Постанова

від 11.10.2023 по справі 314/1418/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 314/1418/21

провадження № 61-2898св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Вільнянська міська рада Запорізької області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з окремими позовами до Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок.

В обґрунтування позовної заяви позивачі зазначили, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) 14 грудня 2020 року видано наказ, згідно з яким 42-ом громадянам, у тому числі позивачам, надано дозвіл на розробку проєкту щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0 га кожному за рахунок земельної ділянки державної власності загальною площею 105,4 га, для чого їм необхідно розробити проєкт землеустрою та подати його на затвердження. Вказаний проєкт землеустрою розроблено фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_5 , який вже 11 січня 2021 року отримав витяги з Державного земельного кадастру на кожну з 42-х земельних ділянок, яким присвоєно окремі кадастрові номери. 17 березня 2021 року проєкт землеустрою подано на затвердження до Вільнянської міської ради Запорізької області. Рішенням Вільнянської міської ради Запорізької області від 29 квітня 2021 року № 72 громадянам, які подали заяви про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП ОСОБА_5 , відмовлено у його затвердженні та передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з посиланням на відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок. При з`ясуванні підстав та причин відмови у затвердженні проєкту землевідведення позивачі встановили, що 28 січня 2021 року Вільнянська міська рада Запорізької області своїм рішенням № 47 сама собі надала дозвіл на об`єднання 42-х земельних ділянок, площею 2,0 га кожна, тобто саме тих ділянок, стосовно яких ФОП ОСОБА_5 11 січня 2021 року отримав витяги з Державного земельного кадастру із визначенням кожної ділянки за окремим кадастровим номером. Надалі, рішенням від 18 березня 2021 року № 76, тобто на наступний день після того, як громадяни подали на затвердження свої проєкти, Вільнянська міська рада Запорізької області замість того, щоб розглянути та затвердити подані проєкти громадян, які містили відомості про земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами та які були виготовлені на виконання чинного до цього часу наказу Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8 9651/15-20-СГ, затвердила свій проєкт, виготовлений на виконання пізніше прийнятого рішення міської ради від 28 січня 2021 року № 47, на підставі якого земельні ділянки громадян об`єднані у дві інші земельні ділянки, площею 22,0 га та 62,0 га, з новими кадастровими номерами. Рішенням від 29 квітня 2021 року № 72 Вільнянська міська рада Запорізької області відмовила громадянам у затвердженні їх проєктів землеустрою, які надійшли до неї 17 березня 2021 року, посилаючись на відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок, що стало можливим у зв`язку із прийняття радою попереднього рішення від 18 березня 2021 року № 76. Позивачі стверджували, що зворотнє об`єднання 42-х земельних ділянок з присвоєними їм за проєктом землевідведення кадастровими номерами вказує на те, що Вільнянська міська рада Запорізької області знала про права громадян, надані їм наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ. Затвердження Вільнянської міською радою Запорізької області свого проєкту на наступний день після того, як їй на затвердження надійшов проєкт громадян, вказує на свідоме нехтування правами громадян та свідоме надання переваги своїм інтересам, всупереч інтересів громадян. Відмова у затвердженні проєкту громадян з посиланням на відсутність відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок, є наслідком неправомірних дій, які були штучно та протиправно створені самою Вільнянською міською радою Запорізької області. За вказаних підстав та зважаючи на те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою для відведення змелених ділянок 42-м громадянам не скасований і залишається чинним, позивачі переконували суд, що оскаржуваними рішеннями Вільнянської міської ради Запорізької області порушені їх права на набуття у власність земельних ділянок.

З огляду на викладене, з урахуванням уточнень, позивачі просили суд з метою захисту та відновлення своїх прав визнати незаконними та скасувати рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47, від 18 березня 2021 року № 76, від 29 квітня 2021 року № 72; скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, з кадастровими номерами 2321585600:01:002:0367, площею 62,0 га, 2321585600:01:002:068, площею 22,0 га, та поновити реєстрацію земельних ділянок, яка існувала до цього.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2021 року справу № 314/1574/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та справу № 314/1418/21 за позовною заявою ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження. Присвоєно об`єднаному провадженню єдиний унікальний номер 314/1418/21.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка Вільнянської міської ради». Частково визнано незаконним та скасовано рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 18 березня 2021 року № 76 «Про затвердження технічної документації зі землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка», за винятком пункту № 5, яким вирішено питання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0265, площею 16,0133 га, та пунктів № 6, 7, в частині визначення порядку виконання та контролю виконання пункту № 5, які залишено без змін. Визнано незаконним та скасовано рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 29 квітня 2021 року № 72 «Про розгляд заяв громадян щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0 га та передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства». Скасовано у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0367, площею 62,0 га, та поновлено реєстрацію земельних ділянок площею по 2,0 га кожна, яка існувала до вищевказаної скасованої реєстрації. Скасовано у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0368, площею 22,0 га, та поновлено реєстрацію земельних ділянок площею по 2,0 га кожна, яка існувала до вищевказаної скасованої реєстрації. Стягнуто з Вільнянської міської ради Запорізької області судовий збір: на користь ОСОБА_3 у розмірі 2 724,00 грн, на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 362,00 грн, на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 362,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Вільнянська міська рада Запорізької області проігнорувала наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ та позбавила 42-х громадян можливості завершити розпочату ними відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельних ділянок у порядку безоплатної приватизації, що є незаконним і порушує право громадян на «правомірне очікування», а тому рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47 підлягає скасуванню.

Також, скасовуючи частково рішення № 76 Вільнянської міської ради Запорізької області від 18 березня 2021 року, яким було затверджено технічну документацію, розроблену на підставі рішення від 28 січня 2021 року № 47, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не можна вважати законним наступне рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджені результати та документи, які є наслідком попереднього вже скасованого судом рішення. Водночас суд звернув увагу на те, що фактично на дату винесення рішення від 18 березня 2021 року № 76 у розпорядженні відповідача було наявним два пакета документів із землеустрою, з яких в хронологічному порядку дозвіл на виготовлення проєкту та сам проєкт громадян був виготовлений раніше.

Крім того, скасовуючи рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 29 квітня 2021 року № 72, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не можна вважати законним рішення, підставою прийняття якого стала відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації відведених громадянам земельних ділянок, яка утворилась внаслідок прийняття відповідачем рішень від 28 січня 2021 року № 47 та від 18 березня 2021 року № 76, щодо яких суд дійшов висновку про їх незаконність та скасування.

Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Вільнянської міської ради Запорізької області витрати на професійну правничу допомогу: на користь ОСОБА_3 у розмірі 20 000,00 грн, на користь ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачами докази на підтвердження понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, є належними та допустимими.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідач Вільнянська міська рада Запорізької області знаходиться у прифронтовій зоні, стала прихистком для сотень внутрішньо переміщених осіб, які вимушено залишили свої домівки через повномасштабне вторгнення та збройну агресію російської федерації, то стягнення із неї витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі призведе до негативних наслідків при забезпеченні фінансування оборонних заходів та заходів із соціального захисту населення в умовах воєнного стану, то заявлені позивачами до стягнення суми судових витрат на правову допомогу підлягають зменшенню на підставі частин третьої - п`ятої, дев`ятої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки надання правової допомоги на підставі договору від 21 вересня 2021 року № 582/21-ОБД, укладеного між позивачами та адвокатом Сердюком Р. В. після об`єднання справ № 314/1574/21 та № 314/1418/21, не потребувало значних витрат часу адвоката, додаткової підготовки та надання інших послуг, які не були осягнуті попередніми договорами про надання правової допомоги, основний обсяг правової допомоги був наданий позивачам адвокатом очевидно на підставі договорів про надання правової допомоги від 25 березня 2021 року № 582/21 НР та від 05 квітня 2021 року № 582/21-НР, укладеними між позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і адвокатом Сердюком Р. В., до об`єднання справ в одне провадження, то заявлені вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за договором від 21 вересня 2021 року є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, та такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат, тому не підлягають стягненню з відповідача взагалі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу Вільнянської міської ради Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року задоволено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Сердюка Р. В. на додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року залишено без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та у стягненні на їх користь витрат на правову допомогу в повному обсязі.

Приймаючи вказану постанову, апеляційний суд виходив із того, що ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області чи будь-хто із 42-х громадян, які претендували спірні земельні ділянки, не надали Вільнянській міській раді Запорізької області інформацію про існування наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою 42-м громадянам на відведення земельних ділянок за рахунок поділу земельна ділянка з кадастровим номером 2321585600:01:002:0181, площею 105,4 га, тому не будучи необізнаним про законність поділу належної йому земельної ділянки, яку прийняв єдиним масивом, площею 105,4 га, та зареєстрував її за собою у такому вигляді, відповідач в порядку дискреційних повноважень, рішенням від 28 січня 2021 року № 47 правомірно розпорядився нею шляхом об`єднання з метою подальшого продажу на земельних торгах права оренди на них.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач з урахуванням законності рішення від 28 січня 2021 року № 47 обґрунтовано прийняв і рішення від 18 березня 2021 року № 76 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка, а також в подальшому прийняв рішення від 29 квітня 2021 року № 72 про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП ОСОБА_5 , 23-ом особам (в тому числі двом позивачам), оскільки на цей час вже були відсутні у Державному земельному кадастрі відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок позивачів та інших 39-ти осіб.

Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позов заявлено лише трьома із 42-х громадян, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, то суд першої інстанції, розглядаючи позов трьох позивачів, незаконно скасував рішення відповідача № 47 і 76 в частині, яка стосується й інших 39-ти осіб, якими позови не подавались, а також рішення № 72 щодо двадцяти трьох осіб за позовами трьох позивачів.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідно до змісту рішення Вільнянської міської ради Запорізькій області від 29 квітня 2021 року № 72 позивач ОСОБА_3 не була заявником щодо затвердження проєкту землеустрою в частині відведення їй земельної ділянки, а тому цим рішенням саме її права порушені не були.

Також скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з огляду на прийняття нового рішення про відмову в задоволені позову всі витрати позивачі мають нести самостійно без їх компенсації за рахунок іншої сторони.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Сердюк Р. В. , засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19, від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Також заявник посилається на те, що наявні підстави, визначені пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, для обов`язкового скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- проігнорував, що відповідач не подав до суду наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 52-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15 грудня 2020 року, на які він посилався, стверджуючи про законність та обґрунтованість рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47;

- розглянув справу за відсутності представника третьої особи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, який не з`явився до суду з поважних причин, через оголошеної на той час повітряної тривоги;

- не навів належного обґрунтування щодо спростування всіх аргументів позивачів, викладених у позовній заяві, та висновків і мотивів наведених у рішенні суду першої інстанції;

- не врахували «легітимне очікування» позивачів на отримання у власність земельних ділянок щодо яких було виготовлено технічну документацію.

06 березня 2023 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області подало через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц. Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував, що постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 не містила жодних зобов`язальних норм імперативного характеру щодо необхідності передачі органам місцевого самоврядування виданих територіальними органами місцевого самоврядування виданих територіальними органами Держгеокадастру наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою;

- не надав належної оцінки тому, що оскільки позов у цій справі було подано 05 квітня 2021 року, то спірні правовідносини, станом на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, а саме 27 травня 2021 року, вже відбулись;

- проігнорував те, що спір у справі підлягає вирішення у порядку адміністративного судочинства.

29 березня 2023 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням уточнень, просило скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

24 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Сердюк Р. В. , засобами поштового зв`язку подав Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому, заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

01 травня 2023 року ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, подала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року.

Право на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що вона є однією з 42-ох громадян, яким наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою площею 2,0 га. ФОП ОСОБА_5 , на виконання вказаного наказу та за замовленням заінтересованих громадян, виготовив проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок, один на всіх - 42-ох громадян, де ОСОБА_4 зазначена під № 23. В ході виготовлення вказаного проєкту землеустрою, між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 були укладені акти перенесення в натуру (на місцевості) меж земельної ділянки заявника та акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. З того часу виділена ОСОБА_4 земельна ділянка, площею 2,0 га, перебуває у її фактичному користуванні. Проєкт виготовлений ФОП ОСОБА_5 на затвердження Вільнянської міської ради Запорізької області заявник не подавала. 24 квітня 2023 року ОСОБА_4 дізналась про створення рішеннями Вільнянської міської ради Запорізької області перешкод всім 42-ом громадянам у набутті у власність земельних ділянок на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ, а також те, що такі рішення в подальшому стали предметом оскарження позивачів у судовому порядку у цій цивільній справі. ОСОБА_4 стверджує, що висновки Запорізького апеляційного суду, викладені у постанові від 25 січня 2023 року у цій справі, щодо законності рішень Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47 та від 18 березня 2021 року № 76, а також щодо безпідставності скасування таких рішень судом першої інстанції за позовом лише трьох із 42-ох громадян, яким наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, без залучення їх до участі у справі, порушують її законні права та інтереси і дають їй право на касаційне оскарження такої постанови апеляційного суду.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник посилається на те, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проєкту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є такими, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки;

- не звернув увагу на те, що положення пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України має пряму дію в часі, тобто регулює відносини, що виникли після набрання чинності, а також відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності;

- помилково розглянув справу без участі всіх 42-ох громадян, яким наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 та 06 березня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 314/1418/21 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Вільнянського районного суду Запорізької області матеріали справи № 314/1418/21; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

30 березня 2023 року матеріали справи № 314/1418/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , як особи яка не брала участі у розгляді справи, на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справу № 314/1418/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області підлягають залишенню без задоволення, а касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 підлягає закриттю, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області прийняло наказ № 8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою», яким 42-м громадянам, серед яких під № 9 значиться ОСОБА_2 , під № 39 значиться ОСОБА_1 та під № 18 значиться ОСОБА_3 , надано дозвіл на розроблення проєкту щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Вільнянської міської територіальної громади, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Орієнтовний розмір земельної ділянки, яка відводиться, складає 84,0 га, тобто по 2,0 га кожному з 42-х громадян. Згідно з пунктом 5 вказаного наказу № 8-9651/15-20-СГ громадянам необхідно подати розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок на затвердження відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас 14 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області видало наказ № 52-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з яким здійснено заходи по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Вільнянській міській об`єднаній громаді.

Згідно з актом від 15 грудня 2020 року, серед іншого, у комунальну власність була передана земельна ділянка, з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4 га, цільове призначення 01.04 (для ведення підсобного господарства).

Зазначена земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Запорізькою регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та зареєстрована 31 жовтня 2019 року.

24 грудня 2020 року Вільнянська міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку, площею 104,5 га, з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Підставами державної реєстрації вказано: наказ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 52-ОТГ, виданий 14 грудня 2020 року, та Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15 грудня 2020 року. Зазначені відомості підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 квітня 2021 року 16:28:08.

У ході розгляду справи сторони визнали тотожність земельної ділянки, стосовно якої 14 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області прийнятий наказ № 8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою» 42-м громадянам, та земельної ділянки, з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4 га, яку 24 грудня 2020 року Вільнянська міська рада зареєструвала за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою» та за рахунок земельної ділянки, з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4 га, ФОП ОСОБА_5 виготовив проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок для 42-х громадян, вказаних у наказі, кожному по 2,0 га.

У ході виготовлення вказаного проєкту землеустрою ФОП ОСОБА_5 були сформовані та зареєстровані у земельному кадастрі 42-і земельні ділянки, площа кожної з яких становила 2,0 га, та кожній з яких був присвоєний окремий кадастровий номер, зокрема, земельним ділянкам позивачів: ОСОБА_2 -2321585600:01:002:0283, ОСОБА_3 - 2321585600:01:002:0316, ОСОБА_1 - 2321585600:01:002:0359.

11 січня 2021 року ФОП ОСОБА_5 отримав Витяги з Державного земельного кадастру на 42 сформовані земельні ділянки, зокрема, на які розроблено проєкт землеустрою позивачам ОСОБА_1 - кадастровий номер 2321585600:01:002:0359, ОСОБА_2 - кадастровий номер 2321585600:01:002:0283, ОСОБА_3 - кадастровий номер 2321585600:01:002:0316.

28 січня 2021 року Вільнянська міська рада Запорізької області ухвалила рішення № 47, яким надала дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), що перебувають у комунальній власності та розташовані за межами населеного пункту с. Аграфенівка Вільнянської міської ради, які підлягають об`єднанню у дві земельні ділянки площею 22,0 га та площею 62,0 га з подальшим виготовленням проєкту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та включенням їх до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Вільнянської міської ради Запорізької області для продажу права оренди на земельних торгах. Додатки до цього рішення містять кадастрові номери земельних ділянок на які претендували позивачі та інші 39 осіб.

На підставі вказаного рішення від 28 січня 2021 року № 47, Товариство з обмеженою відповідальністю «Козацькі землі» розробило технічну документацію із землеустрою, згідно з якою 15 березня 2021 року державним реєстратором було проведено об`єднання 42-х вище зазначених земельних ділянок, на які 42-ма громадянами вже було розроблено проєкти землеустрою із присвоєнням сформованим земельним ділянкам кадастрових номерів, у дві земельні ділянки, площею 22,0 га, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0368, та, площею 62,00 га, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0367.

Рішенням сесії Вільнянської міської ради Запорізької області від 18 березня 2021 року № 76 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання 42-х земельних ділянок в дві земельні ділянки, площею 22,0 га, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0368, та, площею 62 га, з кадастровим номером 2321585600:01:002:0367.

Також судами встановлено, що перед прийняттям вказаного рішення № 76 на сесії 18 березня 2021 року до Вільнянської міської ради Запорізької області (17 березня 2021 року) надійшли заяви від 23-ох фізичних осіб з числа 42-ох про затвердження їх проєктів землевідведення, у яких був наявний наказ ГУ Держгеокадастру від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ, але ці заяви не були включені до порядку денного на сесію 18 березня 2021 року.

На сесії Вільнянської міської ради Запорізької області 29 квітня 2021 року прийнято рішення № 72, згідно з яким відмовлено громадянам у затвердженні їх проєктів землевідведення, оскільки відведені згідно з проєктами їм земельні ділянки площею по 2,00 га були на цей час фізично відсутні у публічній кадастровій карті внаслідок їх об`єднання у дві окремі земельні ділянки площею 62,0 га та 22,0 га.

Під «відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації відведених громадянам земельних ділянок» відповідачем розумілося їх об`єднання та реєстрація двох нових земельних ділянок кадастровий номер 2321585600:01:002:0367, площею 62,0 га та кадастровий номер 2321585600:01:002:0368, площею 22,0 га, на підставі рішення від 28 січня 2021 року № 47 та на підставі рішення від 18 березня 2021 року № 76, що автоматично призвело до скасування реєстрації у земельному кадастрі 42-х земельних ділянок, кожна площею 2,0 га, які були сформовані та зареєстровані на підставі проєкту землевідведення виготовленому ФОП ОСОБА_5 на замовлення громадян.

Крім того, судами встановлено, що у 20-х числах грудня 2020 року Вільнянська міська рада звернулась з листом до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, у якому просила надати інформацію, чи має місце у відношенні земельної ділянки площею 104,5 га, що передана у комунальну власність територіальної громади, видання наказів про надання дозволу на розроблення проєктів землевідведення, та просила не допускати перерозподілу цієї земельної ділянки.

Проте відповіді на вказаний запит станом на час прийняття рішення від 28 січня 2021 року № 47 та рішення від 18 березня 2021 року № 76 отримано не було.

З наданих суду пояснень свідка ОСОБА_7 слідує, що проєкти землеустрою, які надійшли від фізичних осіб 17 березня 2021 року, не були винесені на розгляд сесії міської ради 18 березня 2021 року, оскільки мали пройти погодження на засіданні земельної комісії, на якій готуються проєкти рішень, які потім пропонуються депутатам для голосування на сесії. Земельна комісія проводиться завчасно, як правило, за п`ять днів до сесії.

Щодо наявності наказу про надання дозволу на виготовлення проєкту землевідведення іншим особам, ОСОБА_7 заначив, що Вільнянська міська рада Запорізької області робила відповідний запит до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, але депутати на погоджувальній комісії вирішили винести це рішення на голосування до отримання відповіді. Фактично відповідь надійшла тільки в липні 2021 року.

Звертаючись до суду із позовом позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказували на те, що рішеннями Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47, від 18 березня 2021 року № 76, від 29 квітня 2021 року № 72 порушені їхні права на набуття у власність земельних ділянок, а тому просили суд визнати їх незаконним та скасувати. Також позивачі просили скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, з кадастровими номерами 2321585600:01:002:0367, площею 62,0 га, 2321585600:01:002:068, площею 22,0 га, та поновити реєстрацію земельних ділянок, яка існувала до цього.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

- щодо касаційних скарг ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

За змістом статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Водночас згідно з вказаними нормами ЗК України, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.

Важливо, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а і підстав для відступлення від нього немає.

Також варто зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року, було внесено зміни до ЗК України, зокрема до статті 122, де розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено відповідні управління Держземагентства (в подальшому Управління Держгеокадастру).

З урахуванням змін до ЗК України, внесених Законом № 5245-VI, з 01 січня 2013 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області до моменту передачі цих земель об`єднанням територіальних громад.

З набранням чинності вказаними змінами законодавства та делегуванням повноважень з управління землями сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, законодавством не зобов`язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проєктів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними.

Також не передбачено, що проєкти землеустрою, розроблені на підставі отриманих раніше дозволів та погоджені відповідно до законодавства, чинного на момент, коли розпорядником земель сільськогосподарського призначення були управлінні Держгеокадастру, не можуть бути затвердженні органом місцевого самоврядування, який став розпорядником земель сільськогосподарського призначення.

З передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності в комунальну не відбулася зміна цільового призначення вказаних земель, а також на момент передачі спірних земельних ділянок у розпорядження органів місцевого самоврядування не змінився порядок розробки та погодження проєктів землеустрою.

Отже, проєкти землеустрою, розроблені позивачами на підставі дозволу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та погоджені у порядку, визначеному Законом України «Про землеустрій» та ЗК України.

Приписи статті 117 ЗК України, як і інші нормативно-правові акти, якими регулюються земельні відносини відповідної категорії, не містять застережень щодо нечинності усіх попередньо виданих дозвільних документів, необхідних для одержання безоплатно у власність земельних ділянок, переданих з державної у комунальну власність, на час вчинення такої передачі.

Крім того, варто звернути увагу на те, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» визначено, державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 ЗК України.

Отже, є визначений механізм передачі у комунальну власність земельних ділянок, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але документація на затвердження не подана органам державної служби до 15 грудня 2020 року, тобто так, як відбулося у даній справі.

Відповідно до положень ЗК України, затвердження проекту землеустрою здійснюється органом, який на час затвердження наділений правом на розпорядження земельними ділянками.

Водночас суд не може відмовити у вирішення спору, якщо відсутній закон. У такому випадку застосовується аналогія закону, а за його відсутності, аналогія права, що врегульовано частинами дев`ятою та десятою статті 10 ЦПК України.

Аналіз статті 148-1 ЗК України, статей 178, 514, 770, 814 ЦК України свідчить про те, що у усіх можливих випадках законодавчого врегулювання аналогічних правовідносин, закріплене збереження загального правила, згідно якого новий власник є відповідальним за зобов`язаннями, які були надані чи які виникли при попередньому власнику.

Тож, обов`язок затвердження проєкту землеустрою, дозвіл на виготовлення якого надано попереднім органом, здійснюється органом який на час затвердження наділений правом на розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Тобто якщо порушення своїх прав особа знаходить у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області чи будь-хто із 42-х громадян, які претендували на спірні земельні ділянки, не надали Вільнянській міській раді Запорізької області інформацію про існування наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою 42-м громадянам на відведення земельних ділянок за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0181, площею 105,4 га, тому не будучи необізнаним про законність поділу належної йому земельної ділянки, яку прийняв єдиним масивом, площею 105,4 га, та зареєстрував її за собою у такому вигляді, відповідач в порядку дискреційних повноважень, рішенням від 28 січня 2021 року № 47 правомірно розпорядився нею шляхом об`єднання з метою подальшого продажу на земельних торгах права оренди на них.

Водночас апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач з урахуванням законності рішення від 28 січня 2021 року № 47 обґрунтовано прийняв і рішення від 18 березня 2021 року № 76 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка, а також в подальшому прийняв рішення від 29 квітня 2021 року № 72 про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП ОСОБА_5 , двадцяти трьом особам (в тому числі двом позивачам), оскільки на цей час вже були відсутні у Державному земельному кадастрі відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок позивачів та інших 39-ти осіб.

Також, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки позов заявлено лише трьома із 42-х громадян, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, то суд першої інстанції, розглядаючи позов трьох позивачів, незаконно скасував рішення відповідача № 47 і 76 в частині, яка стосується й інших 39-ти осіб, якими позови не подавались, а також рішення № 72 щодо двадцяти трьох осіб за позовами трьох позивачів.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до змісту рішення Вільнянської міської ради Запорізькій області від 29 квітня 2021 року № 72 позивач ОСОБА_3 не була заявником щодо затвердження проєкту землеустрою в частині відведення їй земельної ділянки, а тому цим рішенням саме її права порушені не були.

Доводи касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

З вказаних в позовній заяві доводів видно, що вимоги до Вільнянської міської ради заявлені з приводу оскарження його актів, якими здійснено: розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою трьом позивачам, тобто спір стосується реалізації ними права на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення в порядку безоплатної приватизації.

Верховний Суд зазначає, що для визначення юрисдикції суду щодо розгляду спору про оскарження рішення щодо розпорядження земельною ділянкою, відносно якої вже виготовлено проєкт землеустрою позивачами, важливим є не лише участь у відповідних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, а й встановлення факту реалізації його рішень і державної реєстрації права на земельну ділянку.

В момент звернення до суду з цим позовом така реєстрація речового права на спірну земельну ділянку була проведена за відповідачем (24 грудня 2020 року), тому спір належить до юрисдикції цивільного судочинства.

А позивачі захищають у цій справі свій «очікуваний інтерес», який за приписами Протоколу І до Конвенції прирівняно до майбутнього майнового права на землю.

Аргументи касаційних скарг ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про те, що право комунальної власності є лише базовим правом, за рахунок якого здійснюється подальше надання земельних ділянок у власність або користування, а не об`єктом цивільних прав Вільнянської міської ради Запорізької області, є безпідставними оскільки у цій справі земельна ділянка, з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4 га, та новоутворені відповідачем спірні земельні ділянки, кадастровий номер 2321585600:01:002:0367, площею 62,0га, та кадастровий номер 2321585600:01:002:0368, площею 22,0 га, є об`єктом цивільних прав Вільнянської міської ради Запорізької області, що і зумовило спір сторін щодо їх поділу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не навів належного обґрунтування щодо спростування всіх аргументів позивачів, викладених у позовних заявах, є безпідставними, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що апеляційний суд надав належну оцінку усім суттєвим доводам позивачів, викладеним у їх позовних заявах.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач не подав до суду наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 52-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15 грудня 2020 року, на які він посилався, стверджуючи про законність та обґрунтованість рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47, Верховний Суд відхиляє, оскільки у процесі розгляду справи заявник не заперечував факт наявності вказаних документів та не заявляв клопотання про їх витребування у судах попередніх інстанцій.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Судувід 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19, від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 підлягають відхиленню з огляду на таке.

На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів (обставини, на які посилається сторона позивача) і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19 у справі за позовом фізичних осіб до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки позивачами дотримано процедуру отримання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, погодження яких здійснено у відповідності до вимог чинного на час вчинення відповідних процедур законодавства, тому відповідач, посилаючись на відсутність погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безпосередньо з ним, безпідставно, без врахування змін у чинному законодавстві, відмовив позивачам у затвердженні проєктів землеустрою.

У постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18 у справі за позовом фізичної особи до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на нормах законодавства, а тому підлягає скасуванню. Також Верховний Суд визнав, що у цій справі має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті ним рішення у визначеному законодавством порядку.

У постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 617/763/16-ц у справі за позовом фізичної особи до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області та фізичних осіб про скасування рішення, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, виходив із того, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проєкту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 у справі за позовом фізичної особи до Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою та зобов`язання надати такий дозвіл, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що рішення сільської ради «Про добір земельних ділянок, право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» розповсюджується на бажану земельну ділянку, щодо якої позивачкою подано клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а відповідно до частини третьої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, окрім того, вказане рішення позивачем не оскаржувалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Натомість, у справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що відповідач не заперечував факт наявності та законності наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ, яким 42-х громадянам надано дозвіл на розробку проєкту щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0 га за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0181, площею 105,4 га, і проєкту землеустрою, виготовленого ФОП ОСОБА_5 на його виконання. Водночас апеляційний суд вважав, що оскільки ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області чи будь-хто із 42-х громадян, які претендували спірні земельні ділянки, не надали відповідачу інформацію про існування наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ, то не будучи необізнаним про законність поділу належної йому земельної ділянки, яку прийняв єдиним масивом, площею 105,4 га, та зареєстрував її за собою у такому вигляді, відповідач в порядку дискреційних повноважень, рішенням від 28 січня 2021 року № 47 правомірно розпорядився нею шляхом об`єднання з метою подальшого продажу на земельних торгах права оренди на них. Також, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач, з урахуванням законності рішення від 28 січня 2021 року № 47, обґрунтовано прийняв і рішення від 18 березня 2021 року № 76 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка, а також в подальшому прийняв рішення від 29 квітня 2021 року № 72 про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП ОСОБА_5 , двадцяти трьом особам (в тому числі двом позивачам), оскільки на цей час вже були відсутні у Державному земельному кадастрі відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок позивачів та інших 39-ти осіб.

Отже, у наведених заявником як приклад постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини справ, а тому доводи заявника про неврахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц є помилковими, оскільки викладені у наведеній заявником постанові суду касаційної інстанції правові висновки, на які посилається заявник, стосуються загального процесуального порядку та підстав визнання юрисдикції спорів щодо визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про відмову в затвердженні розробленого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не суперечить таким висновкам.

Посилання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника третьої особи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, який не з`явився до суду з поважних причин, у зв`язку з оголошеною на той час повітряною тривогою, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Сердюка Р. В. на додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від12 вересня 2022 року (т. 2 а. с. 134).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Сердюка Р. В. на додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 грудня 2022 року на 12 год 40 хв. Постановлено повідомити учасників справи про дату, час та місце судового засідання та викликати їх в судове засідання (т. 2 а. с. 135).

11 листопада 2022 року Запорізьким апеляційним судом на поштову адресу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області направлено копію ухвали суду від 09 листопада 2022 року про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги Вільнянської міської ради Запорізької області та роз`яснено третій особі право подати відзив апеляційну скаргу. Також у цей день ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області направлено повідомлення про те, що 14 грудня 2022 року на 12 год 40 хв у приміщенні суду відбудеться розгляд справи за апеляційною скаргою Вільнянської міської ради Запорізької області (т. 2 а. с. 137, 141).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вільнянської міської ради Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року (т. 2 а. с. 147).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2022 року справу за апеляційною скаргою Вільнянської міської ради Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2022 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2022 року призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 грудня 2022 року на 12 год 40 хв. Постановлено повідомити учасників справи про дату, час та місце судового засідання та викликати їх в судове засідання (т. 2 а. с. 148).

17 листопада 2022 року Запорізьким апеляційним судом на поштову адресу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області направлено копію ухвали суду від 16 листопада 2022 року про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги Вільнянської міської ради Запорізької області та роз`яснено третій особі право подати відзив апеляційну скаргу. Також у цей день ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області направлено повідомлення про те, що 14 грудня 2022 року на 12 год 40 хв у приміщенні суду відбудеться розгляд справи за апеляційною скаргою Вільнянської міської ради Запорізької області (т. 2 а. с. 149, 155).

18 та 24 листопада 2022 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області отримало вказану кореспонденцію, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 162,185).

У судове засідання, яке відбулось 14 грудня 2022 року, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області чи його представник не з`явились, причин відсутності суду не повідомили.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по Запорізькій області розгляд справи за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Сердюка Р. В. та Вільнянської міської ради Запорізької області було відкладено на 25 січня 2023 року на 10 год 00 хв (т. 2 а. с. 210).

14 грудня 2022 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області направлено повідомлення про те, що 25 січня 2023 року о 10 год 00 хв у приміщенні суду відбудеться розгляд справи за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Сердюка Р. В. та Вільнянської міської ради Запорізької області (т. 2 а. с. 216).

27 грудня 2022 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області отримало вказану кореспонденцію, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 220).

У судове засідання, яке відбулось 25 січня 2023 року, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області чи його представник не з`явились, причин відсутності суду не повідомили.

З огляду на викладене, враховуючи те, що у матеріалах справи наявні письмові пояснення третьої особи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області по суті спору (т. 1 а. с. 158 - 168), керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду справи апеляційний суд у судовому засіданні 25 січня 2023 року цілком законно розглянув справу по суті без участі третьої особи, повідомленої про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відсутність ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - Сердюка Р. В. та Вільнянської міської ради Запорізької області жодним чином не вплинула на правильність, законність та обґрунтованість винесеного судом апеляційної інстанції судового рішення.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не врахували «легітимне очікування» позивачів на отримання у власність земельних ділянок щодо яких було виготовлено технічну документацію є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтями 321 і 324 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Апеляційним судом встановлено, що Вільнянська міська територіальна громада Запорізької області в особі Вільнянської міської ради є належним власником спірних земельних ділянок отриманих на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 52-ОТГ, тому вона має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном в межах встановлених законодавством України та не порушуючи права інших осіб на власний розсуд.

Отримання позивачами дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок не надає права на отримання у власність цих земельних ділянок. Це право могло б виникнути лише після прийняття відповідним повноважним органом (відповідачем) позитивного рішення про затвердження такої документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність позивачів. Однак таке рішення відповідачем прийнято не було.

Тож, прийняття Вільнянською міською радою Запорізької області оскаржуваних рішень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які перебували у її власності, та як наслідок відмову у затвердженні проєкту землеустрою позивачів, не можуть вказувати на порушення «легітимних очікувань» позивачів.

Інші доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області зводяться до незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення.

Посилання заявників на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, не знайшли свого підтвердження.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

- щодо касаційної скарги ОСОБА_4 .

У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , як особа яка не брала участі у розгляді справи, стверджує, що висновки Запорізького апеляційного суду, викладені у постанові від 25 січня 2023 року у цій справі, щодо законності рішень Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47 та від 18 березня 2021 року № 76, а також щодо безпідставності скасування таких рішень судом першої інстанції за позовом лише трьох із 42-ох громадян, яким наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року № 8-9651/15-20-СГ надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, без залучення їх до участі у справі, порушують її законні права та інтереси і дають їй право на касаційне оскарження такої постанови апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржуваною постановою апеляційного суду питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_4 не вирішувалось з огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та недоведеність цих обставин.

Так, в оскаржуваному судовому рішенні апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок.

Вказане судове рішення безпосередньо не містить судження про права та обов`язки ОСОБА_4 у відповідних правовідносинах, а містить висновки щодо спростування доводів та вимог позивачів у цій справі.

Також ОСОБА_4 не була заявником до Вільнянської міської ради Запорізької області щодо затвердження проєкту землеустрою в частині відведення їй земельної ділянки, що підтверджується і її доводами.

Крім того, ОСОБА_4 не позбавлена права звернутись до суду із власним позовом про оскарження рішень Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року № 47 та від 18 березня 2021 року № 76 у встановленому законом порядку, у випадку незгоди з ними.

Тож, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області підлягають залишенню без задоволення, постанова Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року - залишенню без змін.

Водночас касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року підлягає закриттю.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційні скарги ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 396, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 рокузакрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко