разі, якщо іпотекодавець та/або позичальник є юридичною особою);

-у разі ліквідації іпотекодавця та/або позичальника (у разі, якщо іпотекодавець та/або позичальник є юридичною особою);

-в інших випадках відповідно до законодавства України.

Також сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

-передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

-право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (а.с. 12-14).

Як вбачається з договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26 червня 2018 року первісний кредитор - ТОВ «Інвест Фінанс Україна» передає, а новий кредитор ОСОБА_2 приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між первісним кредитором (як іпотекодержателем), і ОСОБА_4 (як іпотекодавцем), що посвідчений 14 вересня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. та зареєстрований в реєстрі № 1577, з урахуванням всіх додатків, договорів про внесення змін або доповнень, які виступають в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з договору про надання споживчого кредиту. Відступлення права вимоги за договором іпотеки здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до договору іпотеки (а.с. 15-16).

Згіднозі ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини першоїстатті 202 цього Кодексуправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Статтею 512 ЦК Українивизначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зістаттею 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 626 ЦК України).

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей3,15,16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (див. постанову Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19, правочини не можуть бути оскаржені в суді, допоки особи не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За результатами розгляду справи суд не встановив будь-яких порушень прав чи інтересів позивача, яка не є стороною договору про відступлення прав вимоги. Оспорюваний договір не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не зазначив конкретних фактів порушення її майнових прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваних договорів та не довів, що в результаті визнання таких договорів недійсними його права будуть захищені та відновлені.

Отже, відсутність порушення оскаржуваним правочином суб`єктивного права на захист якого спрямований заявлений позов, є самостійною та єдиною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.

А так як вимога про скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 прав та їх обтяжень є похідною вимогою від визнання договорів відступлення права вимоги, яка задоволенню не підлягає, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістомст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Сплата коштів відповідачем ОСОБА_2 своєму представнику ОСОБА_3 підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 105 від 24 червня 2019 року на суму 5 100 гривень.

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку також про доцільність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу.

На підставі ст. ст. 3, 6, 11, 15, 202, 215, 509, 512, 514, 516, 626 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 15, 16, 89, 13, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ФІНАНС УКРАЇНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правову допомогу у сумі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2023 року.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська