Постанова

від 19.10.2023 по справі 480/6274/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 р. Справа № 480/6274/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/6274/22

за позовом Приватного підприємства "ЕЛЕКТРО-К"

до Сумської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "ЕЛЕКТРО-К", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2022/000097/2 від 03.06.2022, №UА805000/2022/000098/2 від 07.06.2022 та №UА805170/2022/000001/2 від 07.09.2022.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2022/000097/2 від 03.06.2022.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2022/000098/2 від 07.06.2022.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805170/2022/000001/2 від 07.09.2022.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Приватного підприємства "ЕЛЕКТРО-К" (вул. Осипенко, 13, кв. 4, м. Кролевець, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 36744532) суму судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційноїінстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявнимиу справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що03.06.2022 Сумською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА805000/2022/000097/2 під час контролю митної вартості по електронній митній декларації типу ІМ40ДЕ № UА805170/2022/000551 від 02.06.2022.

ПП «ЕЛЕКТРО-К» не погодилося з Рішенням про коригування митної вартості товарів № UА805000/2022/000097/2 від 03.06.2022 і, керуючись вимогами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, подало до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ, яка за реєстраційним номером ГА805170/2022/000561 була успішно оформлена Сумською митницею 03.06.2022.

У подальшому Сумська митниця 07.06.2022 виносить Рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2022/000098/2 під час контролю митної вартості по електронній митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA805090/2022/001734 від 06.06.2022.

ПП «ЕЛЕКТРО-К» не погодилося з Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA805000/2022/000098/2 від 07.06.2022 і, керуючись вимогами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, подало до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ, яка за реєстраційним номером UA805090/2022/001740 була успішно оформлена Сумською митницею 07.06.2022.

Також, 07.09.2022 Сумська митниця виносить Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805170/2022/000001/2 під час контролю митної вартості по електронній митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA805170/2022/001042 від 06.09.2022.

ПП «ЕЛЕКТРО-К» не погодилося з Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA805170/2022/000001/2 від 07.09.2022 і, керуючись вимогами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, подало до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ, яка за реєстраційним номером UA805170/2022/001047 була успішно оформлена Сумською митницею 07.09.2022.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, ПП «ЕЛЕКТРО-К» звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтоване та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. В такому випадку митний орган зобов`язаний витребовувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, тобто використовувати надане повноваження виключно для виконання покладеної на нього законом функцій. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судовим розглядом встановлено, що у рішенні №UA805000/2000/000097/2 від 03.06.2022 про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що підставами прийняття рішення були виявлені розбіжності в наданих документах, а саме:

- відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що передбачено п. 3.1 Договору транспортного експедирування від 07.09.2020 №0709/20-01;

- надане до митного оформлення платіжне доручення в іноземній валюті № 46 від 17.11.2021 не містить реквізитів відповідно до вимог п.2.14 Постанови НБУ від 21.01.2004 №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»;

- до ціни, що була сплачена за товари не додано витрати, понесені покупцем, які передбачені ч.10 ст. 58 МКУ, а саме: комісійні за оплату інвойсу, що сплачуються покупцем відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного контракту від 12.11.2021 №79;

- контейнер з вантажем розміщений на морському судні «СМА CGM TANYA»/0BXBDW1, згідно коносаменту від 22.01.2022 № NBOODS221027, проте в митній декларації країни відправлення вказано іншу назву морського судна, а саме: «JOHANNA SCHULTE»/007W.

Колегія суддів вважає безпідставним висновки відповідача щодо прийнятого рішення №UA805000/2000/000097/2 від 03.06.2022, враховуючи наступне.

Так, відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України не передбачено подання до митниці банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Судом встановлено, що позивачем до Сумської митниці електронним повідомленням від 02.06.2022 15:38:21 Ідентифікатор 822БА1В0-СЕ9Р-4ЕЕВ-А618-56Е5ВЕ2АЕ088 було направлено банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 480 від 02.06.2022, а електронним повідомленням від 02.06.2022 15:46:09 Ідентифікатор 186ас8бЗ-0174-4е1с1-ассс1- 41с2Ь8Ье7468 було підтверджено його отримання.

Крім того, відповідно до вимог частини першої та частини другої статті 257 Митного кодексу України, платіжне доручення в іноземній валюті № 46 від 17.11.2021 було подано у формі електронного документа.

Колегія суддів зазначає, що вимогами частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості не передбачено додавання до ціни товару комісійних витрат за оплату інвойсу, які понесені покупцем товару на митній території України, тому що види комісій за міжнародні перекази - є розрахунково-касовими взаємовідносинами покупця, яким є ПП «ЕЛЕКТРО-К» з банком, що його обслуговує, та не має ніякого відношення до формування ціни за контрактом № 79 від 12.11.2021, який укладався не при проведенні торгових біржових операцій, за що дійсно передбачені комісійні та брокерська винагороди. Включення комісії банку до митної вартості суперечить її визначенню, що наведено у положеннях статті 49 Митного кодексу України.

Так, вимогами підпункту 14.1.12 та підпункту 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено: 14.1.12. базова ставка фрахту - сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування; 14.1.260. фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

- перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Судовим розглядом встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА805000/2022/000098/2 від 07.06.2022 було прийняте з наступних підстав що документи не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме:

- до ціни, що була сплачена за товари не додано витрати, понесені покупцем, які передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, а саме: комісійні за оплату інвойсу, що сплачуються покупцем відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2021 №80;

- надане до митного оформлення платіжне доручення не засвідчене належним чином, а саме відсутні наступні реквізити: печатка банку, підпис працівника банку;

Колегія суддів вважає безпідставним висновки відповідача щодо рішення №UА805000/2022/000098/2 від 07.06.2022 з огляду на наступне.

Так, у відповідності до вимог частин першої та частини другої статті 257 Митного кодексу України платіжне доручення в іноземній валюті № 47 від 24.11.2021 було подано у формі електронного документа.

Вимогами частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості не передбачено додавання до ціни товару комісійних витрат за оплату інвойсу, які понесені покупцем товару на митній території України, бо види комісій за міжнародні перекази - є розрахунково-касовими взаємовідносинами покупця, яким є ПП «ЕЛЕКТРО-К» з банком, що його обслуговує, та не має ніякого відношення до формування ціни за контрактом № 80 від 15.11.2021, який укладався не при проведенні торгових біржових операцій, за що дійсно передбачені комісійні та брокерська винагороди. Включення комісії банку до митної вартості суперечить її визначенню, що наведено у положеннях статті 49 Митного кодексу України

Судом встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА805170/2022/000001/2 від 07.09.2022 було прийняте з тих підстав, що документи не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме:

- відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що передбачено п. 4 Договору транспортного експедирування від 04.10.2021 №79/1;

- надане до митного оформлення платіжне доручення в іноземній валюті №48JBKLLC від 14.12.2021 не містить реквізитів рахунків продавця що ставить під сумнів виконання умов п.4 зовнішньоекономічного контракту від 08.12.2021 №81;

- до ціни, що була сплачена за товари не додано витрати, понесені покупцем, які передбачені ч.10 ст. 58 МКУ, а саме: комісійні за оплату інвойсу, що сплачуються покупцем відповідно до п. 4 зовнішньоекономічного контракту від 08.12.2021 №81.

Колегія суддів вважає безпідставним висновки відповідача щодо рішення №UА805170/2022/000001/2 від 07.09.2022 з наступних підстав.

Так, вимогами пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України не передбачено подання до Сумської митниці банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платіжне доручення в іноземній валюті № 48JBKLLC від 14.12.2021 має всі необхідні реквізити та відповідно проведено банком.

Також, вимогами частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості не передбачено додавання до ціни товару комісійних витрат за оплату інвойсу, які понесені покупцем товару на митній території України, бо види комісій за міжнародні перекази - є розрахунково-касовими взаємовідносинами покупця, яким є ПП «ЕЛЕКТРО-К» з банком, що його обслуговує, та не має ніякого відношення до формування ціни за контрактом № 81 від 08.12.2021. який укладався не при проведенні торгових біржових операцій, за що дійсно передбачені комісійні та брокерська винагороди. Включення комісії банку до митної вартості суперечить її визначенню, що наведено у положеннях статті 49 Митного кодексу України.

Як встановлено судовим розглядом, при винесенні рішень відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості, що передбачений підпунктом г пункту 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Відповідно до ст. 64 ч. 1 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Колегія суддів зауважує, що з аналізу наведених ввище норм вбачається, що резервний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості за іншими методами. Рішення про коригування митної вартості, що оскаржуються, не містять будь-якого обґрунтовування відсутності можливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України та наявності підстав для застосування резервного методу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від №UА805000/2022/000097/2 від 03.06.2022, №UА805000/2022/000098/2 від 07.06.2022 та №UА805170/2022/000001/2 від 07.09.2022.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 р. р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 по справі № 480/6274/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк