Постанова

від 17.10.2023 по справі 203/3423/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7317/23 Справа № 203/3423/22 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О.В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бобиля Василя Володимировича на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» до ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради про приведення речі у попередній стан, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради про приведення речі у попередній стан.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що ОСОБА_1 з осені 2021 року завдано шкоди майну позивача на суму 200 000 грн. та створена загроза небезпеки більшого пошкодження (часткового знищення) стіни належного позивачу будинку під літ. «А-2» на АДРЕСА_1 , внаслідок чого право власності позивача свавільно порушено. Крім того позивач посилався на продовжуване самовільне втручання відповідача під приводом реконструкції власних приміщень у належні позивачу несучі та несуче-огороджувальні конструкції будинку, обладнання його внутрішньобудинкових систем, які призначені для задоволення потреб, як відповідача, так і позивача, що аргументовано доводами про небезпеку цілісності будинку, створену будівельними роботами без належного технагляду і відхиленням відповідача від проекту реконструкції. Також посилався на розслідування у кримінальному провадженні відсутності дозвільного документа на влаштування дверного отвору у фасадній стіні спірного будинку.

Враховуючи викладене, позивач просив відновити становище,яке існувалодо порушенихйого праввстановленням кондиціонеріві самочинноюперебудовою.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, зобов`язано ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовані нежитлові приміщення № 1,3 будинку літ. А-2 (на першому поверсі приміщення № 3 поз. 1-23, у підвалі приміщення № 1 поз. 1-19, загальною площею 510,4 кв.м., ганки літ. а1 , а2, а6 , приямки літ. а4, а6 ), по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:085:0008, в попередній стан шляхом відновлення на фасадній частині будинку віконного отвору замість встановленого дверного отвору та демонтувати самочинно встановлений блок кондиціонеру на фасадній частині будинку літ. А-2 по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:085:0008.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бобиль В.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що реконструкція будівлі без змін геометричних параметрів об`єкта не потребує будь-яких додаткових документів. Апелянт зазначає, що згідно технічного звіту, будівельні роботи по влаштуванню дверного прорізу у фасадній частині будинку не знизили несучу здатність конструктивних елементів будівлі та не погіршили її технічний стан. Крім того, апелянт вказує, що позовні вимоги в частині демонтажу кондиціонеру заявлені без належних на те повноважень.

20 вересня 2023 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «КП Центральний ринок» до травня 2026 року орендує земельні ділянки комунальної власності Дніпровської міської ради з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0304, 1210100000:06:090:0305, 1210100000:06:090:0012, 1210100000:06:090:0013, 1210100000:06:090:0014, 1210100000:06:085:0208, 1210100000:06:085:0008, відведені під розміщення та обслуговування, в тому числі, громадського будинку нежитлового фонду під літ. «А-2» з надбудовою літ. «над А-2» на АДРЕСА_1 , який придбаний позивачем у приватну власність з 13 лютого 2009 року.

Встановлено, що 22 травня 2015 року у цьому громадському будинку під літ. «А-2» на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , купив нежитлові приміщення на першому поверсі під № 3 поз. 1-23 з ганками під літ. «а-1», «а-2», «а-6» та у підвалі під № 1 поз. 1-19 з приямками під літ. «а-4», «а-5» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:085:0008 на підставі укладеного з АТ «УкрСиббанк» договору.

У вересні 2018 року відповідач повідомив Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежилих приміщень у підвалі і на першому поверсі спірного будинку.

Встановлено, що відповідачем у вищезазначеній будівлі, власником якої є позивач, без відповідних дозвільних документів, було здійснено влаштування дверного отвору на фасадній частині будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною 2 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно дост.9Закону України«Про архітектурнудіяльність» будівництво(новебудівництво,реконструкція,реставрація,капітальний ремонт)об`єктаархітектури здійснюєтьсявідповідно дозатвердженої проектноїдокументації,державних стандартів,норм іправил упорядку,визначеному ЗакономУкраїни «Прорегулювання містобудівноїдіяльності».

Дослідивши безпосередньо технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна сторін спору у сукупності з речовими доказами фотофіксації втручання у несуче-огороджувальну конструкцію фасаду спірного будинку, що тісно взаємопов`язані з листом УДАБК № 10/1-2013 від 14.12.2021 про відсутність дозвільного документа на влаштування дверного прорізу у фасадній стіні спірного будинку з АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про ведення відповідачем будівництва з явним порушенням ст. 376 ЦК України на ділянці, землекористувачем якої є позивач, і без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що ведуться за розробленим ТОВ «Концепт К» робочим проектом, який не пройшов державної експертизи, необхідної для таких робіт з класом наслідків СС2, про що відзначено судовим експертом.

Врахувавши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а саме, у відновленні відповідачем за п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України становища, що існувало до порушення прав позивача самочинним будівництвом за рахунок відповідача, а саме, підлягає відновленню фасад і віконний отвір на місці дверного прорізу та знесенню кондиціонер.

Доводи апелянтав скарзіпро те,що реконструкціябудівлі беззмін геометричнихпараметрів об`єктане потребуєбудь-якихдодаткових документів, згіднотехнічного звіту,будівельні роботипо влаштуваннюдверного прорізуу фасаднійчастині будинкуне знизилинесучу здатністьконструктивних елементівбудівлі тане погіршилиїї технічнийстан,а такожте,що позовнівимоги вчастині демонтажукондиціонеру заявленібез належнихна теповноважень,-колегія суддіввважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Колегія суддів вважає, що втручання в зовнішню стінку будівлі, її розбирання та влаштування дверного отвору на фасадній частині замість віконного блоку є зміною зовнішньої конфігурації спірної будівлі, а тому обов`язково потребувало отримання відповідачем дозвільної документації.

Відповідач на спростування заявлених позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав належних та допустимих доказів, а тому вказані твердження апелянта є лише його припущеннями, тоді як законне та обґрунтоване рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бобиля Василя Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко