Постанова

від 24.01.2024 по справі 915/986/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/986/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Андрущенко В.В.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 05 жовтня 2023 року (повний текст складено 16.10.2023)

у справі № 915/986/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Екотранс

до відповідача: Миколаївської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджітранстермінал

про визнання додаткової угоди про заміну сторони у договорі оренди землі, укладеною в редакції запропонованій позивачем,-

суддя суду першої інстанції: Мавродієва М.В.місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.01.2024 прийнято постанову, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Екотранс» (далі позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради (далі - відповідач, Міська рада), в якій просить суд визнати додаткову угоду про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлтранстермінал», яке в наступному перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджітранстермінал», укладеною в редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що Міська рада протягом тривалого часу не розглядає по суті звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», як нового власника об`єкта нерухомого майна, про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013. При цьому, вказане унеможливлює реєстрацію позивачем права оренди на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 у справі №915/986/23 (суддя Мавродієва М.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Екотранс - задоволено. Визнано додаткову угоду до договору оренди землі від 12.09.2013 №9543 укладеною в редакції, запропонованої позивачем.

В процесі розгляду справи до участі в останній судом першої інстанції було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджітранстермінал в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що 23.09.2020 позивач набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій спірній земельній ділянці, а тому, у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 182 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі, у ТОВ Екотранс існує зобов`язання зареєструвати своє право оренди на земельну ділянку, яке виникло у позивача. Проте, починаючи з 14.01.2021 Миколаївською міською радою звернення позивача про заміну сторони орендаря у спірному договорі оренди землі, яка підлягає обов`язковій державній реєстрації, ще не розглянуто. З огляду на те, що вказане підтверджується належними доказами, які наявні у матеріалах справи, Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність підстав для визнання додаткової угоди про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 у справі №915/986/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Екотранс до Миколаївської міської ради відмовити.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт вказує, що оскаржуване рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Узагальнений довід апеляційної скарги полягає у тому, що при виникненні у ТОВ Екотранс права власності на об`єкт нерухомого майна, право попереднього власника припиняється без припинення дії вказаного договору оренди землі, що свідчить про автоматичну заміну орендаря у договорі та, як наслідок, відсутність необхідності укладення додаткової угоди до спірного договору оренди землі щодо заміни орендаря. На підтвердження своєї правової позиції Міська рада посилається на висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774117, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 13.06.2019 у справі №922/2427118, від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687117, від 04.04.2019 у справі №910/7197/18, від 18.04.2019 у справі №913/210/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 13.06.2019 у справі № 922/2427/18 тощо.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 у справі №915/986/23 та при значено її розгляд на 20.12.2023 о 10:30 год.

30.11.2023 від ТОВ Екотранс до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, позивач зауважує, що оскільки підставою для державної реєстрації права оренди на землю є відповідний договір оренди землі, то ТОВ Екотранс позбавлений можливості зареєструвати саме за собою таке право з огляду на не вчинення відповідачем протягом тривалого часу розгляду відповідного звернення позивача.

Водночас, ТОВ Екотранс звертає увагу на те, що сам факт підготовки, погодження та передача в апарат ради на оприлюднення на сайті Міської ради проекту рішення S-zr-24/14 щодо заміни сторони у договорі оренди землі №9543, лише підтверджує необхідність прийняття відповідачем такого рішення та додатково свідчить про те, що Міська рада фактично визнає позовні вимоги ТОВ Екотранс.

Щодо посилання відповідача на низку постанов Верховного Суду, то на переконання відповідача, наведена в них правова позиція суду касаційної інстанції жодним чином не суперечить позовним вимогам ТОВ «Екотранс», а лише доповнює їх.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.12.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на розумний строк та відкладено розгляд справи №915/986/23 на 24.01.2024 о 11:30 год., у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

24.01.2024 представники учасників справи у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином; про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; строк розгляду апеляційної скарги сплив 20.01.2024, а матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність представників учасників справи у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору, а тому дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідних представників.

В судовому засіданні 24.01.2024 прийнято постанову без її проголошення, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.09.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ойлтранстермінал, яке в наступному перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджітранстермінал, як орендарем, було укладено договір оренди землі №9543 (а.с.12-16) (далі Договір оренди землі), за умовами якого орендодавець на підставі рішення від 27.06.2013 за №29/41 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування складів зернових та масляних культур по вул. Проектна, 3А /Заводський район/, м. Миколаїв (п. 1.1 Договору оренди землі).

Такий договір зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.09.2013 за №9543, та 12.09.2013 посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією Світланою Анатоліївною (зареєстровано в реєстрі за №2366).

Згідно п. 2.1, п. 2.2 Договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17 326 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:07:001:0080), на якій знаходиться нежитловий об`єкт, що належить ТОВ Ойлтранстермінал на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Карнарук Н.В., приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу 16.01.2012 за реєстровим номером 27, та зареєстрованого Миколаївським МБТІ 03.02.2012 в книзі 8, номер запису 1084, реєстраційний номер 7325868.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі, він діє протягом 15 (п`ятнадцяти) років з дати його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права оренди, тобто - до 12.09.2028.

Всі зміни та / або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди до Договору, що буде його невід`ємною частиною (п. 12.1 Договору оренди землі).

11.09.2020 протоколом позачергових Загальних зборів учасників ТОВ Ойлтранстермінал затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ТОВ Ойлтранстермінал станом на 11.09.2020 року до правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Екотранс.

23.09.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю Екотранс (ідент.код 23616583) зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 654418548101 за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 3А; що підтверджується копією витягу за номером 225530298 від 25.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.57, 58).

У зв`язку з набуттям права власності на вказаний нежитловий об`єкт нерухомого майна 14.01.2021 за вхідним реєстраційним номером 23040-000423763-007-09 позивач звернувся до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг з клопотанням про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 з ТОВ Ойлтранстермінал на ТОВ Екотранс шляхом укладання відповідної додаткової угоди (а.с.61-64).

У матеріалах справи наявна відповідь Управління земельних ресурсів від 16.06.2023 вих. №18328/11.02-03/23-2, яка надана на запит юридичного департаменту Миколаївської міської ради від 13.06.2023 за вих. №17629/02.06.01-04/23-2 щодо стану розгляду заяви ТОВ Екотранс про заміну сторони у Договорі оренди землі №9543 (а.с. 92).

Згідно даної відповіді, Управлінням земельних ресурсів було підготовлено, погоджено та передано в апарат ради на оприлюднення на сайті міської ради проект рішення S-zr-24/14 щодо заміни сторони у договорі оренди землі №9543 з ТОВ Ойлтранстермінал на ТОВ Екотранс. Натомість постійною комісією з питань екології, природокористування, просторового розвитку, містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин надано негативний висновок та доручено розробнику проекту рішення ради підготувати альтернативний проект рішення ради.

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній такої альтернативний проект, Міської радою до суду він також не надавався.

Доказів реагування Миколаївської міської ради на звернення ТОВ «Екотранс» про заміну сторони орендаря в договорі оренди №9543 матеріали даної господарської справи не містять.

Отже, як зазначено ТОВ Екотранс та не спростовано Міською радою, станом на час розгляду справи №915/986/23 звернення ТОВ Екотранс, як нового власника об`єкта нерухомого майна, про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі №9543 від 12.09.2013 по суті не розглянуто, що унеможливлює реєстрацію позивачем права оренди на земельну ділянку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, ТОВ Ойлтранстермінал (нині ТОВ Енерджітранстермінал) в суді першої інстанції наполягало на тому, що бездіяльністю Міської ради порушені права та інтереси не тільки позивача, а й третьої особи у даній справі ТОВ Енерджітранстермінал, оскільки до нього неодноразово звертались податкові органи з приводу необхідності звітування або сплати податків (обов`язкових платежів) за користування земельними ділянками, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна, передані у власність позивачу. При цьому, звернення податкових органів ґрунтувалися на тому, що в державному земельному кадастрі до цих пір орендарем земельних ділянок виступає ТОВ Ойлтранстермінал (в наступному перейменоване в ТОВ Енерджітранстермінал), а тому всі податкові вимоги фіскальні органи направляють третій особі.

Наведені обставини стали підставою звернення ТОВ Екотранс до господарського суду із відповідним позовом, з урахуванням ст. 30 Закону України Про оренду землі.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положенням ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 року у справі № 910/5958/20.

Так, Верховний Суд врахував те, що особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем і в результаті визнання його позовних вимог, права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача до орендодавця про визнання укладеною додаткової угоди про зміну сторони в договорі оренди земельної ділянки. Підставою позову зазначено набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, орендарем якої є колишній власник об`єкта нерухомості, та відсутність реагування орендодавця на відповідне звернення нового власника майна з огляду на те, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону.

Судова колегія зазначає, що діюче законодавство передбачає можливість при збереженні орендних земельних відносин зміну особи однієї із сторін договору оренди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна сторони в договорі оренди землі безпосередньо передбачена у Законі України «Про оренду землі», Земельному, Цивільному кодексах України та інших нормативних актах до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»). Підставами для заміни сторін в договорі оренди земельне законодавство вбачає внаслідок передачі своїх прав за правочином та шляхом правонаступництва.

Правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва, від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Заміна сторони договору - орендаря відбувається при переході права власності на нерухомий об`єкт.

Як було зазначено вище, за ТОВ Екотранс як за правонаступником ТОВ Ойлтранстермінал 23.09.2020 зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 654418548101, який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 3А.

Отже, ТОВ Екотранс 23.09.2020 стало власником нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:07:001:0080, яка Миколаївською міською радою була передана в оренду ТОВ Енерджітранстермінал на підставі договору оренди №9543 від 12.09.2013

Статтями 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ст. 415 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків, викладених у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) тобто єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України) - особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (така ж позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18 зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19.

Подібна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки,відповідно, новий власник об`єкта нерухомості,якому переходить право оренди,набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки,викладена у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак, діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19, від 06.09.2022 у справі №920/591/21.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягає державній реєстрації (п.1); інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.14).

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

При цьому, як зазначалось вище, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (висновки Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.

При цьому, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору законодавством України не передбачалось, тому не є обов`язковим.

Подібний правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема, заміни орендаря у договорі оренди у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та встановлені судами обставини, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави, визначені як договором, так і законом для зміни договору оренди.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 09.02.2022 у справі №914/3250/20.

Разом з цим, при вирішення даної справи, апеляційна колегія також враховує, що автоматичний перехід права оренди земельної ділянки до нового власника нерухомості відбувається за наявності умов: (1) на момент набуття новим власником права власності на нерухомість укладений попереднім власником майна договір оренди земельної ділянки є чинним; (2) земельна ділянка призначена для експлуатації та обслуговування нерухомості та (3) є сформованою як об`єкт цивільних прав.

У даному випадку суд констатує, що на момент набуття новим власником - ТОВ Екотранс права власності на об`єкт нерухомості (23.09.2020), укладений попереднім власником майна ТОВ Енерджітранстермінал Договір оренди землі від 12.09.2013 №9543 був чинним, оскільки строк дії останнього спливає 12.09.2028. Доказів розірвання, припинення даного Договору оренди землі матеріали справи не містять. Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:07:001:0080, яка сформована як об`єкт цивільних прав та перебувала у користуванні ТОВ Енерджітранстермінал (ТОВ Ойлтранстермінал), не повернута орендарем орендодавцю; інше речове право не припинено.

Відтак, вказане в системному зв`язку дає підстави вважати, що права й обов`язки позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0080 є доведеними, оскільки право на користування земельною ділянкою за спірним Договором оренди землі до набувача нерухомого майна, яке розташоване на даній земельній ділянці, перейшло автоматично.

Таким чином, зважаючи на те, що спірний Договір оренди свою дію не припинив, а позивач є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0080 в силу закону, останній має відповідні права на звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі такого Договору оренди

Водночас, укладення з цього приводу додаткової угоди до Договору оренди землі, в якій, окрім залишення всіх пунктів без змін, змінюється лише орендар не передбачено вимогами чинного законодавства.

Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, у даному випадку відсутні підстави, визначені як Договором, так і законом, для зміни Договору оренди землі від 12.09.2013 №9543.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд 06.09.2022 у справі №920/591/21, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19, під час ухвалення судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, у зв`язку зі зміною власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Зважаючи на викладене, апеляційна колегія наголошує на тому, що у даному спірному випадку відсутні підстави вважати порушеними права позивача, а саме, його право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), що є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо наявності у ТОВ Екотранс» перешкод у праві розпорядження спірною земельною ділянкою або у вчинення державними органами відносно заявника будь-яких дій щодо порушення його права отримати відповідні рішення щодо державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою. Зворотного позивачем не зазначено. Жодної відповідної заяви в процесі розгляду цього спору ні у місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції від ТОВ Екотранс» не надходило.

Усе викладене свідчить про те, що, заявивши позовну вимогу про визнання укладеною додаткової угоди до внесення змін до договору оренди землі, орендар обрав неналежний і неефективний спосіб захисту своїх прав, позаяк задоволення такої позовної вимоги фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення в судовому порядку в розумінні ст.ст. 16 та 651 Цивільного кодексу України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від встановлених судом обставин.

Отже, у задоволенні позову суду першої інстанції належало відмовити виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача, оскільки укладення такого роду додаткових угод, про що клопоче позивач, чинним законодавством не передбачено, проте таке питання вирішується шляхом безпосереднього звернення орендаря, який набув право оренди в силу закону, до державного реєстратора з вимогою про здійснення реєстраційних дій щодо оформлення за ним права оренди.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексуК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та висновки суду не відповідають встановленим обставинам у даній справі, у зв`язку з чим апеляційна скарга Миколаївської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 у справі №915/986/23 скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги відповідача, згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 232, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2023 у справі №915/986/23 - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» на користь Миколаївської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.01.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.