Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/11371/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/11371/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянув матеріали господарської справи

За позовомПублічного акціонерного товариства Центренерго

доТовариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський електро-технічний завод

простягнення 460 278,74 грн

За участю представників сторін:

від позивачаРевенко О.В..

від відповідачаОтцевич Є.Ю..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Центренерго (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський електро-технічний завод (далі відповідач) про стягнення 460 278,74 грн, з яких 438 794,81 грн - пеня та 21 483,93 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 121/6 від 02.02.2023 в частині поставки товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/11371/23 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

04.08.2023 від відповідача у строк, встановлений в ухвалі суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відхилено позовні вимоги з посиланням на те, що: позивачем не доведено факту отримання відповідачем заявки на постачання товару; договором та умовами тендерної документації строк поставки товару було запропоновано позивачем до 30.04.2023, у зв`язку з чим доводи позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язань з поставки є безпідставними; відповідач посилається на можливість зменшення штрафних санкцій, оскільки їх розмір є неспівмірно великим, також позивач не довів факт понесення збитків у зв`язку з несвоєчасною поставкою обумовленого договором товару.

11.08.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовуючи клопотання, позивач звернув увагу суду на ціну позову та зміст заперечень відповідача, викладених у відзиві.

23.08.2023 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.08.2023 суд постановив здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін та призначив проведення судового засідання на 18.09.2023.

15.09.2023 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів, зокрема, доказів відправлення заявки на постачання товару.

18.09.2023 відповідачем подано контррозрахунок заявлених позивачем вимог.

Ухвалою суду від 18.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 02.10.2023.

У судовому засіданні 02.10.2023 позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, викладених в заяві по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши подані сторонами заяви докази, в судовому засіданні 02.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.02.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/6 (далі договір), за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.

Згідно з п. 2.2 договору ціна на продукцію визначається в додатку до договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що постачальник здійснює постачання продукції за умовами згідно з додатком до договору.

Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 договору фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 7.3.1 договору покупець зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим договором.

Відповідно до п. 12.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін, діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору.

Крім того, сторонами погоджено додаток № 1 до вищевказаного договору, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити продукцію на загальну суму 1 300 000,00 грн на умовах DDP (склад Запорізької ТЕС, склад Трипільської ТЕС), відповідно до Правил Інкотермс 2010.

Пунктом 5 сторони погодили, що строк поставки - протягом 30 днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю достокової поставки з дати укладення договору до 30.04.2023. Обсяги постачання можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків покупця.

Як погоджено сторонами в п. 10 додатку № 1, строк дії договору - до 30.04.2023.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 08.02.2023 позивачем сформовано заявку № 23/479 на поставку товару (продукції), обумовленого вказаним договором та додатком № 1 до нього.

Як вбачається зі скріншоту (знімку з екрану), вказана заявка направлена на електронну адресу відповідача, вказану в договорі № 121/6 від 02.02.2023 (sets@mail.ua), також з вказаного скріншоту (знімку з екрану) вбачається, що таке надіслання вказаної заявки здійснено позивачем 09.02.2023.

Поряд з цим суд зазначає, що зі скріншоту (знімку з екрану) щодо направлення заявки не вбачається, що таке відправлення було здійснено позивачем зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника, як це передбачено п. 12.11.1 додатку № 1 до договору.

Крім того, під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі, підписаних між сторонами, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято продукцію, зокрема, 17.03.2023 на суму 167 407,20 грн, 20.03.2023 на суму 825 679,60 грн, а також 24.04.2023 на загальну суму 306 913,20 грн.

Також судом встановлено, що 16.02.2023 позивачем надіслано відповідачу заявку від 08.02.2023 № 23/479 за адресою: м. Слов`янськ, вул. Краматорська, б. 81, тобто поштову адресу відповідача, вказану в реквізитах договору № 121/6 від 02.02.2023, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та списком згрупованих поштових відправлень № 16/02.

Згідно з наданим позивачем скріншотом про відправлення за № 0504538562354, яким надіслано заявку, вказане відправлене не вручено відповідачу та повернуто позивачу, при цьому станом на момент розгляду даної справи неможливо відстежити та встановити, коли саме таке відправлення прибуло у відділення відповідача для його вручення останньому, оскільки такі дані зберігаються протягом півроку (на даний час).

Проте, за поясненнями відповідача, викладеними в контррозрахунку суми неустойки, відповідно до термінів доставки відправлень «Укрпошта Експрес» та «Укрпошта Документи», нормативний термін пересилання відправлень між м. Київ та м. Покровськ (як тимчасового обласного центру Донецької області) складає Д+2, до Д день подання відправлення для пересилання, 2 кількість днів, протягом який пересилається відправлення «Укрпошта Експрес» та «Укрпошта Документи». При цьому в примітці 3 до даног пункту вказано, що якщо відправлення приймається за межами обласного центру, крім міст, що визначені у пункті 2 строк збільшується на дві доби; якщо відправлення адресується за межі обласного центру, крім міст, що визначені пунктом 2, до населеного пункту, що обслуговується стаціонарним відділенням поштового зв`язку, строк збільшується на дві доби.

Таким чином, за твердженнями відповідача нормативний строк доставки документу, надісланого позивачем 16.02.2023, складає 6 календарних днів (Д+2+2+2), з урахуванням чого таке відправлення мало надійти до поштового відділення відповідача 22.02.2023 (16.02.2023+6 днів), та відповідно до п. 12.11.3 додатку № 1 до договору вважається врученим відповідачу на третій день з дня його надходження в поштове відділення постачальника, та саме з 25.02.2023 слід відраховувати 30-ти денний строк поставки, обумовлений сторонами в п. 5 додатку № 1.

Отже, відповідач мав поставити позивачу товар до 27.03.2023 включно, відповідно прострочення з поставки товару мало місце, за твердженнями відповідача, з 28.03.2023, тобто прострочення постачання відповідачем товару мало місце за товар, який поставлено за актами від 24.04.2023.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору з урахуванням додатку до нього у відповідача виник обов`язок поставити позивачу товар протягом 30-ти днів з моменту отримання заявки позивача на поставку товару.

При цьому, додатком до договору сторонами погоджено особливості надсилання поштової кореспонденції, в т.ч. заявок.

Як вказано вище, сторонами погоджено, що заявка надсилається постачальнику на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (е-mail) постачальника, вказану у договорі.

Тобто сторонами обумовлено як надіслання документів поштовим відправленням, так і надіслання на електронну адресу постачальника (не альтернативно).

Як погоджено сторонами в п. 12.11.3 додатку № 1, датою отримання постачальником заявки є дата отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою є зроблений покупцем, роздрукований на папері скріншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми.

Водночас, з наданого позивачем скріншоту не вбачається, що таке відправлення було надіслано позивачем зі сповіщенням про доставку.

Відповідно до абз. 2 вказаного пункту сторонами погоджено, що у разі неотримання покупцем листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою, датою отримання постачальником заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою.

У разі неотримання постачальником поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою постачальником на третій день з дня її надходження в поштове відділення постачальника згідно з даними сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення постачальника є зроблений покупцем, роздрукований на папері скріншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти, з трекінгом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.

Проте, з наданого позивачем скірнштоу про надіслання листа на поштову адресу відповідача не вбачається за можливе встановити дату надходження такого листа в поштове відділення позивача, оскільки в сріншоті міститья кінцева інформація про невручення відповідачу поштового відправлення.

Поряд з цим, згідно з нормативами, встановленими поштовим оператором «Укрпошта», розрахунковий час доставки листів з м. Києва до м. Слов`янськ (поштова адреса відповідача вказана в договорі) - 6 календарних днів з моменту його прийняття.

Таким чином, враховуючи, що відправлення з заявкою здано до відправлення відділенню зв`язку 16.02.2023, таке відправлення мало бути у відділенні відповідача 22.02.2023, відповідно до абз. 3 п. 12.11.3 таке відправлення вважається отриманим відповідачем 25.03.2023 (на третій день з дня її надходження в поштове відділення).

Як було встановлено вище, відповідач зобов`язаний був поставити товар до 27.03.2023 включно (25.03.2023+30 днів), а прострочення з поставки почалось з 28.03.2023.

Отже, за актами від 17.03.2023 та від 20.03.2023 у відповідача відсутнє прострочення з постачання товару.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 438 794,81 грн, нарахованої за період з 11.03.2023 по 24.04.2023 та штрафу в розмірі 21 483,93 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням наявності у відповідача заборгованості на певний період, зокрема, з 28.03.2023 по 23.04.2023 (оскільки залишок товару поставлений відповідачем 24.04.2023), суд зазначає, що розмір пені становить 165 733,13 грн, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позову про стягнення з відповідача пені в розмірі 273 061,68 грн.

При цьому розмір штрафу обраховано позивачем арифметично вірно, відтак така вимога є обґрунтованою.

Між тим, відповідачем у відзиві викладено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки до 10% від її заявленого розміру.

Як визначено ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказане клопотання мотивовано відповідачем тим, що товар, який мав бути поставлений останнім позивачу, відповідачем купувався у ТОВ «Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» на підставі договору № 20/05-2022 від 20.05.2022, проте останній повідомив позивача листом від 11.03.2023 про те, що станом на 10.03.2023 товар був готовий під відвантаження, проте ТОВ «Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» зазнало обстрілів з влученням у цехи та адміністративні будівлі, наслідком чого стало часткове знищення продукції, готової до відвантаження відповідачу у даній справі протягом березня 2023, проте контрагент відповідача зобов`язався поставити товар у квітні 2023 року.

Також відповідачем вказується, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків у зв`язку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару за договором № 121/6 від 02.02.2023.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, несвоєчасна поставка товару відповідачем позивачу, у зв`язку з порушенням зобов`язань контрагентом боржника не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Крім того, при укладенні договору сторони погодились з викладеними в ньому умовами щодо штрафних санкцій та погодили їх розмір.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 165 733,13 грн пені та 21 483,93 грн штрафу, в решті вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 808,26 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський електро-технічний завод (01103, м. Київ, вул. Драгоманова Михайла, буд. 4, оф. 123, код 33705375) на користь Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, Київська обл. Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) 165 733,13 грн (сто шістдесят п`ять тисяч сімсот тридцять три грн 13 коп.) пені, 21 483,93 грн (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят три грн 93 коп.) штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 808,26 грн (дві тисяч вісімсот вісім грн 26 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 20.10.2023.

Суддя О.Г. Удалова