Постанова

від 18.10.2023 по справі 922/1806/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1806/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - Камінська А. А.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Полліс-1"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (судді: Медуниця О. Є. - головуючий, Істоміна О. А., Стойка О. В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 (суддя Калініченко Н. В.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Н. Каразіна

до: 1. Богодухівської міської ради Харківської області,

2.Приватного підприємства "Полліс-1"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1. Павлівська сільська рада Богодухівського району Харківської області,

2. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання незаконними рішень, визнання права користування, визнання недійсними договорів та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Н. Каразіна (далі - СВК ім. В. Н. Каразіна, Кооператив, Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Богодухівської міської ради Харківської області (далі - Рада, Відповідач-1), Приватного підприємства "Полліс-1" (далі - ПП "Полліс-1", Відповідач-2), у якому (із урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 14.08.2020 № 537-УІІ "Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту";

- визнати незаконним та скасувати рішення Павлівської сільської ради від 08.09.2020 № 547-УІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати";

- визнати за Кооперативом право користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 6320886000:02:001:1105 загальною площею 4,5203 га, 6320886000:02:001:1108 загальною площею 4,5643 га, 6320886000:02:001:1109 загальною площею 4,4653 га, 6320886000:02:001:1110 загальною площею 4,4654 га, 6320886000:02:001:1111 загальною площею 4,4651 га, 6320886000:02:001:1112 загальною площею 4,5540 га, 6320886000:02:001:1113 загальною площею 9,7653 га, 6320886000:02:001:1114 загальною площею 4,5521 га, 6320886000:02:001:1117 загальною площею 4,5477 га, 6320886000:02:001:1118 загальною площею 4,6256 га, 6320886000:02:001:1119 загальною площею 4,6337 га, 6320886000:02:001:1120 загальною площею 4,4653 га, 6320886000:02:001:1121 загальною площею 9,4751 га, 6320886000:02:001:1122 загальною площею 4,4653 га, 6320886000:02:001:1123 загальною площею 4,4652 га, 6320886000:02:001:1124 загальною площею 4,4655 га, 6320886000:02:001:1125 загальною площею 0,7619 га, які розташовані на території Богодухівської міської ради Харківської області, загальною площею 83,2571 га;

- визнати недійсними договори оренди землі б/н від 18.09.2020, укладені між Павлівською сільрадою і ПП "Полліс-1" про оренду спірних земельних ділянок;

- скасувати державну реєстрацію речового права оренди ПП "Полліс-1" спірними земельними ділянками у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: земельною ділянкою 6320886000:02:001:1105 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38358270 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1108 запис про державну реєстрацію іншого речового права №38356959 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1109 запис про державну реєстрацію іншого речового права №38356309 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1110 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38355764 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1111 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38355255 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1112 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38354740 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1113 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38364138 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1114 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38363654 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1117 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38363087 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1118 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38362854 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1119 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38362666 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1120 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38362443 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1121 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38362207 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1122 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38361998 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1123 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38358608 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1124 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38361025 від 23.09.2020; земельною ділянкою 6320886000:02:001:1125 запис про державну реєстрацію іншого речового права № 38358857 від 23.09.2020.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Кооператив зазначав, що він є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Шлях Леніна" (далі - КСП "Шлях Леніна"), у тому числі, щодо державного акта колективної власності на землю від 20.03.1996 № ХР-04-00-000718. На думку Позивача, право володіння і користування спірними земельними ділянками не припинялося, рішення щодо цього не приймалося, з колективної власності ці ділянки не вибували, рішення суду про визнання ділянок безхазяйним майном відсутнє, рішення суду про визнання права комунальної власності на ділянки відсутнє. Отже, без відома і згоди Позивача його фактично позбавлено права користування спірними земельними ділянками та передано їх в оренду на 49 років Відповідачу-2.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, у позові відмовлено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення від 08.09.2020 № 547-УІІ в частині пунктів 2. - 7., а саме про: (2) передачу ПП "Полліс-1" у тимчасове користування (оренду) для використання за цільовим призначенням на строк, до дня реєстрації права приватної власності на таку земельну ділянку, але не більше чим на 49 років, спірних земельних ділянок, (3) встановлення орендної плати за користування земельними ділянками, зазначеними у пункті 2. цього рішення, у розмірі 10,00% від нормативної грошової оцінки земель; (4) уповноваження Павлівського сільського голови в установленому порядку відповідно до законодавства забезпечити підписання договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв), нерозподілених земельних часток (паїв) з ПП "Полліс-1" на умовах, визначених у пунктах 2., 3.; (5) ухвалення ПП "Полліс -1" забезпечити використання зазначених земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов договору оренди; (6) уповноваження Павлівського сільського голови в установленому порядку відповідно до законодавства здійснити державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, зазначені в пункті 2. цього рішення, невитребувані земельні частки (паї), нерозподілені земельні частки (паї), які розташовані на території Павлівської сільради (за межами населеного пункту), відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; (7) покладення контролю за виконанням рішення на постійну комісію з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (Горбенко В. І.). Визнано за Кооперативом право користування спірними земельними ділянками. Визнано недійсними договори оренди землі б/н від 18.09.2020, укладені між Павлівською сільрадою і ПП "Полліс-1", про оренду спірних земельних ділянок. Скасовано спірну державну реєстрацію. У решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що Кооператив є правонаступником КСП "Шлях Леніна" в результаті його перетворення, у тому числі щодо права землекористування за державним актом від 20.03.1996 №ХР-04-00-000718. При цьому право постійного користування земельною ділянкою зберігається за правонаступником.

Суди дійшли висновку, що рішення від 08.09.2020 № 547-УІІ в частині пунктів 2. - 7. порушує право користування земельними ділянками, яке наявне у Позивача на підставі державного акта від 20.03.1996 № ХР-04-00-000718. З огляду на відсутність доказів припинення права постійного користування Кооперативу на підставі вказаного державного акта відповідно до положень статті 141 Земельного кодексу України, а також на невизнання такого права Відповідачами, суди дійшли висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за Позивачем права користування спірними земельними ділянками.

У зв`язку з тим, що наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 17.01.2000 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 за № 101/4322, затверджено форму типового договору оренди земельної частки (паю), в якому зазначено розмір оренди земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також ураховуючи, що договори оренди від 18.09.2020 укладені на підставі визнаного недійсним та скасованого судом рішення від 08.09.2020 № 547-УІІ в частині пунктів 2. - 7., суди також дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними вказаних договорів оренди, а також похідної вимоги про скасування державної реєстрації речового права оренди ПП "Полліс-1" на спірні земельні ділянки.

2.3. Постановою Верховного Суду від 05.07.2022 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2021 у справі №922/1806/21, а справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

2.4. Наведена постанова обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій достеменно не з`ясували обставин прийняття трудовим колективом КСП "Шлях Леніна" рішення про розподіл земельної ділянки, виділеної на підставі державного акта № ХР-014-00-000718 від 20.03.1996, між членами трудового колективу, не дослідили процедуру паювання земель КСП "Шлях Леніна", а також наслідки реалізації відповідної процедури. Обставини щодо процедури реорганізації шляхом перетворення в іншу юридичну особу повинні бути достеменно встановлені під час вирішення питання щодо переходу прав та обов`язків на землю колективної власності, виділену згідно з державним актом. При цьому під час дослідження відповідних обставин необхідно, у тому числі, враховувати правову позицію, викладену у пунктах 7.12., 7.19.- 7.23. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19. Верховний Суд також дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не проаналізували наявні в матеріалах справи докази стосовно обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, як щодо статусу та правового режиму спірних земельних ділянок, так і щодо наявних у Позивача правомочностей, що впливає на недоведення останнім порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся з цим позовом до суду.

2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі № 922/1806/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позов задоволено повністю.

2.6. Зазначені судові рішення обґрунтовані тим, що станом на дату створення СВК ім. В. Н. Каразіна чинне на той час законодавство передбачало перетворення колективного сільськогосподарського підприємства у самостійні кооперативи до яких переходять усі майнові права та обов`язки колишнього кооперативу. Така реорганізація у кооператив могла відбуватись із окремих груп працівників, тобто спеціальний закон передбачав можливість перетворення колективного сільськогосподарського підприємства у сільськогосподарський виробничий кооператив без збереження однакової кількості їх членів. Тобто, після реорганізації КСП "Шлях Леніна", у СКВ ім. В. Н. Каразіна перебували землі єдиного масиву, що раніше належали КСП "Шлях Леніна". При цьому наявність сертифікатів на земельну частку (пай) та укладених договорів оренди і договорів про рентні платежі підтверджують доводи Позивача про передання йому колишніми членами КСП права користування спірними земельними ділянками в розмірі їх земельних часток (паїв). Отже, спірні земельні ділянки стосовно яких прийнято рішення Відповідачем-2 та розроблено технічну документацію відносяться до території реформованого СВК ім. В. Н. Каразіна.

У зв`язку з наведеним суди дійшли висновку, що має місце неправомірне розпорядження Павлівською сільською радою спірними земельними ділянками щодо передачі їх в довгострокову оренду ПП "Полліс-1" строком до 49 років, а відтак - порушення вимог чинного законодавства і прав Позивача на користування вказаними земельними ділянками. Зазначене також суперечить волевиявленню осіб, які прийняли рішення передати СВК ім. В. Н. Каразіна у користування земельні частки (паї). До того ж, приймаючи спірні рішення, Павлівська сільська рада не з`ясувала наявність проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та не вирішила питання щодо вже наявного рішення від 05.06.2001 "Про виділення земельних часток (паїв) в натурі". Таким чином, оскільки спірні рішення Павлівської сільської ради прийняті з порушенням статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статей 79-1, 116, 124 Земельного кодексу України і порушують права та законні інтереси Позивача, то суди дійшли висновку, що вказані рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім того, суди зазначили, що право СВК ім. В. Н. Каразіна користуватися спірними земельними ділянками оспорюється Відповідачами, а Павліською сільською радою при прийнятті спірного рішення про затвердження технічної документації із землеустрою і передачу в оренду вказаних ділянок було порушено право Позивача щодо користування спірними земельними ділянками. Отже, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання за СВК ім. В. Н. Каразіна права користування наведеними ділянками.

Беручи до уваги, що спірні договори оренди землі від 18.09.2020 містять положення про встановлення строку оренди до 49 років, що, у свою чергу, суперечить приписам статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", суди дійшли висновку, що укладені на підставі рішення Павлівської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок спірні договори підлягають визнанню недійсними.

З огляду на те, що вимога Позивача про скасування державної реєстрації речового права - права оренди ПП "Полліс-1" спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є похідною від спору щодо відповідного майнового права, суди також задовольнили позовні вимоги у цій частині.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПП "Полліс-1" просить скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 25 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", викладених в постанові від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 21.02.2020 у справі №647/195/18, від 16.01.2019 у справі №902/569/17.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить закрити касаційне провадження або залишити вказану скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.4. 10.10.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-2.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що КСП "Шлях Леніна" було створено на підставі рішення загальних зборів членів колгоспу "Шлях Леніна", оформленого протоколом № 2 від 24.12.1993.

4.2.До матеріалів справи додано рішення Павлівської ради народних депутатів за грудень 1995 року про надання у колективну власність КСП "Шлях Леніна" землі ріллі 2 610,5 га, пасовища 44,2 га, сінокосів 326,3 га.

4.3. 20.03.1996 КСП як власнику землі було передано у колективну власність 3147,1 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 20.03.1996 серія ХР-014-00-000718.

4.4. Указаний державний акт було видано на підставі рішення Богодухівської районної Ради народних депутатів від 20.03.1996 №148 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 12.

До державного акта додано список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства (разом 526 членів). З плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність вбачається, що вони були надані єдиним масивом.

4.5. 29.12.1999 відбулися загальні збори уповноважених, які оформлені протоколом загальних зборів членів КСП № 2 від 29.12.1999, протокол і виписка з нього наявні у матеріалах справи. Та, на загальних зборах було вирішено:

1. Реформувати КСП "Шлях Леніна", що засноване на праві колективної власності, у СВК ім. В. Н. Каразіна, яке засноване на формі приватної власності землі та майна для здійснення виробничої господарської діяльності для задоволення потреб як його членів, так і всього населення України сільськогосподарською продукцією та отримання прибутку в інтересах його засновників.

2. Вважати, що кооператив є правонаступником КСП "Шлях Леніна", його земельного та майнового комплексу, розрахункових і валютних рахунків, кредиторської та дебіторської заборгованості, цінних паперів, які підтверджують його членство в акціонерних товариствах різноманітних напрямів виробничої та іншої діяльності й інших цінних паперів. Статут та Установчий Договір СВК ім. В. Н. Каразіна - затвердити та прийняти до неухильного керівництва.

3. Зобов`язати голову кооперативу виготовити печатки, штампи, фірмові бланки, підписати засновницький Договір усіма членами кооперативу до 01.02.2000.

4. Доручити голові кооперативу провести реєстрацію статутних документів щодо створення СВК ім. В. Н. Каразіна в Богодухівській районній адміністрації.

Відповідно до протоколу загальних зборів № 2 від 29.12.1999 також було затверджено рішення правління КСП за 1999 рік, зокрема про вихід із членів КСП.

Крім того, згідно з протоколом загальних зборів № 2 членів КСП "Шлях Ленина" від 29.12.1999, у тому числі, вирішено "…вважати, що сума майна при вступі до членів КСП у члени СВК Каразіна має дорівнювати сумі майна згідно особового рахунку майна, що ведеться в бухгалтерії господарства".

Відповідно до п. 3 порядку денного було також розглянуто питання про кількість засновників і кількість асоційованих членів кооперативу. Списки затверджені загальними зборами.

4.6. Згідно з випискою з протоколу зборів уповноважених членів КСП "Шлях Леніна" № 1 від 28.01.1998, було прийнято рішення про затвердження схеми поділу земель колективної власності КСП "Шлях Леніна" на земельні частки (паї) з наступними показниками: площа поділу ріллі 2 610,5 га; у загальному користуванні, що не підлягає поділу, залишилось: землі під сіножаті - 326,3 га, землі під пасовища - 44,2 га; загальна кількість членів КСП - 548 осіб; середня частка ріллі - 4,76 кад. га; загальна кількість паїв за розрахунковим - 548 паїв; у першу чергу поділу підлягає - 195,0 га.

4.7. Рішенням загальних зборів членів КСП "Шлях Леніна" від 20.01.1996 був затверджений список членів КСП, які мають право на отримання сертифікатів на земельну частку (пай).

4.8. Рішенням загальних зборів уповноважених членів КСП "Шлях Леніна" затверджений список членів для визначення середньої земельної частки (паю) станом на 01.08.1996. У списку визначена кількість членів КСП "Шлях Леніна" - 549 особи.

4.9. Матеріали справи містять також протокол загальних зборів уповноважених членів КСП "Шлях Леніна" № 4 від 30.01.1999. Відповідно до порядку денного, серед іншого, загальними зборами були розглянуті заяви членів про вихід із КСП (питання 7 порядку денного), за результатами розгляду яких задоволені заяви про вихід з членів КСП та виділення земельної ділянки 7 колишнім членам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Земельні ділянки зазначених осіб не є предметом дослідження у цій справі та не входять до кола заявлених Позивачем прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того,відповідно до питання 8 порядку денного протоколу загальних зборів уповноважених членів КСП "Шлях Леніна" № 4 від 30.01.1999 було вирішено затвердити комісію з реформування КСП у складі 7 осіб і доручено комісії до 31.12.1999 розробити статут та інші документи щодо реформування КСП.

4.10. До матеріалів справи додано баланс СВК В. Н. Каразіна станом на 01.01.2000 і бухгалтерський звіт КСП за 1999 рік.

4.11. Зазначені вище рішення загальних зборів і зборів уповноважених КСП "Шлях Леніна", волевиявлення членів КСП за протоколами зборів членів КСП, а також наявні у матеріалах справи баланс СВК ім. В. Н. Каразіна станом на 01.01.2000, бухгалтерський звіт КСП "Шлях Леніна" від 01.01.2000, фінансовий звіт СВК ім. В. Н. Каразіна від 01.01.2000 підтверджують реформування КСП "Шлях Леніна" і створення на базі його майна СВК ім. В. Н. Каразіна.

4.12. Згідно з п. 3.1.1. Статуту СВК ім. В. Н. Каразіна засновниками є члени КСП "Шлях Леніна", на базі якого створено кооператив.

4.13. Отже, КСП "Шлях Ленініна" було реорганізовано в СВК ім. В. Н. Каразіна, який зареєстровано 21.01.2000, номер запису 14501200000000508.

4.14. Таким чином, на виконання чинних на той час нормативних актів, майно КСП "Шлях Леніна" було розпайовано, і колишні члени колективного підприємства набували членства у СВК із розміром майнового паю рівним майну на особовому рахунку кожного члена КСП та розміром середньої частки паю ріллі - 4,76 кадастрових гектарів (правління СВК ім. В. Н. Каразіна повинно було виготовити і вручити членам СВК відповідні свідоцтва про їх майнові паї в СВК).

4.15. Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняття рішень Павлівською сільською радою:

- № 514-VII від 09.04.2020 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж невитребуваних ділянок часток (паїв) та інвентаризації земель Павлiвської сільської ради";

- № 547-УII від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати".

На підставі цих рішень між Відповідачами було укладено договори оренди земельних ділянок.

На думку Позивача, ці рішення місцевої ради і договори, укладені між Відповідачами суперечать законодавству і порушують його права належного користувача спірними земельними ділянками.

Спір стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 6320886000:02:001:1105 загальною площею 4,5203 га, 6320886000:02:001:1108 загальною площею 4,5643 га, 6320886000:02:001:1109 загальною площею 4,4653 га, 6320886000:02:001:1110 загальною площею 4,4654 га, 6320886000:02:001:1111 загальною площею 4,4651 га, 6320886000:02:001:1112 загальною площею 4,5540 га, 6320886000:02:001:1113 загальною площею 9,7653 га, 6320886000:02:001:1114 загальною площею 4,5521 га, 6320886000:02:001:1117 загальною площею 4,5477 га, 6320886000:02:001:1118 загальною площею 4,6256 га, 6320886000:02:001:1119 загальною площею 4,6337 га, 6320886000:02:001:1120 загальною площею 4,4653 га, 6320886000:02:001:1121 загальною площею 9,4751 га, 6320886000:02:001:1122 загальною площею 4,4653 га, 6320886000:02:001:1124 загальною площею 4,4655 га, 6320886000:02:001:1125 загальною площею 0,7619 га.

4.16. У свою чергу, Відповідачі, посилаючись на статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", вважають позов необґрунтованим, оскільки на підставі рішень Павлівської сільської ради була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж не витребуваних часток (паїв) у кількості 19 штук загальною площею 100,3147 га, які розташовані на території Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (за межами населеного пункту), і земельні ділянки були передані ПП "Поліс" в тимчасове користування (оренду) до дня державної реєстрації права приватної власності на таку земельну ділянку, але не більше чим на 49 років.

5. Правова позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Ключовим для вирішення спору у цій справі є питання наявності у спірних земель статусу невитребуваних земельних часток (паїв), а також чи відбувся належний перехід прав на них до Позивача.

5.3. Аналізуючи наведені питання, Верховний Суд зазначає наступне.

5.4. Роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність, є складовою реформування земельних відносин в Україні. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

5.5. Так, приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

5.6. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

5.7. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

5.8. Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств.

5.9. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

5.10. Статтями 1 та 2 вказаного Закону (тут і далі - в редакцій, чинній на момент прийняття спірних рішень) визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

5.11. Указаним Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

5.12. При цьому статтею 13 Закону України Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю) (частина перша).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості) (частина друга).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю (частина третя).

5.13. З викладеного вбачається, що реалізація процедури паювання відповідної частини земель має своїм наслідком припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей на земельні ділянки державної та комунальної власності.

5.14. При цьому, аналізуючи наведені приписи законодавства, можна дійти висновку, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17).

5.15. Отже, результатом реалізації наведеної процедури є трансформація права державної та комунальної власності на частину земель у приватну шляхом їх розподілу (визначення розміру земельної частки (паю) кожного члена підприємства) з видачею документа, що засвідчує відповідне право особи (сертифікат на право на земельну частку (пай), свідоцтво про право на спадщину тощо) та послідуючим виділом паю в натурі (на місцевості).

5.16. Водночас, у статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено можливість користування на правах оренди нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, проте виключно до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності. Зазначена норма є імперативною і її застосування залежить виключно від факту набуття права власності власниками земельних часток (паїв) та не залежить від домовленостей сторін договору.

5.17. Дослідивши подані сторонами докази, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що майно КСП "Шлях Леніна" було розпайовано і колишні члени колективного підприємства набували членства у СВК із розміром майнового паю рівного майну на особовому рахунку кожного члена КСП та розміром середньої частки паю ріллі 4,76 кадастрових гектарів (правління СВК ім. В. Н. Каразіна повинно було виготовити і вручити членам СВК відповідні свідоцтва про їх майнові паї в СВК).

Зокрема, судами враховано, що до матеріалів справи додано чотири сертифікати на право на земельну частку (пай) у розмірі 5,46 кадастрових гектарів, які датовані 01.11.1996 (сертифікат серії ХР № 0199678, сертифікат серії ХР № 0199915, сертифікат серії ХР № 0081780, сертифікат серії ХР №0081914), що, на думку судів, підтверджує факт початку процедури розпаювання земель колективної власності КСП "Шлях Леніна" з 1996 року, тобто до створення і реєстрації СВК ім. В. Н. Каразіна. Суди також зазначили, що наявність сертифікатів підтверджується і наданими до матеріалів справи журналами реєстрації сертифікатів на земельні частки паї.

5.18. Разом з тим, пославшись на початок процедури паювання земель КСП "Шлях Леніна", місцевий і апеляційний суди достеменно не встановили яка саме кількість членів підприємства отримала паї та чи були належним чином оформлені права таких осіб на паї. Тобто реалізація права на пай фіналізується отриманням відповідного документу конкретно визначеною особою.

Дослідження наведеного питання безпосередньо впливає на визначення статусу спірних земель з урахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства, а відтак наявності чи відсутності підстав для розпорядження ними Радою.

5.19. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що однією з підстав для скасування судом касаційної інстанції у постанові від 05.07.2022 судових рішень місцевого і апеляційного господарських судів та направлення справи на новий розгляд стала необхідність належного дослідження судами під час вирішення питання щодо переходу прав та обов`язків на землю колективної власності, виділену згідно з державним актом, обставин щодо процедури реорганізації КСП "Шлях Леніна" шляхом перетворення в іншу юридичну особу.

5.20. Так, на виконання зазначених вказівок, судами попередніх інстанцій було досліджено, що згідно з п. 3.1.1. Статуту СВК ім. В. Н. Каразіна, його засновниками є члени КСП "Шлях Леніна", на базі якого і створено кооператив.

Отже, суди дійшли висновку, що КСП "Шлях Ленініна" було реорганізовано в СВК ім. В. Н. Каразіна, який зареєстровано 21.01.2000, номер запису 14501200000000508, тобто в даному випадку відсутні правовідносини правонаступництва.

5.21. Водночас, фактично зазначивши про відсутність правовідносин правонаступництва, місцевий і апеляційний суди дійшли суперечливого висновку, що СВК ім. В. Н. Каразіна є правонаступником КСП "Шлях Леніна", після реорганізації якого у кооператива, на думку судів, перебували землі єдиного масиву, що раніше належали КСП "Шлях Леніна".

5.22. Колегія суддів вважає наведені висновки необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, наслідком процесу паювання відповідної частини земель є трансформації її правового режиму з переходом на приватну власність, що характеризується припиненням інших правомочностей на землю.

5.23. При цьому відповідно до п. 8. розділу Х Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень Ради) члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Тобто сільськогосподарський кооператив набуває право власності у встановленому Земельним кодексом України порядку лише на земельні ділянки, які передані йому його членами або набуті ним в інший обумовлений законом спосіб, а не ті земельні ділянки, які перебували у іншої юридичної особи на момент реорганізації та не були виділені власникам.

У той же час, згідно з п. 21. розділу Х Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

5.24. Крім того, відповідно до спеціального Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" (який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об`єднань, тут і далі - в редакціії, що була чинною на момент створення СВК ім. В. Н. Каразіна) сільськогосподарський виробничий кооператив - підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства, з обов`язковою трудовою участю в його діяльності.

5.25. Відповідно до статті 5 вказаного Закону кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

5.26. Згідно зі статтями 8, 9 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" членами кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу. Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох кооперативів, різних за напрямами діяльності.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

5.27. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу (стаття 9 наведеного Закону).

5.28. Статтею 14 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" передбачено, що загальні збори, зокрема, вносять зміни і доповнення до статуту, приймають нормативні документи кооперативу; визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання.

5.29. За змістом статті 20 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу як пайовий внесок, у порядку, визначеному Земельним кодексом України. За земельну ділянку, передану в користування, справляється відповідна плата згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами.

5.30. Відповідно до статті 22 зазначеного Закону земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооперативу на землю зберігається і в разі входження його до складу кооперативного об`єднання. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускається. Земельні відносини в кооперативі регулюються Земельним кодексом України та законами України.

5.31. Отже, право на землею у сільськогосподарського кооперативу виникає внаслідок передачі його членами свого права користування належними їм земельними ділянками у вигляді пайового внеску або внаслідок придбання земельних ділянок самостійно кооперативом. При цьому у випадку внесення членом кооперативу вказаного права користування при вступі до такого кооперативу рішення його правління (голови) про прийняття схвалюється загальними зборами.

Тобто, законодавець передбачив спеціальний порядок набуття сільськогосподарським кооперативом прав на землю, який не передбачав автоматичного переходу таких прав (у тому числі прав на нерозподілені земельні паї) до кооперативу, створеного внаслідок реорганізації іншої юридичної особи, чого безпідставно не врахували суди.

5.32. З системного аналізу вищевказаних положень Законів України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та "Про сільськогосподарську кооперацію" вбачається, що чинним законодавством передбачено спеціальний порядок оформлення і переходу прав на землю у випадку її розпаювання та створення власниками паїв юридичної особи внаслідок реорганізації попереднього користувача таких земель.

5.33. Однак, господарські суди попередніх інстанцій, вдавшись до вибіркового цитування приписів чинного законодавства, вищевикладеного не врахували та не дослідили дотримання наведеного порядку при створенні Позивача, зокрема щодо схвалення загальними зборами рішення про вступ нових членів до СВК ім. В. Н. Каразіна, у тому числі стосовно повноважень такого органу кооперативу як збори уповноважених, зокрема які повноваження він має за статутом і чи відповідають вони законодавчим вимогам.

5.34. Крім того, пославшись на укладення договорів оренди земельних часток (паїв) і договорів про рентні платежі за земельну частку (пай), які, на думку судів, підтверджують доводи Позивача про передання йому колишніми членами КСП права користування спірними земельними ділянками в розмірі їх земельних часток (паїв), господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що для договорів оренди земельної частки (паю) встановлена спеціальна процедура реєстрації, яка визначена у Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 (далі - Порядок № 119).

Пунктами 1., 2. Порядку 119 передбачено, що він визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (далі - договори оренди). Реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Відповідно до пункту 3. Порядку 119 для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Пунктами 4., 5. Порядку 119 визначено, що договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги. На обох примірниках договору оренди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

5.35. Однак, суди викладеного також не врахували та не дослідили конкретно які земельні частки (їх кількість) надавалися в оренду і чи були дотримано вимоги щодо реєстрації відповідних договорів та чи виконувалися вони, що впливає на їх чинність.

5.36. Так само судами попередніх інстанцій не досліджено які паї надавалися за договорами про рентні платежі за земельну частку (пай) та чи дотримано вимоги частини другої статті 732 Цивільного кодексу України (відповідно до якої договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню) при укладенні таких договорів.

5.37. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №911/665/22: задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту (звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном); позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19).

5.38. При цьому судам також необхідно звернути увагу на суперечливість позиції СВК ім. В. Н. Каразіна у розрізі заявлених ним позовних вимог, який, з одного боку, посилається на наявність у нього права користування спірною землею, що, на думку Позивача, було набуто автоматично від КСП "Шлях Ленініна", та просить визнати недійсними спірні договори оренди, оскільки ними порушується таке право, а з іншого - зазначає про невизнання Радою вказаного права користування, недефініціюючи на якому титулі повинна перебувати зазначена земля.

5.39. Додатково колегія суддів звертає увагу на хибне посилання місцевого суду на статтю 37-1 Земельного кодексу України, яке засноване на вибірковому штучному цитуванні її норм, в розрізі можливості особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, орендувати інші земельні ділянки вказаного призначення, розташовані у такому масиві, оскільки, відповідно до частини четвертої зазначеної статті, таке право у особи виникає за умови передачі власнику (орендарю) сусідньої ділянки у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок.

Таким чином, як вбачається зі змісту наведеної статті, вона спрямована на уникнення черезсмужжя у використанні земельних ділянок єдиного масиву, а не на легалізацію набуття юридичною особою невиділених земель з такого масиву.

5.40. Отже, формально підійшовши до встановлення істотних обставин та дослідження доводів учасників справи, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили правовий статус спірних земель та не встановили наявності правових підстав, які б беззаперечно свідчили про перехід прав на них до Позивача.

5.41. За таких обставин посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, зокрема, щодо застосування норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" знайшли своє підтвердження.

5.42. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.43. Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, приймаючи вказані рішення, місцевий і апеляційний суди лише частково виконали вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.07.2022, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.44. З огляду на викладене для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином встановити які саме землі КСП "Шлях Леніна" в процесі розпаювання було розподілено між його учасниками та право користування якими з них у подальшому було передано Позивачу чи набуто їм самостійно у інший спосіб, а також чи дотримано при цьому вимоги чинного законодавства.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Полліс-1" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/1806/21 скасувати.

3. Справу №922/1806/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко