Ухвала

від 19.10.2023 по справі 638/18139/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18139/21

Провадження № 1-кп/638/1489/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання прокурора про продовження строку дії тримання обвинуваченого під вартою у судовому провадженні стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Фруктове Мелітопольського району Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.162 КК України, -

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане судове провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.162 КК України

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти поданого прокурором клопотання.

Розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.01.2023 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.07.2023 року до 23.10.2023 року.

Відповідно до ст.331 КПК України незалежно віднаявності клопотаньсуд зобов`язанийрозглянути питаннядоцільності продовженнятримання обвинуваченогопід вартоюдо спливудвомісячного строкуз днянадходження досуду обвинувальногоакта,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру чиз днязастосування судомдо обвинуваченогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.За наслідкамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюабо продовжуєйого діюна строк,що неможе перевищуватидвох місяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, за змістом ст.ст.131-132 КПК Українизапобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність ув`язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимогист.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених уст. 184 КПК України, повинно мітити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1,35ч.1ст.177 КПК України, встановлені ухвалою суду від 27.01.2023 року, продовжують існувати, а саме можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.1 ст.162 КК України, які є тяжкими злочинами (ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України) та проступком (ч.1 ст.162 КК України). При цьому санкція частини 4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, частини 3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строквід трьохдо шестироків. А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому у сукупності з іншими обставинами.

Також суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, обвинувачений може незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, а тому на переконання суду ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, продовжує існувати.

Також суд вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а отже вважає встановленим також існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1,3,5ч.1ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який не одружений, дітей не має, до арешту не працював, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вищевказаним ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою на строк 60 діб, тобто до 17 грудня 2023 року включно, що на думку суду забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

У відповідності ч.2 ст.331, ч.4 ст.199 КПК України суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання нею обов`язків, передбачених КПК України. При цьому вважаю, що застава в раніше обраному розмірі - 53 680 гривень здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , який окрім іншого обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покладених на нього обов`язків.

Визначений розмір застави на думку суду в повній мірі узгоджується з вимогами ст.182 КПК України та, у разі її внесеннябуде справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою та вагомим стримуючим засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 331, 369, 372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор, продовживши строк дії запобіжного заходу до 17 грудня 2023 року включно.

Одночасно визначити суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу застава згідно КПК по справі відносно ОСОБА_4 , справа №638/18139/21 (Дзержинський районний суд м.Харкова).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу урозмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою протягом всього строку тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2)не відлучатися із міста Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави,з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доХарківського апеляційногосуду протягомп`яти днівз дняїї оголошення,а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1