Ухвала

від 19.10.2023 по справі 539/2181/23

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2181/23

Провадження № 2/539/572/2023

УХВАЛА

19.10.2023 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участі секретаря Бобир Т.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в місті Лубни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Лубенський відділ ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Лубенський районний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства, ВСТАНОВИВ: Адвокат Кузьмич Н.О. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якій просить встановити факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внести відповідні зміни до актових записів про народження дітей, прізвище дітей залишити без змін. В обґрунтування позовних вимог зазначено, щоз 2007 року по червень 2013 року позивач проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . В період спільного проживання у них народились діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька до свідоцтв про народження дітей внесені на підставі ч. 1ст. 135 СК Україниза вказівкою матері. ОСОБА_7 , який за життя визнавав своє батьківство щодо дітей, помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлення даного факту необхідно позивачу для реалізації її дітьми особистих майнових та немайнових прав, зокрема зазначення померлого ОСОБА_7 в свідоцтвах про народження батьком, права на спадкування, надання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Міністерства оборони України подала до канцелярії суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що вимоги позивача не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. На думку представника третьої особи, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначила, що Міністерство оборони України заперечує проти позовних вимог про встановлення факту батьківства з метою забезпечення умов для реалізації права позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і п.2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». При розгляді клопотання просить врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 по справі №290/289/22. У підготовче засідання представник третьої особи - Міністерства оборони України не з`явилась, у клопотанні про закриття провадження у справі просила провести засідання, призначене на 19.10.2023, без її участі. Представник позивача Кузьмич Н.О. у підготовчому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з його безпідставністю. Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 у підготовчому засіданні підтримали клопотання про закриття провадження у справі, просили його задовольнити. Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник, представники третіх осіб: Лубенського відділу ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Лубенського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки не були присутні у підготовчому засіданні, про дату та час його проведення були повідомлені належним чином. Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд врахував наступне. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за якихпевна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Встановлення факту, що має юридичне значення, можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорівзакономвстановлено інший порядок судового провадження. За змістом пункту 2 частини першоїстатті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першоїстатті 4 КАС України). З аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21). У позові про встановлення факту батьківства зазначено, що встановлення цього факту є необхідним для реалізації прав неповнолітніх дітей позивача щодо зазначення померлого ОСОБА_7 батьком у свідоцтвах про народження, спадкування, надання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Тобто вимоги позивача у цій справі пов`язані також з цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, зокрема щодо спадкування. Отже відсутні підстави вважати, що за предметом та можливим правовими наслідками цей спір існує виключно у сфері публічно-правових відносин. У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), на яку посилається представник Міністерства оборони України, Верховний Суд зробив наступний висновок, що в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України слід виходити з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства. Також Верховний Суд звертав увагу, що при визначенні юрисдикції спору суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду. У справі № 290/289/22-ц заявник звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина та Міністерство оборони України. Встановивши, що між заявником та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням, Верховний Суд дійшов висновку, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Суд зазначає, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц не є релевантною до обставин цієї справи. На підставівикладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника третьої особи -Міністерства оборони України про закриття провадження у справі, оскільки ця справа підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст. 255, 260, 261,353-354 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Міністерства оборони України про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства. Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 23.10.2023.

Суддя О.Л.Овчаренко