Рішення

від 10.10.2023 по справі 335/5164/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5164/23 2/335/2082/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючогосудді Романько О.О.,

за участю секретаря Гутник Є.С.,

прокурораШпагіної Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Харченка Віктора поданим в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2023 перший заступник керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області В. Харченко звернувся до суду з позовом, яким просив припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 9 відділом міліції Красносільського району Санкт-Петербургу, РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на на земельну ділянку площею 1,0205 га з кадастровим номером 2322781800:04:002:0274, розташовану на території Камиш-Зорянської селищної ради (раніше Благовіщенської сільської ради) Пологівського району (до 17.07.2020 - Більмацького району) Запорізької області, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», зареєстроване 10.08.2017 приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Дашевською Антоніною Олексіївною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 886004023227, номер запису про речове право - 21817558) шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

В обґрунтування вказаних вимог прокурор послався на те, що під час виконання покладених на органи прокуратури завдань було встановлено, що ОСОБА_3 , яка є громадянкою Російської Федерації, після смерті матері, ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1193, набула право власності на земельну ділянку площею 1,0205 га з кадастровим номером 2322781800:04:002:0274, розташовану на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до положень ст. 81 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 була зобов`язана протягом року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення вчинити заходи щодо її відчуження, однак не зробила цього. У зв`язку з цим вказана земельна ділянка в порядку ст. 145 ЗК України підлягає конфіскації в дохід держави з подальшим її продажом на земельних торгах та передання виручки від цих торгів власнику.

Ухвалою від 19.06.2023 було відкрите провадження у справі, а її розгляд був визначений в порядку спрощеного позовного провадження. Учасникам справи був наданий час для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування, однак до початку судового розгляду таких заяв не надійшло.

В судовому засіданні прокурор Шпагіна Т.О. позовні вимоги підтримала, пославшись на факти і норми права, викладені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 також позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, за тих обставин та підстав, які в ньому викладені.

Згідно матеріалів справи, єдиним відомим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 . Здійснити її виклик в судове засідання шляхом надіслання судового доручення компетентному суду Російської Федерації в порядку міжнародної правової допомоги є неможливим, оскільки 01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», згідно положень якого, за повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27.12.2022 року(з дати повідомлення Виконавчого комітету СНД як депозитарія Мінської конвенції).

Відтак, відповідач ОСОБА_2 повідомлялась про час і місце розгляду справи єдино можливим в даних умовах способом шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, про причини неявки не повідомила.

Крім того, шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті суду здійснювався й виклик третьої особи ТОВ «Агро Дружба», оскільки юридична адреса його місцезнаходження Запорізька область, Пологівський (до 17.07.2020 - Куйбишевський) район, с. Благовіщенка, вул. Шевченка, буд. 111, яка станом на час розгляду справи є тимчасово окупованою територією. Повідомлення про судові засідання розміщувалися в порядку, передбаченому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Від представника третьої особи також жодних заяв по суті спору чи з процесуальних питань до суду не надійшло.

З огляду на наведені обставини, за згодою учасників судового процесу справу було розглянуто в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка є громадянкою Російської Федерації, після смерті матері, ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1193, набула право власності на земельну ділянку площею 1,0205 га з кадастровим номером 2322781800:04:002:0274, розташовану на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.08.2017 приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Дашевською А.О. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 886004023227, номер запису про речове право 21817558).

Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, № 333337704 від 24.05.2023.

Факт перебування ОСОБА_2 у статусі громадянки Російської Федерації підтверджується тим, що з метою підтвердження факту іноземного громадянства Пологівською окружною прокуратурою 06.03.2023 до Управління Державної міграційної служби України направлено відповідний запит щодо надання інформації про те, чи отримувала ОСОБА_3 громадянство України, чи документувалась паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідками на тимчасове або постійне проживання на території України.

Відповідно до інформації Управління ДМС в України в Запорізькій області від 13.03.2023, згідно обліків УДМС у Запорізькій області та відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Запорізькій області, відомості щодо документування паспортом громадянина України, набуття, прийняття, оформлення/встановлення належності до громадянства України, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання, отримання посвідки на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства, стосовно громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Крім того, ОСОБА_2 перебувала у громадянстві Російської Федерації саме станом на час набуття права власності на спірну земельну ділянку, про що були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судом встановлено, що між ТОВ «Агро Дружба» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі від 10.11.2016 стосовно спірної земельної ділянки площею 1,0205 га, відповідно до п. 8 якого його укладено строком на 10 років, тобто із закінченням строку дії 10.11.2026 року.

Таким чином, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2322781800:04:002:0274 наразі перебуває у власності громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 .

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормамирозділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦК УкраїнитаЗК України.

Відповідно до ч. 1ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналіз вищевказаних нормЗК Українидає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач була зобов`язана протягом року після набуття права власності на спірну земельну ділянку вчинити заходи щодо її відчуження.

Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про інше, суд приходить до висновку, що відповідач вказаного обов`язку не виконала.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Частиною четвертою тієї ж статті ЗК України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Невиконання відповідачем імперативних вимог ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 145 ЗК України за правовою природою є правопорушенням у сфері земельного законодавства.

Суд також враховує, що згідно з п.п.1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду позовом в інтересах держави, оскільки доданими до позовної заяви доказами підтверджується, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у відповідь на запит прокурора щодо вжиття заходів з усунення вказаного порушення земельного законодавства повідомило, що станом на 07.04.2023 воно не володіло даною ситуацією, перебуває в простої, обумовленим введенням на території України воєнного стану у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, та позбавлене можливості звернутись до суду із позовною заявою про конфіскацію спірної земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заявлені належною особою, а обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права.

Крім іншого, суд бере до уваги також доводи прокурора про те, що задоволення позову у цій справі не призведе до порушення прав позивача, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке втручання у право позивача буде законним, буде переслідувати публічний інтерес та буде пропорційним до мети, з якою таке втручання відбудеться.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також, відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеногоЗК Україниобов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_2 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи, зо позовні вимоги підлягають повному задоволення, тому орган прокуратури також має право в порядку ст. 141 ЦПК України на стягнення з відповідача понесених документально підтверджених витрат на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 19, 30, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника керівника Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Харченка Віктора поданим в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» про конфіскацію земельної ділянки, - задовольнити повністю.

Припинити право власності громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 9 відділом міліції Красносільського району Санкт-Петербургу, РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 1,0205 га з кадастровим номером 2322781800:04:002:0274, розташовану на території Камиш-Зорянської селищної ради (раніше Благовіщенської сільської ради) Пологівського району (до 17.07.2020 - Більмацького району) Запорізької області, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», зареєстроване 10.08.2017 приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Дашевською Антоніною Олексіївною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 886004023227, номер запису про речове право - 21817558).

Земельну ділянку площею 1,0205 га з кадастровим номером 2322781800:04:002:0274, розташовану на території Камиш-Зорянської селищної ради (раніше Благовіщенської сільської ради) Пологівського району (до 17.07.2020 Більмацького району) Запорізької області, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», зареєстроване 10.08.2017 приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Дашевською Антоніною Олексіївною (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 886004023227, номер запису про речове право - 21817558), - конфіскувати в дохід держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 9 відділом міліції Красносільського району Санкт-Петербургу, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2857,67 грн.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2023.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.О. Романько