Постанова

від 10.10.2023 по справі 520/11065/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2509/23

Справа № 520/11065/19

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Гуденка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило найменування на АТ «Сенс Банк»

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2021 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

У травні 2019 року АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 в якій просить звернути стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 3611314,00 грн., без ПДВ, на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 28 березня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською Оксаною Віталіївною та зареєстрованим в реєстрі за №483 а саме; земельну ділянку площею 0,07 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5110136900:27:011:0199, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17 січня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О., реєстровий №46, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №4293515, на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Комісарової С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 10024760 від 17 січня 2014 14:05:41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 269565051101, з метою часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту №08-660/057-302, загальна сума основного боргу по якому станом на 27 лютого 2019 року включно становить 1946 848,83 доларів США, які складаються з: 787 600,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 1159 248.83 доларів США - прострочена заборгованість за процентами, та стягнути з відповідачки судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником щодо всіх прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №08-660/057-302 на виконання умов якого видано кредит у розмірі 792000 доларів США строком до 27 березня 2023 року з процентною ставкою 13,5 річних та комісій в розмірі та порядку, визначених договором.

З метою забезпечення взятих на себе зобов`язань за умовами кредитного договору ОСОБА_2 передала банку в іпотеку наступне нерухоме майно:

-житловий будинок загальною площею 550 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку, площею 0,070 га, кадастровий номер 5110136900:27:001:0199, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний вище житловий будинок.

Позичальниця ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання зі сплати кредиту не виконувала.

З часом виявилося, що ОСОБА_2 та рядом інших осіб вчинялися дії з незаконного відчуження заставного майна без відома банку, як іпотекодержателя.

Так, 10 жовтня 2009 року за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є.С. на підтаві рішення Ордонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2009 року у справі №2-2932/09 за позовом ОСОБА_2 до АКБ «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту недійсним, відшкодування збитків і моральної шкоди та припинення договору іпотеки, вчинено нотаріальну дію із зняття заборони відчуження зазначеного іпотечного майна. Того ж дня, тобто 10 жовтня 2009 року ОСОБА_2 продала спірний житловий будинок ОСОБА_3 , уклавши договір купівлі-продажу та подарувала йому спірну ділянку.

Наведені вище обставини підтверджуються рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2013 року у справі №1512/2366/2012, яким встановлено, що у провадженні Ордонікідзевького районного суду м. Харкова цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до АКБ «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійним, відшкодування збитків і моральної шкоди та припинення договору іпотеки не перебувала, а рішення від 25 вересня 2009 року у такій справі суд не ухвалював, а сама ж справа №2-2932/09, рішення у якій ОСОБА_2 подала нотаріусу, має інші сторони та предмет.

30 серпня 2010 року житловий будинок та земельну ділянку реалізовано ОСОБА_4 , шляхом проведення публічних торгів приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» у процесі примусового виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2010 року у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у розмірі 301812 грн.

01 вересня 2010 року складено Акт державного виконавця про проведення публічних торгів, на підставі якого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юхневич М.М., видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на зазначене вище майно, зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН» 02 вересня 2010 року.

17 січня 2014 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно умов якого продала зазначений вище будинок та земельну ділянку на користь відповідачки.

Наведені вище обставини, на думку позивача були предметом дослідження у межах цивільної справи №520/6819/14-ц, сторонами визнаються та не підлягають доказуванню відповідно до ст. 82 ЦПК України.

АТ «Укрсоцбанк» стало відомо, що у 2014 році житловий будинок, який був предметом іпотеки, знищено шляхом демонтажу (зносу).

Відтак, за вказаних обставин, задоволення майнових вимог банку, забезпечених іпотекою, можливе лише за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером: 5110136900:27:011:0199, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а тому відповідачка ОСОБА_1 , стала особою, до якої перейшли зобов`язання за іпотечним договором у зв`язку із придбанням нерухомого майна.

Посилаючись на положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», банк твердить, що відповідачка є зобов`язаною особою за іпотечним договором не залежно від того, чи знала вона про наявність іпотеки та відповідних зобов`язань.

Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року зазначила, що у даній справі позивач не позбавлений відповідно ст. 38,39 Закону №898-IV можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішення суду, АТ «Альфа-Банк» в інтересах якого діє представник-адвокат Мус В.П. просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 23 Законом України «Про іпотеку», унаслідок чого дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також, ну думку скаржника, суд невірно застосував норми цивільного законодавства, обґрунтовуючи рішення у тому числі тим, що дана земельна ділянка не може бути витребувана у добросовісних набувачів відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України, що унеможливлює задоволення позову банку.

Установивши наявність заборгованості за кредитним договором суд повинен був дійти висновку про дійсність іпотеки. Отже, оскільки іпотечний договір є дійсним, зобов`язання, яке забезпечується іпотекою не виконане, майно вибуло з володіння власника на підставі підробленого документа, відтак на переконання скаржника, неможливо стверджувати, що наступне відчуження та записи в реєстрі речових прав, що підтверджують ці обставини відповідають закону.

Звертає увагу і на ту обставину, що момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, реєстр речових прав містить запис про іпотеку на користь позивача, що судом не було взято до уваги, натомість суд дійшов висновку про припинення іпотеки в цілому.

Суд невірно витлумачив положення ч.4 ст.82 ЦПК України, адже обставини щодо не ухвалення рішення Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 25 вересня 2009 року, на підставі якого неправомірно знято заборону на відчуження іпотечного майна, встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року, яким договір купівлі-продажу спірного житлового будинку та договір дарування земельної ділянки, що укладені 10 жовтня 2009 року, визнані недійсними саме з підстав зняття заборони на відчуження за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2009 року, якого не існувало. При цьому рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року ухвалено у справі за позовом щодо тих самих осіб, щодо яких встановлені ці обставини. Посилання суду на ч.4 ст.82 ЦПК України, яка передбачає, що підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду, не можна визнати правильним, оскільки в даному випадку обставини, встановлені судовим рішення у цивільній справі, є самостійною підставою для звільнення від доказування.

Вважає, що судом невірно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2021 року по справі №922/2416/17, зважаючи на те, що обставини у даній справи не є подібними.

Також на думку скаржника, суд безпідставно послався на начебто встановлену судами у справі №815/4585/14 обставину того, що ОСОБА_1 не є іпотекодавцем належного їй майна.

Проте у даній справі позов був заявлений до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, а отже суб`єктний склад сторін у справі не є тотожним із даною справою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право іпотеки начебто припинилося, з посиланням на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014року, та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року.

Також скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц, від 23 травня 2018 року у справі №910/73/17, від 05 травня 2020 року у справі №161/6253/15-ц, а також у постановах Верховного Суду 31 січня 2019 року у справі №562/2260/15, від 25 вересня 2018 року у справі №01/5026/11559/2011, рішення Конституційного суду від 14 липня 2020 року №8-р/2020 у справі 3-67/2019.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Наседкін О.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заяву (клопотання) про відкладення розгляду справи на адресу суду не подавали, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає у повній мірі.

Судом встановлені, і підтверджується матеріалами справи такі факти та обставини у справі.

28 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір кредиту № 08-660/057-302 від 28 березня 2008 року, згідно п. 1.1. якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 792000 доларів США, строком до 27 березня 2023 року, під 13,5% річних.

У якості забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 , 28 березня 2008 року укладено іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В. за реєстровим № 483), згідно з яким іпотекодавець передав позивачу в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки):

- житловий будинок, загальний площею 550,00 квадратних метрів, житловою площею 178,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2007 року, справа № 2-5271/2007 р., зареєстрованого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі № 288-150, номер запису 41811, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16805640, виданого 27.11.2007 року, реєстраційний № 21173692,

- земельну ділянка, на якій він розташований, площею 0,0700 га, в тому числі по угіддях: 0,0700 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Управлінням земельних ресурсів в місті Одесі 31.10.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750501819, кадастровий номер: 5110136900:27:011:0199. За погодженням сторін вартість предмета іпотеки склала 6273000,00 грн.

10 жовтня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_2 та рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2009 року по цивільній справі №2-2932/09 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування збитків, моральної шкоди та припинення договору іпотеки, приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Тимченко Є.С. вчинено нотаріальну дію за реєстровим № 873, а саме знято заборону відчуження зазначеного вище іпотечного майна.

Також цього ж дня, тобто 10 жовтня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договори купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 550,00 кв. м, житловою площею 178,8 м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та договір дарування земельної ділянки, площею 0,0700 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поліш Н.І.

Предмет іпотеки відчужено ОСОБА_4 з прилюдних торгів, проведених 30 серпня 2010 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в межах виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом, виданим Приморським районним судом м. Одеси 08 липня 2010 року у справі № 2-10368/10 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 300000,00 грн.

01 вересня 2010 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на майно (свідоцтво р.№ НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок загальною площею 550,00 кв. м., житловою площею 178,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0700 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі вказаних документів у КП «ОМБТІ та РОН» зареєстровано право власності ОСОБА_4 на іпотечне майно (р.№41811 в книзі 288-150, копії правовстановлюючих документів долучені до матеріалів справи).

15 червня 2011 року ОСОБА_4 на підставі зазначеного вище свідоцтва видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 453868 щодо іпотечного майна земельної ділянки.

17 січня 2014 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 550,00 кв. м., житловою площею 178,8 м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0199, що належить продавцю на праві власності та відчужується одночасно з будинком, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О., зареєстровано в реєстрі за № 45, № 46).

З огляду на встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що власником житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачка ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що житловий будинок загальною площею 550,00 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки, було знищено шляхом демонтажу (зносу), що підтверджується висновком №066/2018 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 07.05.2018, виконаної ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», судовим експертом Скибінською Т.М., зі змісту якого вбачається, що на обстежуваній земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:011:0199, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відсутні будь-які будівлі та споруди.

10 червня 2014 року, внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ Укрсоцбанк - задоволено; визнано договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 550,00 кв. м., житловою площею 178,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 10.10.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поліш Н.І., реєстраційний № 2019 недійсним; визнано договір дарування земельної ділянки, площею 0,0700 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 10.10.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поліш Н.І., реєстраційний № 2021 недійсним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у справі №815/4585/14, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про: скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №14745364 від 28 липня 2014р., рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №14744399 від 28 липня 2014р., рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №14745026 від 28 липня 2014р.; зобов`язання Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєструвати інше речове право іпотеку на житловий будинок та земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1 за суб`єктом ПАТ «Укрсоцбанк»; зобов`язання Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєструвати обтяження заборону на нерухоме майно на земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1 за суб`єктом ПАТ «Укрсоцбанк»; зобов`язання Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєструвати обтяження заборону на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом ПАТ «Укрсоцбанк».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року у справі № 520/6819/14-ц задоволено позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за договором кредиту від 28 березня 2008 року № 08-660/057-302 станом на 16 вересня 2015 року у загальному розмірі 44 329 390,11 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстровано в реєстрі за № 483, шляхом набуття права власності іпотекодержателем публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки житловий будинок, загальною площею 550,00 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер: 5110136900:27:011:0199, у розмірі ринкової вартості предмета іпотеки у сумі 15 956 000,00 грн. без ПДВ. Визнано право власності публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на житловий будинок, загальною площею 550,00 кв.м., житловою площею 178,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер: 5110136900:27:011:0199.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2016 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015р. У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 27 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2016 року залишено в силі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Макаркіна А. К. про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна задоволено частково. Визнано протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44482668 від 07 грудня 2018 року, винесене державним реєстратором Макаркіним А. К., стосовно нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта 269565051101. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку: 29326199, зареєстрований 07 грудня 2018 року державним реєстратором Макаркіним А. К., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44482668 від 07 грудня 2018 року, стосовно нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта 269565051101. Визнано протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44483673 від 07 грудня 2018 року, винесене державним реєстратором Макаркіним А. К., стосовно нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта 269565051101. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження: 29327028, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстрований 07 грудня 2018 року державним реєстратором Макаркіним А. К., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44483673 від 07 грудня 2018 року стосовно нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта 269565051101. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 червня 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду від 26 квітня 2023 року постанову Одеського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасовано. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року змінено, викладенго його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банка суд виходив з тих мотивів, що переходи права власності на іпотечне майно здійснені після зняття заборони відчуження, виконаного 25 вересня 2009 року, після проведення публічних торгів, а дана реєстраційна дія банком не відмінялася; запис про зняття заборони відчуження від 25 вересня 2009 р. не був оскаржений та не був скасований, як на момент переходу права власності так і на теперішній час є дійсним, тому особи, які в наступному придбавали право власності на це майно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не набували статусу іпотекодавця, так як такий статус не мав кожний з них, а при отриманні майна ОСОБА_3 воно було не обтяжено. Суд виходив з добросовісності набуття майна у власність теперішнім власником ОСОБА_1 , та дійшов висновку про те, що будь-яких зобов`язань перед банком ОСОБА_1 не несе, а вказане майно не є предметом іпотеки. Водночас зазначивши, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на спірне нерухоме майно або їх обтяжень ОСОБА_1 , яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, та вважається добросовісною особою, яка придбала спірне нерухоме майно у власність. Право іпотеки припинилося, що встановлено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, та рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Спірні правовідносини у справі, яка переглядається, стосуються реалізації права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (частина третя статті 16 Закону України "Про іпотеку").

За загальним правилом, викладеним у статті 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина перша зазначеної статті).

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (частина друга статті 23 Закону України "Про іпотеку").

Водночас, при вирішенні питання про перехід обов`язків іпотекодавця до третьої особи, яка набула право власності на предмет іпотеки, підлягають встановленню обставини такого набуття.

Згідно із ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 15червня 2021року усправі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. При цьому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження (пункт 7.22 зазначеної постанови).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що: «прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України (пункт 5.58). Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5.60). Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54). (пункт 5.61).

Водночас,у пунктах9.8,9.10постанови від15червня 2021року усправі №922/2416/17(провадження№ 12-44гс20)Велика ПалатаВерховного Судусформувала наступнийправовий висновок,що увипадку якщопозивач вважає,що іпотекає тазалишалася чинною,належним способомзахисту булоб зверненняпозивача звимогою провизнання праваіпотекодержателя стосовноіпотечного майна.Після набраннячинності рішеннямсуду уразі задоволеннятакого позовудо відповідногодержавного реєструмає бутивнесений записпро іпотекодержателя. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У справі, що переглядається, позивач не довів недобросовісність набувачів спірного майна, тоді як висновок місцевого суду про те, що набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вільної від обтяжень, з огляду на відсутність зареєстрованих відомостей про іпотеку на час її придбання, свідчить про добросовісність дій відповідачки, є законним та обґрунтованим, з такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.

Обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права, як про те твердить скаржник, апеляційним судом не встановлено.

На час придбання ОСОБА_3 спірного майна у реєстрі були відсутні відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень. Банк не довів недобросовісності набувача спірного майна, відтак на наступних набувачів спірного майна, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" не поширюються.

Висновки місцевого суду про те, що у даному конкретному випадку право іпотеки принилося, відповідають фактичним обставинам цієї справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Альфа-Банк» не заявляло вимоги про визнання права іпотекодержателя стосовно спірної земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 727/5361/17 зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Переглядаючи у касаційному порядку цивільну справі №947/1940/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства «Реєстрацій майна та бізнесу» Макаркіна А.К. про визнання протиправним та скасування рішень про державну рєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна, Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року, суд дійшов висновку про те, що: «у цій справі презюмується, що позивачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна, а тому є підстави для задоволення позову та скасування записів про іпотеку, оскільки з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), позивачка покладалася на відсутність відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру, набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припинилося та банк у позасудовому порядку не мав підстав для поновлення іпотеки».

Переглядаючи цю справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує наведені вище висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2023 року у справі №947/1940/20.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Ухвалюючи рішення у справі, що є предметом апеляційного перегляду, суд першої інстанції при вирішенні спору по суті, підставно врахував правові висновки, викладені у поставі Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17, оскільки ці справи є подібними, так як у цих справах позивач (банк) пред`явив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка набула право власності на предмет іпотеки, при цьому не є боржником (позичальником) за кредитним договором, та на час придбання майна, інформація про обтяження такого майно іпотекою, була відсутньою. Відтак до доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ч.4 ст. 263 ЦК України не заслуговують на увагу.

Посилання скаржника на ту обставину, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року встановлено той факт, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2009 року не існувало є безпідставним, оскільки як убачається із тексту рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року, таких обставин судом не встановлено.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, реєстр речових прав містив запис про іпотеку на користь позивача, апеляційний суд відхиляє з тих підстав, що у судовому порядку це рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень визнано протиправним, а записи про іпотеку скасовані.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими зазначені вище висновки суду з якими не погоджується позивач.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

Отже доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило найменування на АТ «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова