Постанова

від 19.10.2023 по справі 520/4772/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

19 жовтня 2023 р. Справа № 520/4772/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Варламова Дмитра Володимировича на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сахновщинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сахновщинської селищної ради, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 за № 1950-VIII;

- зобов`язати Сахновщинську селищну раду після закінчення воєнного стану на території України розглянути на найближчій сесії його заяву від 06.08.2021 шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0321 та передачі вказаної земельної ділянки йому у власність.

Позивач просив суд провести розподіл судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 №1950-VIII.

Сахновщинську селищну раду зобов`язано після закінчення воєнного стану на території України повторно розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0321 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої, ухвалити вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 стягнуто сплачену суму судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп.

14.10.2022 представником позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій він просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 5500.00 грн.

Заперечуючи вимоги заяви, у відзиві відповідач посилається на те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 5 500 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), і тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по стягненню з Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області судових витрат пов`язаних із наданням позивачу професійної (правничої) допомоги.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 залишено без задоволення заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат, понесених із оплатою професійної правової допомоги.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат, понесених із оплатою професійної правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не надано доказів здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд вказав, що ч. 4 ст. 134 КАС України передбачає саме витрати здійснені позивачем, а не такі, що відбудуться в майбутньому, тому до суду повинен бути наданий доказ здійснення позивачем витрат, якого до заяви не надано.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, представником позивача адвокатом Варламовим Д.В. подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник позивача зазначив, що при подачі заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем було надано усі необхідні документи, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, яка була надана при здійсненні представництва його інтересів при розгляді вказаної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Виходячи з викладеного тлумачення статей 134 та 139 КАС України, колегія суддів зазначає, що умовою прийняття рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу є подання позивачем до закінчення судових дебатів заяви про ці витрати.

Колегія суддів зазначає, що зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат пов`язаних із розглядом справи не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.

Як було зазначено вище відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані вище обставини, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі.

За таких обставин, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, тому, суд не дає оцінку обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі представником позивача клопотання стосовно стягнення з відповідача витрат позивача, понесених у зв`язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження факту отриманих послуг з професійної правничої допомоги позивач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги №27 від 18.02.2022; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Варламова Д.В.; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2022 серії ВІ № 1114030.

Проте, представником позивача не надано документів на підтвердження фактичного виконання адвокатських послуг, а саме акт виконаних робіт (детальний опис наданих послуг), який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим у суду відсутні підставі для відшкодування витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 Верховний Суд зазначив, що певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення у справі, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми процесуального права, відтак, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про залишення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Варламова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Варламова Дмитра Володимировича про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова