Ухвала

від 16.10.2023 по справі 402/124/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

16 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 402/124/16-ц

провадження № 22-ц/4809/828/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник (особа яка не приймала участі у розгляді справи) - Фермерське господарство «ІВЕРІЯ»,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , відділ Держгеокадастру в Благовіщенському районі Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Благовіщенська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ІВЕРІЯ» на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2019 рокуу складі головуючого суддіГутЮ.О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району.

Просив скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, зобов?язати реєстраційну службу Ульяновського районного управління юстиції внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо скасування такого її права власності; визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району, зобов?язати реєстраційну службу Ульяновського районного управління юстиції внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію такого його права власності; стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти за завдану майнову шкоду.

21 листопада 2016 року позивач подав до суду заяву від 17 листопада 2016 року про уточнення та доповнення позовних вимог в якій просив:

- скасувати державну кадастрову реєстрацію від 25 січня 2013 року державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру в Ульяновському районі земельної ділянки сільськогосподарського призначення наданої у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321 на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту;

- скасувати державну реєстрацію про право власності та речові права на земельну ділянку від 09 квітня 2013 року № в реєстрі 593528 земельної ділянки сільськогосподарського призначення наданої у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321 на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту, що здійснена реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції;

- визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району загальною площею 1,8 га надану йому у власність згідно з розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації № 657-р від 12 грудня 2013 року у відповідності з затвердженим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту та у відповідності з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту (т.1 а.с.211).

25 січня 2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву від 31 грудня 2016 року в якій просив:

- визнати незаконною та скасувати державну кадастрову реєстрацію від 25 січня 2013 року державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Ульяновському районі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321 на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності та речових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, наданої у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321 на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту від 09 квітня 2013 року № в реєстрі 593528, що здійснена реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції;

- визнати незаконним рішення № РВ-3500003102013 від 07 лютого 2013 року державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Ульяновському районі про відмову ОСОБА_1 в державній кадастровій реєстрації земельної ділянки загальною площею 1,8 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту та скасувати його;

- визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району загальною площею 1,8 га, надану йому у власність згідно з розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації № 657-р від 12 грудня 2013 року у відповідності з затвердженим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту та у відповідності з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Лозуватської сільської ради Ульяновського району за межами населеного пункту (т.1 а.с.154-158).

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Відділ Держгеокадастру в Ульяновському районі (т.2 а.с.20).

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Благовіщенську районну державну адміністрацію (т.2 а.с.172-175).

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним свідоцтво про право власності, номер НОМЕР_1 , видане 09 квітня 2013 року ОСОБА_2 на об?єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, державним реєстратором Реєстраційної служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області. Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1484790 від 09 квітня 2013 року, номер запису про право власності 593528, земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:1321. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок позивача. (т. 3 а.с. 158-165).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відділу Держгеокадастру в Благовіщенському районі Кіровоградської області, щодо надання права приватної власності на земельну ділянку для введення особистого селянського господарства з резервного фонду Лозуватської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3525584800:02:000:1321, вчинені з порушенням законодавства, оскільки не було дотримано відповідної на те встановленої процедури, а саме на підставі достовірних, зібраних в належний спосіб для цього документів, з подальшою видачею відповідно свідоцтва та здійснення його державної реєстрації, тому в цій частині позову вимоги слід задовольнити.

Обґрунтовуючи відмову в частині позовних вимог суд зазначив, що позивач не позбавлений можливості звернутися до уповноваженого органу щодо отримання ним права приватної власності на земельну ділянку для введення особистого селянського господарства з резервного фонду Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, згідно до отриманих ним в державних органах для відповідних документів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу у Благовіщенському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Благовіщенської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та скасування державної реєстрації визнано неподаною та повернуто заявнику.

Іншими учасниками справирішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2019 року не оскаржувалось.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

11.05.2023адвокат ТерновенкоРоман Миколайович,який дієв інтересахособи якане приймалаучасті урозгляді справи-Фермерського господарства«ІВЕРІЯ»,подав доКропивницького апеляційногосуду апеляційнускаргу нарішення Голованівськогорайонного судуКіровоградської областівід 05вересня 2019року,в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначав, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Просить врахувати, що 05.12.2016 між ОСОБА_2 та ФГ «ІВЕРІЯ» був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:1321 площею 2 га, строком на 10 років, що підтверджується копією договору оренди землі від 05.12.2016 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2023 №329763560 в якому в графі «Деталізована інформація про інше речове право» №17857828, зазначено, що орендарем даної земельної ділянки є ФГ «ІВЕРІЯ», строк дії договору, 10 (десять) років.

Вважає, що вказане судове рішення підлягаєскасуванню, оскількисуд впорушення нормстатей 52,53,54ЦПК Українине залучивдо участіу ційсправі ФГ «ІВЕРІЯ», прав якого безпосередньо стосується вирішення спору.

Суд першої інстанції при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив лише з того, що начебто довідка №9-27/3, видана 12.02.2010 керівником апарату Ульяновської РДА Кіровоградської області, щодо дійсності розпорядження голови Ульяновської РДА Кіровоградської області №107-р від 21.02.20108 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», як такого, що не втратило чинність.

Суд вважав ту довідку нікчемною, оскільки її зміст суперечить вимогам самого розпорядження.

Відповідно допункту 5розпорядження головиУльяновської РДАвід 21лютого 2008року №107-р«про наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою» (том.3,а.с.132)в якомузазначено,що вразі невиконаннявимог п.2,3,4 розпорядженнярайонна державнаадміністрація залишаєза собоюправо визнанняцього розпорядженнятаким,що втратилочинність,тому представникФГ «ІВЕРІЯ» вважає, що районна державна адміністрація мала право, а не обов`язок визнати його таким, що втратило чинність, і вказана довідка № 9-27/3, видана 12.02.2010 року керівником апарату Ульяновської РДА Кіровоградської, підтверджує, що це розпорядження не втратило чинність та несе лише інформаційний характер.

В апеляційній скарзі звернуто увагу, що відповідач ОСОБА_2 першою отримала згоду на розробку проекту землеустрою, на підставі розпорядження голови Ульяновської РДА від 21 лютого 2018 року № 107-р, який був затверджений 13 серпня 2010 року розпорядженням голови Ульяновської РДА №410-р, після чого було розроблено технічну документацію на земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер цій земельній ділянці 3525584800:02:000:1321 площею 2 га, та відкрито поземельну книгу (том-2 а.с.37) на підставі розробленої технічної документації ОСОБА_2 , що в свою чергу підтверджувало переважне право ОСОБА_2 на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Також вапеляційній скарзів порядкуст.134ЦПК Українизаявлено попередній(орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Зазначає, що у мотивувальній і резолютивній частині оскарженого судового рішення не зазначено про права, інтереси та обов`язки ФГ «ІВЕРІЯ», відповідно жодним чином не порушуються матеріальні і процесуальні права останнього.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду та мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ФГ «ІВЕРІЯ» адвоката Терновенка Р. М., який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 тайогопредставника адвоката Іващенка О. П., які заперечували проти доводів скарги та клопотали про закриття апеляційного провадження, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а клопотання позивача та його представника про закриття апеляційного провадження є обгрунтованим з таких підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, зазначена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси, обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, ФГ «ІВЕРІЯ» зазначало, що суд першої інстанції вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, оскільки заявник є орендарем спірної земельної ділянки, а визнання незаконним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку може призвести до припинення договору оренди, укладеного між ФГ «ІВЕРІЯ» та ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду, у разі з`ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Якщо ж буде з`ясовано, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи судом вирішувалися, апеляційний суд повинен переглянути оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку по суті.

Тобто у разі встановлення, що оскаржуване рішення впливає на права та інтереси заявника, апеляційний суд має застосувати положення пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, а в разі з`ясування, що оскаржуване судове рішення не порушує права та інтереси заявника, пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Судом першої інстанції встановлено, що 09.04.2013 ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності, номер НОМЕР_1 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 2.0 га кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, за рішенням про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1484790 від 09.04.2013, внесено запис про право власності 593528 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:1321 (а.с.161 т.1), законність і правомірність яких оспорюється позивачем .

ФГ «ІВЕРІЯ» в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси цього господарства, як орендаря земельної ділянки площею 2.0 га кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, переданої в оренду ОСОБА_2 05.12.2016, строком на 10 років (а.с.102-103 т.4).

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно правооренди земельноїділянки кадастровийномер 3525584800:02:000:1321зареєстрованозаФГ «ІВЕРІЯ» 07.12.2026, речове право погашено 19.03.2019 (а.с.104-105, 147-149 т.4).

Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнозаФГ «ІВЕРІЯ» зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:5146, площею 1 га, та земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:5147, площею 1 га, орендодавець ОСОБА_2 , на підставі договорів оренди від 19.03.2019 (а.с.2449-247 т.4).

Тобто право оренди ФГ «ІВЕРІЯ» земельної ділянки кадастровий номер 3525584800:02:000:1321, площею2.0га,на підставідоговору орендиукладеного з ОСОБА_2 05.12.2016, про яке йдеться в апеляційній скарзі було погашене 19.03.2019, ще до ухвалення оскарженого рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2019.

Питання щодозаконності поділуспірної земельноїділянки,володіння такористування земельнимиділянками:з кадастровимномером 3525584800:02:000:5146,площею 1га,та кадастровийномер 3525584800:02:000:5147,площею 1га,не булипредметом розглядуу ційсправі,тому доводиапеляційної скаргиФГ «ІВЕРІЯ» щодо порушення його прав та обов`язків оскарженим судовим рішенням є недоведеними.

ФГ «ІВЕРІЯ» не довело належними та допустимими доказами, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про його права та інтереси, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Щодо заяв ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал.

02.10.2023 на електронну адресу Кропивницького апеляційного суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку ст. 262 ЦПК України адвоката Терновенка Р. М., керівника Головного Управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, державних кадастрових реєстраторів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Вказані клопотання мотивовані тим, що керівник Головного Управління Держгеокадастру, державні кадастрові реєстратори як учасники справи свідомо та умисно не повідомили належним чином суд першої інстанції про передачу спірної земельної ділянки в оренду, щодо державної реєстрації права оренди на неї, щодо державної реєстрації земельних ділянок, утворенихв результаті поділу спірної земельної ділянки, щодо державної реєстрації права оренди на новоутворені земельні ділянки, до завершення розгляду даної справи в суді першої інстанції фактично всупереч своїм службовим обов`язкам та суспільним інтересам, порушили таким чином права інших учасників справи. За вказаного вони мають понести дисциплінарну відповідальність в порядку ст. 262 ЦПК України з метою ефективного вирішення справи та попередження повторення таких чи подібних правопорушень в подальшому.

Також підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за порушення адвокатської етики адвокат Терновенко Р. М., який представляє інтереси ФГ «ІВЕРІЯ».

Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (частина третя статті 262 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У частині п`ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17 вказано, що: «в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі

№ 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції не було встановлено фактів недобросовісного користування чи зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків керівником Головного Управління Держгеокадастру, державними реєстраторами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також порушення адвокатської етики представником ФГ «ІВЕРІЯ» адвокатом Терновенком Р. М., тому заяви ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал та притягнення вказаних осіб до відповідальності не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 260, 261, 362, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ІВЕРІЯ» на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2019 рокузакрити.

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник