Рішення

від 19.09.2023 по справі 925/664/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Черкаси справа №925/664/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом фермерського господарства «Гідра» (с.Шубині Стави, Звенигородський район, Черкаська область, 19342, ідентифікаційний код 38682557)

до Водяницької сільської ради (вул.Б.Хмельницького, 64, с.Водяники, Звенигородський район, Черкаська область, 20232, ідентифікаційний код 26490728),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Водяницьке» Водяницької сільської ради (вул.Центральна, 36, с.Чижівка, Звенигородський район, Черкаська область, 20230, ідентифікаційний код 43041731)

про визнання незаконними (недійсними) та скасування рішення,

представники сторін у судове засідання не з`явилися

15.05.2023 фермерське господарство «Гідра» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Водяницької сільської ради, у якому просить суд:

визнати незаконним (недійсними) та скасувати рішення Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 21.02.2023 №23-11/VIII в частині «Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою» з кадастровими номерами: 712288400:03:001:0655 площею 0,9224 га; 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га; 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963 га; 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701 га; 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га; 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га; 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га;

визнати незаконним (недійсними) та скасувати рішення Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 05.04.2023 №24-10/VIII в частині «Про передачу в постійне користування земельних ділянок» Комунальному підприємству «Водяницьке» Водяницької сільської ради з кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га; 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га; 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963 га; 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701 га; 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га; 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га; 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га. У позовній заяві позивач також просить суд судові витрати стягнути з відповідача у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2012 між ОСОБА_1 та Лисянською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендарю було передано в оренду земельну ділянку площею 180,00 га в адмінмежах Шубиноставської сільської ради для створення фермерського господарства, що складалася із земельних ділянок: 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га; 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га; 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963 га; 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701 га; 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га; 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га; 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га. 26.11.2013 ОСОБА_1 створив фермерське господарство «Гідра», до якого з моменту його створення, як вважає позивач, переходять правомочності володіння та користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Позивач стверджує, що за умовами договору оренди землі (пункт 43) передбачено, що він набирає чинність після підписання сторонами та його державної реєстрації, яку було здійснено 16.10.2013. За умовами договору оренди строк дії договору складає 10 років. Позивач вважає, що договір оренди землі б/н від 28.12.2012 діє до 16.10.2023. Також умовами договору оренди передбачено переважне право орендаря на його поновлення на новий строк. Позивач зазначає, що всупереч вимогам закону, умовам договору оренди землі Водяницькою сільською радою 21.02.2023 прийнято рішення №23-11/VIII «Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою» загальною площею 180,00 га з кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га; 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га; 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963 га; 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701 га; 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га; 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га; 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га. Крім того, позивачу стало відомо, що 24.04.2023 Водяницька сільська рада прийняла рішення №24-10/VIII від 05.04.2023, яким передав у постійне користування спірні земельні Комунальному підприємству «Водяницьке» Водяницької сільської ради. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, які є свідченням недобросовісності дотримання договірних відносин, вимог чинного законодавства та мають своїм наслідком небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. За доводами позивача, орендна плата ним сплачується регулярно та у повному обсязі, будь-які претензії з цього приводу відповідач не висловлює. Отже, позивач вважає, що відповідачем незаконно припинено право користування позивача спірними земельними ділянками та незаконно передано їх у постійне користування третій особі, чим порушенні норми законодавства України, а тому на думку позивача ці земельні ділянки повинні бути повернуті законному користувача фермерському господарству «Гідра», що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.08.2023, позивач із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 зазначив, що з моменту коли ОСОБА_1 заснував фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулась фактична зміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому саме фермерське господарство «Гідра» є належним позивачем у цій справі. За доводами позивача, відповідач всіляко чинить перешкоди позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою, про що свідчить той факт, що у 2022 році відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди, рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.05.2023 у справі №925/1331/22 Водяницькій сільські раді було відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з тим, що спірний договір оренди землі закінчиться 16.10.2023.

25.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Відзив мотивований тим, що після реєстрації фермерського господарства «Гідра», засновник цього фермерського господарства право оренди земельної ділянки площею 180,00 га за цим фермерським господарство так і не зареєстрував, внаслідок чого на думку відповідача належним позивачем у цій справі має бути саме ОСОБА_1 , а не фермерське господарство «Гідра». Встановивши, що оспорюванні рішення не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен перевіряти ефективність обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, оскільки вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові. Щодо строку дії договору, то відповідач зазначив, що у пункті 9 договору оренди сторони визначили, що строк його дії 10 років, та конкретизували дату його припинення, а саме 29.12.2022. Факт визначення сторонами договору строку його дії до 29.12.2022 слідує також і з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, позивач при укладені договору був належним чином обізнаний про час закінчення дії договору, разом з тим, жодних дій щодо внесення змін до нього чи продовження строку його дії не вчинив. Оскільки сторони чітко визначили термін дії договору, то його дія припиняється у день визначений сторонами 29.12.2022, а не 16.10.2023 як вказує позивач. У відзиві на позов, відповідач також просить суд стягнути з позивача на свою користь 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази сплати судового збору до Державного бюджету України у сумі 2684,00 грн, вказати місце знаходження оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви, докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів на адресу відповідача листом з описом вкладення з поіменним переліком документів, який повинен містити номер поштового відправлення на ім`я відповідача, оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи оригінал фінансового чека в яких зазначено вартість послуги).

06.06.2023 представник позивача направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого долучив докази, які підтверджують сплату судового збору до Державного бюджету України у розмір 2684,00 грн, докази надіслання на адресу відповідача позовної заяви та копії доданих до неї документів (оригінал опису, поштова квитанція, в яких зазначено вартість послуг) та вказано місцезнаходження оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 12 год 30 хв 19.07.2023 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 19.07.2023 суд відклав підготовче засідання до 15 год 00 хв 01.08.2023 та продовжив строк для подачі відзиву до 26.07.2023.

Протокольною ухвалою від 01.08.2023 суд, відклав підготовче засідання до 12 год 20 хв 16.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті о 10 год 00 хв 19.09.2023.

Позивач (його представник) у судове засідання 19.09.2023 не з`явився, проте 15.08.2023 до суду надійшло клопотання від голови фермерського господарства Проскури Олександра Олександровича про розгляд справи без його участі.

Відповідач (його представник) у судове засідання 19.09.2023 не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що є відомості у матеріалах справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

28.12.2012 між Лисянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Проскурою Олександром Олександровичем (орендар) було підписано договір оренди землі (далі договір). За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства, яка знаходиться в адмінмежах Шубиноставської сільської ради (пункт 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 180,00 га, у тому числі 180,00 га ріллі земель державної власності (пункт 2 договору).

Договір укладено на 10 років, до 29.12.2022 (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для створення фермерського господарства (пункт 15 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21 договору).

Орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону (пункт 31 договору).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 36 договору).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридично особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 37 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43).

Договір оренди землі від 28.12.2012 не зареєстрований у Державному реєстрі, про що свідчить відсутність відповідного запису у договорі оренди землі.

16.10.2013 ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 28.12.2012 здійснив державну реєстрацію права оренди земельних ділянок із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657, 7122888400:03:001:0656, 7122888400:03:001:0655, 7122888400:03:001:0654, 7122888400:03:001:0652, 7122888400:03:001:0651, 7122888400:03:001:0650, що підтверджене витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.18-24).

26.11.2013 було створено та зареєстровано фермерське господарство «Гідра» (номер запису: 10101020000000552), керівником якого є ОСОБА_1 , що підтверджене випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №32-ОТГ від 03.12.2020 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020, земельні ділянки із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га, 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га, 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га, 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701, 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га, 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963, 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га були передані у комунальну власність Водяницької сільської ради. Право комунальної власності на ці земельні ділянки були зареєстровані за Водяницькою сільською радою 23.04.2021, що підтверджене Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Позивач з пропозицією щодо продовження договору оренди від 28.12.2012 до відповідача не звертався.

Рішенням Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області №23-11/VIII від 21.02.2023 «Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою» припинено право оренди між ОСОБА_1 (фермерське господарство «Гідра») та Водяницькою сільською радою на земельні ділянки загальною площею 180,0 га з кадастровими номерами 7122888400:03:001:0656, 7122888400:03:001:0655, 7122888400:03:001:0657, 7122888400:03:001:0651, 7122888400:03:001:0654, 7122888400:03:001:0650, 7122888400:03:001:0652 та повідомлено ОСОБА_1 про відсутність наміру у Водяницької сільської ради щодо укладення договору оренди землі на новий строк стосовно цих земельних ділянок.

Рішенням Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області №24-10/VIII «Про передачу в постійне користування земельних ділянок» Комунальному підприємству «Водяницьке» Водяницької сільської ради в постійне користування передано земельні ділянки загальною площею 180,0 га з кадастровими номерами 7122888400:03:001:0656, 7122888400:03:001:0655, 7122888400:03:001:0657, 7122888400:03:001:0651, 7122888400:03:001:0654, 7122888400:03:001:0650, 7122888400:03:001:0652 в адміністративних межах Водяницької сільської ради за межами населеного пункту с.Шубині Стави.

10.04.2023 право постійного користування на ці земельні ділянки було зареєстровано за Комунальним підприємством «Водяницьке» Водяницької сільської ради, що підтверджене інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянки (а.с.31-37).

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі №925/1331/22 відмовлено у задоволенні позову Водяницької сільської ради до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок, які були передані у користування відповідно до договору оренди землі від 28.12.2012, який укладений між Лисянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що оскільки державну реєстрацію договору оренди землі було здійснено 16.10.2013, то строк його дії триває до 16.10.2023, а тому, враховуючи переважне право орендаря на його поновлення на новий строк, відповідач всупереч закону прийняв спірні рішення №23-11/VIII від 21.02.2023 «Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою» та №24-10/VIII «Про передачу в постійне користування земельних ділянок», що порушує законне право орендаря на користування земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними та скасування рішень Водяницької сільської ради, якими було вирішене питання про відмову позивачу в укладенні договору оренди на новий строк та про передачу земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача у постійне користування іншій особі.

Майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства «Земельного кодексу України» та Закону України «Про оренду землі», регулюються загальними нормами цивільного законодавства.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, яка була чинна на момент підписання договору оренди землі) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу України договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, яка була чинна на момент підписання договору оренди землі) визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

28.12.2012 між Лисянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було підписано договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 180,00 га для створення фермерського господарства. У пункті 43 цього договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що земельна ділянка площею 180,00 га, яка надана в оренду ОСОБА_1 складається з земельних ділянок із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га, 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га, 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га, 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701, 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га, 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963, 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га та у 2020 році передані у комунальну власність Водяницької сільської ради. Право комунальної власності на ці земельні ділянки були зареєстровані за Водяницькою сільською радою 23.04.2021.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 Цивільного кодексу України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 Цивільного кодексу України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключено положення щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» було виключено статті 18 та 20 про обов`язкову державну реєстрацію договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 фермерське господарство «Гідра» (його засновник) не могло зареєструвати спірний договір оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, з урахуванням викладених норм, поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними.

При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 №570/3056/15-ц (провадження №6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц).

Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №912/3295/18.

Отже, проведення 16.10.2013 державної реєстрації речового права оренди земельних ділянок на підставі договору оренди землі від 28.12.2012 не може підмінити державну реєстрацію самого договору, а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки, укладеним до 01.01.2013.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19) зазначила про те, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі».

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки до 01.01.2013 регулювався постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004. У тексті, зокрема, зазначалися інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Договір оренди землі від 28.12.2012 не зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що свідчить відсутність реєстраційного напису у договорі оренди землі.

Отже, судом встановлено, що договір оренди землі від 28.12.2012 не було зареєстровано у встановленому порядку, він не набув чинності, відповідно у учасників цього правочину не виникли права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на час прийняття оспорюваних рішень відповідача, у позивача було відсутнє право оренди земельних ділянок у зв`язку з тим, що спірний договір оренди землі не набув чинності, а тому позивач використовував земельні ділянки без належної правової підстави.

Водночас, суд враховує те, що 26.11.2013 було зареєстровано фермерське господарство «Гідра», керівником якого є Проскура Олександр Олександрович, а також враховує те, що за доводами позивача та відповідача вони не заперечують того, що спірні земельні ділянки до цього часу перебувають у користуванні цього фермерського господарства. Про наведене свідчить, зокрема, подання позову про витребування спірних земельних ділянок від позивача у справі №925/1331/22 та прийняття відповідачем рішень, правомірність прийняття яких є предметом спору у цій справі. Тобто між позивачем та відповідачем існують правовідносини щодо користування земельними ділянками, які належать відповідачу, проте, як встановлено судом вище, вони не урегульовані умовами договору, оскільки останній не набрав чинності.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 вказано, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У пункті «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України зазначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина 1 статті 155 Земельного кодексу України).

Такий спосіб захисту прав та законних інтересів як визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів, передбачено у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, яка кореспондується з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

При цьому, слід зазначити, що право на захист свого права особа у відповідності до статті 20 Господарського кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України має лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га, 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га, 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га, 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701, 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га, 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963, 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га належать до комунальної власності Водяницької сільської ради.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (частина 2 статті 83 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (пункт «б», частини 1 статті 80 Земельного кодексу України).

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина 1 статті 78 Земельного Кодексу України).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, серед іншого, належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад.

З огляду на наведені вище положення Земельного кодексу України Водяницька сільська рада, як власник спірних земельних ділянок наділена повноваженнями щодо розпорядження цими земельними ділянками, зокрема, щодо передачі їх у користування третій особі. Судом не досліджується питання підставності такої передачі, оскільки суд розглядає спір тільки за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене.

Завданням господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Підставами для визнання акта недійсним (скасування) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним (скасування) є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Слід зазначити, що реалізуючи передбачене нормами чинного законодавства право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку від зобов`язаних осіб.

Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними рішень Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області №23-11/VIII від 21.02.2023 та №24-10/VIII від 05.04.2023 позивач посилається на наявність договору оренди, дія якого ще не закінчилась та на своє переважне право на його продовження після спливу строку дії цього договору.

Водночас, під час розгляду справи судом було встановлено, що договір оренди землі від 28.12.2012 не було зареєстровано у встановленому порядку, він чинності не набув, відповідно спірні земельні ділянки знаходяться у користуванні позивача без належних правових підстав, тому розпорядження відповідачем земельними ділянками відповідають його праву, як власника, та не порушують права чи законні інтереси позивача.

Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення зазначеними рішеннями сільської ради прав позивача чи охоронюваного законом інтересу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 20.10.2023.

Суддя О.І.Кучеренко