Ухвала

від 20.10.2023 по справі 927/1442/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

20 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1442/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» пр.Миру,231, м. Чернігів, 14000 (malakt@ukr.net) Адреса представника: адвоката Торбєєва Миколи Олександровича (14000 м. Чернігів, пр. Перемоги,139, оф.705 (Chenickt@gmail.com))До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейв» вул. Миру, 151А, смт. Куликівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл. 16300 (sergey.pinchuk.888@gmail.com , s.dolynets@ukr.net)про стягнення 6482051 грн 27 коп.

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейв» про стягнення заборгованості у розмірі 6384398,45 грн за виконані роботи за договором генерального підряду на будівництво від 01.02.2022 № 01/02/22-1, 24752,59 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 72900,23 грн 3% річних з простроченої суми.

Одночасно з вказаним вище позовом до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» про забезпечення позову згідно якої заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту:

на грошові кошти відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейв» в межах ціни позову 6482051,27 грн, які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах;

на об`єкт будівництва «Нове будівництво автомобільного заправного комплексу з газовим модулем, мийкою автомобілів, станцією технічного обслуговування автомобілів по вул. Миру, 151а в смт. Куликівка Чернігівської області з виділенням черговості: 1-ша черга будівництво газового модуля, 2-га черга будівництво автомобільного заправного комплексу, 3-тя черга будівництво станції технічного обслуговування автомобілів та мийки (кадастровий номер земельної ділянки: 7422755100:01:002:0250) (надалі Заява).

В обґрунтування Заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати робіт, виконаних згідно договору генерального підряду на будівництво від 01.02.2022 № 01/02/22-1. Позивач вказує, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми заборгованості ТОВ «Лейв» забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення суду у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання виникненню перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову. Накладення арешту на об`єкт будівництва - Нове будівництво автомобільного заправного комплексу з газовим модулем, мийкою автомобілів, станцією технічного обслуговування автомобілів по вул. Миру, 151а в смт. Куликівка, Чернігівського району, Чернігівської області» має важливе значення для встановлення об`єктивної істини по справі та з`ясування всіх істотних обставин, оскільки станом на сьогодні відповідач продовжує будівельні роботи, завершення яких і подальша передача об`єкта будівництва в експлуатацію, а також відчуження права власності відповідача фактично унеможливіть задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Суд зазначає, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 у справі 922/1856/23, від 06.09.2023 у справі № 911/365/23, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

В той же час, саме лише посилання позивача на порушення відповідачем своїх зобов`язань по оплаті виконаних будівельних робіт не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у даній справі.

Отже, не є підставою для забезпечення позову доводи позивача, викладені у позовній заяві, про ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором, оскільки на час подання позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову. Крім того, в заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати заборгованості, тому не можна розглядати твердження заявника як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, відсутність в матеріалах справи доказів, які могли б свідчити про наявність умов для застосування заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Заяви.

Керуючись ст. 136 140, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Малак Т» про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата набрання ухвалою законної сили 20.10.2023.

Суддя А.С.Сидоренко