Рішення

від 04.10.2023 по справі 278/1009/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/1009/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію, повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2018 року заступник прокурора Житомирської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави, звернувся з вище вказаним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 3, а.с. 122-123) просить:

- визнати незаконними та скасувати наказиГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га, а саме: № 6-1068/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1069/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1070/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1071/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1072/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1073/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1075/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1076/14-16-СГ від 01.04.2016 року;

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, а саме: № 6-4524/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-4525/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-4528/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-5793/14-17-СГ від 11.09.2017 року, № 6-5792/14-17-СГ від 11.09.2017 року, № 6-5791/14-17-СГ від 11.09.2017 року, № 6-4527/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-4526/14-16-СГ від 06.12.2016 року;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, які укладені ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради, Житомирського району, Житомирської області № 678/57/16-ДО від 23.12.2016 року на площу 6,0407 га, № 677/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 4,3224 га, № 674/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 2,4153 га, № 56/57-17-ДО від 26.10.2017 року на площу 2,1425 га, № 57/57-17-ДО від 26.10.2017 року на площу 22,5065 га, № 53/57-17-ДО від 26.09.2017 року на площу 42,3551 га, № 675/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 7,7828 га, № 676/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 3,2711 га;

- скасувати державну реєстрацію інших речових прав прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 , що посвідчені записами про інше речове право: № 18638535 від 14.01.2017 року, № 18639579 від 14.01.2017 року, № 18642455 від 14.01.2017 року, № 23139289 від 28.10.2017 року, № 23140442 від 28.10.2017 року № 23138605 від 28.10.2017 року, № 18644488 від 14.01.2017 року, № 18645517 від 14.01.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинивши відповідні інші речові права права оренди земельних ділянок;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Житомирській області земельні ділянки загальною площею 90,8364 га, які знаходяться на території Туровецької сільської ради, Житомирського району, Житомирської області кадастровими номерами 1822087900:02:000:0687, 1822087900:02:000:0686, 1822087900:02:000:0694, 1822087900:02:000:0529, 1822087900:02:000:0528, 1822087900:02:000:0602, 1822087900:02:000:0604, 1822087900:02:000:0603.

В обґрунтування позову заступник прокурора Житомирської місцевої прокуратури зазначив, що наказами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-1068/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1069/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1070/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1071/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1072/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1073/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1075/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1076/14-16-СГ від 01.04.2016 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовано площею 100,2802 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Туровецької сільської ради Житомирського району.

Наказами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-4524/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-4525/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-4528/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-5793/14-17-СГ від 11.09.2017 року, № 6-5792/14-17-СГ від 11.09.2017 року, № 6-5791/14-17-СГ від 11.09.2017 року, № 6-4527/14-16-СГ від 06.12.2016 року, № 6-4526/14-16-СГ від 06.12.2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району за межами населених пунктів Туровецької сільської ради.

На підставі зазначених наказів між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 було укладено договори оренди землі, а саме: № 678/57/16-ДО від 23.12.2016 року на площу 6,0407 га, № 677/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 4,3224 га, № 674/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 2,4153 га, № 56/57-17-ДО від 26.10.2017 року на площу 2,1425 га, № 57/57-17-ДО від 26.10.2017 року на площу 22,5065 га, № 53/57-17-ДО від 26.09.2017 року на площу 42,3551 га, № 675/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 7,7828 га, № 676/57-16-ДО від 23.12.2016 року на площу 3,2711 га.

Спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч законодавчо встановленому порядку набуття права оренди на земельні ділянки, оскільки ОСОБА_1 , будучи головою вже створеного фермерського господарства «Польовик» (далі ФГ «Польовик»), звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про отримання в оренду земель, які можливо було отримати лише для створення нового фермерського господарства.

Крім того, при видачі оспорюваних наказів не було надано усіх визначених законодавством документів.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Постановою Верховного суду від 31.10.2019 року зазначена цивільна справа була передана на новий розгляд Житомирському районному суду Житомирської області (т. 2, а.с. 126-131).

Ухвалою суду від 16.12.2019 року (т. 2, а.с. 134, 135) прийнято до свого провадження справу за позовом Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію, повернення земельних ділянок; призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року позовну заяву залишено без розгляду (т. 2, а.с. 218-221).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25.02.2020 року (т. 2, а.с. 259-261) вище зазначену ухвалу скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року прийнято справу до провадження (т. 3, а.с. 2а).

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 року (т. 3, а.с. 34-35) витребувано із Житомирського районного суду Житомирської області цивільну справу для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 25.02.2020 року.

21.04.2020 року Житомирським районним судом на запит Верховного Суду скеровано матеріали цивільної справи № 278/1009/18 для розгляду в касаційному порядку (т. 3, а.с. 37).

Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 року (т. 3, а.с. 84-90) постанову Житомирського апеляційного суду від 25.02.2020 року залишено без змін.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 26.10.2022 року призначено підготовче судове засідання (т. 3, а.с. 99).

12.01.2023 року заступником керівника Житомирської окружної прокуратури подано заяву про уточнення позовних вимог (т. 3, а.с. 122-123), яка прийнята судом 12.01.2023 року (т.3, а.с. 124-125).

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі; надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві; зазначив, що відповідачами порушено вимоги ч. 1 ст. 134 ЗК України, оскільки спірні земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Представник ГУ Дергеокадастру у судовому засіданні вимог також не визнала та повідомила суду, що оспорювані рішення були прийняті із дотриманням чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали; вважають, що ОСОБА_1 законно отримав спірні земельні ділянки.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

29.07.2015 року ОСОБА_1 було створено ФГ «Польовик» (т. 1, а.с.136-139).

23 березня 2016 року ОСОБА_1 подав до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами: 6,0407 га, 4,3224 га, 2,4153 га, 2,1425 га, 22,8575 га, 45,000 га, 9,9999 га, 7,5019 га з правом передачі їх в оренду для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району. До кожної із заяв надав копію паспорта, викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки та довідку Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, відповідно до якої останній протягом трьох років на території сільської ради займається фермерським господарством (т. 1, а.с. 19 - 50).

До звернень для видачі земельних ділянок ОСОБА_1 було надано і обґрунтування (т. 1, а.с. 54).

Наказами головного управління держземагенства у Житомирській області від 01.04.2016 року ОСОБА_1 надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, за межами населених пунктів, на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га (т. 1, а.с.11-18).

Довідкою виданою 22.03.2023 року Туровецькою сільською радою Житомирського району Житомирської області стверджується, що ОСОБА_1 на території ради на протязі останніх 3-х років займається фермерським господарством. Крім цього, орган місцевого самоврядування не заперечує щодо видачі земель в оренду автору звернень (т. 1, а.с. 51,55).

Наказами ГУ Держгеокадастру в Житомирській області 11.09.2017 року та від 06.12.2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області. (т. 1, а.с. 56-71).

23.12.2016 року, 26.09.2017 року та 26.10.2017 року на підставі вищевказаних наказів між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди спірних земельних ділянок. (т. 1, а.с.72-95).

Відомості щодо вказаних договорів оренди землі та інші дані були занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с.96-135).

ОСОБА_1 є власником сільськогосподарської техніки; свідоцтва про реєстрацію машини видані 12.10.2007 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с.177).

IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно ст.14Конституції України земляє основнимнаціональним багатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасуваннянаказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

В силу дії статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч. 2, 3ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленомуст. 123 цього Кодексу(ч. 3ст. 124 ЗК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У ч. 2ст. 134 ЗК України(чинною на момент спірних правовідносин) вказано, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення, серед іншого, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Профермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Профермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Профермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Нормами Закону України «Профермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Отже, створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, провадження № 14-5цс18, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, провадження № 14-262цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, провадження № 14-407цс18, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, провадження № 14-51цс19, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, провадження № 14-235цс19, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19, провадження № 12-131гс19.

З моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, провадження № 12-205гс19.

Суд вважає, що ОСОБА_1 було дотримано порядок набуття права користування на спірні земельні ділянки.

Відтак, доводи прокурора стосовно того, що земельні ділянки повинні були передаватися за результатами земельних торгів у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 має фермерське господарство є необґрунтованими, оскільки останній звернувся до ГУ Держгеокадастру як громадянин, а не як керівник фермерського господарства.

Згідно ч. 1ст. 21 Цивільного кодексу Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як передбаченост. 155 Земельного кодексу Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

На глибоке переконання суду, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області під час видачі оскаржуваних наказів не порушили вимоги чинного законодавства чи права інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації інших речових прав - прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6Закону України"Прооренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до вимог чинного законодавства (на момент виникнення спірнимправовідносин), що регулює земельні відносини, а саме:Закону України "Про оренду землі"та вимогЗемельного кодексу Україниукладені спірні договори для ведення фермерського господарства. Сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів оренди, здійснена державна реєстрація спірних договорів.

Відповідно дост. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції чинній на моменту укладання договорів оренди землі) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами пункту 1 частини 2статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.

Як зазначалось раніше, відповідно дост. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.Статтями 210 - 211 ЗК Українивизначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями203,228 ЦК Українипередбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно дост. 203 Цивільного кодексу Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно дост. 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст.5, ст.13,14 Закону України "Про оренду землі"орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно дост. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Як на підставу для визнання недійсними укладених договорів оренди представник позивача посилався на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на підставі яких вони укладені.

Однак, враховуючи те, що суд, дійшов висновку щодо чинності спірних наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, відтак вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню не підлягають, як і не підлягає задоволенню вимога про скасування державної реєстрації інших речових прав - прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 , оскільки така є похідною від основної вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Житомирській області земельні ділянки загальною площею 161,5223 га.

Статтею 122 ЗК Українивизначено повноваження органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з ч. 4ст. 122 ЗК Україницентральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Проте, відповідно до Закону України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 р., передбачено, зокрема, передачу земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п. 24 розділуXПерехідних положень Земельного кодексу Українипередбачено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

- що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій. Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

- оборони;

- природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

- зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

- під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

- визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Отже, в силу приписів згаданого Закону спірні земельні ділянки, вже не відносяться до земель державної власності, а відносяться до земель комунальної власності. Відтак і розпоряджатися такими може відповідна місцева рада, тому і позовна вимога про повернення спірних земельних ділянок державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирськвй області, задоволенню не підлягає.

Крім того, як уже зазначалося Верховним судом у постанові від 31 жовтня 2019 року в цій справі прокурор у позові, серед іншого, просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки загальною площею 90,8364 га на користь ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, тобто позивач і відповідач збігаються в одній особі. Дані обставини виключають диспозитивність і змагальність у цивільному провадженні, що є неприпустимим. Процесуальний закон не передбачає поєднання в одній позовній заяві позовних вимог, за одною з яких одна й та сама особа є позивачем та відповідачем.

Така думка була висловлена судом першої інстанції в ухвалі від 17.01.2020 року (а.с. 218 т. 2). Дана позиція підтримується судею і на теперішній час.

V. Висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність у відмови у задоволенні позову у повному обсязі, з наведених вище мотивів та підстав.

VI. Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору в цій частині позову покладаються на прокуратуру.

Керуючись п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 6 ст. 259, ст. ст. 263-265, ч. 6 ст. 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію, повернення земельних ділянок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2023 року.

Суддя О. М. Дубовік