Ухвала від 18.10.2023 по справі 363/906/23

"18" жовтня 2023 р. Справа № 363/906/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород кримінальне провадження за № 22022101110000639 від 21.11.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 3221882200:21:024:0370, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженніВишгородського районногосуду Київськоїобласті перебуваєкримінальне провадження№ 22022101110000639від21.11.2022рокузаобвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просив задовольнити клопотання та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, з тих підстав, що ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не зникли, оскільки судовий розгляд справи в межах строків дії запобіжного заходу завершити об`єктивно не можливо, всіх свідків сторони обвинувачення та свідків сторони захисту не допитано. Застосування до обвинуваченого жодного із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України встановленим у даному кримінальному провадженні.

Захисник адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш тяжкий. Зауважив, що ОСОБА_6 виконує покладені на нього обов`язки та просив продовжити йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора з наведених захисником підстав.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

23 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.02.2023 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 17 квітня 2023 року включно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 05 червня 2023 року включно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 24 липня 2023 року включно.

Ухвалою ВишгородськогорайонногосудуКиївської областівід14липня2023рокувідмовленоу задоволенніклопотанняпрокурорапро продовженнястрокудіїзапобіжного заходуувиглядітримання підвартою,азадоволеноклопотання захисникаадвоката ОСОБА_7 прозмінузапобіжного заходу,зміненообвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з дня його обрання, тобто до 14 вересня 2023 року включно із покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Вишгородськогорайонного судуКиївської областівід 23 серпня 2023року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці тобто до 23 жовтня 2023 року включно із покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та відмовлено у зміні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбаченіст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК Українисуд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:

1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;

2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

При зміні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою назапобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту іззастосуванням електронногозасобу ухвалоюВишгородського районногосуду Київськоїобласті від14липня 2023року,суд врахуваввимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Тож зогляду надосліджені всуді докази,беручи доуваги стадіюкримінального провадження,особу обвинуваченого,суд прийшовдо висновку,що застосуваннядо обвинуваченогобезальтернативного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,з оглядуна положенняч.6ст.176КК України,без врахуванняконкретних обставинцієї справи,буде становитиневиправдане танепропорційне втручанняв правоцієї особина свободута особистунедоторканість,яке вконтексті цієїсправи неє необхіднимв демократичномусуспільстві,а томуподальше утримання ОСОБА_6 під вартоюпризведе допорушення ст.5та ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,коли інтересиправосуддя непотребують подальшогобезальтернативного триманняпід вартоюобвинуваченого.За такихобставин,суд прийшовдо висновку,що ризики,які буливстановлені судомпри застосуваннідо ОСОБА_6 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою таподальших йогопродовжень,на данийчас зменшилися,тавраховуючи не доведення стороною обвинувачення доцільності на даній стадії кримінального провадження продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд визнав за можливе змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який цілодобовий домашній арешт.

Розглядаючи клопотання прокурора та оцінюючи конкретні обставини цієї справи, колегія суддів звертає увагу на вагомість вже досліджених в суді доказів наданих прокурором на доведення висунутого обвинувачення ОСОБА_6 , і знаходить їх недостатньо вагомими для подальшого тривалого утримання особи під вартою, навіть з урахуванням необхідності меншої ваги доказів для цього (ч. 2 ст. 177 КПК України), ніж для ухвалення обвинувального вироку ( ч. 2 ст. 17 КПК України).

За усталеною конвенційною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтована підозра має існувати постійно і протягом всього часу тримання особи під вартою. Це означає, що при вирішенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження чи зміну запобіжного заходу на тримання під вартою суди повинні переконатися у наявності доказів, що доводять необхідність продовження позбавлення свободи, а суд повинен упевнитися, що правоохоронні органи проявили «особливу ретельність» при здійсненні своїх повноважень.

При цьому більш суворий запобіжний захід застосовується лише за умов неможливості менш суворим запобіжним заходом ефективного виконання завдань кримінального провадження й забезпечення дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки щодо якого будь-які відомості про порушення умов домашнього арешту суду не надані.

За змістом статей 176-178 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігання ризиків, передбачених цими нормами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме по собі безальтернативне обрання найсуворішого запобіжного заходу згідно прямих приписів ч. 6 ст. 176 КПК України, без урахування конкретних обставин цієї справи становитиме серйозне непропорційне втручання в права на свободу та особисту недоторканість, права на справедливий судовий розгляд (ст.ст. 5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Не тільки ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язує державу Україну, серед інших заходів щодо виконання рішень Суду, змінити судову практику.

Такий обов`язок також передбачено ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року в складі СРСР), у якій зазначено: «Кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись»; ст. 27 цієї ж конвенції: «Учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору»; ст. 19 Закону від 29 червня 2004 р. № 1906-IV «Про міжнародні договори України», в якій зазначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що прокурором в суді не доведено невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, існування будь-яких нових обставин, які б в достатній мірі слугували підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, не обґрунтовано обставин на спростування презумпції необхідності дотримання зобов`язань за Конвенцією про захист прав людини та не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про неможливість дотримання зобов`язань за Конвенцією 1950 року, або виникненні необхідності подолання загрози життю нації, які б викликали відступ від Конвенції в конкретних умовах цієї справи для безальтернативного, повторного, тривалого утримання під вартою обвинуваченого, не дивлячись на істотне зниження ризиків передбачених ст. 177 КПК України з часу просування судового розгляду.

Враховуючи вказаніобставини,суд вважає,що такийзапобіжний західяк цілодобовийдомашній арештна данийчас забезпечуєдотримання обвинуваченимпроцесуальних обов`язків,а отжеклопотання прокурораслід задовольнитичастково,продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, та відмовити у зміні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.331, 372 КПК Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці тобто до 18 грудня 2023 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 протягом двох наступних місяців цілодобово залишати житло розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 3221882200:21:024:0370, окрім розумного фактичного часу необхідного для прибуття за викликом суду, перебування в суді та участі в судових засіданнях, надання невідкладної медичної допомоги в закладах охорони здоров`я та в інших невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя чи здоров`я в умовах воєнного стану.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою суду в цьому кримінальному проваджені;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до компетентного органу документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

В зміні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Вишгородське РУП ГУНП в Київській області.

Повний текст ухвали проголошено 18 жовтня 2023 року о 15 годині 50 хвилин.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3