Постанова

від 06.02.2024 по справі 278/1009/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1009/18 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Категорія 16 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/1009/18 за позовом заступника керівника Житомирської окружноїпрокуратури вінтересах державидо Головногоуправління Держгеокадаструв Житомирськійобласті, ОСОБА_1 провизнання незаконниминаказів,визнання недійснимидоговорів орендиземельних ділянок,скасування рішенняпро державнуреєстрацію,повернення земельнихділянок,

за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року заступник прокурора Житомирської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовомв інтересах держави,в якому після уточнень ( т. 3 а.с. 122-123) просив:

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі ГУ Держгеокадастру) № 6-1068/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1069/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1070/14-16-СГ від 01.04.2016, №6-1071/14-16-СГ від 01.04.2016, №6-1072/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1073/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1075/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1076/14-16-СГ від 01.04.2016 про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га;

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру № 6-4524/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-4528/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-4525/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-5793/14-17-СГ від 11.09.2017, № 6-5792/14-17-СГ від 11.09.2017, № 6-5791/14-17-СГ від 11.09.2017, № 6-4527/14-16-СГ від 06.12.2016, №6-4526/14-16-СГ від 06.12.2016, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради;

- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок №678/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 6,0407 га, № 677/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 4,3224 га, № 674/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 2,4153 га, № 56/57-17-ДО від 26.10.2017 на площу 2,1425 га, № 57/57-17-ДО від 26.10.2017 на площу 22,5065 га, №53/57-17-ДО від 26.09.2017 на площу 42,3551 га, № 675/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 7,7828 га, № 676/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 3,2711 га, які укладені між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- скасувати державну реєстрацію інших речових прав прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 , що посвідчені записами про інше речове право: 18638535 від 14.01.2017, 18639579 від 14.01.2017, 18642455 від 14.01.2017, 23139289 від 28.10.2017, 23140442 від 28.10.2017, 23138605 від 28.10.2017, 18644488 від 14.01.2017, 18645517 від 14.01.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинивши інші речові права права оренди земельних ділянок;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 1822087900:02:000:0687, 1822087900:02:000:0686, 1822087900:02:000:0694, 1822087900:02:000:0529, 1822087900:02:000:0528, 1822087900:02:000:0602, 1822087900:02:000:0604, 1822087900:02:000:0603, загальною площею 90,8364 га, які знаходяться на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області та стягнути із відповідачів на користь прокуратури Житомирської області сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначалось, що вище зазначеними наказами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-1068/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1069/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1070/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1071/14-16-СГ від 01.04.2016 року, № 6-1072/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1073/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1075/14-16-СГ від 01.04.2016, № 6-1076/14-16-СГ від 01.04.2016 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовано площею 100,2802 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Туровецької сільської ради Житомирського району. Після цього, наказами ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-4524/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-4525/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-4528/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-5793/14-17-СГ від 11.09.2017, № 6-5792/14-17-СГ від 11.09.2017, № 6-5791/14-17-СГ від 11.09.2017, № 6-4527/14-16-СГ від 06.12.2016, № 6-4526/14-16-СГ від 06.12.2016 затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району за межами населених пунктів Туровецької сільської ради.

На підставі зазначених наказів між ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 було укладено договори оренди землі, а саме: № 678/57/16-ДО від 23.12.2016 на площу 6,0407 га, № 677/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 4,3224 га, № 674/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 2,4153 га, № 56/57-17-ДО від 26.10.2017 на площу 2,1425 га, № 57/57-17-ДО від 26.10.2017 на площу 22,5065 га, № 53/57-17-ДО від 26.09.2017 на площу 42,3551 га, № 675/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 7,7828 га, № 676/57-16-ДО від 23.12.2016 на площу 3,2711 га.

Спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч законодавчо встановленому порядку набуття права оренди на земельні ділянки, оскільки ОСОБА_1 , будучи головою вже створеного фермерського господарства «Польовик» (далі ФГ «Польовик»), звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про отримання в оренду земель, які можливо було отримати лише для створення нового фермерського господарства.

Крім того, при видачі оспорюваних наказів не було надано усіх визначених законодавством документів.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та вирішити питання судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства та висновкам щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду.

Також місцевим судом не дотримано вимог ст. 89 ЦПК України.

Крім того, судом, у порушення ст. 2 ЦПК України, не забезпечено ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави.

Судом першої інстанції неправильно визначено зміст спірних правовідносин, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також не застосовано норми, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Так, при ухваленні оскаржуваного рішення, судом порушено вимоги ст. ст. 14, 19 Конституції України, ст. ст. 2, 89, 263 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначають, що суд першої інстанції констатуючи як факт дотримання ОСОБА_1 порядку набуття права користування спірними земельними ділянками та відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач звернувся з відповідними клопотаннями як громадянин, а не як керівник фермерського господарства, не надав належної оцінки відповідним доводам прокурора, підставам позову та наданим на їх підтвердження доказам через призму порушення вимог Закону України «Про фермерське господарство», що випливає з мотивувальної частини рішення.

Питання дотримання відповідачами норм права судом першої інстанції в контексті доводів прокурора, підстав позову та наданих доказів досліджено не було, а отже й не виконано обов`язку дотримання при розгляді справи вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Судом також не враховано, що на момент подання відповідних заяв ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вже був засновником та керівником ФГ «Польовик».

Вказане безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично звертався до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області для отримання в оренду земельних ділянок не з метою створення фермерського господарства, а для їх використання вже існуючою юридичною особою - ФГ «Польовик», уникаючи в такий спосіб проведення процедури земельних торгів.

Формальне підписання заяв від імені фізичної особи, яка вже є засновником фермерського господарства лише підтверджує доводи прокурора про штучне використання процедури створення фермерського господарства з метою отримання в користування земельних ділянок в обхід аукціону.

З наведеного вбачається, що заяви ОСОБА_1 не відповідали вимогам ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», а ГУ Держгеокадастру у Житомирській області за наслідками їх перевірки належним чином не пересвідчилось в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу.

Суд першої інстанції не навів мотивів відхилення наданих доказів та їх неврахування в своєму взаємозв`язку на підтвердження наведених обставин, а також відсутності оцінки підстав позову в контексті дотримання процедури отримання в користування земель, яка передбачена Законом України «Про фермерське господарство».

Також судом не враховано, що ОСОБА_1 не надано доказів створення іншого фермерського господарства, ніж вже існуючого - ФГ «Польовик», у відповідності до ст.8 Закону України «Про фермерське господарство».

Наведене свідчить про те, що пільгову процедуру одержання спірних земельних ділянок було використано з метою безконкурентного отримання їх користування третіми особами.

Судом першої інстанції за наведених обставин не враховано відповідної позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної в постанові від 09.06.2021 у справі №922/1141/20.

Крім цього, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18, безпідставними та необґрунтованими є доводи суду першої інстанції щодо неможливості повернення спірних земельних ділянок, з огляду на приписи п.24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, а також відмови у задоволенні позову з цих підстав.

Також необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач та відповідач у вказаному спорі збігаються в одній особі, оскільки позивачем у даному випадку Житомирська окружна прокуратура в інтересах держави, а відповідачами - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 .

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області скаргу не визнає, просить відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник Житомирської обласної прокуратури (надалі прокурор, представник позивача) апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, відповідно до позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 та його представник просили відмовити у задоволенні скарги, а рішення місцевого суду, яке ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, - залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом установлено, що 29 липня 2015 року ОСОБА_1 було створено фермерське господарство «Польовик» (т.1 а.с.136-139).

Він є власником сільськогосподарської техніки, що підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями свідоцтв про реєстрацію машин, які видані 12.10.2007 та 04.04.2016 (т. 1, а.с.177).

23 березня 2016 року ОСОБА_1 , як фізичною особою, було подано до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами: 6,0407 га, 4,3224 га, 2,4153 га, 2,1425 га, 22,8575 га, 45,000 га, 9,9999 га, 7,5019 га з правом передачі їх в оренду для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району.

Як убачається із матеріалів справи, до кожної із заяв ним було долучено копію паспорта, викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки та довідку Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, відповідно до якої останній протягом трьох років на території сільської ради займається фермерським господарством, а також обґрунтування щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області ( т.1 а.с. 19-54).

Відповідно до наказів Головного управління держземагенства у Житомирській області від 01.04.2016 ОСОБА_1 було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, за межами населених пунктів, на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га (т. 1 а.с.11-18).

Згідно копії довідки № 100 від 22.03.2023, виданої Туровецькою сільською радою Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 на території ради на протязі останніх 3-х років займається фермерським господарством (т. 1 а.с. 51).

Цією ж сільською радою на запит ГУ Держгеокадастру в Житомирській області за вих. № 62/02-20 від 20.04.2016 повідомлено про те, що заперечень щодо відведення вказаних земельних ділянок немає. ( т. 1 а.с. 55).

Відповідно до копій наказів ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 06 грудня 2016 року та 11 вересня 2017 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області. (т. 1 а.с. 56-71).

На підставі вищезазначених наказів 23 грудня 2016 року, 26 вересня 2017 року та 26 жовтня 2017 року між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 були укладені договори оренди спірних земельних ділянок, із занесенням про це відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.72 - 135).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі їх в оренду для ведення фермерського господарства, як фізична особа і надав всі необхідні документи для цього.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області при видачі наказів про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та про їх затвердження, укладення договорів оренди спірних земельних ділянок, не порушено вимоги земельного законодавства, яке було чинним на момент виникнення вказаних правовідносин.

З таким висновком місцевого суду і погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння. Користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно положень статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ст. 116 ЗК України).

За приписами частини 4статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями статті 123 ЗК України передбачено порядок надання земельних ділянок держаної або комунальної власності у користування.

Органам виконавчої влади або місцевого самоврядування, які відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 123 ЗК України.

Згідно частини 2 статті 134 ЗК України, яка була чинною на момент вказаних правовідносин, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, далі по тексту.

Статтею 1 ЗаконуУкраїни «Профермерське господарство» (надалі Закон) передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 8 Законуфермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції вірно зазначив у своєму рішенні, що згідно чинного законодавства на момент спірних правовідносин, земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства, як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Відтак, створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього, як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. А з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Такий правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 ( провадження № 12-205гс19).

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, ОСОБА_1 було дотримано порядок набуття права користування на спірні земельні ділянки.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання прокурорана висновкиВеликої ПалатиВерховного Суду,викладені упостанові від24квітня 2019 рокуу справі№525/1225/15-ц та Верховного Суду у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 698/119/18 є неприйнятними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази повторного надання ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, і такі докази не були встановлені судом і не надані апелянтом в обґрунтування своїх доводів, як у позовні й заяві, так і в апеляційній скарзі.

Твердження прокурора про відсутність у заявника сільськогосподарської техніки для обробітку спірних земельних ділянок, спростовується також матеріалами справи, а саме копіями свідоцтв про реєстрацію на ім`я ОСОБА_1 такої техніки, крім того чинним законодавством на час спірних правовідносин не передбачено заборони на використання найманих працівників та відповідної найманої техніки для обробітку земель сільськогосподарського призначення.

Колегія суддів вважає, що ГУ Держгеокадастру в Житомирській області видаючи накази про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та про їх затвердження, а також укладаючи договори оренди спірних земельних ділянок, не порушило вимог чинного законодавства чи цивільні права та інтереси інших осіб у розумінні положень статті 21 ЦК України та статті 155 ЗК України.

Вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок, які укладені між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області та скасування державної реєстрації інших речових прав прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом припинення права оренди земельних ділянок є похідними від попередніх вимог позивача, а відтак також не підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про зобов`язання ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру вказані спірні земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України (надалі Закон) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, передбачено, зокрема, передачу земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо оформлення передачі спірних земельних ділянок із державної власності у комунальну власність, у даному випадку, до територіальної громади Туровецької сільської ради Житомирського району.

Тому, колегія суддів вважає неприйнятним застосування у даних правовідносинах висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положенняхзаконуі фактичних обставинах справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що оскаржене рішення ухвалене із додержанням норм матеріального права і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до положень статті 375 ЦПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 08 лютого 2024 року.