Рішення

від 12.11.2007 по справі 13/638

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/638

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.07                                                                                 Справа № 13/638.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» м. Сєвєродонецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Артемспецбуд» м. Щастя

про стягнення 40100 грн. 75 коп.

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивачаЦимбалюк О.В. дов. б/н від 12.07.07 р.

Від відповідача Гончаров М.П. дов. б/н від 09.11.07 р.

У судовому засіданні 05.11.2007 р. була оголошена перерва до 11 год. 20 хв. 12 листопада 2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення суми заборгованості за виконані роботи – 24226 грн. 32 коп., суми інфляційних нарахувань 8659 грн. 31 коп., 3 % річних –2109 грн. 83 коп., пені 2105 грн. 29 коп., та збитків 3000 грн. 00 коп.

Заявою від 12.11.2007 р. позивач частково змінив позов та просить суд стягнути суму заборгованості за виконанні роботи в розмірі 19226 грн. 32 коп., суму інфляційних нарахувань –8296 грн. 55 коп., 3 % річних – 1799 грн. 51 коп. пеню 1677 грн. 47 коп., та збитки 3000 грн. 00 коп.

Зазначена зміна предмета позову приймається судом.

Таким чином, предметом розгляду є стягнення заборгованості за виконанні роботи в розмірі 19226 грн. 32 коп., суму інфляційних нарахувань –8296 грн. 55 коп., 3 % річних –1799 грн. 51 коп. пеню 1677 грн. 47 коп., та збитки 3000 грн. 00 коп.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не враховані оплати в сумі 7000 грн. 00 коп., та безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення збитків.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 11/08 від 11 серпня 2004 року на доставку шламу транспортом позивача, позивачем були надані послуги на загальну суму 24226 грн. 32 коп., що підтверджується актом № 91/у від 31.08.2004 р. на суму 8842 грн. 80 коп., та № 146/у від 30.09.2004 р. на суму 13614 грн. 96 коп.

Згідно п. 4.2. договору виконанні роботи повинні бути оплачені не пізніше 5 ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

п. 5.3. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної к оплаті суми за кожен день прострочення.

21.08.2004 р. платіжним дорученням № 72 відповідач перерахував позивачу 5000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за виконанні роботи в розмірі 19226 грн. 32 коп., суму інфляційних нарахувань –8296 грн. 55 коп., 3 % річних –1799 грн. 51 коп.  розрахованих за період з моменту прострочення по 01.11.2007 р., пеню в сумі 1677 грн. 47 коп. розраховану відповідно до п. 5.3. договору за період 6 місяців з моменту прострочення, та збитки в сумі 3000 грн. 00 коп. понесені позивачем на оплату юридичних послуг приватному підприємцю Цимбалюк О.В. відповідно до умов договору № 15/08 від 15.08.2007 р.

Відповідач позов визнає частково, посилаючись на те, що основна сума заборгованості за договором була ним частково сплачена в сумі 7000 грн. 00 коп. На підтвердження оплати відповідачем надані платіжні доручення ; 117 від 05.11.2004 р. на суму 4000 грн. 00 коп., та № 118 від 12 листопада 2004 р. на суму 3000 грн. 00 коп. Призначення платежу за зазначеними платіжними дорученнями -  авто послуги, згідно договору № 146 у від 30.09.2004 р. В зв'язку з чим вимоги щодо стягнення втрат від інфляції та 3 % річних та пені підлягають задоволенню частково, з врахуванням оплати боргу в сумі 7000 грн. 00 коп.

Проти стягнення збитків в сумі 3000 грн. 00 коп. відповідач заперечує, посилаючись зокрема на те, що зазначені витрати не є збитками.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем по справі не надано суду належних доказів на підтвердження оплати виконаних робіт за договором № 11/08 від 11 серпня 2004 року.

Таким чином основний борг відповідача складає 19226 грн. 32 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за виконанні роботи в розмірі 19226 грн. 32 коп., суми інфляційних нарахувань –8296 грн. 55 коп., 3 % річних –1799 грн. 51 коп. пені 1677 грн. 47 коп. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення збитків в сумі 3000 грн. 00 коп. які він поніс в наслідок оплати юридичних послуг приватному підприємцю  Цимбалюк О.В. відповідно до умов договору № 15/08 від 15.08.2007 р.

Вимога позивача щодо стягнення збитків у сумі 3000 грн. 00 коп. які він поніс на оплату юридичної допомоги, є необґрунтованими, та відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно  ч. 1  ст. 623  Цивільного кодексу  України  боржник,  який порушив зобов'язання, має відшкодувати  кредиторові завдані цим збитки.

В  силу  ч. 2  ст.22  Цивільного кодексу України,  під  збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила  або  мусить  зробити  для  відновлення  свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення  до  цивільно-правової  відповідальності  можливо лише при наявності певних,  передбачених  законом  умов.  Їх  сукупність  утворює  склад цивільного правопорушення, який і є   підставою  цивільно-правової  відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку  утворюють: наявність  збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які  виражені  у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання;  причинний  зв'язок  між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які  виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною,  а збитки –наслідком протиправної дії.

Між  тим, заявлена  позивачем  до стягнення грошова сума у розмірі 3000 грн. 00 коп., витрачена ним  у  зв'язку  з  отриманням  юридичних  послуг  від  іншої  особи безпосередньо, не може  розглядатись  як  завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002р. по справі №2/217.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –309 грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107 грн. 59 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Артемспецбуд»Луганська область, м. Щастя, вул. Донецька 15б ідентифікаційний код 32803887 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс»м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька 37-а ідентифікаційний код 23473764 заборгованість за виконанні роботи в розмірі 19226 грн. 32 коп., суму інфляційних нарахувань –8296 грн. 55 коп., 3 % річних –1799 грн. 51 коп., пеню 1677 грн. 47 коп., державне мито у сумі –309 грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107 грн. 59 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

19.11.2007 р.