Рішення

від 05.10.2023 по справі 915/986/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Справа № 915/986/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Екотранс (54058, м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3-В; ідент.код 23616583),

до відповідача: Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджітранстермінал (36014, м.Полтава, вул.Зіньківська, буд.6-Б, офіс 108; ідент.код 36486404),

про: визнання додаткової угоди про заміну сторони у договорі оренди землі, укладеною в редакції запропонованій позивачем,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати додаткову угоду про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», яке в наступному перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», укладеною в редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідачем протягом тривалого часу звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», як нового власника об`єкта нерухомого майна, про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 по суті не розглянуто, що унеможливлює реєстрацію позивачем права оренди на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 31.07.2023. До участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал».

Відповідач у відзиві, який надійшов до суду 10.07.2023, заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що при виникненні у позивача права власності на об`єкт нерухомого майна, право попереднього власника припиняється без припинення дії договору оренди землі, що свідчить про автоматичну заміну орендаря у договорі.

Третя особа у письмових поясненнях від 24.08.2023 вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими посилаючись на те, що безпідставне зволікання та відмова відповідача укласти зміни до договору оренди землі порушує законні права та інтереси не тільки позивача, а й Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», до якого неодноразово зверталися податкові органи з приводу необхідності звітування або сплати податків (обов`язкових платежів) за користування земельними ділянками, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна, передані у власність позивачу. При цьому, звернення податкових органів ґрунтувалися на тому, що в державному земельному кадастрі до цих пір орендарем земельних ділянок виступає ТОВ «Ойлтранстермінал» (в наступному перейменоване в ТОВ «Енерджітранстермінал»), а тому всі податкові вимоги фіскальні органи направляють третій особі.

Ухвалою суду від 25.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2023.

Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 05.10.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, у відповідних заявах від 05.10.2023 сторони просили розглядати справу за відсутності їх представників, третя особа про причини неявки суду не повідомила.

Судом також враховано, що явка представників учасників справи в судове засідання 05.10.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників учасників справи.

У судовому засіданні 05.10.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

12.09.2013 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», яке в наступному перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», як орендарем, було укладено договір оренди землі №9543 (а.с.12-16) (далі Договір оренди землі), за умовами якого орендодавець на підставі рішення від 27.06.2013 за №29/41 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування складів зернових та масляних культур по вул.Проектній, 3А /Заводський район/, м.Миколаїв (п.1.1 Договору оренди землі).

Такий договір зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.09.2013 за №9543, та 12.09.2013 посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією Світланою Анатоліївною (зареєстровано в реєстрі за №2366).

Згідно п.2.1 Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17326 кв.м, у тому числі 8455 кв.м під капітальною забудовою, 79 кв.м під тимчасовою забудовою, 606 кв.м під спорудами, 7678 кв.м під проходами, проїздами та площадками, 115 кв.м під зеленими насадженнями, 393 кв.м - інші (за функціональним призначенням землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136300:07:001:0080, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 155936348101).

Відповідно до п.2.2 Договору оренди землі, на земельній ділянці знаходиться нежитловий об`єкт, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Карнарук Н.В., приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу 16.01.2012 за реєстровим номером 27, та зареєстрованого Миколаївським МБТІ 03.02.2012 в книзі 8, номер запису 1084, реєстраційний номер 7325868.

Згідно п.3.1 Договору оренди землі, договір діє протягом 15 (п`ятнадцяти) років з дати його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права оренди (до 12.09.2028).

23.09.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» (ідент.код 23616583) зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 654418548101 за адресою: м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3А; що підтверджується копією витягу за номером 225530298 від 25.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.57,58).

У зв`язку з набуттям права власності на вказаний нежитловий об`єкт нерухомого майна 14.01.2021 за вхідним реєстраційним номером 23040-000423763-007-09 позивач звернувся до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг з клопотанням про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс» шляхом укладання відповідної додаткової угоди (а.с.61-64).

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що до цього часу звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», як нового власника об`єкта нерухомого майна, про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 по суті не розглянуто, що унеможливлює реєстрацію позивачем права оренди на земельну ділянку.

Третя особа вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими посилаючись на те, що безпідставне зволікання та відмова відповідача укласти зміни до договору оренди землі порушує законні права та інтереси не тільки позивача, а й Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», до якого неодноразово зверталися податкові органи з приводу необхідності звітування або сплати податків (обов`язкових платежів) за користування земельними ділянками, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна, передані у власність позивачу. При цьому, звернення податкових органів ґрунтувалися на тому, що в державному земельному кадастрі до цих пір орендарем земельних ділянок виступає ТОВ «Ойлтранстермінал» (в наступному перейменоване в ТОВ «Енерджітранстермінал»), а тому всі податкові вимоги фіскальні органи направляють третій особі.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тут і надалі в редакції чинній станом на дату державної реєстрації за позивачем права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна (23.09.2020), передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на об`єкт нерухомого майна, що розміщені на ній, регулюються ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст.377 ЦК України, в редакції чинній станом на дату державної реєстрації за позивачем права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна (23.09.2020), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У зв`язку з цим підлягають врахуванню положення ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній станом на дату державної реєстрації за позивачем права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна (23.09.2020), згідно яких до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, натомість має місце заміна сторони в зобов`язанні. При цьому новий власник будівлі набуває право оренди земельної ділянки під придбаною нерухомістю шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 13.06.2019 у справі №922/2427/18).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17).

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договору оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №922/2427/18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі №913/661/17).

Після відчуження позивачу нежитлового об`єкту нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, спірний договір оренди землі у відповідній частині припинився щодо попереднього землекористувача, однак почав діяти на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» (позивача), який набув також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, заміна орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 відбулась автоматично, в силу прямої норми закону.

За таких обставин, у позивача в силу прямої вказівки закону виникло право оренди земельної ділянки за спірним договором оренди землі, на якій розташовано нерухоме майно, власником якого він є. В силу прямої норми закону відбулась заміна орендаря, тобто є стороною (орендарем) за спірним договором оренди землі.

Отже, в даному випадку право оренди земельної ділянки за договором автоматично припинилося для попереднього землекористувача та перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» з моменту державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно (23.09.2020), розташоване на цій земельній ділянці.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Отже, право власності на нерухомість є непорушним і є правовою підставою для автоматичного виникнення права на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона перебувала у попереднього користувача. Лише припинення права на нерухомість може мати юридичні наслідки для позбавлення права на користування земельною ділянкою.

Статтею 182 ЦК України та ст.125 ЗК України, передбачено обов`язковість державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та виникнення права оренди на земельну ділянку з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗК України).

Отже, позивач, набувши право власності на нерухомість, розташовану на орендованій земельній ділянці, та право оренди зазначеної земельної ділянки, зобов`язаний зареєструвати таке право шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України «Про оренду землі».

У відповідності до ст.30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з приписами ч.3 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов?язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком суб??єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб?єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов?язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ст.188 ГК України).

У зв`язку з набуттям права власності на вказаний нежитловий об`єкт нерухомого майна 14.01.2021 за вхідним реєстраційним номером 23040-000423763-007-09 позивач звернувся до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг з клопотанням про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс» шляхом укладання відповідної додаткової угоди (а.с.61-64).

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що до цього часу звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», як нового власника об`єкта нерухомого майна, про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 по суті не розглянуто, що унеможливлює реєстрацію позивачем права оренди на земельну ділянку.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.74, ч.1 ст.73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії зазначено, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об??єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що 23.09.2020 позивач набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій спірній земельній ділянці, а відповідачем з 14.01.2021 розглядається звернення позивача про заміну сторони орендаря у спірному договорі оренди землі, яка підлягає обов`язковій державній реєстрації, суд визнає, що позивачем доведено наявність підстав для визнання додаткової угоди про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного наданого сторонами доказу, а також достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 12.09.2013 №9543, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал»), який зареєстровано в Державному peєстрi речових прав на нерухоме майно 12.09.2013, номер запису про інше речове право 2475421, - укладеною в такій редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 12.09.2013 №9543

(зареєстровано в Державному peєcтpi речових прав на нерухоме майно 12.09.2013,

номер запису про інше речове право 2475421)

про заміну сторони в договорі

м.Миколаїв «__»

Миколаївська міська рада, в ocoбi міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та витягу з протоколу I ceciї Миколаївської міської ради VII скликання від 24.11.2015 року, надалі «Сторона 1», з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» (до зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал») в ocoбi директора Бобошка Івана Олександровича, що діє на підставі Статуту, надалі «Сторона 2», з другої сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс», в ocoбi директора Абрамова Сергія Валентиновича, який діє на підставі Статуту, надалі «Сторона 3», з третьої сторони, (в подальшому разом іменуються «Сторони», а окремо - «Сторона»), у зв`язку із набуттям у власність 23.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотранс» нерухомого майна - нежитлового об`єкту, який розташовано по вул.Проектній, 3-А (Заводський район) м.Миколаїв на земельній ділянці загальною площею 17326 кв.м за кадастровим номером №4810136300:07:001:0080, яка належить на праві комунальної власності Миколаївській міській раді та на праві користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал» (до зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал») згідно договору оренди землі від 12.09.2013 №9543 (далі - Договір), уклали дану Додаткову угоду до Договору про наступне:

1. В порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою, Сторони домовилися про заміну Сторони 2 на Сторону 3 як зобов`язану та управнену сторону у Договорі.

2. Сторона 1 підтверджує згоду на замiну Сторони 2 на Сторону 3 в Договорі в порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою.

3. Інші умови договору оренди землі залишаються незмінними.

4. Ця Додаткова угода складена при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.

Місцезнаходження сторін:

Сторона 1:

Миколаївська міська рада

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573)

Міський голова О.Ф.Сєнкевич

М.П.

Сторона 2:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджітранстермінал

(до зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал»)

(36014, м.Полтава, вул.Зіньківська, буд.6-Б, офіс 108; ідент.код 36486404)

Керівник І.О.Бобошко

М.П.

Сторона 3:

Товариства з обмеженою відповідальністю Екотранс

(54058, м.Миколаїв, вул.Проектна, буд.3-В; ідент.код 23616583)

Керівник С.В.Абрамов

М.П.».

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16.10.2023.

Суддя М.В.Мавродієва