Постанова

від 21.02.2024 по справі 925/664/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. Справа№ 925/664/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гідра"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 (повний текст рішення складено 20.10.2023)

у справі № 925/664/23 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Фермерського господарства "Гідра"

до Водяницької сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Водяницьке" Водяницької сільської ради

про визнання незаконними (недійсними) та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Гідра" (позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Водяницької сільської ради (відповідача) про:

- визнання незаконним (недійсними) та скасування рішення Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 21.02.2023 №23-11/VIII в частині "Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою" з кадастровими номерами: 712288400:03:001:0655 площею 0,9224 га; 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га; 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963 га; 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701 га; 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га; 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га; 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га;

- визнання незаконним (недійсними) та скасування рішення Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 05.04.2023 №24-10/VIII в частині "Про передачу в постійне користування земельних ділянок" Комунальному підприємству "Водяницьке" Водяницької сільської ради з кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га; 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га; 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963 га; 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701 га; 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га; 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га; 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване відсутністю порушення зазначеними рішеннями сільської ради прав позивача чи охоронюваного законом інтересу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Гідра" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у справі № 925/664/23 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання позивача, відповідач порушив вимоги чинного законодавства, умови договору оренди землі, незаконного позбавивши позивача права користування земельною ділянкою, що в свою чергу такими своїми діями наносить значні фінансові збитки господарській діяльності позивача.

Також, за твердженням позивача, відповідач не мав жодних правових підстав для припинення права оренди землі, як і не мав права передавати спірні земельні ділянки у постійне користування третім особам, що фактично є юридичною перешкодою у реалізації позивачем повноважень користування землею переданою йому ж в оренду та таке право має бути відновлене шляхом визнання незаконними (недійсними) та скасування прийнятих рішень.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що договір оренди землі від 28.12.2012 не було зареєстровано у встановленому порядку, тобто вказаний правочин не набув чинності.

За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право оренди на спірні земельні ділянки.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалася своїм правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 925/664/23 призначено повторний автоматизований розподіл, Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024, справу № 925/664/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Гідра" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у справі № 925/664/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024.

В судове засідання, яке відбулося 21.02.2024, представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа/документа (ухвали суду від 15.01.2024) через підсистему "Електронний суд" відповідачу та третій особі, а також поштовим повідомленням про отриманням позивачем ухвали суду від 15.01.2024.

Крім того, до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи, оскільки їх явка в судове засідання судом апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.12.2012 між Лисянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було підписано договір оренди землі (далі - договір).

За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства, яка знаходиться в адмінмежах Шубиноставської сільської ради (п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 180,00 га, у тому числі 180,00 га - ріллі земель державної власності (п. 2 договору).

Договір укладено на 10 років, до 29.12.2022 (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для створення фермерського господарства (п. 15 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 20 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору).

Орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону (п. 31 договору).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 36 договору).

Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридично особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 37 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43).

Договір оренди землі від 28.12.2012 не зареєстрований у державному реєстрі, про що свідчить відсутність відповідного запису у договорі оренди землі.

16.10.2013 ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 28.12.2012 здійснив державну реєстрацію права оренди земельних ділянок із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657, 7122888400:03:001:0656, 7122888400:03:001:0655, 7122888400:03:001:0654, 7122888400:03:001:0652, 7122888400:03:001:0651, 7122888400:03:001:0650, що підтверджене витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

26.11.2013 було створено та зареєстровано Фермерське господарство "Гідра" (номер запису: 10101020000000552), керівником якого є ОСОБА_1 , що підтверджене випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 32-ОТГ від 03.12.2020 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020, земельні ділянки із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га, 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га, 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га, 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701, 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га, 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963, 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га були передані у комунальну власність Водяницької сільської ради. Право комунальної власності на ці земельні ділянки були зареєстровані за Водяницькою сільською радою 23.04.2021, що підтверджене Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, позивач з пропозицією щодо продовження договору оренди від 28.12.2012 до відповідача не звертався.

Рішенням Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області №23-11/VIII від 21.02.2023 "Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою" припинено право оренди між ОСОБА_1 (фермерське господарство "Гідра") та Водяницькою сільською радою на земельні ділянки загальною площею 180,0 га з кадастровими номерами 7122888400:03:001:0656, 7122888400:03:001:0655, 7122888400:03:001:0657, 7122888400:03:001:0651, 7122888400:03:001:0654, 7122888400:03:001:0650, 7122888400:03:001:0652 та повідомлено ОСОБА_1 про відсутність наміру у Водяницької сільської ради щодо укладення договору оренди землі на новий строк стосовно цих земельних ділянок.

Рішенням Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області №24-10/VIII "Про передачу в постійне користування земельних ділянок" Комунальному підприємству "Водяницьке" Водяницької сільської ради в постійне користування передано земельні ділянки загальною площею 180,0 га з кадастровими номерами 7122888400:03:001:0656, 7122888400:03:001:0655, 7122888400:03:001:0657, 7122888400:03:001:0651, 7122888400:03:001:0654, 7122888400:03:001:0650, 7122888400:03:001:0652 в адміністративних межах Водяницької сільської ради за межами населеного пункту с.Шубині Стави.

10.04.2023 право постійного користування на ці земельні ділянки було зареєстровано за Комунальним підприємством "Водяницьке" Водяницької сільської ради, що підтверджене інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянки.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 у справі № 925/1331/22 відмовлено у задоволенні позову Водяницької сільської ради до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок, які були передані у користування відповідно до договору оренди землі від 28.12.2012, який укладений між Лисянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що оскільки державну реєстрацію договору оренди землі було здійснено 16.10.2013, то строк його дії триває до 16.10.2023, а тому, враховуючи переважне право орендаря на його поновлення на новий строк, відповідач всупереч закону прийняв спірні рішення № 23-11/VIII від 21.02.2023 "Про відмову укладення договору оренди землі на новий строк та припинення користування земельною ділянкою" та № 24-10/VIII "Про передачу в постійне користування земельних ділянок", що порушує законне право орендаря на користування земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними та скасування рішень Водяницької сільської ради, якими було вирішене питання про відмову позивачу в укладенні договору оренди на новий строк та про передачу земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивача у постійне користування іншій особі.

Майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", регулюються загальними нормами цивільного законодавства.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинна на момент підписання договору оренди землі) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

28.12.2012 між Лисянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було підписано договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 180,00 га для створення фермерського господарства. У пункті 43 цього договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що земельна ділянка площею 180,00 га, яка надана в оренду ОСОБА_1 складається з земельних ділянок із кадастровими номерами: 7122888400:03:001:0657 площею 2,8174 га, 7122888400:03:001:0656 площею 66,661 га, 7122888400:03:001:0655 площею 0,9224 га, 7122888400:03:001:0654 площею 86,9701, 7122888400:03:001:0652 площею 10,356 га, 7122888400:03:001:0651 площею 5,0963, 7122888400:03:001:0650 площею 7,1768 га та у 2020 році передані у комунальну власність Водяницької сільської ради. Право комунальної власності на ці земельні ділянки були зареєстровані за Водяницькою сільською радою 23.04.2021.

Момент укладення договору визначено у ст.ст. 638, 640 Цивільного кодексу України, зокрема вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Момент укладення договору передбачений у ст. 640 Цивільного кодексу України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким з тексту ст.ст. 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключено положення щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" було виключено ст.ст. 18, 20 про обов`язкову державну реєстрацію договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 Фермерське господарство "Гідра" (його засновник) не могло зареєструвати спірний договір оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, з урахуванням викладених норм, поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними.

При цьому на час законодавчо закріплених вимог щодо необхідності реєстрації договору оренди землі його чинність пов`язувалась з моментом реєстрації договору, про що свідчила стала практика Верховного Суду України (постанова від 13.06.2016 №570/3056/15-ц (провадження №6-643цс16)), Верховного Суду (постанова від 15.03.2018 у справі № 136/2211/15-ц). Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №912/3295/18.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення 16.10.2013 державної реєстрації речового права оренди земельних ділянок на підставі договору оренди землі від 28.12.2012 не може підмінити державну реєстрацію самого договору, а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки, укладеним до 01.01.2013.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19) зазначила про те, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі".

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки до 01.01.2013 регулювався постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (п. 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (п. 11 Порядку).

Згідно з п. 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004. У тексті, зокрема, зазначалися інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Договір оренди землі від 28.12.2012 не зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що свідчить відсутність реєстраційного напису у договорі оренди землі.

Отже, судовою колегією встановлено, що договір оренди землі від 28.12.2012 не було зареєстровано у встановленому порядку, він не набув чинності, відповідно у учасників цього правочину не виникли права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що на час прийняття оспорюваних рішень відповідача, у позивача було відсутнє право оренди земельних ділянок у зв`язку з тим, що спірний договір оренди землі не набув чинності, а тому позивач використовував земельні ділянки без належної правової підстави.

Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення зазначеними рішеннями сільської ради прав позивача чи охоронюваного законом інтересу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гідра" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2023 у справі № 925/664/23 - без змін.

Матеріали справи № 925/664/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська